Ухвала суду № 9623595, 19.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Мозговая Н.А.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«19 » травня 2010 року справа № 13478/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Малашкевича С.А., Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача не з'явились

від відповідача Плохіх В.О. довір. від 30.12.2009 року № 39048/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 14.10.2009 року

у справі № 2а-13478/09/0570

за адміністративним позовом Комунальної лікувально профілактичної установи “Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка”

до відповідача Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальна лікувально профілактична установа “Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2007 року № 0001641543/0-13068 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 340 грн., податкового повідомлення рішення від 19.12.2007 року № 0004661543/0-31659 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 340 грн. та від 27.06.2008 року № 0001951543/0-19142 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 340 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі № 2а-13478/09/0570 (суддя Мозговая Н.А.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Вказує на те, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що за результатами невиїзних документальних перевірок встановлені порушення позивачем вимог п. 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494, яке виразилось у неподанні податкових декларацій (розрахунків) збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Вважає, що позивач є первинним водокористувачем в розумінні ст. 30 Водного кодексу України, тому, згідно вимог законодавства про оподаткування та п. 11 ст. 44 Водного кодексу України, на нього покладений обов'язок нарахування та сплати збору за спеціальне водокористування.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та не заперечується сторонами у справі.

В основу податкового повідомлення рішення від 11.06.2007 року № 0001641543/0-13068 покладений акт від 29.05.2007 року № 375/15-3-03096940 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2006 рік та 1 квартал 2007 року.

За висновками перевірки установі інкримінувалось порушення вимог п. 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494, яке виразилось у неподанні податкових декларацій (розрахунків) збору за спеціальне використання водних ресурсів за періоди, які перевірялись.

В основу податкового повідомлення рішення від 19.12.2007 року № 0004661543/0-31659 покладений акт від 05.12.2007 року № 942/15-3-03096940 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за І півріччя та 9 місяців 2007 року.

За висновками перевірки установі інкримінувалось порушення вимог п. 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494, яке виразилось у неподанні податкових декларацій (розрахунків) збору за спеціальне використання водних ресурсів за періоди, які перевірялись.

В основу податкового повідомлення рішення від 27.06.2008 року № 0001951543/0-19142 покладений акт від 13.06.2008 року № 482/15-3-03096940 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік та І квартал 2008 року.

За висновками перевірки установі інкримінувалось порушення вимог п. 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494, яке виразилось у неподанні податкових декларацій (розрахунків) збору за спеціальне використання водних ресурсів за періоди, які перевірялись.

Згідно договору від 01.01.2008 року № 0013 від 01.01.2006 року, додаткової угоди від 01.01.2007 року про надання послуг з питного водопостачання, водовідведення, укладених Комунальною лікувально - профілактичною установою “Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка” з ДОКП «Донецькоблводоканал», підприємство питного водопостачання подає по власним водопровідним сітям питну воду абоненту (установі) та приймає господарсько - побутові та близькі до них за складом стічні води Комунальної лікувально-профілактичної установи “Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка”.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявники скарг вказують на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб'єктів господарювання у сфері оподаткування.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494, оскільки пунктом 1 Порядку визначено, що ц ей Порядок визначає єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, якому встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Спеціальне водокористування є платним.

Статтею 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосування споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України платниками забору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємництва, установи та організації незалежно від форм власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первині водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро ,водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Позивач не користується вказаними об'єктами. Він споживає воду з водопроводів місцевого водоканалу.

Позивач не має власних водозабірних споруд, використовує воду із мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні в лікувальному закладі, та власних потреб, не є суб'єктом спеціального водокористування, не здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, не використовує воду та не скидає забруднюючі речовини безпосередньо у водні об'єкти.

Згідно п. 3 Порядку платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що Порядок регулює правила обчислення і справляння платниками збору для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Інфекційна лікарня не є суб'єктом спеціального водокористування, оскільки не здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, не використовує воду та не скидає забруднюючі речовини безпосередньо у водні об'єкти, не має дозволу на спеціальне водокористування.

Головною метою діяльності Комунальної лікувально профілактичної установи є забезпечення в повному обсязі спеціалізованої лікувально діагностичної та профілактичної протиінфекційної допомоги населенню.

Відповідно до п. 16 «Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494, збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення і санітарно-гігієнічних питних потреб населення.

Оскільки інфекційна лікарня є комунальною лікувально-профілактичною установою, водні об'єкти та підземні родовища у власній діяльності не використовує, в медичній практиці води лікувальних родовищ не застосовує, вода лікарнею використовується виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб та задоволення таких потреб населення, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за ненадання податкового розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, вірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Водним кодексом України, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі № 2а-13478/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі № 2а-13478/09/0570 за позовом Комунальної лікувально профілактичної установи “Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка” до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.05.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 21.05.2010 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді С.А.Малашкевич

О.О.Радіонова