Рішення № 96210794, 13.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2145/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, Марківське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач з урахуванням заяви від 28.01.2021 (арк. спр. 47), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27 квітня 2020 року № 14 «Про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати згідно Закону України «Про прокуратуру» гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату без обмеження граничного розміру та у часі позивачу пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в первинній редакції, з врахуванням положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що діяла на час призначення мені пенсії, виходячи з розрахунку 88 (вісімдесят вісім) % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.02.2020 № 18-111 вих. 20, з 13 грудня 2019 року по 30 вересня 2020 року включно;

- зобов`язати відповідача виплатити різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки від 27.02.2020 № 18-111 вих. 20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-14, що діяла станом на час призначення пенсії - серпень 2002 року) з 02.08.2002 в розмірі 88 (вісімдесят вісім) відсотків суми заробітної плати на відповідній посаді в органах прокуратури Луганської області, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач зазначає, що у вказаному вище Законі України «Про прокуратуру України» було гарантовано, на законодавчому рівні визначено порядок та умови перерахунку пенсій за вислугу років працівникам органів прокуратури. Проте, при прийнятті нової редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (зі змінами), у частини двадцятій статті 86 було передбачено, що «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Позивач зазначає, що з огляду на вказані порушення прав працівників органів прокуратури України на перерахунок призначених пенсій, Конституційний Суд України своїм рішенням № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (зі змінами), визнав такими, шо не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (зі змінами) втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З метою поновлення своїх конституційних прав на належне соціальне забезпечення, на виконання вказаного вище рішення Конституційного Суду України, 06.03.2020 позивач звернувся до відповідача із відповідною письмовою заявою про перерахунок призначеної пенсії до якої додав оригінал довідки прокуратури Луганської області від 28.02.2020 № 18-111вих-20 про складові заробітної плати на посаді старшого прокурора прокуратури області (на правах начальника відділу), розрахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день прокуратури областей та місцеві прокуратури при нарахування та виплаті заробітної плати працівникам прокуратури керуються виключно цією постановою. Листом від 28.04.2020 № 2851/03.1-18 відповідачем повідомлено, що рішенням Марківського ОУПФУ Луганської області від 27.04.2020 № 14 відмовлено в перерахунку пенсії. Відмова в перерахунку пенсії мотивується тим, що положення частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв`язку з підвищенням заробітної плати, з дня набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014, тобто з липня 2015 року, втратили чинність. Перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після прийняття рішення Другим сенатом Конституційного Суду України від 13.12.2019 року (№7-з (ІІ)/2019.

Позивач вважає, що дії та рішення Марківського ОУПФУ Луганської області як суб`єкта владних повноважень від 27.04.2020 № 14 року щодо відмови в перерахунку пенсії є неправомірними і такими, що підлягають визнанню незаконними, з зобов`язанням відповідача провести перерахунок моєї пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», що діяла в редакції на час призначення пенсії, у розмірі 88%, без обмежень.» розміру та у часі.

Відповідачем до суду 05 лютого 2021 року подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено таке.

Позивач перебуває на обліку в Марківському ОУПФУ Луганської області та отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII у розмірі 60% від суми заробітної плати, розмір та умови оплати праці якої відповідали займаній посаді.

Позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії.

Згідно з рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(11)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорськими працівниками на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсії проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після прийняття рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р (11)/2019.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшення вислуги років, присвоєння звання або наукового ступеня та збільшення розміру складових його заробітної плати в порядку, передбачену частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», при звільненні з роботи або кожні два відпрацьовані роки.

Положення ч. 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв`язку з підвищенням заробітної плати, з дня набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014, тобто з липня 2015 року, втратили чинність. Тобто підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні.

На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 15).

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 38).

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/9/20 (№ 560/2120/20) (арк. спр. 41).

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року поновлено провадження по справі (арк. спр. 161).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 7-8).

Позивачу призначена та виплачується з 01.12.2002 пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» у розмірі 88% від місячної заробітної плати, що підтверджується протоколом від 19.08.2002 № 999999 (арк. спр. 55).

06.03.2020 позивач звернувся до Марківського ОУПФУ Луганської області із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (арк. спр. 150).

До заяви позивачем було надано довідку прокуратури Луганської області від 28.02.2020 № 18-111вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) (арк. спр. 27).

Рішенням відповідача від 27.04.2020 № 14 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії на підставі заяви від 06.03.2020 (арк .спр. 147-148).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІ).

Частиною першою статті 50-1 цього Закону встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина двадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІ).

Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі за текстом Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з 01.10.2011 стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.11.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі за текстом Закон № 1697-VІІ).

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - частина вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас, з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу 1 частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі за текстом Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

- частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру», а законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

Судом встановлено, що, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, Марківське ОУПФУ виходило з того, що після прийняття рішення Конституційним Судом України постанови чи інші нормативні акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не видавались. Тобто, у чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд враховує таке.

Як зазначено судом вище, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність 13.12.2019.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За змістом частини першої статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 встановив такий порядок його виконання:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, з 13.12.2019 Закон № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на переконання суду, доводи відповідача про те, що після набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не прийнято, що є наслідком відмови у перерахунку пенсії, є помилковими, адже чинна з 13.12.2019 частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще у жовтні 2017 року.

Протягом усього періоду дії статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судових інституціях.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішення суду Кабінетом Міністрів України залишилось невиконаним.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019.

Твердження пенсійного органу про те, що для реалізації права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ, обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є безпідставними з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії пенсіонерів органів прокуратури.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017 № 657, на яку містяться посилання у виданій прокуратурою Луганської області довідці від 26.02.2020 № 18-111вих-20, є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 27.04.2020 № 14 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно Закону № 1697-VII не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за вислугу років в розмірі 88 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження її граничним розміром та у часі розміром є передчасною, адже спірні правовідносини між учасниками справи в цій частині щодо обмеження розміру пенсії ще не виникли.

Марківським ОУПФУ Луганської області ще не ухвалено рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою, суд зазначає, що дана вимога стосується порядку виконання вказаного рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Положеннями КАС України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 826/15718/16, від 24.04.2018 у справі № 167/592/17, від 31.07.2018 у справі № 348/9/17, від 23.10.2018 у справі № 344/4560/17 та від 14.02.2019 у справі № 362/7962/15-а.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v.» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При розгляді даної справи відповідно до частини третьої статті 291 КАС України суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, оскільки дана справа є типовою по відношенню до зразкової.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги слід задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки, позивач від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місце знаходження: 92400, Луганська область, смт. Марківка, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 41247405) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27.04.2020 № 14 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугою років за заявою від 06.03.2020.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 13.12.2019 по 30.09.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 12.03.2020 № 18-190вих-20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова