Рішення № 96244657, 14.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 р. Справа№200/1832/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 18.01.2021 року він звернувся до Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів.

До цього клопотання були додані копії паспорту та ІПН заявника, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, а також письмове обґрунтування щодо перспективи використання затребуваної земельної ділянки.

Вказане клопотання була розглянуто на сесії Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/66 і за результатом розгляду позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів.

У вказаному рішенні не зазначено підстав та обґрунтування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивач не погоджується з вказаними рішенням суб`єкта владних повноважень та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/66 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

- зобов`язати Шахівську сільську раду Добропільского району Донецької області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, згідно його клопотання від 18 січня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року було прийнято позов до розгляду та призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 17 березня 2021 року.

22 березня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828. із земель сільськогосподарського призначення, входять земельні ділянки, які за рішенням Новоторецької сільської ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 22 березня 2000 року, надані у постійне користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . На підставі зазначеного рішення 24 травня 2001 року вказаним особами Новоторецькою сільською радою народних депутатів видані Державні акти на право постійного користування землею 1І-ДН 042500, І1-ДН 042297. II- ДН042298, І1-ДН 042296, ІІ-ДН 042293 відповідно. Вказані державні акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Тобто фактично, 24 травня 2001 року у ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 виникло право на постійне користування вказаною землею.

Відсутність відомостей про зазначені земельні ділянки у Державному реєстрі земель та відсутність реєстрації іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не позбавляє вказаних вище осіб права на постійне користування земельними ділянки відповідно до державних актів на право постійного

користування землею ІІ-ДН 042500, ІІ-ДН 042297, ІІ-ДН042298, ІІ-ДН 042296, ІІ-ДН 042293

На підставі викладеного в позовних вимогах просить відмовити.

31 березня 2021 року позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив в якому не погодився з аргументами відповідача, викладеними у відзиві.

Так, позивач зазначає що відповідач не надав планів, схем, експлікацій земельних ділянок які надані в постійне користування вказаним громадянам.

Геометрія та сукупний розмір земельних ділянок не збігається з розмірами земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 25.01.0221 року вбачається що земельна ділянка 1422086600:01:000:2828 зареєстрована в 15.01.2021 року як землі запасу. А землі запасу це землі, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Окрім того, якщо земельна ділянка сформована шляхом об`єднання земельних ділянок зазначених в актах ІІ-ДН 042500, ІІ-ДН 042297, ІІ-ДН042298, ІІ-ДН 042296, ІІ-ДН 042293, то ці ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав.

14 квітня 2021 року позивач в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

14 квітня 2021 року представник відповідача в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України 9. якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 , виданого Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 26 грудня 2000 року. ІПН № НОМЕР_2 (а.с.7).

18 січня 2021 року позивач звернувся до Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів.

До цього клопотання були додані копії паспорту та ІПН заявника, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, а також письмове обґрунтування щодо перспективи використання затребуваної земельної ділянки (а.с.9-13).

Рішенням Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/66 і за результатом розгляду позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів (а.с.8).

Згідно з інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 1422086600:01:000:2828 площею 8,94 га перебуває в комунальній власності Шахівської сільської ради в категорії землі сільськогосподарського призначення вид використання - землі запасу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №838 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок серед іншого включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

При цьому суд звертає увагу, що частина 7 статті 118 Кодексу була доповнена абзацом 3 згідно із Законом № 366 від 02.07.2013 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок":

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту цього закону, він встановлює відповідальність посадових осіб за порушення строків розгляду документів з землеустрою, забороняє витребування не передбачених законом документів, визначає наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень. Тобто даний закон покликаний додатково упорядкувати земельні правовідносини, захистити права осіб, зацікавлених в отриманні земельних ділянок, від зволікань, безпідставних рішень органів влади.

Відтак суд вважає, що запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Стаття 118 Земельного кодексу визначає лише два можливих рішення відповідача при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - або надання такого дозволу, або мотивована відмова у його наданні.

При цьому відмова в надані дозволу має бути вмотивованою, і підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, фактично відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо діяв без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаних дій протиправними.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд відхиляє заперечення відповідача, щодо того, що сільською радою народних депутатів Добропільського району Донецької області від 22 березня 2000 року, надані у постійне користування земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . На підставі зазначеного рішення 24 травня 2001 року вказаним особами Новоторецькою сільською радою народних депутатів видані Державні акти на право постійного користування землею 1І-ДН 042500, І1-ДН 042297. II- ДН042298, І1-ДН 042296, ІІ-ДН 042293 відповідно. Вказані державні акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, згідно з інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 1422086600:01:000:2828 площею 8,94 га перебуває в комунальній власності Шахівської сільської ради в категорії землі сільськогосподарського призначення вид використання - землі запасу.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею 1І-ДН 042500 площа земельної ділянки становить 2,0 га. Всі чотири решта 1,75 га.

Загальна площа земельних ділянок за цими Державними актами на право постійного користування землею становить 9 га (1,75 х 4 + 2=9).

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 становить 8,94 га.

Геометрія та сукупний розмір земельних ділянок наданих Державними актами на право постійного користування землею не збігається з розмірами земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828.

Тобто, це різні земельні ділянки.

Окрім того, якщо земельна ділянка, як заявляє відповідач, сформована шляхом об`єднання земельних ділянок зазначених в актах ІІ-ДН 042500, ІІ-ДН 042297, ІІ-ДН042298, ІІ-ДН 042296, ІІ-ДН 042293, то ці ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав відповідно до п.13 ст.79-1 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, фактично відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаних дій протиправними.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, згідно його клопотання від 18 січня 2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, дії Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.

Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.

І таким чином, його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією № 0.0.2017337331.1 від 16.02.2021 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень (а.с.1).

Саме ця сума судового збору підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Земельним Кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/66 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Шахівську сільську раду Добропільского району Донецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18 січня 2021 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів.

У позовної вимозі про зобов`язання Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо ведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2828 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, згідно його клопотання від 18 січня 2021 року, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Шахівської сільської ради Добропільского району Донецької області (85050, Донецька область, Добропільский район, село Шахове, вул..Чернявського, 14 код ЄДРПОУ 04343197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 14 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков