Ухвала суду № 96225045, 12.04.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14758/20

Провадження № 4-с/161/10/21

У Х В А Л А

12 квітня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.

секретаря – Демчук Т.В.,

з участю скаржника – ОСОБА_1 ,

представника суб`єкта оскарження – РомановськогоВ.В.,

представника заінтересованої особи – Жилінського Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів).

Скаргу мотивує тим, що 11.09.2020 року звернувся в Перший відділ ДВС у м. Луцьку із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним, фактичним виконанням зобов`язання за кредитним договором внаслідок прощення боргу.

Однак, державний виконавець протиправно не закінчує виконавче провадження на підставі п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на повне виконання зобов`язань за кредитом.

У зв`язку з чим, просить суд зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а також зняти усі арешти, обтяження, заборони тощо, які застосовані у виконавчому провадженні.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 року до участі в справі в якості заінтересованої особи правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Державний виконавець у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Представник заінтересованої особи також заперечив щодо задоволення скарги у зв`язку із наявністю боргових зобов`язань перед банком.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення ухваленого до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом з`ясовано, що на виконанні у Першому відділі ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №54486650 стосовно примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/7017/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2801925,68 грн. (а.с. ).

П. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25 березня 2019 року рішенням державного реєстратора, майно ОСОБА_1 , яке перебувало в іпотеці банку, було набуте у власність АТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного застереження (а.с. )

Проте, із довідки АТ «Укрсоцбанк» від 24.09.2019 року вбачається, що у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість, ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором №072-22-02/07 від 16.05.2007 року (а.с. 5).

Разом з тим, як слідує із рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.08.2020 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Волинь-реєстр» Куклинської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46120824 від 25 березня 2019 року 11:59:04, про реєстрацію права власності на квартиру, за адресою АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк». Відновлено становище, що існувало до порушення права власності ОСОБА_1 шляхом поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо його права власності на квартиру, за адресою АДРЕСА_1 (а.с. ).

Таким чином, рішенням суду було відновлено становище, яке існувало до моменту задоволення вимог кредитора шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому заборгованість ОСОБА_1 є дійсною та підлягає стягненню в примусовому порядку і в даному випадку довідка стосовно прощення боргу не може слугувати беззаперечним доказом щодо відсутності боргових зобов`язань скаржника.

Вказані обставини вже були предметом дослідження і встановлені постановою Волинського апеляційного суду від 08.12.2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання виконавчого листа стосовно зобов`язання державного виконавця винести постанову про закриття виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», яка досліджена при огляді матеріалів виконавчого провадження, а тому доказуванню не підлягають.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, зважаючи чи на вищевказане, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

А тому, керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 13 квітня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк