Рішення № 96234479, 12.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14200/20

Провадження № 2-а/643/33/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021

12 квітня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 4 патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області старшого лейтенанта поліції Німченка Олександра Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати дії інспектора батальйону № 1 роти № 4 патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області старшого лейтенанта поліції Німченка Олександра Миколайовича протиправними та скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3004788 від 19.08.2020, складену інспектором батальйону № 1 роти № 4 патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області старшим лейтенантом поліції Німченком Олександром Миколайовичем, за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи позову позивач зазначає, що 19.08.2020 постановою інспектора батальйону № 1 роти № 4 патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області старшого лейтенанта поліції Німченка О.М. серії ЕАМ № 3004788 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що нібито останній 19.08.2020 о 22:49 годині, на дорозі Київ-Харків, 77 км, передав керування особі, яка на вимогу не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.2 Правил дорожнього руху України. Зазначив, що є власником автомобіля «Nissan-X-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 , та 19.08.2020 в законний спосіб, відповідно до чинного законодавства, передав транспортний засіб разом з реєстраційним документом на автомобіль ОСОБА_2 , який має право на керування автомобілем відповідної категорії, що підтверджується копією посвідчення водія останнього серії НОМЕР_2 . При передачі транспортного засобу ОСОБА_2 , позивач перевірив у нього посвідчення водія відповідної категорії. Отже, при передачі транспортного засібу ОСОБА_2 , позивачу беззаперечно було відомо про те, що ОСОБА_2 має право на керування транспортним засобом на підставі посвідчення серії НОМЕР_2 . Вважає вказану постанову незаконною, оскільки в постанові відсутня об`єктивна сторона вказаного правопорушення, т.я. ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає відповідальність за передачу керування особі, яка на вимогу не пред`явила посвідчення водія. Просить визнати дії Інспектора протиправними та скасувати винесену ним постанову.

Ухвалою судді визначено вказану справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до вимог ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачу направлено копію адміністративного позову з додатками до нього разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що 19.08.2020 о 22:49 годині за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, дорога Київ-Харків, 77 км, власник транспортного засобу «Nissan-X-Trail д.н.з. НОМЕР_1 , передав керування особі, яка на вимогу не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.2 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕАМ № 3004788, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Вказаний транспортний засіб було зупинено інспектором поліції у зв`язку з орієнтуванням, що аналогічний транспортний засіб перебуває у розшуку, про що Інспектор, згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» проінформував позивача, що зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського. Так, на відео зафіксовано, що водій, який керував транспортним засобом «Nissan-X-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 , при перевірці документів на право керування транспортним засобом та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не пред`явив на законну вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, та надалі категорично відмовився його пред`являти. Особа, яка перебувала на пасажирському сидінні представилася ОСОБА_1 , який є власником вказаного транспортного засобу. На запитання інспектора поліції, чи перевіряв ОСОБА_1 наявність посвідчення водія відповідної категорії у особи якій передав право керування транспортним засобом, конкретної відповіді не надав. У подальшому ОСОБА_1 сам запитував у водія, чи має він посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Із зазначеного, Інспектор зробив висновок, що ОСОБА_1 не перевіряв посвідчення водія на право керування у особи, якій він передав транспортний засіб. На підтвердження своїх доводів, до відзиву на позов додав диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та копію постанови. Тому, зазначив, що твердження позивача про те, що він у законний спосіб передав право на керування транспортним засобом особі, а також те, що відомості у винесеній постанові не відповідають дійсності, є хибними та безпідставними. Права ОСОБА_1 не були порушені, роз`яснені останньому. Клопотань з боку ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надходило. На підставі викладеного, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позивача, наданий відзив на позов, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно постанови від 19.08.2020 серії ЕАМ № 3004788, ОСОБА_1 19.08.2020 о 22:49:54 годині, передав керування особі, яка на вимогу не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні

стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Поліцейський у своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи),який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок оскарження закріплено нормами ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що постанова серії ЕАМ № 3004788 від 19.08.2020 не містить відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення (а.с.9-10).

Також встановлено, що вказана постанова не містить вказівки щодо порядку оскарження, та відсутнє й посилання на ст. 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Таким чином, постанова серії ЕАМ № 3004788 складена інспектором поліції 19.08.2020 по справі про адміністративні правопорушення не відповідає законодавчим нормам встановленим ч. 3 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та, зокрема, порушує право позивача на оскарження, оскільки позивачу не було роз`яснено порядок оскарження.

Далі, судом встановлено, що у постанові серії ЕАМ № 3004788 від 19.08.2020 працівниками патрульної поліції зазначено, що ОСОБА_1 передав керування особі, яка на вимогу не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Диспозицією ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Так, суть і обставини правопорушення, викладені відповідачем у постанові серії ЕАМ № 3004788 від 19.08.2020, не відповідають диспозиції ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки частина 2 вказаної статті не містить відповідальності за «передачу керування особі, яка на вимогу не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії».

Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Положеннями ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання дій відповідача протиправними, позивач ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту його прав, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин, враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд скасовує постанову від 19.08.2020 серії ЕАМ № 3004788 про накладення на позивача штрафу в розмірі 510,00 грн, та закриває провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72-77, 241-247, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 4 патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області старшого лейтенанта поліції Німченка Олександра Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАМ № 3004788 від 19.08.2020, складену інспектором батальйону № 1 роти № 4 патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області старшим лейтенантом поліції Німченком Олександром Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, а провадження по справі закрити.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Суддя О.О. Сугачова