Рішення № 96227317, 12.04.2021, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1402/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Дідек М.Б.,

за участю секретаря судових засідань – Богданевич О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полонного в порядку спрощеного провадження цивільний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Хамардюка Романа Йосиповича, Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування шкоди моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог вказував, що 03.09.2020 року інспектором 4 батальйону 1 роти УПП у Львівській області лейтенантом поліції Хамардюком Р.Й. було складено щодо нього постанову серії ЕАМ № 3077136 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням звернувся до вищестоящого органу зі скаргою про її скасування, 05 жовтня 2020 року у скарзі було відмовлено і складено нову постанову серії ДПО 18№ 981783 від 05.10.2020 року та накладено стягнення у розмірі 255 грн.

Не погоджуючись із новим рішення звернувся вдруге до Головного УПП у Львівській області з вимогою скасувати вищезгадану постанову. Рішенням від 08.10.2020 року №413 постанову скасували, а справу щодо нього закрили.

Позивач зазначив, що незаконним притягненням його двічі до адміністративної відповідальності, йому завдано моральну шкоду, що проявилася у стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення, подолати значну відстань понад 300км., щоб бути присутнім при розгляді його скарги. ОСОБА_1 оцінює спричинену йому моральну шкоду в 12000 грн. Тому, посилаючись на вищенаведене позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 12000 грн. моральної шкоди.

У відзиві Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області просили відмовити у позові, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності інспектора Хамардюка Р.Й., оскільки жодного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було.

Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що аргументи ГУ Державної казначейської служби спрямовані на інші обставини, що не мають належного підтвердження та обґрунтування, а тому їх не слід брати до уваги.

Позивач до суду не прибув, подав заяву про розгляд справи у його, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі належним чином повідомлені про час і місце слухання справи до суду не прибули, причини неявки суду не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою УПП у Львівській області інспектором лейтенантом поліції Хамардюком Р.Й. 03 вересня 2020року було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 255грн.

05.09.2020 року ОСОБА_1 не погоджуючись з вищевказаною постановою звернувся до начальника УПП у Львівській області зі скаргою про її скасування.

Рішенням начальника УПП у Львівській області від 14.09.2020року постанову від 03.09.2020 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

За наслідками розгляду було складено нову постанову від 05.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Цього ж дня ОСОБА_1 звернувся до начальника УПП у Львівський області про оскарження постанови від 05.10.2020 року.

08.10.2020 року скаргу начальником управління патрульної поліції у Львівській області було розглянуто і винесено рішення № 413, яким скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 981783 від 05.10.2020 року, а справу закрито.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Звертаючись до суду із позовом про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що підставою для відшкодування шкоди є незаконне складання відносно нього двічі постанов за якими він був притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного уповноваженим органом.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №569/1799/16-ц, які відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин.

Встановлено, що постанову 14.09.2020 року було скасовано та направлено матеріали на новий розгляд, 05.10.2020 року складено нову постанову, яку 08.10.2020 року було скасовано у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

А відтак строк перебування ОСОБА_1 під слідством становить 1 місяць 5 днів - з 03 вересня 2020 року по 08 жовтня 2020 року.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №569/1799/16-ц.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Відповідно до частити 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 25.08.2020 р. № 822-ІХ розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2020 року визначено у сумі 5000 грн.

З огляду на вищенаведене, враховуючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у моральних переживаннях, фізичних стражданнях та порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя та враховуючи тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось 1 місяць 5 днів, суд вважає, що підлягає до стягнення на користь позивача 6354грн. 32коп. (5000грн. х 1 + 5000/31*8) моральної шкоди.

Крім того, статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.7, ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845

Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача Державної казначейської служби України про те, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Таким чином, вказаний розмір моральної шкоди підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача

З врахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати у даній справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6354грн. (шість тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 32коп моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На рішення суду сторонами може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тескт рішення складено 12.04.2021року.

Суддя Дідек М.Б.