Рішення № 96242967, 07.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3499/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/3499/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” (49010, м.Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 76; код ЄДРПОУ 38676229)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, буд. 4; код ЄДРПОУ 31207130)

про стягнення 192708,56 грн.

Представники:

від позивача: Терепіщан Ю.В. адвокат за ордером

від відповідача: Чумак А.В., адвокат за довіреністю

Встановив: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” про стягнення 192708,56 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №18/06/2020 та направлено на стягнення 192708,56 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” визначено надати суду докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на належну відповідачу реєстраційну адресу. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду.

18.12.2020р. позивачем були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 10.12.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області 21.12.2020р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3499/20. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "27" січня 2021 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 27.01.2021р. о 10:20.

18.01.2021р. за вх.№1195/21 господарський суд одержав заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, згідно з якою представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3499/20, яке призначене на "27" січня 2021 р. о 10:20, в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2021р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” від 18.01.2021р. задоволено. Доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/3499/20 "27" січня 2021 р. о 10:20.

26.01.2021р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.01.2021р. за вх.№2303/21 господарський суд одержав клопотання відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату в режимі відеоконференції.

27.01.2021р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні, 27.01.2021р. судом було оголошено перерву до 15.02.2021р. о 12:00. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 08.02.2021р.

11.02.2021р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.02.2021р. судом було відкладено розгляд справи на 18.02.2021р. о 09:00 год в режимі відеоконференції, та доручено Центральному апеляційному господарському суду проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2021р. справу №916/3499/20 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "15" березня 2021 р. о 12:00. Викликано представників сторін у підготовче засідання, призначене на 15.03.2021р. о 12:00.

19.02.2021р. до суду позивачем було подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2021р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” від 19.02.2021р. задоволено. Доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/3499/20 "15" березня 2021 р. о 12:00.

03.03.2021р. до господарського суду Одеської області позивачем було подано пояснення по справі.

15.03.2021р. у судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3499/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "07" квітня 2021 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.04.2021р. о 11:00. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” задоволено. Доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/3499/20 "07" квітня 2021 р. о 11:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 07.04.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 14.04.2021р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

18 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” (замовник) було укладено Договір поставки №18/06/2020 (надалі – Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи з комплексного забезпечення замовника поліграфічною продукцією та виробів з пластику.

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконання робіт за договором здійснюється поетапно, згідно з підписаними Специфікаціями, в яких встановлюється по кожному етапу конкретний обсяг робіт, їх вартість і терміни поставки, а також технічні характеристики продукції, що виготовляється та адресу поставки в м. Дніпро.

Відповідно до п. 2.1., Загальна вартість Договору складається з вартості кожної партії продукції, зазначених у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору Ціна продукції за одиницю виражається в гривнях, визначається у Специфікації до цього Договору і включає в себе вартість виготовленої виконавцем продукції, а також вартість упаковки і доставки по м. Дніпропетровську або до іншого пункту призначення. (п. 2.2. Договору).

Згідно до п. 2.3. Договору, форма оплати – безготівковий розрахунок. Оплата кожної партії продукції проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на умовах передплати 50% та 50% вартості за фактом отримання продукції вказаної в специфікації до партії замовлення.

Відповідно до п. 2.5. Договору, моментом поставки продукції вважається дата підписання представниками сторін накладних на відпуск товарів по кожній партії продукції. Датою оплати вважається день надходження 100% коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

18.06.2020р. між сторонами було укладено та підписано Додаткову угоду №1 до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. на виготовлення продукції, за умовами п. 2.3. якої визначено, що загальна вартість продукції з ПДВ становить – 304080,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. на виготовлення продукції, загальна сума цієї Додаткової угоди до Договору складає 304080,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 50680,00 грн.

Умовами п. 4.1. Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. на виготовлення продукції визначено, що суму грошових коштів, що складає 50% з урахуванням ПДВ, від вартості замовленої продукції замовник сплачує виконавцю в якості передплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами даної Додаткової угоди до Договору на підставі отриманого від виконавця рахунку та 50% по факту отримання партії у повному обсязі.

Також, відповідно до п. 5.1. Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. на виготовлення продукції, виконавець зобов`язується виготовити і поставити замовнику продукцію передбачену цією Додаткової угодою, не пізніше 01.09.2020р. за умовами п. 4.1.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що відповідачем 23.06.2020р. було здійснено оплату у розмірі 142080,00 грн., таким чином не доплачена сума до 50% від вартості продукції складає 9960,00 грн.

Позивачем було зазначено суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” на зазначену адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” було здійснено 6 поставок: 17.07.2020р. на суму 15204,00грн., 20.07.2020р. на суму 21285,60 грн., 22.07.2020р. на суму 24326,40 грн., 23.07.2020р. на суму 21285,60 грн., 27.07.2020р. на суму 69938,40 грн. та 28.07.2020р. на суму 21285,60 грн.

За ґрунтуванням позивача, всього продукції, а саме 1140 шт. форм для бетонної плитки, полістирол 4мм, було поставлено відповідачу на загальну суму173325,60 грн. Таким чином, недоплата до 50% - складає 9960,00 грн. Разом з тим, додатково несплачено за 140 штук 21285,60 грн.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що після відправлення останньої партії Товариство з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” всіма можливими варіантами дало зрозуміти, що продукцію, яку залишилось поставити і яка вже була виготовлена, ніхто не буде забирати та тим більше ніхто не збирається сплачувати за неї, адже менеджер, який супроводжував дане замовлення прорахувався, а тому залишок продукції попросту не має куди діти.

Позивачем було зазначено суду, що він більше двох місяців намагався дійти консенсусу, дізнатись куди та коли саме можна направити замовлений товар і коли саме чекати оплату наданих послуг.

Позивач також зазначав, що 06.11.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” на поштову та на електронну адресу відповідача була направлена досудова вимога, яка була проігнорована з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж”.

Позивачем було повідомлено суд, що 06.11.2020р., відповідачем було направлено відмову від подальшого прийому продукції датовану і складену 06.08.2020р., а до неї додано три дефектні акти від 20.07.2020р., 22.07.2020р., 27.07.2020р. та зазначено, що про складання надісланих дефектних актів до 09.11.2020р. позивачу нічого не було відомо, жодних повідомлень з боку відповідача про незадоволення товаром, більш того складання дефектних актів не надходило. Окрім того, ані позивача, ані його представників не було запрошено для складання таких дефектних актів.

Як вже зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача було поставлено замовлений товар наступними партіями 17.07.2020 року - 100 штук; 20.07.2020 року - 140 штук; 22.07.2020 року - 160 штук; 23.07.2020 року - 140 штук; 27.07.2020 року - 460 штук; 28.07.2020 року - 140 штук.

Позивач вказує суду, що відповідачем було замовлено, відповідно до Специфікації (Додаткової угоди № 1) продукцію (форма для бетонної плитки), кількість (2 000 шт.) розмір продукції (4мм), матеріал (полістирол) та позивачем дана продукція була виготовлена у встановлені договором строки, 1140 шт. форм бетонної плитки було поставлено на адресу відповідача, однак, як вказує позивач, залишок продукції 860 шт. відповідач відмовився отримувати та станом на день складання позовної заяви, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 162040,00 гри. без нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п.6.2. Договору, у разі необгрунтованої повної або часткової відмови замовника від виготовлення продукції після надання їм завіреної підписом та печаткою специфікації, замовник відшкодовує виконавцю всі пов`язані з цим збитки, в тому числі фактичні витрати на придбання сировини і матеріалів, вартість фактично виконаних робіт, пов`язаних з виготовленням замовленої продукції.

Згідно п.6.3. Договору, в разі прострочення виконання своїх зобов`язань з оплати продукції, зазначених у п.2.3. цього договору, зазначених у відповідних Специфікаціях до цього договору, із замовника стягується неустойка, розмір якої становить 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач зазначав суду, що відповідачем у встановлений сторонами строк було сплачено передплату не в повному обсязі, а саме 23.06.2020р. – 142080,00 грн., замість 152040,00 грн., тобто у відповідача виник борг у розмірі 9960,00 грн., у зв`язку з несвоєчасною оплатою 50%, а у позивача виникло право нарахування штрафних санкцій, встановлених п.6.3. Договору.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 0,2% за період з 26.06.2020р. по 26.11.2020р. (кількість днів прострочення 154) на суму боргу – 9960,00 грн., пеня становить – 3067,68 грн.

Також позивачем було зазначено суду, що ним на адресу відповідача було поставлено 1140 шт. форм для бетонної плитки. Відповідачем же було сплачено за 1000 шт. таких форм. Таким чином, Відповідачем не було сплачено за 140 шт. форм, що складає 21285,60 грн. Обов`язок, що сплати за 140 шт. виник у відповідача на наступний день після поставлення таких форм на його адресу. Отже, за твердженням позивача, у нього виникло право нарахування неустойки за прострочення оплати вартості продукції у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 0,2% за період з 29.07.2020р. по 26.11.2020р. (кількість днів прострочення 121) на суму боргу – 21285,60 грн., пеня становить – 5151,12 грн.

Крім того, позивачем було зазначено суду, що у зв`язку з тим, що позивачем було виготовлено на замовлення відповідача 2000 шт. форм для бетонної плитки, а Відповідач отримав лише 1140 шт., а 860 шт. бетонної плитки, від отримання яких відповідач відмовився (ухилився від їх отримання), перейшли до права власності відповідача 01.09.2020р., відповідно до ч.6 ст. 853 ЦК України, а тому обов`язок щодо оплати 860 шт. виник у відповідача з 02.09.2020р., а отже також відбулось порушення строків оплати, а тому позивач має право нарахувати неустойку з урахуванням н.6.3. Договору.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 0,2% за період з 02.09.2020р. по 26.11.2020р. (кількість днів прострочення 86) на суму боргу – 130754,40 грн., пеня становить – 22489,76 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” обґрунтовано неналежним виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №18/06/2020 та направлено на стягнення 192708,56 грн., з яких сума основної заборгованості становить – 162000,00 грн. та сума штрафних санкцій – 30708,56 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що 18.06.2020р. сторони уклали договір № 18/06/2020, а потім і Додаткову угоду № 1 до договору та Додатковою угодою узгодили істотні умови вищевказаного Договору у тому числі порядок постачання продукції, але без встановлення етапів, з встановленням кінцевого терміну постачання.

Відповідач зазначає, що сторонами був закріплений кінцевий термін постачання пунктом 5.1. угоди, згідно якого, Товариство з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” зобов`язалось виготовити і поставити замовнику продукцію не пізніше 01.09.2020 року. Тобто, зі змісту Додаткової угоди, як вказує відповідач, слідує, що угода не містить в собі, а ні етапів, а ні обсягів постачання. Додаткова угода №1 від 18.06.2020р. не змінила умови та порядок взаєморозрахунків. Так, пункт 4.1. угоди підтверджує, що суму грошових коштів, що складає 50%, з урахуванням ПДВ, від вартості замовленої продукції, замовник сплачує виконавцю за договором в якості передплати, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди до Договору на підставі отримання від виконавця рахунку та решту частини 50% грошових коштів по факту отримання партії у повному обсязі.

Відповідачем було зазначено суду, що відповідно до наданого відповідачу рахунку за №310 від 18.06.2020р., за договором №18/06/2020 від 18.06.2020р., відповідачем належним чином виконані обов`язки і після отримання рахунку було сплачено 50 % від вартості замовленої продукції у розмірі 142080,00 грн.

Крім того, відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що в графі товари (роботи, послуги) у рахунку за №310 від 18.06.2020р. був прописаний матеріал - АБС 3 мм, з якого повинні були виготовлятись форми, але після пробного використання форми, матеріал АБС (3 мм) не витримав наповнення бетоном. Після зміни матеріалу, позивач надіслав рахунок на сплату продукції з матеріалу АБС (З мм), при цьому, як вказує відповідач, збільшив суму оплати.

За твердженнями відповідача, позивач не надав разом з позовної заявою суду письмових доказів, що свідчать про отримання відповідачем або будь-якою посадовою особою товариства рахунку, який наданий у додатках до позовної заяви.

Відповідач зазначає, що зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у своєму позові підтверджує належними, письмовими доказами факт часткового постачання виготовленої продукції, в кількості 1140 шт. та бездоказово посилається на відмову відповідача у прийнятті решти частини замовлення, яку, як зазначає відповідач, не постачав.

Наданими суду доказами підтверджується, що позивач здійснив постачання лише фактично сплаченої продукції, але при цьому повинен був поставити решту частину продукції до 01.09.2020 року.

Відповідач зазначає, що позивач не надав суду письмових доказів відмови в прийнятті продукції з боку відповідача у строк, починаючи з 28.07.2020 року і до 01.09.2020 року, підтвердженням порушення зобов`язань за договором № 18/06/2020 від 18.06.2020р. є відсутність у додатках до позову письмових доказів направлених разом з позовною заявою, які підтверджують надсилання решти частини форм на адресу відповідача, починаючи з 28.07.2020 року і до 01.09.2020 р., та оформлена відмова у прийнятті замовлення у повному обсязі.

Відповідач вказує суду, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором постачання виробів з пластику за №18/06/2020 від 18.06.2020р. на суму 192708, 56 грн. не обґрунтовані та безпідставні. Позивачем не доведений факт своєчасного постачання продукції, крім того на адресу відповідача, на момент звернення з позовної заявою фактичне постачання решти частини замовлення не відбулось.

Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що враховуючи відсутність належних доказів, обставини, що викладені позивачем в позовної заяві, ним не визнаються в повному обсязі, та зауважує, що представником позивача на адресу суду разом з позовної заявою не надано письмових доказів ухилення відповідача від прийняття продукції, яка була поставлена та знаходилась на зберіганні.

Відповідач наголошує суду, що оскільки постачання відповідачу залишку продукції за договором так і не відбулось, це жодним чином не вплинуло на строк здачі роботи позивачем, у зв`язку з тим, що товар не направлявся замовнику, останній був позбавлений права оглянути, перерахувати та виявити недоліки, що не дає право застосовувати позивачем норми ч.1,3 ст. 853 ЦК України. Позивач, порушуючи вимоги ст.509 ЦК , ст.173 ГК України не виконав на користь відповідача роботи по виготовленню форм для бетонних пліт та порушив істотні умови договору - термін постачання форм.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що виконання робіт за договором здійснюється поетапно, згідно з підписаними Специфікаціям, в яких встановлюється по кожному етапу конкретний обсяг робіт, їх вартість і термін поставки, а також технічні характеристики продукції, що виготовляється та адресу поставки в м.Дніпро.

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача було поставлено 1140 шт. форм з полістиролу з 2000 шт., замовлених відповідачем, дані обставини не заперечуються і самим відповідачем, більш того підтверджуються у відзиві, повністю за дану кількість форм з полістиролу відповідач не розрахувався, про що свідчить і надане платіжне доручення №10658 від 23.06.2020 року.

На спростування доводів відповідача, позивачем було пояснено суду, що останню поставка товару, що залишився, позивач намагався направити на адресу відповідача, про що свідчить надане листування. Позивач стверджує, що ним були виготовлені форми у строк, зазначений в умовах договору, про що відповідач був повідомлений, та зазначає, що представник позивача неодноразово намагався дізнатись адресу доставки, на яку можна направити замовлений та виготовлений у строк товар, однак, відповідач лише спирався на свою зайнятість.

Як зазначає позивач, Договір, укладений між сторонами стосується виготовлення товару на замовлення, тобто такий товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для позивача.

Посилаючи на ч. 6 ст. 853 ЦК України, позивачем було пояснено суду, що право власності на замовлену відповідачем та виготовлену позивачем продукцію перейшло до відповідача 01.09.2020р., відповідно до п.5.1. Додаткової угоди, а тому, як зазначає позивач, відповідач повинен сплатити позивачу вартість виготовленої продукції повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013”, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж”, як замовником, виникли на підставі укладеного між ними 18 червня 2020 року Договору поставки №18/06/2020.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як вже було з`ясовано судом, між сторонами у даній справі 18 червня 2020 року було укладено Договір поставки №18/06/2020.

Також, судом встановлено, що 18.06.2020р. між сторонами було укладено та підписано Додаткову угоду №1 до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. на виготовлення продукції, за умовами п. 2.3. якої визначено, що загальна вартість продукції з ПДВ становить – 304080,00грн. (а.с. 20).

Умовами п. 3.1. додаткової угоди сторонами було узгоджено, що загальна сума такої Додаткової угоди до Договору складає 304080,00 грн., та визначено, що суму грошових коштів, що складає 50% з урахуванням ПДВ, від вартості замовленої продукції, тобто у розмірі 152040,00 грн. (304080/2), замовник сплачує виконавцю в якості передплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами даної Додаткової угоди до Договору на підставі отриманого від виконавця рахунку та 50% по факту отримання партії у повному обсязі.

Матеріали справи містять рахунок на оплату №310 від 18.06.2020р. на суму 304080,00грн.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідачем 23 червня 2020р. було сплачено лише 142080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10658 від 23.06.2020р., копія якого міститься в матеріалах справи, з призначенням платежу як оплата 50% за форму бетонної плитки за Договором №18/06/2020, згідно рахунку №310 від 18.06.2020р. (а.с. 114).

Аналізуючи умови укладеної між сторонами додаткової угоди, суд зазначає, що у відповідача виникло зобов`язання з оплати передплати у розмірі 50% від вартості замовлення протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р., однак, як встановлено судом, такого зобов`язання відповідачем виконано не було, у зв`язку з чим останнім було прострочено виконання зобов`язання по оплаті повної суми передплати та недоплачено 9960,00 грн. за умовами Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. (152040,00 (50% від вартості замовленої продукції) – 142080,00 грн. (оплата з боку відповідача).

Суд зазначає, що доводи відповідача, що були надані ним за час розгляду справи стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” не отримувало рахунок на оплату від позивача на суму 304080грн., не приймаються судом до уваги, оскільки умовами укладеної між сторонами Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. сторонами було узгоджено, що сума грошових коштів, що складає 50% від вартості замовленої продукції (від 304080грн.) сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такої додаткової угоди.

Також судом критично оцінюються посилання відповідача на фактичну дату підписання Додаткової угоди, яку, як стверджує відповідач, підписано було не 18.06.2020року, оскільки наявний в матеріалах справи примірних Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р. до Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. містить відповідну дату її укладання, відтиски печаток підприємств та відповідні підписи.

Судом встановлено, а також сторонами було визнано даний факт за час розгляду справи, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 173325,60 грн., що підвереджується наступними видатковими накладними:

- видатковою накладної №364 від 17.07.2020р. на суму 15204,00 грн.;

- видатковою накладної №366 від 20.07.2020р. на суму 21285,60 грн.;

- видатковою накладної №369 від 22.07.2020р. на суму 24326,40 грн.;

- видатковою накладної №377 від 23.07.2020р. на суму 21285,60 грн.;

- видатковою накладної №381 від 27.07.2020р. на суму 69938,40 грн.;

- видатковою накладної №390 від 28.07.2020р. на суму 21285,60 грн.;

Отже, з урахуванням поставки товару на суму 173325,60 грн., що було встановлено судом за час розгляду справи, а також враховуючи передплату відповідача у розмірі 142080,00 грн., наразі, як з`ясовано судом, за відповідачем рахується борг по несплаті вартості отриманого товару від позивача у розмірі 31245,60 грн. (173325,60 – 142080,00).

Поряд з цим, на спростування доводів та тверджень позивача, що були викладені Товариством з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” у позовній заяві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено судом, матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами, що поставку товару було здійснено позивачем, та, відповідно, отримано відповідачем на суму 173325,60грн.

Однак, позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість у розмірі 162000,00грн., з посиланням, зокрема, що ним було у встановлений строк виготовлено продукцію, за замовленням відповідача, який, як то було зазначено позивачем, відмовився та ухилявся від її отримання.

Згідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Поряд з цим, суд зазначає, що умовами п. 2.3. Договору, узгоджено, що форма оплати за договором – безготівковий розрахунок. Оплата кожної партії продукції проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на умовах передплати 50% та 50% вартості за фактом отримання продукції вказаної в специфікації до партії замовлення.

Відповідно до п. 2.5. Договору, моментом поставки продукції вважається дата підписання представниками сторін накладних на відпуск товарів по кожній партії продукції.

Також, в п. 1.2. Договору сторонами було узгоджено, що виконання робіт за договором здійснюється поетапно, згідно з підписаними Специфікаціями, в яких встановлюється по кожному етапу конкретний обсяг робіт, їх вартість і терміни поставки, а також технічні характеристики продукції, що виготовляється та адресу поставки в м.Дніпро.

Проаналізувавши умови та положення укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що обов`язок по сплаті 50% вартості товару у відповідача виникає за фактом отримання такої продукції, проте, позивачем будь-якими доказами та документами не було доведено суду, що ним було здійснено відповідну поставку на користь відповідача, у строки, в порядку та на умовах, як то було визначено сторонами при укладанні Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р.

Матеріали справи не містять доказів, які б засвічували, що виготовлена продукція, як то було зазначено позивачем у поданому позові, а саме бетонна плитка у кількості 860 шт., була отримана відповідачем, та у останнього виник обов`язок по сплаті такого товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

З урахуванням встановлених судом обставин, приймаючи до уваги, що позивачем не було доведено суду факту належного оформлення первісних документів, якими б засвідчувалась поставка товару за умовами договору, не підтверджено факту отримання відповідачем бетонної плитки у кількості 860 шт., не засвідчено та не підтверджено належними доказами факту ухилення відповідачем від прийняття зазначеного товару, судом не приймаються посиланням позивача на ч. 6 ст. 853 ЦК України, та у даній частині заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд вважає встановленими обставини щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №18/06/2020 від 18.06.2020р. щодо своєчасної оплати в повному розмірі передплати в розмірі 50% від вартості замовленої продукції за умовами Додаткової угоди №1 від 18.06.2020р., та прийнятих на себе зобов`язань щодо повної оплати вартості отриманого від позивача товару, залишок якої станом на момент розгляду справи становить 31245,60 грн., враховуючи, як вже зазначалось судом, що поставку товару було здійснено на суму 173325,60 грн., а сплачено сплачено з боку відповідача лише 142080,00 грн., у зв`язку з чим, з відповідача підлягає до стягненню сума заборгованості за отриманий товар в розмірі 31245,60 грн.

Приймаючи до уваги вище встановлене та зазначене судом, позовні вимог позивача у даній частині підлягають задоволенню судом, зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” на користь позивача боргу за поставлений та отриманий товар у розмірі 31245,60 грн.

Щодо нарахованої пені позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом враховано, що згідно п.6.3. Договору, в разі прострочення виконання своїх зобов`язань з оплати продукції, зазначених у п.2.3. цього договору, зазначених у відповідних Специфікаціях до цього договору, із замовника стягується неустойка, розмір якої становить 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010. Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивачем правомірно було здійснено нарахування пені на суму 9960,00 грн., оскільки відповідачем не було вчасно виконано зобов`язання по оплаті 50% передплати, як то вже встановлено судом, та на суму 21285,60грн., як на частину суми боргу вартості поставленого, проте неоплаченого відповідачем товару.

Проте, такі нарахування перевищують граничний розмір пені, оскільки за таке прострочення може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом було здійснено перерахунок пені із застосування подвійної облікової ставки НБУ.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9960.0026.06.2020 - 22.07.2020276.0000 %0.033 %*88.179960.0023.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*140.429960.0004.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*160.019960.0023.10.2020 - 26.11.2020356.0000 %0.033 %*114.30Таким чином, сума пені складає 502,90 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення21285.6029.07.2020 - 03.09.2020376.0000 %0.033 %*258.2221285.6004.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*341.9721285.6023.10.2020 - 26.11.2020356.0000 %0.033 %*244.26Таким чином, сума пені складає 844,45 грн.

Приймаючи до уваги, що судом було відмовлено у стягненні оплати за виготовлену позивачем, однак не отриману відповідачем продукцію у кількості 860 шт. бетонної плитки, судом відмовляється у задоволенні вимог про стягнення пені, яка була нарахована позивачем, на суму – 130754,40 грн., оскільки така вимога є похідною, від вимоги щодо якою судом відмовлено в даній частині позовних вимог, з підстав, що зазначено за текстом рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” суми заборгованості у загальному розмірі 32592,95грн., з якої сума основної заборгованості у розмірі 31245,60 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 1347,35 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 488,89 грн. покладаються на відповідача, розраховані пропорційно задоволеним вимогам, із врахуванням, що за заявлені позовні вимоги у розмірі 192708,56 грн. судовий збір становив – 2890,63 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” – задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморенергоспецмонтаж” (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, буд. 4; код ЄДРПОУ 31207130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Партс Груп 2013” (49010, м.Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 76; код ЄДРПОУ 38676229) суму заборгованості у розмірі 32592 (тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 95 коп., з якої сума основної заборгованості у розмірі 31245 (тридцять одна тисяча двісті сорок п`ять) грн. 60 коп., сума штрафних санкцій у розмірі 1347 (одна тисяча триста сорок сім) грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 89 коп.

3.В іншій частині позову – відмовити.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко