Рішення № 96245977, 12.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1496/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» до Одеської митниці Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/500040/2 про коригування митної вартості товарів, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/00136.

В обґрунтування позовних позивачем зазначено, що до Одеської митниці Держмитслужби було подано декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, копія митної декларації країни відправлення від 18.11.2020 №370820200000567851, страховий поліс від 22.11.2020 №PYIE202035020097E05929 та інші товаросупровідні, бухгалтерські документи. Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до положень ст. 57 МК України та з урахуванням вимог ст. 58 МК України та положень Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Проте, після обробки електронної митної декларації співробітником Одеської митниці Держмитслужби було повідомлено позивача про те, що відповідачем під час аналізу товаросупровідних документів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та перелічено ряд, на думку митниці, розбіжностей. Проте, позивач не погоджується із твердженням митниці про існування в поданих до митного оформлення документів певних розбіжностей, оскільки подані до митного органу документи, чітко підтверджували усі складові значення митної вартості товару та не викликали сумнівів в реальності ціни вказаної в Інвойсі. Так, у своєму повідомленні відповідач просив декларанта додатково надати ряд документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; переклад копії митної декларації країни відправлення відповідно статті 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. ТОВ «РЕСТАЙМ» на вказаний запит Одеської Митниці надав Лист від 24.12.2020 б/н, в якому декларантом було проінформовано відповідача про неможливість надання перелічених у запиті митного органу, документів, так як усі документи, які були наявні у позивача і стосуються даного товару, були подані до митного органу під час первинного митного оформлення. 24.12.2020 року посадовою особою Відповідача було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2020/500040/2, яким було скориговано вартість товару Позивача, а також винесено картку відмови у митному оформлені товарів № UA500490/2020/00136, з підстав, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України. Згодом, зважаючи на незгоду декларанта з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, товар, вартість якого була скоригована, був випущений у вільний обіг після сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Таким чином, внаслідок прийняття протиправного, на думку позивача, рішення про коригування, сума додатково нарахованих митних платежів та фінансових гарантій склала 193 905 (сто дев`яносто три тисячі дев`ятсот п`ять ) гривень 83 копійок. Позивач зазначив, що, митну вартість імпортованого товару було визначено позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту). На підтвердження саме такого розміру митної вартості даного товару позивачем були подані всі необхідні та наявні в нього документи, що визначені в ст. 53 МК України. Позивач вважає, що зазначеними документами підтверджується, що визначена ним у митній декларації митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/1496/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У встановлений ухвалою суду від 08.02.2021р., строк, відповідач - Одеська митниця Держмитслужби відзив на позовну заяву не надав, незважаючи на те, що Ухвалу суду від 08.02.2021р. отримано своєчасно, а саме 11.02.2021, заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, до суду не подано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи митного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «РЕСТАЙМ» (Покупець) та Фірмою «XIAMEN TOPLLIPON TRADING СО. LTD.» (Китайська народна республіка) (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 10.10.2020 року № ТТ-21004, згідно п. 1.1. якого Продавець зобов`язався продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом (що підготовлено на підставі Заказу (ордера) Покупця), що додаються до кожної окремої поставки товару, та є невід`ємною частиною дійсного контракту. Відповідно до п. 1.2. Контракту, кількість, ціна та якість товару вказується в інвойсі, що додається до кожної окремої поставки товару.

На виконання вищевказаного пункту Контракту та з метою митного оформлення товарів китайським контрагентом позивачеві передано відповідний Інвойс від 17.11.2020 року № ТТ-21004 з посиланням на контракт № ТТ-21004 від 10.10.2020 року, яким узгоджено поставку товару - повсякденне взуття, жіночої та чоловічої статі, різного розмірного ряду та кольору, на загальну суму 40077,20 доларів США 20 центів. Продавцем виконано умови контракту, та поставлено ТОВ «РЕСТАЙМ» товар в обумовлені Контрактом строки. При цьому, товар покупцю було поставлено продавцем на умовах CIF, порт Одеса, що відповідає умовам Контракту ( п. 3.3 Контракту від 10.10.2020 року № ТТ-21004).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, декларантом - ТОВ «РЕСТАЙМ», разом з митною декларацією №UA500490/2020/507775 до Одеської митниці Держмитслужби подано зовнішньоекономічний контракт від 10.10.2020 року № ТТ-21004, інвойс від 17.11.2020 року № ТТ-21004, копію митної декларації країни відправлення від 18.11.2020 № 370820200000567851, страховий поліс від 22.11.2020 № PYIE202035020097E05929 та інші товаросупровідні, бухгалтерські документи.

Під час перевірки Одеською митницею Держмитслужби наданих декларантом для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що подані документи містять розбіжності наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп.в п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов ’язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування № PY1Е202035020097Е05929 від 22.11.2020 не відповідає вищезазначеній умові; 3) копію декларації країни відправлення від 18.11.2020 № 370820200000567851 надано без перекладу на державну мову; 4) згідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 10.10.2020 № ТТ-21004 «оплата товару здійснюється не пізніше 04.05.2021». Документи, щодо сплати вартості товару до митного оформлення не надавались.

З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодекс України декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) переклад копії митної декларації країни відправлення відповідно статті 254 МКУ; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На запит контролюючого органу щодо надання додаткових документів декларантом до митного органу надано Лист від 24.12.2020 №б/н, та проінформовано про неможливість надання додатково затребуваних документів згідно з переліком, оскільки усі документи, котрі були наявні у позивача і стосуються товару, подано до митного органу під час первинного митного оформлення.

Як вбачається зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, Митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО «Інспектор» ЄАІС Держмитслужби. У митного органу стосовно товарів відсутня інформація щодо прийнятої митним органом вартості операцій з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами із урахуванням вимог та застережень статей 59, 60 та 61 МКУ, у зв`язку із чим визначення митної вартості не могло бути здійснено за методами визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів У митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів із урахуванням вимог та застережень статей 62 та 63 МКУ, у зв`язку із чим визначення митної вартості не могло бути здійснено за методами визначення митної вартості на основі віднімання вартості те на основі додавання вартості (обчислена вартість). Враховуючи, що митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість товарів повинна бути визначена відповідно до положень статті 64 МКУ із використанням способів, які не суперечать законам України і с сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом визначення митної вартості товарів та ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Стосовно оцінюваних товарів у митного органу наявна інформація щодо раніше визнаних митними органами митних вартостях: товар №1 -9,9308 дол. США за пару (МД від 09.10.2020 №UA100020/2020/045153); товар №2-8,4200 дол. США за пару (МД від 09.10.2020 №UA500020/2020/230402); (товар №3 -6,4153 дол. США за пару (МД від 27.09.2020 №UA 100320/2020/628643). Отже, визначення митної вартості товарів здійснюється за резервним методом.

З урахування чого, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №UA500490/2020/507723, товару, Одеською митницею Держмитслужби 24 грудня 2020року прийнято спірні рішення №UА500490/2020/500040/2 Про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500490/2020/00136.

Не погоджуючись з означеним Рішенням щодо коригування митної вартості товарів та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» про визнання протиправними і скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/500040/2 Про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/00136., є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Уразі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено митним органом в оскаржуваному Рішенні, під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом – ТОВ «РЕСТАЙМ» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що подані документи містять розбіжності наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп.в п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов ’язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2)згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування № PY1Е202035020097Е05929 від 22.11.2020 не відповідає вищезазначеній умові; 3) копію декларації країни відправлення від 18.11.2020 № 370820200000567851 надано без перекладу на державну мову; 4) згідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 10.10.2020 № ТТ-21004 -«оплата товару здійснюється не пізніше 04.05.2021». Документи, щодо сплати вартості товару до митного оформлення не надавались.

Між тим, суд не погоджується з означеною позицію митного органу, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «РЕСТАЙМ» (Покупець) та Фірмою «XIAMEN TOPLLIPON TRADING СО. LTD.» (Китайська народна республіка) (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 10.10.2020 року № ТТ-21004, згідно п. 1.1. якого Продавець зобов`язався продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом (що підготовлено на підставі Заказу (ордера) Покупця), що додаються до кожної окремої поставки товару, та є невід`ємною частиною дійсного контракту. Відповідно до п. 1.2. Контракту, кількість, ціна та якість товару вказується в інвойсі, що додається до кожної окремої поставки товару.

На виконання вищевказаного пункту Контракту та з метою митного оформлення товарів китайським контрагентом позивачеві передано відповідний Інвойс від 17.11.2020 року № ТТ-21004 з посиланням на контракт № ТТ-21004 від 10.10.2020 року, яким узгоджено поставку товару: повсякденне взуття, жіночої та чоловічої статі, різного розмірного ряду та кольору, на загальну суму 40077,20 доларів США 20 центів.

Продавцем виконано умови контракту, та поставлено ТОВ «РЕСТАЙМ» товар в обумовлені Контрактом строки, на умовах CIF, порт Одеса, що відповідає умовам Контракту ( п. 3.3 Контракту від 10.10.2020 року № ТТ-21004).

Згідно з пунктами А3, Б3 офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, поставка товару на умовах СІF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання митного органу на ненадання ТОВ «РЕСТАЙМ» до митного оформлення товару страхових документів, а також документів, що містять відомості щодо страхування товару, оскільки відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України такі витрати включаються до митної вартості з наданням підтверджуючих документів виключно у тих випадках, коли витрати на страхування несе декларант.

Також, відповідно до п.2.3 контракту №ТТ-21004 від 10.10.2020р. ціни включають вартість експортного пакування та маркування та фрахту до м.Одеси.

Отже, згідно умов Договору контракту №ТТ-21004 від 10.10.2020р., з урахуванням офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (умови поставки СІF), ціна товару включає в себе вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, у зв`язку з чим окреслена обставина, у даному випадку, не може впливати на визначення митної вартості товару.

Також, суд акцентує, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує заявлену митну вартість товару (ч.2 ст.53 МКУ).

До того ж, відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідності надання перекладу документів, не зазначено які саме документи містять дані на підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені іншою мовою та потребують перекладу.

Необґрунтованими, та такими, що не заслуговують на увагу суду є також твердження контролюючого органу, що згідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 10.10.2020 № ТТ-21004 - «оплата товару здійснюється не пізніше 04.05.2021», при цьому, документи, щодо сплати вартості товару до митного оформлення не надавались, оскільки згідно п. 2.1 Контракту Покупець оплачує вартість товару в розмірі 100% не пізніше 14.05.2021року, водночас, документи для митного оформлення декларантом до митного органу подано, зокрема, 24.12.2020р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що означені недоліки жодним чином не впливають на митну вартість товару, та відповідно не можуть слугувати безумовною підставою для коригування митної вартості товарів. Водночас, з наданих декларантом - ТОВ «РЕСТАЙМ» до Одеської митниці Держмитслужби, документів, вбачається як логічний комерційно-економічний зміст господарської діяльності підприємства за тією угодою, котра досліджується при визначенні митної вартості заявленого товару, так і найголовніше чіткі числові значення складових вартості задекларованого товару.

Відтак, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що надані ТОВ «РЕСТАЙМ» до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості товару документи містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, Одеською митницею Держмитслужби на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) та АСМО «Інспектор», наявна інформація щодо раніше визнаних митними органами митних вартостях: товар №1 -9,9308 дол. США за пару (МД від 09.10.2020 №UA100020/2020/045153); товар №2-8,4200 дол. США за пару (МД від 09.10.2020 №UA500020/2020/230402); (товар №3 -6,4153 дол. США за пару (МД від 27.09.2020 №UA 100320/2020/628643).

Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.

Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Одеською митницею Держмитслужби належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, враховуючи, що декларантом– ТОВ «РЕСТАЙМ» до Одеської митниці Держмитслужби за вказаним зовнішньоекономічним договором надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

До того ж, Одеською митницею Держмитслужби не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ “РЕСТАЙМ” саме другорядного методу визначення митної вартості – резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч.3 ст.57 Митного кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності коригування Одеською митницею Держмитслужби заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» шляхом визнання протиправними і скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/500040/2 Про коригування митної вартості товарів» та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/00136.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно до положень ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимоги частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2019 року між Адвокатським обєднанням «ПАНТЕОН» та ТОВ “РЕСТАЙМ” укладено договір про надання правової допомоги №АО-02. Також, до суду надано додаткову угоду №1 від 30 грудня 2020року, додаткову угоду №3 від 30 січня 2021 року, акт надання послуг №5 від 24 лютого 2021 року, рахунок фактуру №17-02/21 від 17 лютого 2021 року, платіжне доручення №344 від 24 лютого 2021 року на суму 8400 грн.

Таким чином, перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом розміру правничої допомоги у сумі 8400 грн., які складаються з наступного: вивчення документів, наданих клієнтом, для підготовки адміністративного позову; підготовка та подання адміністративного позову до суду, супроводження справи в Одеському окружному адміністративному суді, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Безумовно суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Між тим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи є їх сума обґрунтованою, та спів мірною до ціни позовних вимог.

Зокрема, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд акцентує, що предметом позовних вимог в межах даної адміністративної справи є визнання протиправними і скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/500040/2 Про коригування митної вартості товарів, картк відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/00136.

Отже, дана справа, на думку суду, належить до категорії справ незначної складності.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката у разі, якщо, керуючись принципами справедливості, та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, обсяг підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо не є співмірним.

Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду даної категорії спорів.

Таким чином, зважаючи на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суд доходить висновку щодо необхідності стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» до Одеської митниці Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/500040/2 Про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 грудня 2020 року №UА500490/2020/00136 Одеської митниці Держмитслужби.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» (65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94, ЄДРПОУ- 40074984) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2908(дві тисячі дев`ятсот вісім) гривень 59 копійок.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» (65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94, ЄДРПОУ- 40074984) судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.