Рішення № 96230862, 23.03.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3714/20

Провадження № 2/209/178/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбара Г.А.

за участі: секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 26254018541624 від 12 березня 2014 року в розмірі 36611,30 грн., яка складається з наступного: 12435,86 грн. – заборгованість за кредитом, 17957,49 грн. – заборгованість по процентам, 0,00 грн. – заборгованість за комісією, 6217,95 грн. – штрафні санкції, а також сплачений судовий збір.

На обґрунтування позову зазначено, що 12 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26254018541624, згідного якого відповідачці було видано кредитну карту з лімітом овердрафту в сумі 8000 грн., який згодом було збільшено до 12435,86 грн. 19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», отже ПАТ «ПУМБ» є правонаступником ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». На баланс ПАТ «ПУМБ» внаслідок приєднання була передана заборгованість за кредитним договором. 21 грудня 2018 року ПАТ «ПУМБ» змінило тип товариства з публічного на акціонерне. Позивач направив відповідачці за її місцем проживання, що було вказано у кредитному договорі, письмову вимогу про погашення заборгованості, оскільки відповідачка не виконує свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків. Станом на 25 листопада 2020 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 36611,30 грн., яка складається з наступного: 12435,86 грн. – заборгованість за кредитом, 17957,49 грн. – заборгованість по процентам, 0,00 грн. – заборгованість за комісією, 6217,95 грн. – штрафні санкції.

Ухвалою судді від 06 січня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

До судового розгляду справи від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 44- 46) та заява про застосування строків позовної давності (а.с. 47-48). У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила, що вона не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вона не укладала кредитних договорів з позивачем. Єдиним кредитним договором, який нею було укладено, є договір споживчого кредиту, укладений нею в березні 2014 року з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», на суму 8000 гривень, але в листопаді 2014 року вона достроково повернула банку цей кредит та сплатила відсотки за користування кредитними коштами. Ніякого іншого кредитного договору вона з Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» не укладала. Оскільки з 2014 року пройшло більше п`яти років, а кредитні кошти та відсотки були повністю повернуті баку, то вона не вважала за потрібне зберігати будь-які документи з приводу укладання даного кредиту. Проте, подача даного позову змусила її відшукати вдома кредитну картку, строк дії якої скінчився ще у вересні місяці 2015 року, фотокопію якої вона долучає до відзиву, а оригінал зберігається у неї. Також в неї збереглися чеки про здійснення останніх платежів за вказаним кредитом, копії яких нею також долучаються до відзиву на позовну заяву. Вона стверджує, що отриманий в березні 2014 року кредит в сумі 8000 грн., вона повністю повернула банку, останній платіж в розмірі 800 грн. в рахунок погашення кредиту був здійснений нею 21 листопада 2014 року. Після 21 листопада 2014 року ніяких платежів за кредитним договором вона не здійснювала, вважаючи, що кредит нею повністю повернутий. Жодних повідомлень від «Банк Ренесанс Капітал» або від його правонаступників про необхідність сплатити борг за даним кредитом вона не отримувала. Крім того, у позові позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором в розмірі 36611,30 грн. утворилася станом на 25 листопада 2020 року, але при цьому не вказує, за який період часу утворилась дана заборгованість. В якості доказів позивачем додано до позову виписки з особового рахунку за період з 03 жовтня 2016 року по 25 листопада 2020 року та за період з 12 березня 2014 року по 03 жовтня 2016 року, які підписані представником АТ «ПУМБ» Є.М. Височин, тобто особою, права і обов`язки якої на підписання даних документів, взагалі нічим не регламентовані, адже серед додатків до позову, позивачем надано копію Довіреності, виданої від імені АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_2 , як особи уповноваженої представляти інтереси Банку, і саме цією особою, як представником за довіреністю, підписані та посвідчені копії інших додатків до позову. Отже, дві виписки із особового рахунку за різні періоди часу, надані позивачем у якості доказів до позову, підписані невідомою особою, у якої відсутні повноваження на представництво інтересів позивача, тобто вказані виписки з особового рахунку є неналежними та недопустимими доказами у розумінні статей 77, 78, 79 ЦПК України. Серед іншого, вказані виписки з особового рахунку не містять відомостей про тіло кредиту, про щомісячні нараховані відсотки та їх розмір, про суми необхідних щомісячних платежів та про перераховані нею суми на погашення кредиту, які сплачувалися нею на користь банку в 2014 році, що підтверджується наданими нею квитанціями, які збереглися в неї. Таким чином, із наданих позивачем виписок по особовому рахунку неможливо встановити дійсний розмір заборгованості та період, за який проводиться стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому вони не є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність та розмір заборгованості за кредитним договором, бо вказані документи не містить підтвердження руху коштів із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, не відображають суму заборгованості, яка виникла у неї саме перед ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» на день припинення юридичної особи і з них не можливо встановити тіло кредиту, на яке нараховувались проценти та пеня. Вважає, що довідка про стан та історію заборгованості не відповідає вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Надана позивачем копія письмової вимоги (повідомлення) від 08 листопада 2017 року за вих. №506, про те, що вона, начебто, була повідомлена про перехід прав та обов`язків АТ «Банк Ренесанс Капітал» до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та копія списку згрупованих поштових відправлень, не підтверджують отримання нею цього повідомлення, а вона не отримувала жодних повідомлень про припинення діяльності «Банк Ренесанс Капітал», про перехід всіх прав та обов`язків до правонаступників та про необхідність сплатити їм борг. Таким чином, позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо припинення юридичної особи ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та правової підстави переходу прав та обов`язків від ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» до ПАТ «ПУМБ». Також, позивач у порушення вимог ст. 516 ЦК України, не повідомив відповідача про заміну кредитора за кредитним договором одразу після набуття правонаступництва від ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». Враховуючи позовні вимоги, які зводяться до того, що позивач просить стягнути із неї заборгованість за кредитним договором №26254018541624 від 12.03.2014 року в сумі 36611,30 грн., вона вважає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню, додатково, ще із підстав пропущення позивачем строків позовної давності. Позивачем у позові зазначено, що їй було видано кредитну картку з лімітом овердрафту (тобто короткостроковий кредит) в сумі 8000 грн., строк користування кредитом складав 36 місяців, тобто три роки з дати укладання договору по 12 березня 2017 року, що вказано в п.2.4 Пропозиції укласти договір карткового рахунку, яка додана позивачем до позовної заяви. Строк дії картки закінчився у вересні 2015 року, останній платіж нею було здійснено у листопаді 2014 року. Тобто, якщо, навіть теоретично уявити, що за даним кредитом в неї існувала заборгованість за кредитним договором, то строк пред`явлення позовних вимог про стягнення цієї заборгованості минув ще у березні місяці 2020 року (12.03.2017 року закінчився строк дії договору). Строк користування кредитною карткою закінчився у вересні 2015 року, то строк позовної давності сплив ще у вересні місяці 2018 року. Враховуючи, що останній платіж вона здійснила в листопаді 2014 року, і якщо вона дійсно повинна була сплачувати кредит щомісячно, але цього не робила з листопада місяця 2014 року, то порушення прав позивача та право на звернення до суду з цим позовом виникло у позивача з грудня 2014 року, і з цього часу розпочався строк позовної давності, який сплив в грудні місяці 2017 року, а позивач звернувся до суду 15 грудня 2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Єсіпова К.В. в судове засідання не з`явилися. Представник відповідачки через канцелярію суду надала заяву, в якій просить проводити судовий розгляд справи без її участі та участі відповідачки, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, застосувати строки позовної давності.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч.5 ст. 130, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності представника позивача, відповідачки та її представника, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12 березня 2014 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26254018541624, на підставі якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8000 грн. строком на 36 місяців, тобто до 12 березня 2017 року (п. 2.3. договору).

Згідно пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12 березня 2014 року №26254018541624 ОСОБА_1 подала пропозицію ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПрАТ «УАСК АСК-ЖИТТЯ», від імені якого на підставі агентського договору діє банк, на умовах, зазначених в цій пропозиції, та у відповідності до чинних Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, які разом з Умовами є невід`ємною частиною цієї пропозиції, й чинних Правил добровільного страхування життя Страховика №003.2 від 30.12.2003 року, укласти з нею договір карткового рахунку, в рамках якого відкрити картковий рахунок на її ім`я, випустити на її ім`я кредитну картку та встановити на момент укладення або протягом дії договору карткового рахунку ліміт овердрафту та строк користування овердрафтом в межах максимальної суми, яка не перевищує 50000 грн.

Сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а відповідачка була ознайомлена з ними, що підтверджується її особистим підписом у Пропозиції укласти договори (оферта) від 12 березня 2014 року та в Загальних умовах договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків (а.с. 7, 8-9).

Згідно п. 3.5. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, надання кредиту здійснюється не пізніше 3 робочих днів з дати акцепту Пропозиції Банком. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з відповідного позичкового рахунку, відкритого позичальнику у Банку, та її перерахування (ініціація переказу) у відповідних частинах на відповідні рахунки.

Відповідачка зобов`язалася щомісячними частинами погашати суму кредиту, сплачувати нараховані проценти на суму кредиту та комісію в сумах та терміни, що передбачені Графіком платежів шляхом безготівкового перерахування коштів у відповідних сумах на рахунок Банку або поточний рахунок позичальника, відкритий для зарахування коштів спрямованих на погашення заборгованості, вказаний у графіку платежів. (п. 5.1. та п. 6.1. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Враховуючи, що відповідачка за своєю ініціативою звернулася до позивача із пропозицією укласти договір, підписала цю пропозицію та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків із зазначенням своїх персональних даних, отримала кредит на картковий рахунок, суд вважає, що 12 березня 2014 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачка шляхом акцептування банком пропозиції клієнта уклали договір карткового рахунку, тобто між сторонами у справі було укладено двосторонній кредитний договір у письмовій формі.

В результаті реорганізації ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український міжнародний Банк», на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «ПУМБ» (протокол №68 від 14 березня 2015 року) та рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення № 2вд 14 березня 2015 року), ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», який в подальшому змінив назву на Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», став правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» (а.с. 33 – Статут АТ «ПУМБ»).

В позовній заяві АТ «ПУМБ» посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та станом на 25 листопада 2020 року має заборгованість в розмірі 36611,30 грн., яка складається з наступного: 12435,86 грн. – заборгованість за кредитом, 17957,49 грн. – заборгованість по процентам, 0,00 грн. – заборгованість за комісією, 6217,95 грн. – штрафні санкції.

У відзиві на позов відповідачка, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджує, що вона в повному обсязі повернула кредитні кошти та сплатила відсотки за користування ними в листопаді 2014 року, і більше ніяких кредитних договорів з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» або з позивачем не укладала та кредитні кошти не отримувала. Строк дії кредитної картки, яка була видана їй згідно умов кредитного договору №26254018541624 від 12 березня 2014 року, закінчився у вересні 2015 року, а строк дії кредитного договору закінчився 12 березня 2017 року. Останній раз вона перерахувала банку грошові кошти в сумі 800 грн. 21 листопада 2014 року, достроково повернувши банку всю суму кредиту та нараховані відсотки, і після цього ніякі кошти на користь банку або на користь його правонаступників не перераховувала.

На підтвердження зазначених у відзиві заперечень проти позову, відповідачка надала суду фотографію кредитної картки та копії двох квтанцій про сплату нею на користь ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» грошових сум для погашення кредиту 12 вересня 2014 року - 800 грн. та 21 листопада 2014 року - 800 грн. ( ас. 49, 50).

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, які надані позивачем та відповідачкою, судом встановлено, що 12 березня 2014 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №26254018541624, за умовами якого банк відкрив відповідачці картковий рахунок, випустив на її ім`я кредитну картку та встановив на цій картці кредитний ліміт в сумі 8000 грн.

Відповідачка у відзиві на позов не спростовує факт укладення нею 12 березня 2014 року кредитного договору з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та отримання за цим договором кредитних коштів в сумі 8000 грн., але заперечує проти наявності в неї заборгованості за кредитним договором, бо останній платіж за договором вона здійснила 21 листопада 2014 року, достроково повернувши банку всю суму кредитних коштів та нарахованих відсотків.

Надані відповідачкою фотографія кредитної картки та копії квитанцій про сплату грошових коштів на користь ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», остання з яких датована 21 листопада 2014 року на суму 800 грн., є належними та допустимими доказами, які не спростовані позивачем, якому відповідачкою 02 лютого 2021 року був направлений відзив на позовну заяву з копіями доданих до відзиву доказів (а.с. 43).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем надано: копію паспорта відповідачки, копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12 березня 2014 року, копію Загальних умов договорів, відкриття та ведення рахунків, підписані відповідачкою 12 березня 2014 року, письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором з копією списку поштових відправлень рекомендованих листів, довідку про стан заборгованості за кредитним договором станом, виписки з особового рахунку за період з 12 березня 2014 року по 03 жовтня 2016 року та з 03 жовтня 2016 року по 25 листопада 2020 року, копію витягу з ЄДРПОУ позивача, копію зі статуту позивача (витяг) та довіреність на ім`я ОСОБА_2 .

Проте, позивачем на підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором не надано суду Графік платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору та яким передбачений розмір щомісячних платежів та терміни їх сплати, що позбавляє суд можливості встановити, в якому розмірі та в які терміни відповідачка повинна була вносити обов`язкові щомісячні платежі для погашення кредиту та сплати відсотків, в якому розмірі нараховувалися відповідачці щомісячні відсотки та комісія за користування кредитом.

Не надано позивачем і розрахунок заборгованості за кредитним договором, а виписка з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором та її складових, та виписки з особового рахунку також не містять відомостей про розмір щомісячних платежів, нарахованих відсотків, комісій та інших платежів за кредитом, які відповідачка повинна була б сплачувати у визначені Графіком платежів строки, за який період часу нарахована заборгованість за кредитним договором, враховуючи, що строк дії кредитного договору закінчився 12 березня 2017 року.

Після закінчення строку дії договору банк втратив право нараховувати відповідачці відсотки за користування кредитними коштами.

Проте, і після закінчення строку дії кредитного договору позивач у 2017-2020 роках продовжував неправомірно нараховувати відсотки за кредитним лімітом, що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.15-16).

На підставі виписок з особового рахунку, в яких відсутній сам розрахунок заборгованості, суд позбавлений можливості встановити, коли відповідачка здійснила останній платіж на погашення заборгованості, а отже і момент, з якого починається відлік строків загальної та спеціальної позовної давності.

Отже, суд вважає, що зазначені відповідачкою обставини та надані нею на їх підтвердження докази, спростовують вказані у позові обставини щодо наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором №26254018541624 від 12 березня 2014 року, яка утворилася станом на 25 листопада 2020 року в розмірі 36611,30 грн., бо відповідачем не надані належні та допустимі докази, які б підтверджували, що відповідачка порушила умови кредитного договору, не сплачувала встановлені Графіком щомісячні платежі у встановлені строки та що має заборгованість за кредитним договором у визначеному у позові розміру.

Крім того, із наданих до позову виписок з особового рахунку за період з 03 жовтня 2016 року по 25 листопада 2020 року та з 12 березня 2014 року по 03 жовтня 2016 року, вбачається, що вони підписані представником АТ «ПУМБ» Є.М. Височин. Проте, до позову не доданий документ, який підтверджує повноваження цієї особи на підписання розрахункових документів, бо серед додатків до позову позивачем надано копію довіреності, виданої від імені АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_2 , як особи уповноваженої представляти інтереси Банку, і саме цією особою, як представником за довіреністю, підписані та посвідчені копії інших додатків до позову. Тобто, дві виписки із особового рахунку за різні періоди часу, надані позивачем у якості доказів до позову, підписані невідомою особою, у якої відсутні повноваження на представництво інтересів позивача, а тому зазначені виписки з особового рахунку є неналежними та недопустимими доказами у розумінні статей 77, 78, 79 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України) .

Як зазначено у статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідачка просить застосувати строк позовної давності, вказавши про це у відзиві на позовну заяву та у окремо поданій заяві про застосування позовної давності, посилаючись на те, що строк дії кредитного договору закінчився 12 березня 2017 року, останній платіж за кредитним договором нею було здійснено 21 листопада 2014 року в розмірі 800 грн., після чого ніякі грошові кошти на користь банку не перераховувала, а позивач звернувся до суду з позовом 15 грудня 2020 року, тобто після спливу трирічного строку загальної позовної давності після сплати нею останнього платежу.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Таким чином, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства. Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року).

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 9.1 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків №26254018541624 від 12 березня 2014 року, зазначено, що сторони домовилися про те, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають з кредитного договору, а саме відшкодування збитків, сплати неустойки (пені та штрафів) встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи, що кінцевий строк повернення кредиту та платежів за ним закінчився 12 березня 2017 року, а позивач звернувся до суду після встановленого законом трирічного строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та не вказав поважних причин пропущення позовної давності, суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідачки про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 26254018541624 від 12 березня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 має заборгованість за укладеним нею з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» 12 березня 2014 року кредитним договором №26254018541624 у заявленому позивачем розмірі (36611,30 грн.), а також сплив позовної давності за заявленими Акціонерним товариством «Український міжнародний банк» позовними вимогами, про застосування якої заявлено відповідачкою ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 36611,30 грн. за кредитним договором № 262540185416524 від 12 березня 2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 .

Повне рішення складено 12 квітня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.