Ухвала суду № 96238761, 13.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20104/20

Провадження № 2-с/643/40/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 22.12.2020 у справі № 643/20104/20, провадження № 2-н/643/5586/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за вивезення побутових відходів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – боржник) звернувся до Московського районного суду м. Харкова із заявою про скасування судового наказу (далі – Заява), виданого Московським районним судом м. Харкова 22.12.2020 у справі № 643/20104/20, провадження № 2-н/643/5586/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів»» заборгованості за вивезення побутових відходів за період з 01.01.2018 року по 01.11.2020 у розмірі 2000,25 грн., в якій просить:

1. Поновити пропущений через системні/грубі порушення строків/процесуальних норм судом строк на скасування судового наказу; прийняти до розгляду заяву про скасування судового наказу від 22.12.2020 по справі №643/20104/20, провадження № 2-н/643/5586/20. Припинити порушення процесуальних норм з боку працівників/суддів Московського районного суду м. Харкова.

2. Визнати, що суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 грубо/систематично порушує норми процесуального права, не виконує належним чином ЗУ. Тож наявні вагомі підстави для відводу судді. Відповідно заявляється клопотання про відвід судді Московського районного суду м. Харкова Горбунової Я.М.

3. Визнати, що строк безпідставних/необґрунтованих/непідтверджених/маніпулятивних обрахунків у Додатку 3 заяви про видачу судового наказу, який починається з лютого 2018, зовсім не відповідає заявленому початку так званого періоду заборгованості, який починається з січня 2018 року і який виголошується у власне судовому наказі від 22.12.2020 (справа № 643/20104/20, провадження № 2-н/643/5586/20). Аргументовано пояснити, яким чином подібні істотні розбіжності свідчать про недбалість/упередженість/профнепридатність/невідповідність посаді судді Горбунової Я.М. або обґрунтувати можливість їх припустимості у судовій практиці.

4. Визнати, що ОСОБА_1 у всього КП «КВПВ» та/або в когось з його представників/працівників/адміністрації/тощо нічого не винаймає і що жодних доказів протилежного у матеріалах справи немає.

5. Визнати, що виключно мешканці ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) є саме приватними власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а зовсім не винаймачами/орендарями її в будь-кого (і відповідно, доказів протилежного у матеріалах справи немає).

6. Визнати, що за ст. 162 ЖК Української РСР (так само як і за ЗУ «Про житлово –комунальні послуги», точніше за ч. 1 ст. 19 дійсної до 01.05.2019 р. його версії № 1875-IV від 24.06.2004 р. та аналогічно за ч. 1 ст. 12 його версії № 2189-VIII від 09.11.2017 р. у чинній зараз редакції від 02.04.2020 р.) у цій ситуації необхідна двостороння угода сторін, яка в даному випадку відсутня, вона має укладатися виключно у певній (письмовій) формі (ст. ст. 208 ч. 1 п. 2, 203 ч. 4, 206 ч. 1, 207 ч.ч. 1-2, 627 ч. 2 ЦК України) і апріорі має бути погодженою, добровільною та безсумнівною (ст. ст. 203 ч.ч. 1, 3 і 642 ч. 1, а також 202 ч. 4, 11 ч. 2 п. 1, 12 ч. 1, 14 ч.ч. 1-2, 509 ч.ч. 2-3, 626 ч. 3, 627, 628 ч. 1, 633 ч.ч. 1, 5-6, 638, 640 ч. 1 і 230-231 ЦК України).

7. Визнати, що жодними ЗУ та/або КУ не передбачено такої підстави для виникнення зобов`язання, як «встановилися фактичні договірні відносини».

8. Визнати, що жодним ЗУ та/або КУ не передбачено у якості доказу виникнення зобов`язання такого папірця з маніпуляціями датами та цифрами невідомого/необґрунтованого походження, як (цитата) «Довідка про нарахування та оплату послуг з вивезення побутових відходів» (додаток 3 до заяви про видачу судового наказу КП «КВПВ»).

9. Визнати відсутність належним чином (ст.ст. 638 і 642 ч. 1 ЦК України) укладеного/акцептованого Відповідачем договору з Заявником/Стягувачем і той факт, що КП «КВПВ» (представник начебто директор ОСОБА_5 ) не надано жодних доказів протилежного.

10. Визнати, що ОСОБА_4 ніколи не укладав жодних договорів з якимось ЗМІ, адже доказів протилежного у матеріалах справи також немає

11. Визнати, що ОСОБА_4 не передавав/не передоручав комусь своїх невід`ємних прав здійснювати цивільні правочини від власного імені і жодних доказів протилежного немає.

12. Визнати, що у заяві про видачу судового наказу навіть немає ніяких доказів отримання пропозиції (оферти) укласти договір від КП «КВПВ» до ОСОБА_4 .

13. Визнати, що у заяві про видачу судового наказу немає жодних доказів отримання хоч якихось замовлених Відповідачем у Заявника/Стягувача начебто послуг (актів добровільного замовлення та/або повного прийняття Відповідачем потрібних робіт/послуг/тощо від КП «КВПВ», звісно належно підписаних/оформлених, зокрема зі вказанням строків, обсягів робіт і узгодженням сум).

14. Відповідно визнати всі необґрунтовані зазіхання, безпідставні вимоги, безглузді жонглювання цифрами, під/перетасовування нікчемних папірців, мерзенні маніпуляції юридичними нормами та інші обурливо недостовірні/шкідливі/зловмисні заяви/твердження/дії з боку КП «КВПВ» - щонайменше зловживанням правом вимоги і вдалою спробою ввести вибірково/неймовірно легковірний суд в оману.

15. Скасувати неправосудний судовий наказ від 22.12.2020 по справі №643/20104/20, завідомо незаконне відкрите провадження 2-н/643/5586/20.

16. Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (між заявником/стягувачем і відповідачем немає передбачених ЗУ цивільних правовідносин, а нав`язування їх апріорі неприпустиме) також нарешті закрити завідомо незаконно відкрите провадження № 2-н/643/5586/20.

17. Залишити всі судові витрати на КП «КПВК».

18. Компенсувати судові витрати (судовий збір) та витрати на адвокатську допомогу/юридичні консультації ОСОБА_4 за рахунок КП «КВПВ» - остаточний розмір останньої буде надано у п`ятиденний строк після отримання остаточного рішення Відповідачем (зокрема ще вирішується питання скарг і участі ГО, тощо).

19. Відповідно викладеному, визнати, що суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 на догоду протиправній/необґрунтованій вимозі КП «КВПВ» зухвало/системно порушила установлені законом вимоги цивільного судочинства, неправильно застосувала норми матеріального права, маніпулятивно порушила(в) норми процесуального права, її (його) дії/висновки/рішення ґрунтуються на припущеннях, недоведених, неповно з`ясованих та невірно встановлених обставинах, які мають суттєве значення для вирішення справи, що в цілому позбавило можливості встановити істину і знівелювало засади верховенства права, призвело до хибних висновків, необ`єктивного розгляду справи та винесенню упередженого, необґрунтованого, незаконного і завідомо неправосудного рішення.

20. Уважно розглянути кожну заявлену у цьому документі вимогу ОСОБА_4 та надати кожній з них належно аргументовану оцінку, врешті винести повноцінне, чітке, однозначне, обґрунтоване рішення у межах юридичних норм та на правових засадах (зокрема за ст. 13 ЦПК України).

В обґрунтування заяви зазначено, що боржник ніяких договірних стосунків із стягувачем не має. ОСОБА_4 ніколи не відмовлявся ні від своїх прав, ні від добровільно взятих на себе зобов`язань, які особисто реалізує і виконує. Натомість загалом з боку КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» перманентно відбуваються чисельні порушення прав ОСОБА_4 , Законодавства і навіть Конституції України, а в даному конкретному випадку вимоги стягувача не просто абсолютно безпідставні та протиправні, але й систематично/грубо підтримуються щонайменше сумнівними з юридичної точки зору діями Московського районного суду м. Харкова (суддя Горбунова Я.М.).

Вирішуючи вимогу боржника щодо поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, суд керується таким.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Як вбачається з даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію судового наказу ОСОБА_4 було отримано 17.02.2021. З заявою про скасування судового наказу ОСОБА_4 звернувся 26.02.2021, тобто з дотриманням встановлених ч. 1 ст. 170 ЦПК України строків.

Таким чином, строки звернення до суду з заявою про скасування судового наказу ОСОБА_4 не пропущені, в зв`язку з чим відсутні підстави для вирішення питання про їх поновлення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення Заяви в частині вимог про скасування судового наказу (п. 15 Заяви), суд керується таким.

Заява про скасування наказу подана боржником у передбачені чинним законодавством України строки та оформлена з дотриманням вимог, встановлених ст. 170 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування судового наказу.

Оскільки судовий наказ скасовується в цілому, то відповідно скасовуються і положення судового наказу в частині стягнення з боржника судового збору. Враховуючи наведене, судові витрати КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» не стягуються з боржника, а відносяться на рахунок вказаного підприємства, про що боржник просив в п. 17 Заяви.

Оцінюючи інші вимоги та доводи боржника, зокрема викладені в п. 1-14, 16-20 Заяви, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Щодо вимог заяви про скасування судового наказу в частині прийняття вказаної Заяви до розгляду (п. 1 заяви), то суд роз`яснює боржнику, що попередньою редакцією ЦПК України, зокрема положеннями ст. 105-1 ЦПК України, дійсно було передбачено постановлення ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду та подальший розгляд вказаної заяви у відкритому судовому засіданні.

Чинною редакцією ЦПК України, а саме ст. 171 ЦПК, не передбачено постановлення ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду, як і не передбачено розгляд вказаної заяви в судовому засіданні. Так, положеннями ст. 171 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу.

Враховуючи наведене, у суду під час розгляду заяви боржника про скасування судового наказу, відсутні підстави вирішувати питання про прийняття вказаної Заяви до розгляду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (п. 16 Заяви), суд керується таким.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд враховує, що положення ч. 3 ст. 171 ЦПК України, якими передбачено скасування судового наказу, є спеціальними нормами відносно загальних положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

При цьому як ухвала про скасування судового наказу, так і ухвала про закриття провадження у справі, є остаточними судовими рішеннями, яким закінчується розгляд відповідної цивільної справи.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 522/12901/17-ц, від 22.08.2018 по справі № 25/1265/16, під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного (примусового) характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 399/142/16-ц зазначено, що Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, § 59);«ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey, заява № 100/1995/606/694, § 95); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07).

Суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав ОСОБА_4 в даній цивільній справі, який прямо передбачений імперативними положеннями ЦПК України, є саме скасування оспорюваного судового наказу.

Враховуючи наведене, суд до виниклих між сторонами правовідносин застосовує спеціальні норми ч. 3 ст. 171 ЦПК України та скасовує судовий наказ. Виходячи з положень ЦПК України, у суду відсутні підстави одночасно із скасуванням судового наказу вирішувати питання про закриття провадження у справі, зокрема на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

За таких обставин суд, розглядаючи заяву про скасування судового наказу, не вбачає підстав для закриття провадження у справі.

Оцінюючи інші доводи та вимоги боржника, зокрема викладені в п. 2-14, 18-20 Заяви про скасування судового наказу, суд керується таким.

Як вбачається з положень ч. 6 ст. 170, ч. 2, ч. 3 ст. 171 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, судом може бути прийняте одне з двох можливих судових рішень – або про повернення заяви без розгляду, або про скасування судового наказу.

Таким чином, виходячи з положень ЦПК України, при вирішення питання про скасування судового наказу суд позбавлений можливості приймати будь-які інші судові рішення, зокрема про встановлення певних фактів або протиправності дій тих чи інших осіб.

Також суд звертає увагу, що чинною редакцією ЦПК України передбачено безумовний обов`язок суду скасувати судовий наказ в разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, виходячи з положень чинного процесуального законодавства України, вирішення питання щодо обґрунтованості або необґрунтованості вимог та доводів стягувача або боржника, не відноситься до предмету доказування у справі про скасування судового наказу, оскільки судовий наказ підлягає безумовному скасуванню лише за самим фактом подання боржником належно оформленої заяви про скасування судового наказу.

При цьому імперативними положеннями ЦПК України передбачено, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд також не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України).

Також, оцінюючи наявність підстав для розгляду інших вимог ОСОБА_4 щодо визнання тих чи інших обставин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/16744/17, згідно яких встановлення певних обставин не є належним способом захисту цивільного права та охоронюваного законом інтересу, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин у суду відсутні підстави в межах розгляду заяви про скасування судового наказу надавати оцінку по суті доводам боржника щодо тлумачення норм права, щодо належності боржникам на праві власності квартири АДРЕСА_2 , щодо наявності або відсутності договірних відносин між боржником та стягувачем та іншим доводам, викладеним в заяві про скасування судового наказу.

При цьому суд роз`яснює боржнику, що він не позбавлений права доводити відповідні обставини під час розгляду відповідних справ в порядку позовного провадження в разі пред`явлення відповідного позову, зокрема якщо вказані обставини відносяться до предмету доказування у відповідних цивільних справах.

Одночасно, оскільки боржник в заяві про скасування судового наказу неодноразово посилався на факт відсутності між ним та стягувачем укладеного в письмовій формі договору та просив у зв`язку з цим визнати ті чи інші обставини, суд, не надаючи оцінки законності та обґрунтованості вимог стягувача, звертає увагу ОСОБА_4 на висновки щодо застосування норм права, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 91460925).

У вказаній постанові зазначено, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року).Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 77 Постанови ВП ВС).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 78 Постанови ВП ВС).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (п. 79 Постанови ВП ВС).

Також суд враховує, що виходячи з положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України, суд під час розгляду заяви про скасування судового наказу позбавлений права надавати будь-яку оцінку діям та рішенням іншого судді суду першої інстанції під час вирішення останнім цивільної справи, зокрема за заявою про видачу судового наказу.

Враховуючи наведене, у суду під час розгляду даної цивільної справи про скасування судового наказу, відсутні підстави надавати будь-яку оцінку доводам боржника щодо недотримання судом вимог законодавства України під час видачі оспорюваного судового наказу.

Оскільки заяву про скасування судового наказу розподілено в провадження судді Крівцова Д.А., а не судді Горбунової Я.М., у суду відсутні підстави для вирішення по суті заяви боржника про відвід судді Горбунової Я.М. (п. 2 Заяви).

За таких обставин у суду в межах розгляду даної цивільної справи про скасування судового наказу, відсутні підстави надавати оцінку по суті вказаним вище іншим вимогам, доводам та аргументам ОСОБА_4 , викладеним в заяві про скасування судового наказу, крім вимоги про скасування судового наказу, яка підлягає розгляду та вирішенню по суті.

Оскільки судовий наказ не виконано, боржником не подавалось клопотання про поворот його виконання, у суду відсутні підстави вирішувати питання про поворот виконання судового наказу.

Керуючись ст. 170-171, 258-261, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 22.12.2020 у цивільній справі № 643/20104/20, провадження № 2-н/643/5586/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів»» заборгованості за вивезення побутових відходів - задовольнити.

Судовий наказ, виданий Московським районним судом м. Харкова 06.08.2020 року у цивільній справі № 643/20104/20, провадження № 2-н/643/5586/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за вивезення побутових відходів за період з 01.01.2018 року по 01.11.2020 у розмірі 2000,25 грн. – скасувати.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Комплекс з вивозу побутових відходів» його право звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Д.А. Крівцов