Постанова № 9624993, 14.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.07.2008 р. № 11/38

За позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Винокуров К.С.

Секретар судового засідання Давиденко Д.В.

Представники сторін:

від позивача: Гулицька Н.М. (довіреність № 254/10 від 29.12.2008р.);

Щербаков А.А. (довіреність № 230/10 від 29.12.2007р.);

від відповідача: Воронова О.Ю. (довіреність № 753/9/10-206 від 20.05.2008р.);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.07.2008 р. о 17 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.07.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі ДК «Газ України», позивач) звернулась до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ у м. Києві по роботі з впп, відповідач) від 02.10.2007р. № 0001794120/0, від 08.11.2007р. № 0001794120/1, від 15.01.2008р. № 0001794120/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що грошові кошти, які були витрачені на представницькі цілі, відповідачем безпідставно визначено як додатковий дохід працівників компанії, оскільки в даному випадку на підставі цивільно-правового договору, укладеного з ДМА «Бориспіль»проводилась оплата послуг, наданих працівникам позивача і необхідних для забезпечення безперервної господарської діяльності ДК «Газ України».

Згідно п. «а»4.2.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

За таких обставин позивач стверджує, що у відповідача не було підстав визначати йому суму податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб.

Відповідачем позову не визнано, у поясненнях по справі відповідач з посиланням на висновки акту перевірки від 19.09.2007р. № 799/41-20/31301827, зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через правомірність здійсненого донарахування податку оспорюваними рішеннями.

Відповідно до пп. “е” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 „Про податок з доходів фізичних осіб” до загального оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). На думку відповідача сплачені Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»кошти за сервісне обслуговування пасажирів є понесеними витратами підприємства у звязку з наданням працівникам позивача послуг, що є додатковим благом, такі витрати мають включатися до загального оподатковуваного доходу працівників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з впп проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт № 799/41-20/31301827 від 19.09.2007р. (витяг з якого у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків акту про порушення позивачем пп. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001794120/0 від 02.10.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок з доходів фізичних осіб»в розмірі 1577, 70 грн. (в тому числі 525, 90 грн. основний платіж, 1051, 80 грн. штрафні санкції).

За результатами узгодження суми донарахованого податкового зобовязання та застосованих штрафних санкцій в апеляційному порядку, на виконання п. 5.3 Наказу ДПА України «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»з метою доведення до платника податків граничного терміну сплати визначеного податкового зобовязання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001794120/1 від 08.11.2007р., № 0001794120/2 від 15.01.2008р., які є предметом оскарження у даній справі.

Нараховані оспорюваними рішеннями податкові зобовязання в розмірі 112, 50 грн. основного платежу та 225 грн. штрафних санкцій сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 5081, № 5082 від 03.10.2007р. у звязку з визнанням факту порушення у цій частині. Вказані обставини зазначені позивачем у позовній заяві та відповідно вимоги про визнання недійсними оспорюваних повідомлень-рішень в цій частині є необґрунтованими, задоволенню не підлягають.

Неправомірним позивач вважає, висновок зроблений під час перевірки щодо заниження ДК «Газ України»податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в квітні 2006р. на 206, 70 грн. та липні 2006р. на 206, 70 грн. за операціями з оплати позивачем вартості сервісних послуг відповідно до договору від 25.04.2006р. № 02-23.16-207-11/06-258 про комплекс сервісних послуг, що надаються авіапасажирам у терміналі «С»ДМА «Бориспіль», який укладений між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та ДК «Газ України».

З наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.

Як свідчать матеріли справи, а також зазначено в самому акті перевірки та не заперечується відповідачем, згідно договору про комплекс послуг, що надаються авіапасажирам у терміналі «С»ДМА «Бориспіль»(договір укладено ДК «Газ України»із ДМА «Бориспіль») підприємством були оплачені рахунки за сервісне обслуговування якими користувались генеральний директор, радник ген директора.

Так, за умовами договору № 02-23.16-207-11/06-258 від 25.04.2006р. виконавець (ДМА «Бориспіль») зобовязаний надати авіапасажирам замовника послуги в терміналі «С»Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»згідно наданих заявок замовника (п. 2.1.1), замовник (позивач у справі) зобовязаний своєчасно подавати письмову заявку на обслуговування авіапасажирів за формою наведеною у Додатку № 2 до Договору:

- на обслуговування груп авіапасажирів не пізніше, ніж за добу до обслуговування. Обслуговування групи авіапасажирів обслуговування за однією заявкою 10-ти і більше осіб;

- щодо окремих пасажирів:

на відліт не пізніше, ніж за три години до часу відправлення вказаного в авіаквитку;

на приліт за годину до часу планового прибуття авіарейсу.

Додатком № 1 до Договору від 25.04.2006р. є перелік комплексу сервісних послуг, що надаються авіапасажирам у терміналі «С»ДМА «Бориспіль»та його вартість. Вартість комплексу послуг за одного пасажира складає 530 грн., комплекс сервісних послуг, що надаються авіапасажирам в терміналі «С»ДМА «Бориспіль»включає:

- індивідуальну зустріч авіапасажира (групи пасажирів) або посадку в літак висококваліфікованими фахівцями з організації обслуговування авіаперевезень зі знанням іноземних мов;

- підвіз пасажирів спеціальним транспортом від/до літака;

- підношення, вивантаження і завантаження багажу і ручної поклажі з/в автотранспорт пасажира;

- розміщення попередньо заявленого автотранспорту замовника під час зустрічі/проводів пасажирів на привокзальній площі Терміналу «С»;

- обслуговування авіапасажирів у барі Терміналу «С»на суму, що не перевищує 100 грн.;

- надання окремих приміщень для очікування рейсу;

- та інші.

На виконання договору від 25.04.2006р. згідно рахунку-фактури № СФ-1250 від 04.04.2006р. та № СФ-1468 від 18.04.2006р. ДК «Газ України»платіжними дорученнями № 3635 від 04.04.2006р. та № 4262 від 19.04.2006р. сплачено 1060 грн. та 530 грн. за надання сервісних послуг генеральному директору Компанії. Платіжним дорученням № 7560 від 17.07.2006р. позивачем сплачено 530 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-2451 від 23.06.2006р. за сервісне обслуговування радника генерального директора компанії. Згідно платіжного доручення № 7561 від 17.07.2006р. позивачем сплачено 1060 грн. на підставі рахунку-фактури № СФ-2468 від 26.06.2006р. за сервісне обслуговування яким користувались радник генерального директора та заступник генерального директора компанії. Призначенням платежу при перерахуванні коштів зазначалось «передплата за сервісне обслуговування авіапасажирів згідно рахунків-фактур …».

Факт надання зазначених послуг підтверджується актами про виконання робіт (послуг) № 0331 від 31.03.2006р., № 0811 від 30.06.2006р., № 0479 від 30.04.2006р., що підписані сторонами договору, у копіях містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 № 889-УІ «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Пунктом «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Натомість п. «а»4.2.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»визначає, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

- вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, до фонду оплати праці включаються виплати працівникам соціального характеру у грошовій і натуральній формі, зокрема виплати, що мають індивідуальний характер.

Згідно з висновками акта перевірки сервісні послуги надавались згідно договору фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з позивачем - є членами керівних органів позивача та користувались такими послугами під час відльоту до місця відрядження. З наявних у справі матеріалів та акта перевірки неможливо визначити конкретний розмір додаткових благ, які могли були спожиті саме співробітниками компанії. СДПІ у м. Києві по роботі з впп взагалі не надано належних і допустимих доказів отримання зазначеними особами додаткових благ, а відповідні висновки зроблені податковим органом виключно на підставі актів про виконання робіт (послуг) що складені сторонами договору, платіжними дорученнями про оплату послуг наданих компанії по договору від 25.04.2006р.

Таким чином, якби надання додаткових благ мало індивідуальний характер, то можна б було визначити розмір отриманого додаткового блага відповідним конкретним окремим працівником і тоді дані витрати відносилися б до фонду оплати праці. В такому випадку позивач міг би віднести вартість безоплатно наданих працівникам благ до оподатковуваного доходу фізичних осіб (працівників). Як про те зазначає позивач, необхідність користування сервісними послугами обумовлена специфікою господарської діяльності ДК «Газ України», а саме: необхідністю безперервного або термінового вирішення виробничих питань шляхом створення належних умов праці до моменту вильоту працівників. Комплекс сервісних послуг якими користувалася компанія, дозволяв отримувати окремі приміщення для очікування рейсу, що в свою чергу дозволяло посадовим особам ДК «Газ України» працювати із службовими документами, негайно отримувати послуги міського та міжміського звязку, факсу, ксероксу, а у разі необхідності вести виробничі переговори та наради.

За таких обставин, отримання та використання певними фізичними особами позивача сервісних послуг по обслуговуванню авіапасажирів зумовлене виконанням платником податку трудової функції.

Отже позивач не міг відносити суми, витрачені на сервісне обслуговування замовлене компанією по договору від 25.04.2006р., до оподатковуваного доходу працівників, і, відповідно, не був зобовязаний нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, оскільки відсутність персоніфікації конкретного розміру додаткових благ унеможливлює встановлення підстав належної доведеності факту отримання додаткового блага конкретною фізичною особою, а отримання таких сервісних послуг зумовлене виконанням трудової функції вказаними фізичними особами. У звязку з наведеним відсутні і правові підстави для нарахування та утримання такого податку.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0001794120/0 від 02.10.2007р., № 0001794120/1 від 08.11.2007р., № 0001794120/2 від 15.01.2008р. в частині донарахування 1 240,20 грн. (в тому числі 413,40 грн. основного платежу, 826,80 грн. штрафних санкцій).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, ідент. код 31301827) 1, 70 грн. (одну гривню 70 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяК.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 23.07.2008

Винокуров К.С.