Рішення № 96245609, 22.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4415/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю

секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

представників

позивача Хартова М.В.,

Самарського В.В.,

відповідача Горбенка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Луганській області № 1266 о/с від 02.11.2020 «По особовому складу» в частині звільнення державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заступника начальника управління-начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини 1 статті 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) Закону України «Про державну службу», з 02.11.2020, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та з виплатою компенсації за 34 дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 13.07.2019 по 02.11.2020;

- поновити на посаді заступника начальника управління-начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- стягнути з ГУНП в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушоного прогулу з 02.11.2020 по день прийняття судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач займав посаду заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області з 13.05.2016.

Наказом № 78 від 28.01.2020 позивача було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 4 частини 1 статті 87 (у зв`язку з вчиненням державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення), підставою був наказ № 290 від 28.01.2020 «Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників УЛМТЗ ГУНП в Луганській області». Луганський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі № 360/553/20 вищевказані накази визнав протиправними та скасував, поновив позивача на займаній посаді.

04.06.2020 позивач приступив до виконання своїх обов`язків відповідно до наказу від 03.06.2020 № 551 о/с.

З 05.07.2020 по 01.11.2020 позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом інфаркт.

02.11.2020 позивач повернувся до виконання посадових обов`язків та дізнався, що у ГУНП в Луганській області відбулися зміни у штатах національної поліції та скорочено його посаду заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області категорії «державний службовець».

Також 02.11.2020 йому під підпис було вручено попередження про наступне вивільнення без дати, в якому зазначено, що від отримання вказаного попередження він відмовився 10.08.2020, та вручено перелік вакантних посад державних службовців ГУНП станом на 02.11.2020.

Жодних повідомлень, листів та переліків вакантних посад у ГУНП в період знаходження ОСОБА_1 на лікарняному йому не надсилалося.

Отримавши вищезазначені документи, зокрема перелік вакантних посад державних службовців ГУНП станом на 02.11.2020, ОСОБА_1 зазначив, що вказані документи йому потрібно вивчити та визначитись, на що потрібен час.

Але співробітниками кадрового забезпечення було вручено позивачу витяг з наказу від 02.11.2020 № 1266 о/с про звільнення позивача з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ч. 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу) Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає наказ ГУНП в Луганській області № 1266 о/с від 02.11.2020 «По особовому складу» в частині звільнення державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заступника начальника управління начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини 1 статті 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) Закону України «Про державну службу», з 02.11.2020, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та з виплатою компенсації за 34 дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 13.07.2019 по 02.11.2020, - протиправними та таким, що підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його протиправно звільнено.

Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 63-64).

02.12.2020 відкладено підготовче засідання до 17 грудня 2020 року (а.с. 99).

Ухвалою суду від 17.12.2020 відкладено підготовче засідання (а.с. 113).

Ухвалою суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 121).

04 лютого 2021 року відкладено судовий розгляд справи до 12 лютого 2021 року (а.с. 147).

Ухвалою суду від 12.02.2021 відкладено судовий розгляд справи (а.с. 157).

Головне управління Національної поліції в Луганській області позовних вимог не визнало про що 30.11.2020 суду надано відзив на позовну заяву (а.с. 72-76). В обгрунтування заперечень проти позову зазначені такі обставини.

Відповідно до наказу НП України від 20.07.2020 № 578 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», посада «заступник начальника управління-начальник відділу капітального будівництва - скорочено», посада « заступник начальника управління-начальник відділу управління об`єктами державної власності т і капітального будівництва - уведено», тобто посада позивача категорії «державні службовці» скорочена, а введена посада категорії «середній склад поліції», тому позивача неможливо було перевести на введену посаду.

Співробітниками Головного управління 10.08.2020 ОСОБА_1 біля будинку за місцем його проживання було доведено до відома попередження про наступне вивільнення, а саме: оголошено наказ НП України від 20.07.2020 № 578 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», також останньому було запропоновано отримати вказані попередження та ознайомитися з наказом НП України від 20.07.2020 № 578 під підпис. Однак ОСОБА_1 відмовився від його отримання та ознайомлення з вказаними документами, про що складено акт фіксації відмови від 10.08.2020 № 2792/111/19-2020. Також позивачу було запропоновано ознайомитись з переліком вакантних посад державної служби в ГУНП в Луганській області, що зробити ОСОБА_1 також відмовився, акт фіксації відмови від 10.08.2020 № 2793/111/19-2020.

02.11.2020 після перебування на лікарняному ОСОБА_1 прибув на роботу, у зв`язку з чим йому повторно було надано інформацію щодо скорочення штату та надано перелік вакантних посад державної служби станом на 02.11.2020.

Однак, протягом робочого дня 02.11.2020 ОСОБА_1 не було подано заяви щодо переведення на іншу посаду, у зв`язку з чим, враховуючи, що ознайомлення з наказом про скорочення його посади фактично відбулось 10.08.2020, ОСОБА_1 було звільнено за п.1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-УІІІ та останньому вручено наказ про звільнення та трудову книжку.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачу 02.11.2020 було поставлене питання щодо написання ним заяви на запропоновані вакантні посади, ОСОБА_1 в свої з чергу повідомив, що будь-які заяви ним писатися не будуть, що підтверджує рапорт Шеховцова О.В. від 02.11.2020. Позивача було попереджено про наступне звільнення за 30 днів (акт відмови від ознайомлення від 10.08.2020), запропоновано вакантні посади (10.08.

Відповідачем надано до суду довідку від 18.02.2021 № 200/111/22-2021 щодо перебування позивача членом профспілки працівників, з якої вбачається, що відповідно до інформації з Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області з заробітної плати ОСОБА_1 утримувались профспілкові внески у період з листопада 2016 по січень 2020 роки (а.с. 200).

З довідки відповідача від 18.02.2021 № 675/111/19-2021 вбачається, що під час звільнення ОСОБА_1 були враховані його кваліфікація і продуктивність праці, на підставі чого йому було запропоновано перелік вакантних посад 10.08.2020 та 02.11.2020 (а.с. 201).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши в своїх поясненнях, що позивач не визнає тих обставин, що під час перебування його на лікарняному його було повідомлено про можливе звільнення у зв`язку з скороченням штату та запропоновано інші посади. Крім того, під час звільнення позивача відповідачем не були йому запропановані всі наявні вакантні посади державних службовців, не враховані його кваліфікація і продуктивність праці, а також наявність переважного права на залишення на роботі порівняно із іншими працівниками, що вивільнялися у зв`язку з реорганізацією відділу, в якому працював позивач, оскільки на дату звільнення він є єдиним працівником в сім`ї, має статус учасника бойових дій. Відповідачу ці обставини були відомі, оскільки дружина позивача є песіонером поліції, звільнена відповідачем за станом здоров`я.

Позивач в судовому засіданні з його згоди надав суду показання в якості свідка, при цьому заперечував факт повідомлення його про можливе звільнення у зв`язку з скороченням штату та пропозицію вакантних посад у серпні місяці під час перебування на лікарняному. Зазначив, що вважає, що відповідач намагається звільнити його в будь-який спосіб, нехтуючи його правами. Вручивши перелік вакантних посад 02.11.2020, він не надав позивачу часу, навіть доби, на роздум для написання заяви на переведення на будь-яку з запропонованих посад, одразу виніс наказ про звільнення. Такі дії свідчать про недобросовісну, на його думку, поведінку відповідача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що належними доказами підтверджено факт вжиття відповідачем всіх можливих заходів для попередження позивача про майбутнє звільнення: повідомлення та перелік вакантних посад надсилалися позивачу поштою, за адресою позивача співробітники поліціції під час перебування його на лікарняному намагалися вручити йому ці документи, повідомлення та перелік вакантних посад йому вручені в день виходу з лікарняного. Заяви про переведення на будь-яку з вакантних посад позивач відповідачу не надав. Реорганізація відділу, в якому працював позивач, фактично не відбулося, була змінена його назва та змінена посада керівника відділу з категорії «державні службовці» на посаду категорії «середній склад поліції», тому позивача неможливо було перевести на введену посаду. Підлеглі особи позивача були переведені фактично на свої посади категорії «державні службовці». Відповідачем враховувалися кваліфікація і продуктивність праці, а також наявність переважного права на залишення на роботі не лише в позивача, а й в інших працівників управління. Тому звільнення позивача є законним, вимоги позову необгрунтовані.

Свідки Філімонов І.М. , Єрмолов К.О. та Гордєєв С.С. зазначили, що від 10.08.2020 співробітниками кадрової служби відповідача було надано їм документи для вручення ОСОБА_1 за місцем проживання, оскільки він перебував тривалий час на лікарняному. Вказані працівники поліції чекали в автомобілі, коли ОСОБА_1 вийшов з під`їзду будинку, в якому проживає. Вони підійшли до нього і Філімонов І.М. зачитав вголос текст докуменів, зазначених в актах від 10.08.2020. ОСОБА_1 відповів, що отримувати та ознайомлюватися з вказаними документами він не збирається, сів у своє авто та поїхав. Коли повернулися на роботу, Філімонов І.М. надрукував, а всі вони підписали акти від 10.08.2020 про відмову ОСОБА_1 в отриманні та ознайомленні з вказаними документами.

Отже, на підставі наданих сторонами письмових доказів, з урахуванням показань свідків та пояснень сторін, суд встановив такі обставини справи.

Головне управління Національної поліції у Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, зареєстроване як юридична особа 16.11.2020, № запису 13831020000003957, за адресою: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 96-97).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , займав посаду з 13.05.2016 по 02.11.2020 заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області, що підтверджено копіями паспорта громадянина України, трудової книжки (а.с. 17-18, 23-24 ).

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 він проходив державну службу на таких посадах:

- з 13.01.1997 по 03.03.2015 - в службі органах внутрішніх справ;

- з 13.05.2016 по 12.07.2016 - на посаді начальника відділення Центру обслуговування Головного упраління Національної поліції в Луганській області;

- з 13.07.2016 по 25.12.2016 - на посаді заступника начальника Управління логистики та матеріально-техно-забезпечення, 5-й ранг держслужбовця;

- з 26.12.2016 по 01.11.2020 - на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу капітального будівництва;

- 13.07.2019 - присвоєно 4-й ранг державної служби (а.с.21-24).

Наказом № 78 від 28.01.2020 позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 4 частини 1 статті 87 (у зв`язку з вчиненням державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення), підстава - наказ № 290 від 28.01.2020 «Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників УЛМТЗ ГУНП в Луганській області». Луганський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 03.06.2020 у справі № 360/553/20 вищевказані накази визнав протиправними та скасував, поновив позивача на займаній посаді з 29.01.2020 (а.с. 39-59).

Наказом відповідача №551-ос від 03.06.2020 позивача поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області на підставі рішення суду (а.с. 24).

Наказом відповідача №564-ос від 05.06.2020 позивачу надано додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 09.06.2020 по 22.06.2020 (підстава заява позивача від 04.06.2020 та посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 (а.с.93).

З 05.07.2020 по 01.11.2020 позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з клінічним діагнозом циркулярний інфаркт міокарду, що підтверджується копіями листків непрацездатності та випискою з медичної картки хворого №8700 (а.с. 27-32).

В Переліку змін у штатах Національної поліції, що затверджений Наказом НП України від 20.07.2020 № 578 прямо зазначено, що Відділ капітального будівництва (Управління логистики та матеріально-техничного забезпечення Головного упраління Національної поліції в Луганській області) реорганізується у Відділ управління об`єктами державної власності та капітального будівництва; посада «заступник начальника управління-начальник відділу капітального будівництва - скорочено» посада «заступник начальника управління-начальник відділу управління об`єктами державної власності і капітального будівництва - уведено» (а.с. 77-77 зв.бік).

Отже, відділ, в якому працював позивач реорганізовувався, займана ним посада керівника відділу категорії «держслужавний службовець» була скорочена, в новому відділі уведена посада керівника категорії «середній склад поліції».

Попередження про наступне вивільнення позивача складено друкованим способом не містить дати його складання; містить рукотворниі записи про те, що текст його проголошено 10.08.2020 працівником поліції Філімоновим І.М., від отримання попередження відмовився, про що складений акт №2792/111/19-2020 від 10.08.2020. Також попередження містить рукотворний запис дати ознайомлення - 02.11.2020 з підписом ОСОБА_1 (а.с.82).

Акт фіксації відмови від ознайомлення з наказом НПУ від 20.07.2020 № 578 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» від 10.08.2020 № 2792/111/19-2020 (а.с. 83) та акт фіксації відмови від ознайомлення з переліком вакантних посад державної служби ГУНП в Луганській області від 10.08.2020 № 2793/111/19-2020 (а.с. 84) містять відомості про те, що працівники поліції Філімонов І.М. , Єрмолов К.О. та Гордєєв С.С. намагалися ознайомити позивача з наказом НП України від 20.07.2020 № 578 та з переліком вакантних посад в ГУНП в Луганській області категорії персоналу «дежавний службовець», що відбулося біля будинку по АДРЕСА_1 10.08.2020. Зазначені акти підписані вказаними працівниками ГУНП в Луганській області.

В акті від 10.08.2020 № 2792/111/19-2020 не вказано, що позивачу проголошено в тому числі і повідомлення про звільнення, як то зазначено в самому повідомленні, отже цей факт є непідтвердженим документально.

ГУНП в Луганській області на адресу ОСОБА_1 складено листа від 11.08.2020 №5714/111/19/05-2020 (дату та номер частково виконанно рукописним способом) з повідомленням про те, що наказом № 578 від 10.08.2020 скорочено його посаду та запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад державної служби в ГУНП в Луганській області, однак, опису вкладення поштової кореспонденції до вказаного відправлення відповідач суду не надав, отже факт відправлення позивачу саме цього документу 11.08.2020 рекомендованим листом з повідомленням відповідач не довів. Відправлення повернулося на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.78-79, 80, 80 зв.бік,81). Зазначеного листа позивач отримав 02.11.2020, про що свідчить його особистий підпис на цьому листі (а.с.78 зв. бік).

20.08.2020 заступник начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковник поліції О.Шеховцов звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Луганській області до полковника поліції С. Колесника, в якому зазначив, що дружині позивача ОСОБА_7 було запропоновано отримати копію листа та перелік вакантних посад державної служби для позивача, від чого вона відмовилась та зазначила, що після виходу з лікарняного ОСОБА_1 отримає зазначені документи особисто (а.с. 88).

Копією свідоцтва про шлюб позивача ОСОБА_1 від 29.03.1969 серії НОМЕР_3 підтверджено факт перебування його у шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а свідоцтвом про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_4 , що подружжя є батьками неповнолітньої дитини (а.с.25-26).

Наказом відповідача №733-ос від 07.07.2020 майора поліції ОСОБА_7 звільнено зі служби в поліції через хворобу - з 07.07.2020 (а.с.38).

Наказом ГУНП в Луганській області від 02.11.2020 № 1266 о/с «По особову складу» звільнено ОСОБА_9 з 02.11.2020, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та з виплатою компенсації за 34 дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 13.07.2019 по 02.11.2020 (а.с. 13).

02.11.2020 заступник начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковник поліції О.Шеховцов звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Луганській області до полковника поліції С. Колесника, в якому зазначив, що ним в присутності працівників поліції Чурілова С.І. та Прозорі Г.В. о 17.15 годин 02.11.2020 в кабінеті №402 ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 було задане питання, чи буде ним написана заява про призначення на запропоновані вакантні посади, на що останній повідомив, що будь-які заяви ним складатися не будуть. Після чого ОСОБА_1 був наданий витяг з наказу про звільнення та видана трудова книжка (а.с. 89).

Таким чином, належними доказами підтверджена та обставина, що позивач фактично ознайомився з повідомленням про звільнення і переліком вакантних посад лише 02.11.2020 (а.с. 15, 16).

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час попередження позивача про звільнення та прийняття відповідачем оскарженого наказу) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, в тому числі, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1 ст.87). Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч.3 ст.87).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Як встановлено судом, на підставі наказу Національної поліції України від 20.07.2020 № 578 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» скорочено посаду державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу із скороченням чисельності та штату державних службовців, реорганізовано відділ, в якому працював позивач.

Згідно з вимогами ч.6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу (змін в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації установи, скорочення чисельності або штату працівників) не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу (звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу) та положення частини другої цієї статті (при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством);

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. - при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Отже, відповідно до вимог статті 87 Закону України «Про державну службу» та ч.6 ст. 49-2 КЗпП України працівників, які мають статус державних службовців, про наступне вивільнення персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Стаття 9-1 Закону України «Про державну службу» передбачає такий порядок доведення інформації або документів до відома державного службовця.

Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Отже належними доказами на підтвердження факту доведення інформації або документів до відома державного службовця є документи пошти, в тому числі електронної, чи інших засобів зв`язку, які завсвідчують факт відправлення саме цих документів державному службовцю (за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку). Уразі використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку належним доказом факту доведення інформації або документів державному службовцю таким шляхом є саме протокол, складений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042 (Порядок №1042) інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Такий протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо). Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом. Державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу.

Згідно з вимогами частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як встановлено судом, відповідач не надав належних доказів на підтвердження тих обставин, що позивачу своєчасно за 30 календарних днів відправлено повідомлення про наступне вивільнення засобами поштового зв`язку чи відправлено на адресу його електронної пошти чи відправлено шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку, а також не надав протоколу доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, отже не довів факту належного повідомлення позивача про наступне вивільнення певними засобами доказування, визначеними чинним законодавством.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать переліки посад державної служби, які складалися відповідачем для ознайомлення станом на 10.08.2020 та станом на 02.11.2020, а також перелік посад, зазначений в листі від 11.08.2020, позивачу не пропонувалося посад державної служби в реорганізованому відділі, на які призначалися державні службовці, що працювали в цьому відділі до реорганізації (наказ ГУНП від 14.08.2020 №940 о/с), що підтверджено трудовими книжками вказаних працівників (а.с. 210 зв. бік, 214 зв.бік).

Отже, станом на 10.08.2020 та станом на 11.08.2020 посади спеціаліста та провідного спеціаліста відділу управління об`єктами державної власності і капітального будівництва Управління логистики та матеріально-техничного забезпечення Головного упраління Національної поліції в Луганській області були вакантні, особи, що призначені на вказані посади мають нижчій ранг державного службовця та менший стаж державної служби порівняно з позивачем.

Згідно з вимогами частини 1 статті 38 Закону України "Про державну службу" прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Відповідно до вимог частини 1 статті 19, частини 2 статті 20 Закону України "Про державну службу" визначені такі загальні вимоги для набуття права на державну службу: досягнення повноліття; громадянство України, вільне володіння державною мовою, ступінь вищої освіти не нижче: 1) магістра - для посад категорій "А" і "Б"; 2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії "В";

- для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.

Згідно з частиною 3. статті 20 Закону України "Про державну службу" спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб`єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 Порядку визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 06.04.2016 № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2016 року за № 647/28777, за змістом спеціальні вимоги є описом вимог до досвіду роботи осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", їх освіти, компетентностей, професійних знань, необхідних для ефективного виконання обов`язків за відповідною посадою державної служби; їх розробляє служба управління персоналом державного органу під час підготовки проекту умов проведення конкурсу.

Відповідач в додаткових поясненнях зазначав, що ососби, призначені на посади державної служби в реорганізованому відділі, мали більшу продуктивність праці і кваліфікацію, порівняно з позивачем, однак кваліфікаційні вимоги та спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В"до вказаних посад, затверджені керівником державної служби відповідача, чинні станом на 14.08.2020, суду не надав, отже не довів тих обставин, що відповідач діяв обгрунтовано, розсудливо, добросовісно та неупереджено, з урахуванням стажу державної служби та рангу державного службовця позивача порівняно з іншими працівниками, не запропонувавши позивачу вказані вакантні посади.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області від 02.11.2020 № 1266 о/с в частині звільнення державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (у зв`язку з скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу).

Обгрунтувань та доказів на підтвердження незаконності оскарженого рішення в частині виплати вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та з виплати компенсації за 34 дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 13.07.2019 по 02.11.2020 позивач суду не надав, отже протиправність рішення в цій частині ним не доведена, факт виконання цього рішення відповідачем та виплати йому зазначених сум не підтверджено. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

Отже, оскільки наказом ГУНП в Луганській області від 02 листопада 2020 року № 1266 о/с звільнено з посади державної служби з 02 листопада 2020 року, суд вважає, що цей день є останнім робочим днем, відповідно, поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 03 листопада 2020 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Оскільки день звільнення (02.11.2020) є останнім робочим днем позивача, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення, в даному випадку це 03.11.2020.

Отже вимушений прогул позивача слід обраховувати з 03.11.2020 по день ухвалення судового рішення 22.02.2021, що складає 77 робочих днів.

Як встановлено судом при розгляді цієї справи, позивач після поновлення на службі на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 №360/553/20 фактично не працював жодного повного місяця, тому для визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд застосовує визначену у вказаному рішенні суду середньоденну заробітну плату позивача в розмірі - 1291,70 грн (а.с.57).

Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 26.11.2020 № 994/111/22-2020, сума середньоденної заробітної плати позивача також складає 1291,70 грн (а.с. 91).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 99 460,90 грн (1291,70 грн х 77 робочих дні), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 99 460,90 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 25834,00 грн підлягають негайному виконанню, виходячи із 21 робочих дня.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код за ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02 листопада 2020 року № 1266 о/с в частині звільнення державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (у зв`язку з скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу).

Поновити на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 з 03 листопада 2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 листопада 2020 року по 22 лютого 2020 року у сумі 99 460,90 грн (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста шістдесят гривень дев`яносто копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 25834,00 грн (двадцять п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні) допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 04 березня 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян