Ухвала суду № 96250947, 12.04.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.04.2021 227/208/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля заяву представника позивача адвоката Лаврищева Віктора В`ячеславовича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року по справі № 227/208/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, -

ВСТАНОВИВ

представник позивача адвокат Лаврищев Віктор В`ячеславович звернувся до суду із заявою про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року по справі № 227/208/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що під час представництва інтересів колишніх працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» у цивільних справах (за аналогічними позовними вимогами), представником позивача було з`ясовано, що регіональною філією «Донецька залізниця» видано наказ №889-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».

15.10.2020 року представник позивача звернувся до регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» із адвокатським запитом у якому просив надати інформацію щодо переліку документів (вказавши, які з них не засвідчені, а які з них засвідчені керівництвом виробничого підрозділу), що були передані керівництвом виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення остаточного розрахунку по заробітній платі; рішення робочої комісії, що прийняте за результатами опрацювання цього пакету документів, щодо остаточного розрахунку з позивачем.

13.11.2020 року було отримано відповідь на адвокатський запит з якої вбачається, що всі надані ОСОБА_1 документи та копії документів згідно переліку документів (крім паспорту, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та довідки про використання квитків для особистих потреб) засвідчені керівництвом виробничого підрозділу «Станція Іловайськ», рішення робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку, буде винесено після надходження оригіналів первинної документації виробничого підрозділу «Станція Іловайськ».

Беручи до уваги вищевикладене вважає, що станом на час розгляду даної справи відповідач мав та на теперішній час має у створеній ним Робочій комісії засвідчені керівництвом виробничих підрозділів копії документів, які стосуються проведення остаточного розрахунку з позивачем, скривши ці обставини від суду першої та апеляційної інстанції. Здійснити підготовку вказаних документів, у тому числі засвідчення керівництвом виробничого підрозділу, позивач не міг, а копіювання документів можливе лише з оригіналів первинних документів, які зберігаються у роботодавця. На його думку, вказані обставини є нововиявленими та є підставою для перегляду судового рішення.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з клопотанням про розгляд заяви без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільногопроцесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

03.12.2019 року позивач. звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українськ азалізниця», про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.07.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття та позивача було переведено до ВП «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». 17.07.2017 року булла звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату (наказ від 10.07.2017 року № 7210/ДН-ОС). У день звільнення відповідач повний розрахунок не провів, внаслідок чого має заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 15809,93 грн., а також розмір компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 3334,32 грн. У зв`язку з тим, що вказані суми ОСОБА_1 не виплачені, просила суд, з урахуванням додаткових пояснень від 16.03.2020 року, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 13696,39 грн. та 2822,85 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати, а всього в розмірі 16519,24 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року у задоволенні заявлених вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду від 17.03.2020 року, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного суду, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити новее рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що надані позивачем розрахункові листи на підтвердження своїх позовних вимог, є належними доказами нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність вини у невиконанні обов`язку перед працівником щодо виплати заборгованості із заробітної плати.

Наказом № 236- ДНД від 17 березня 2017 року «Про встановлення простою», для всіх працівників виробничих підрозділів СП «Донецької дирекції залізничних перевезень» з 20 березня 2017 року було встановлено початок простою, про що повідомлено працівників цих підрозділів та керівництво виробничих підрозділів. У п. 8 цього наказу роботодавцем одноособово прийнято рішення про нарахування заробітної плати за час простою не з вини працівників із розрахунку двох третин встановленої тарифної ставки.

Наказом № 645-113-1 від 28 квітня 2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця» керівництвом структурного підрозділу відповідача прийнято рішення по скорочення штату працівників (п.3), процедуру вивільнення проводити у відповідності до вимог чинного законодавства (п. 4), повідомити центр зайнятості про масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці з 17 липня 2017 року відповідно до вимог чинного законодавства (п. 5).

Відомості із щомісячних розрахункових листів за березень-липень 2017 року відповідають прийнятим відповідачем наказам № 236-ДНД від 17 березня 2017 року та № 645-113-1 від 28 квітня 2017 року. Зазначає, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, не є сертифікатом Торгово-промислової палати України, тобто неналежним документом, що підтверджує обставини непереборної сили. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Такими обставинами згідно частини 2 ст. 423 ЦПК України є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процессуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Розрізняти також слід нові докази та докази, якими підтверджуються ново виявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з ново виявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються ново виявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з ново виявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що як би вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Отже, кваліфікуючою ознакою нововиявленої обставини, яка фактично існувала на час вирішення справи, є те, що про неї небуло і не могло бути відомо тій особі, для якої така обставина має значення під час вирішення справи, оскільки вона могла вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Заява представника позивача обґрунтована тим, що під час представництва інтересів інших працівників АТ «Українська залізниця» у аналогічних справах ним було отримано інформацію щодо наказу №899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».

Відповідно до Порядку проведення остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів затвердженого наказом №899-Н від 26.06.2017 року, з урахуванням нестандартної ситуації та особливостей роботи регіональної філії, частина структурних підрозділів якої та працівників знаходиться на тимчасово неконтрольованій Україною території, проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів Дирекції здійснюється робочими комісіями з опрацювання первинних документів, якими перевіряються надані працівниками, що скорочуються, документи, перелік яких зазначено у додатку №1.

Представник позивача зазначає про існування, на його думку, істотної для вирішення справи та не відомої йому на час розгляду справи обставини, яка свідчить, зокрема, про те що існує спеціальний порядок здійснення остаточного розрахунку, та у створеній робочій комісії наявні засвідчені копії документів, які стосуються проведення остаточного розрахунку з позивачем.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, обставини, які представник позивача вважає нововиявленими, вже були відомі позивачу на час розгляду справи.

До заяви про перегляд за нововиявленими обставинами представником позивача надано відповідь за підписом в.о. начальника дирекції АТ «Українська залізниця» Подлузського В.О. № 1367/ДН-Дон від 29.10.2020 року на адвокатський запит від 15.10.2020 року № М-11/19, з якої вбачається, що згідно наказу №899-Н від 26.06.2017 року особисто ОСОБА_1 були надані документи для остаточного розрахунку до структурного підрозділу. Всі надані документи та копії документів згідно переліку документів (крім паспорту, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та довідки про використання квитків для особистих потреб) засвідчені керівництвом виробничого підрозділу «Станція Іловайськ»,

Також, до матеріалів справи долучено копію опису зазначених документів, на якому стоїть відмітка про здачу даних документів особисто позивачем

Таким чином, про такі обставини, як наявність спеціального порядку здійснення остаточного розрахунку, та наявність у відповідача копій документів, які стосуються проведення остаточного розрахунку позивач була достеменно обізнана, оскільки особисто надала зазначені документи відповідачу.

Тобто, обставини, які представник позивача вважає нововиявленими, були відомі позивачу ще на час розгляду даної справи, та вони не є нововиявленими в розумінні ст.423 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов протиУкраїни»).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї небуло можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «ПравєднаяпротиРосії»).

Крім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі «Правєдная протии Росії» та рішення від 06.12.2005 року у справі «Попов протии Молдови», процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Беручи до уваги вищевикладене, у задоволенні заяви представника позивача адвоката Лаврищева Віктора В`ячеславовича про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року по справі № 227/208/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати,слід відмовити у повному обсязі, залишивши зазначене рішення в силі.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 260, 423-429 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Лаврищева Віктора В`ячеславовича про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року по справі № 227/208/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати- відмовити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 року – залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.М. Левченко