Рішення № 96242966, 12.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/292/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/292/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроРось” (19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ 21374294)

До відповідача: Приватного підприємства „Агробізнес – 2” (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, село Салгани, вул. Приморська, буд. 57 В; код ЄДРПОУ 33467965)

про стягнення 77377,53 грн.

Представники:

від позивача: Щедріна О.М., за довіреністю

від відповідача : не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „АгроРось” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Агробізнес – 2” про стягнення 70215,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №20/78-ОД від 12.05.2020р. та направлено на стягнення боргу – 70215,96 грн., пені – 3624,30 грн., інфляційних збитків – 2633,10 грн. та відсотків річних – 904,17 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2021р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроРось” та відкрито провадження у справі №916/292/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "15" березня 2021 р. о 09:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 15.03.2021р. о 09:45.

У судовому засіданні 15.03.2021р. судом було оголошено перерву по справі до 12.04.2021р. о 12:45.

Також, позивачем було подано до канцелярії суду клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2021р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „АгроРось” та Приватне підприємство „Агробізнес – 2” про судове засідання, яке відбудеться "12" квітня 2021 р. о 12:45. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроРось” в судовому засіданні у справі №916/292/21, призначеному на "12" квітня 2021р. о 12:45, в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштовою організацією: за закінченням терміну зберігання.

У судові засідання представник відповідача не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 12.04.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 14.04.2021р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

12 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „АгроРось” (постачальник) та Приватним підприємством „Агробізнес – 2” (покупець) було укладено Договір поставки №20/78 – ОД (надалі – Договір), за умовами якого у терміни і на умовах, визначених даним Договором постачальник зобов`язується поставити покупцю засоби захисту рослин (ЗЗР), мінеральні добрива та мікродобрива (добрива) та насіння сільськогосподарських культур (насіння) (надалі – товар), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, право власності на поставлений товар, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару.

Згідно до п. 1.3. Договору, асортимент товару, його кількість та ціна визначаються в додатках та/або накладних, які підписується сторонами та є невід`ємними частинами цього Договору. У випадку, якщо дані про товар у видаткових накладних не співпадають з даними Додатку, вважається, що товар поставлений за ціною та у кількості, зазначених в видаткових накладних з дотриманням інших умов, встановлених у Додатках.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна товару визначається у Додатках та/або накладних, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно до п. 3.2. Договору, якщо у Додатках до Договору не зазначено інше, оплата поставленого товару має бути здійснена як 100% переплата, що внесена до початку першої поставки товару у межах Додатку до Договору або накладної, якщо поставка проведена без оформлення відповідного Додатку до Договору.

12.05.2020р. між сторонами була укладено Специфікацію, яка є Додатком №1 до Договору поставки №20/78-ОД від 12.05.2020р., за якою узгоджено суму поставки товару – 43577,52 грн., п. 2 такого додатку визначено порядок оплати, а саме: 20% вартості товару, що складає 8715,50 грн. попередня оплата до 15.05.2020р. та 80% вартості товару, що складає 34862,01 грн. оплата не пізніше 01.09.2020р.

25.06.2020р. між сторонами була укладено Специфікацію, яка є Додатком №2 до Договору поставки №20/78-ОД від 12.05.2020р., за якою узгоджено суму поставки товару – 49781,42 грн., п. 2 такого додатку визначено порядок оплати, а саме: 20% вартості товару, що складає 9956,23 грн. попередня оплата до 30.06.2020р. та 80% вартості товару, що складає 39825,13 грн. оплата не пізніше 01.09.2020р.

Матеріали справи містять видаткову накладну №РН-0004988 від 13.05.2020р. на суму 43577,52 грн., видаткову накладну №РН-0006714 від 11.06.2020р. на суму 5069,42грн. та видаткову накладну №РН-0007429 від 25.06.2020р. на суму 44712,00 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, та за якими поставку позивачем на користь відповідача було здійснено на загальну суму 93358,94 грн.

Крім того, матеріали справи містять довіреність №78 від 12.05.2020р., рахунок-фактуру №СФ-004596 від 12.05.2020р. на суму 43577,52 грн., довіреність №78 від 10.06.2020р., рахунок-фактуру №СФ-006254 від 10.06.2020р. на суму 5069,42 грн., довіреність №79 від 25.06.2020р., рахунок-фактуру №СФ-007087 від 25.06.2020р. на суму 44712,00 грн.

Відповідно до наданих позивачем копій банківських виписок вбачається, що відповідачем було здійснено проплати у розмірі 8715,50 грн., 1013,88 грн. та 13413,60грн., відповідно, у зв`язку з чим наразі сума основного боргу становить 70215,96 грн.

Позивачем, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги було пояснено суду, що всі платежі відповідачем були здійснені до закінчення граничного строку розрахунку за укладеним Договором, тобто до 01.09.2020р.

Відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №20/78-ОД від 12.05.2020р. та направлено на стягнення боргу – 70215,96 грн., пені – 3624,30 грн., інфляційних збитків – 2633,10 грн. та відсотків річних – 904,17 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „АгроРось”, як постачальником, та Приватним підприємством „Агробізнес – 2”, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 12 травня 2020 року Договору поставки №20/78 – ОД.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних №РН-0004988 від 13.05.2020р. на суму 43577,52 грн., №РН-0006714 від 11.06.2020р. на суму 5069,42 грн. та №РН-0007429 від 25.06.2020р. на суму 44712,00 грн., позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 93358,94грн.

Відповідно до наданих позивачем копій банківських виписок з`ясовано, що відповідачем було здійснено проплати у розмірі 8715,50 грн., 1013,88 грн. та 13413,60грн., у зв`язку з чим наразі сума основного боргу становить 70215,96 грн., а також враховано, що такі сплати були здійснені до 01.09.2020р.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством „Агробізнес – 2” прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору поставки №20/78 – ОД від 12 травня 2020 року, щодо повної оплати вартості отриманого з боку позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 70215,96 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок проведено на суму боргу 70215,96 грн. за період з 02.09.2020р. по 05.02.2021р., борг зі сплати пені становить – 3624,30грн.

Суд, перевіривши такий розрахунок пені, здійснений позивачем, вважає його частково не вірним, оскільки позивачем було допущено арифметичні помилки.

Судом було здійснено перерахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення70215.9602.09.2020 - 03.09.202026.0000 %0.033 %*46.0470215.9604.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*1128.0670215.9623.10.2020 - 10.12.2020496.0000 %0.033 %*1128.0670215.9611.12.2020 - 21.01.2021426.0000 %0.033 %*966.9170215.9622.01.2021 - 05.02.2021156.0000 %0.033 %*346.27Таким чином, загальна сума пені складає 3615.34 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено на суму боргу 70215,96 грн. за період з вересня 2020р. по грудень 2020р., борг зі сплати інфляційних втрат становить – 2633,10 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, вважає його частково не вірним, оскільки позивачем було допущено арифметичні помилки.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?02.09.2020 - 31.12.202070215.961.0372633.0972849.05Таким чином, інфляційні втрати становлять 2633,09 грн.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних, розрахунок проведено на суму боргу 70215,96 грн. за період з 02.09.2020р. по 05.02.2021р., борг зі сплати 3% річних становить – 904,17 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення 3% річних в сумі 904,17 грн. правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу – 70215,96 грн., пені – 3615,34 грн., інфляційних втрат – 2633,09 грн. та 3% річних – 904,17грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2269,74 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроРось”– задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Агробізнес – 2” (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, село Салгани, вул. Приморська, буд. 57 В; код ЄДРПОУ 33467965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроРось” (19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ 21374294) 77368 (сімдесят сім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 56 коп., в тому числі основну заборгованість у розмірі 70215 (сімдесят тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 96 коп., пеню у розмірі 3615 (три тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 904 (дев`ятсот чотири) грн. 17 коп. та втирати по сплаті судового збору у розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 74 коп.

3.В іншій частині позову – відмовити.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко