Рішення № 96229584, 12.04.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/195/21

2/707/396/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2021 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі :

головуючого судді Суходольського О.М

з участю секретаря Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом кредитної спілки «Кредит-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, -

в с т а н о в и в :

Позивач Кредитна спілка «Кредит-Агро» звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаючись на те, що ОСОБА_1 є членом КС «Кредит-Агро». Членами кредитної спілки є також його дружина ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_2 . Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем по всіх кредитних договорах на даний час становить 560263грн. 76коп. ОСОБА_3 також має заборгованість перед КС «Кредит-Агро» на сумі більше 560000грн., а ОСОБА_2 має заборгованість на суму більше 460000грн. Після отримання кредитних коштів, ОСОБА_1 став уникати спілкування з представниками КС «Кредит-Агро», у жовтні 2018 року за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, свої боргові зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим КС «Кредит-Агро» зверталась до суду з позовами про примусове стягнення заборгованості, про що є судові рішення.

20.08.2020р. позивачу стало відомо, що 06.11.2018р. були укладені чотири договори дарування, а саме: договір дарування комплексу нежитлових будівель та три договори дарування супутніх земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 . Договори укладені між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана), та посвідчені приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І. Позивач вважає, що договори дарування комплексу нежитлових будівель та земельних ділянок, на яких він розміщений, були здійснені боржником ОСОБА_1 фіктивно, без наміру створити реальні правові наслідки, виключно з метою унеможливлення в майбутньому стягнення з нього боргових зобов`язань за рахунок належного йому майна. Умови кредитних договорів передбачають обов`язок позичальників повідомляти кредитну спілку про зміну місця проживання та інші дані, які можуть вплинути на виконання зобов`язань. Позивач вважає, що вказані договори дарування є фіктивними та посилається на положення ст.ст.202, 203, 717, 234 ЦК України. Позивач вважає, що факт відчуження майна ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яке можливо виявити в ході примусового виконання судових рішень і звернути на нього стягнення, було здійснено виключно з метою приховати його від майбутнього звернення стягнення на нього в рахунок погашення існуючих та майбутніх боргових грошових зобов`язань.

У зв`язку з цим, позивач просить суд: визнати недійсним договір дарування комплексу за адресою в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 06.11.2018р. приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., серія та номер 1724, з моменту його укладення; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1265га, за адресою в АДРЕСА_1 , цільове призначення – землі комерційного використання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 06.11.2018р. приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., серія та номер 1726, з моменту його укладення; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,046га, за адресою в АДРЕСА_1 , цільове призначення – під розміщення існуючого комплексу (перукарні та магазину-кафетерію) укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 06.11.2018р. приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., серія та номер 1728, з моменту його укладення; 4) визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,007га, за адресою в АДРЕСА_1 , цільове призначення – під існуючою майстернею, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 06.11.2018р. приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., серія та номер 1730, з моменту його укладення.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. 05.02.2021 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області було прийнято до розгляду дану позовну заяву з відкриттям провадження. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву відповідачами до суду не надано. Будь які клопотання по справі від сторін, до початку розгляду справи, суду не надходили. Про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України – у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

ОСОБА_1 є членом КС «Кредит-Агро». Членами кредитної спілки є також його дружина ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_2 . Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем по всіх кредитних договорах на даний час становить 560263грн. 76коп. ОСОБА_3 також має заборгованість перед КС «Кредит-Агро» на сумі більше 560000грн., а ОСОБА_2 має заборгованість на суму більше 460000грн.

ОСОБА_1 свої боргові зобов`язання перед КС «Кредит-Агро» не виконав, у зв`язку з чим КС «Кредит-Агро» зверталась до суду з позовами про примусове стягнення заборгованості, про що є судові рішення, наявні у матеріалах справи.

27.08.2020 року представник Кредитної спілки «Кредит-Агро» отримав довідку №221731713, відповідно до якої комплекс нежитлових будівель та три супутні земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 06.11.2018, посвідчених приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., перейшли у власність ОСОБА_2 , яка у свою чергу, за актами прийому-передачі від 24.04.2019 року передала їх у статутний фонд створеного нею особисто Товариства з обмеженою відповідальністю «КБР».

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За статтею 16 ЦПК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦПК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦПК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦПК України).

Оспорюваний правочин ЦПК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦПК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦПК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦПК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦПК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. ст. 215 і 216 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 234 ЦПК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, 24. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦПК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦПК України.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

На виконання ухвали суду від 05.02.2021 року приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Дудка Ганна Іванівна надала копії договорів-дарування, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вивчивши наявні по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги КС «Кредит-Агро» є недоведеними та ґрунтуються на припущеннях.

Судом встановлено, що КС «Кредит-Агро» не є стороною оспорюваних договорів, які позивач просить визнати недійсними. Позивачем не надано до суду даних про те, що майно по договорах дарування, а саме комплекс та три земельних ділянки, були якимось чином обтяжені в інтересах КС «Кредит-Агро». Тобто, дане майно не було в заставі, в іпотеці, на дане майно не було накладено арешт та не було встановлено іншу заборону відчуження в інтересах КС «Кредит-Агро». Договори дарування були нотаріально посвідчені. ОСОБА_1 розпорядився своїм майном на власний розсуд, подарувавши своїй дочці ОСОБА_2 визначене у договорах дарування майно.

Доводи позивача про те, що фактичне місце перебування відповідачів невідоме, не відповідає дійсності, оскільки судом встановлено місце реєстрації відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – АДРЕСА_2 за вказаною адресою кожний із відповідачів отримав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що направлялись судом.

Суд вважає, що позивач не довів свої позовні вимоги та не надав до суду достатньо доказів, які б свідчили про фіктивність укладених правочинів та необхідність визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд вважає, що позивач не довів суду про порушення його прав чи законних інтересів внаслідок укладення оспорюваних договорів дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведені та необґрунтовані, фактично позовні вимоги гуртуються на припущеннях позивача, тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.263, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовукредитної спілки «Кредит-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя: О. М. Суходольський