Ухвала суду № 96246401, 13.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

13 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/1408/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 12 березня 2021 року) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області /далі – відповідач-1/ та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат /далі – відповідач -2/ про:

- визнання протиправною бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати учаснику бойових дій ОСОБА_1 в період 2019-2020 роках відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році;

- зобов`язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити за 2019-2020 роки учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році виплати, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити 12990,00 грн.

- визнання протиправною бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати учаснику бойових дій ОСОБА_1 в період 2016-2018 роках відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році;

- зобов`язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити за 2016-2018 роки учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити 15690,00 грн /а.с. 1, 31-37/.

Позов обґрунтований тим, що з 19 червня 2015 року позивач має статус учасника бойових дій та відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується до 05 травня, за 2016-2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з огляду на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), проте право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі порушено відповідачами. З бездіяльністю відповідачів щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016-2020 роки у належному розмірі позивач не погоджується та вважає, що вказана допомога має виплачуватися у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), а не у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази.

Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.79-84/ зазначив, що у 2019-2020 роках позивачу як учаснику бойових дій проведена виплата одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірах та порядку, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року відповідно, які є чинними та неконституційними не визнавалися. Крім того, виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики. Позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

Відповідач-2 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.70-74/ зазначив, що позивачу як учаснику бойових дій здійснено перерахування коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2018 роки, а саме: за 2016 рік в розмірі 920,00 грн, за 2017 рік в розмірі 1200,00 грн, за 2018 рік в розмірі 1265,00 грн, а тому саме з моменту отримання відповідних коштів позивач дізнався про можливе порушення своїх прав. Позивач звернувся до суду із цим позовом лише у березні 2021 року,чим порушив шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом. Таким чином, позовні вимоги щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2018 роки підлягають залишенню без розгляду.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 473/2190/17, 30 вересня поточного року виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з дня, наступного після 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу в період 2016-2019 роках відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних розмірів пенсії, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році та зобов`язання нарахувати та виплатити за 2016-2019 роки позивачу відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у відповідному році виплати, з урахуванням раніше виплачених сум - слід обраховувати з 01 жовтня 2016 року (стосовно щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік, строк звернення до суду закінчився - 01 квітня 2017 року), з 01 жовтня 2017 року (стосовно щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік, строк звернення до суду закінчився - 01 квітня 2018 року), з 01 жовтня 2018 року (стосовно щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік, строк звернення до суду закінчився - 01 квітня 2019 року), з 01 жовтня 2019 року (стосовно щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік, строк звернення до суду закінчився - 01 квітня 2020 року).

Позивач звернувся до суду із цим позовом 23 лютого 2021 року /а.с.1/, тобто з пропущенням строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки.

Обґрунтовуючи в позовній заяві причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, позивач зазначив, що строки позовної давності, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, не розповсюджуються. Крім того, позивач раніше не знав, що його права порушені та про порушення своїх прав дізнався після прийняття Верховним Судом рішення у зразковій справі №440/2722/20 і звернення до адвокатського бюро з приводу інформації ЗМІ щодо такого судового рішення. Також на всій території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 та встановлені певні обмеження, які пов`язані із запровадженням карантину.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки, суд зазначає наступне.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався лише у день отримання відповідей із Центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та у день юридичної визначеності у вирішенні питань виплати грошової допомоги до 05 травня відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20.

Оскільки разова грошова допомога є щорічним періодичним платежем та в будь-якому разі її розмір стає особі відомим у день отримання такої допомоги, суд вважає, що саме з дня отримання виплати особою, якій призначена така допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів та впродовж установленого законом строку (до 30 вересня відповідного року) вчинити дії по зверненню до Центру за отриманням допомоги у належному розмірі або в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку (до 01 квітня року, наступного за відповідним роком виплати допомоги) звернутися до суду за захистом порушених прав.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Суд зазначає, що отримання позивачем листів від Центрів у відповідь на його заяви та прийняття Верховним Судом рішення у зразковій справі не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (отримання разової грошової допомоги у меншому розмірі), а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій щодо отримання допомоги.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов`язкову наявність двох вищенаведених умов.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У позовній заяві позивачем не зазначено, яким чином та які саме обмеження, запроваджені Кабінетом Міністрів України під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вплинули на пропуск ним строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати допомоги за 2019 рік. А стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплатити допомоги за 2016-2018 роки, то запровадження на всій території України карантинних обмежень відбулося після закінчення строку звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та правові висновки, є підстави стверджувати, що відкриваючи адміністративне провадження у цій справі, суд, в ухвалі від 18 березня 2021 року, дійшов передчасного висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду без поважних причин встановлені частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про залишення без розгляду позову у частині позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2018 роки, а також підстав для залишення без розгляду позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік.

Керуючись статями 123, 243, 256, 294, пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави подання позовної заяви щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки з пропущенням встановленого строку звернення до суду, які зазначені у позовній заяві позивачем та його представником від 12 березня 2021 року.

Клопотання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог задовольнити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (вул. Ціолковського, буд. 47, м. Полтава, Полтавська область, 36023, ідентифікаційний код 02770127) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (просп. Любомира Гузара, буд. 7, м. Київ, 03165, ідентифікаційний код 22886300) в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати учаснику бойових дій ОСОБА_1 в 2019 році відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році;

- зобов`язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити за 2019 рік учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнання протиправною бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати учаснику бойових дій ОСОБА_1 в період 2016-2018 роках відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році;

- зобов`язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити за 2016-2018 роки учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити 15690,00 грн.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І. Слободянюк