Рішення № 96224581, 17.03.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/525/20

Провадження №2/944/394/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Карпин І. М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

представника відповідача Тур О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

23.01.2020 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( в порядку суброгації).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.01.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Дочірнім підприємством «Ен Джі Метал Україна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.109636, предметом якого є страхування автомобіля Volkswagen Caddy державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 20.01.2017 по вул.Шевченка,13-А у м.Куликів Жовківського району Львівської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Volkswagen Caddy державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ДП «Ен ДЖі Метал Україна» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 08.02.2017 відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. На підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування на користь потерпілого здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 46418,58 грн. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9482208. Страхова компанія відповідача здійснила виплату відшкодування в межах ліміту відповідальності, а саме у розмірі 25664,59 грн. На даний час залишається несплаченою різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та суми франшизи, а саме: 20753,99 грн. Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст.1194 ЦК України за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Просить стягнути з відповідача 20753,99 грн страхового відшкодування та судові витрати в розмірі 2102 грн.

21.01.2021 представник відповідача ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, зазначаючи, що відповідно до вимог ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Механізм оцінки (визначення вартості) матеріальних збитків (реальних збитків) встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п.8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Згідно Звіту про оцінку, наданого Позивачем, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу VW Caddy Kasten 1.2 TSI MT (77) реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 25 046,26 грн.

Позивачем виплачено страхове відшкодування за договором добровільного страхування без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля. Однак зазначена обставина не є підставою для стягнення зазначеної суми із Відповідача. Адже розмір страхового відшкодування визначено не як розмір матеріального збитку, а як суму відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля. Позивач не є потерпілим, а є особою, до якої перейшло право вимоги в порядку суброгації, проте, така особа не може вимагати більшого, ніж сам потерпілий, від особи, винної у вчиненні шкоди. За договором Добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM №109636 від 12.10.2016, Позивач зобов`язаний сплатити страхове відшкодування без урахування фізичного зносу, проте, ці договірні відносини стосуються позивача та ДП «Ен Джі Метал Україна» та не можуть впливати на правовідносини, які склалися з особою, винною у ДТП. Зазначена правова позиція відображена також у практиці Верховного суду. Так, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 753/17977/18 висловив наступну правову позицію: «Позивач не є потерпілим, а є особою, до якої перейшло право зворотної вимоги в порядку суброгації, проте, така особа не може вимагати більшого, ніж сам потерпілий, від особи, винної у вчиненні шкоди. За договором добровільного страхування позивач зобов`язаний сплатити страхове відшкодування без урахування фізичного зносу, проте, ці договірні відносини стосуються позивача та ОСОБА_5 та не можуть впливати на правовідносини, які склалися з особою, винною у вчиненні шкоди». Позивачем не надано жодного доказу, які б підтверджували неможливість проведення ремонту без заміни пошкоджених деталей на нові, а також доказів того, що деталі, які підлягали заміні зняті з виробництва. Оцінка збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля відповідає законодавству, так як на момент його пошкодження він був у експлуатації 10 років, а тому позивач фактично поданим позовом намагається збільшити вартість автомобіля після ДТП за рахунок Відповідача. Таким чином, доводи Позивача про необхідність відшкодування різниці між реальними збитками та відновлювальним ремонтом і франшизою є безпідставними та необгрунтованими, адже розмір завданих збитків становить 25 046,26 грн, а не 48 697,21 грн. та сума у розмірі 25 664, 59 грн. була сплачена страховою компанією Відповідача. Варто звернути увагу, що відповідальність Відповідача застрахована в страховій компанії Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», а тому в будь-якому разі він не може бути Відповідачем по даній справі, оскільки сума збитків, яка заявляється Позивачем входить в межі застрахованої суми, а доказів здійснення відновлювального ремонту у сумі 46 418, 58 Позивачем не було надано. Зазначена позиція підтверджується також судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №420/998/18. Окрім цього, безпідставними є посилання Позивача на судову практику щодо вибору Відповідача, оскільки така є застарілою. Так, Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказав, що: «Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновку щодо застосування норми права, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15. Відповідно до цього висновку страховик, який виплатив страхове відшкодування, мав право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.» Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не безпосередньо до винної особи. Відповідно до позовної заяви, Страхова компанія Відповідача (ПАТ «УПСК») здійснила виплату в межах ліміту відповідальності, а саме: у розмірі 25 664,59 грн. Виплачена страховою компанією сума повністю покриває розмір завданого матеріального реального збитку, а відтак відсутні підстави для стягнення шкоди.

21.01.2021 представник відповідача адвокат Тур О.Т. подала заяву про застосування позовної давності, оскільки дорожньо-транспортна пригода трапилась 20.01.2017, то позовна давність у даних правовідносинах відраховується з 21.01.2017. Судовий збір за подання позовної заяви був сплачений 27.01.2020, а позовна заява отримана судом 28.01.2020.

09.02.2021 позивач подав відповідь на відзив зазначаючи, що відповідно до Постанови Верховного Суду №686/17155/15 від 03.10.2018, яка підтверджує правовий висновок Постанови Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691 цс15, визначено, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Оскільки розміру страхового відшкодування, виплаченого страховиком відповідача не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у зв`язку з встановленням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку, тобто відповідачем. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.03.2020 у справі №331/6395/18. Майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Законодавець надав право виключно страховиком здійснювати відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортних засобів з урахуванням зносу. Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст. 1194 ЦК України за замістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Виключно суб`єкт оціночної діяльності при складанні відповідного звіту ( висновку) про оцінку майна визначає необхідність заміни чи ремонту відповідного агрегату (деталі, зап.частини), що зазвичай відображається в протоколі (акті) огляду пошкодженого майна.

Відповідно до наданого позивачем звіту №176757 від 01.02.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "SOS Сервіс Україна» в протоколі технічного огляду від 31.01.2017, який є складовою цього звіту, оцінювачем було визначено необхідність заміни /ремонту/ фарбування пошкоджених деталей. Наразі вказаний Звіт та його результати є чинними, ніким неоспорені, не оскаржені в установленому законному порядку та рецензії з відмінним результатом на вказаний звіт не складались.

19.02.2021 представник відповідача адвокат Тур О.Т. подала заперечення на відповідь на відзив, зазначаючи, що такий подано з порушенням процесуального строку, а тому підлягає залишенню без розгляду. Позивач у відповіді на відзив вказує, що відповідачем не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2018 у справі №686/1755/15, від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, від 04.03.2020 у справі №331/6395/18, від 24.04.2018 у справі №910/9030/17, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 24.02.2016 у справі №6-1009цс16, від 10.07.2018 у справі №910/15182/17, від 13.06.2018 у справі №760/9055/15-ц. Однак вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права зроблені у правовідносинах, які не є подібними до спірних правовідносин у даній справі.

В справі, що розглядається виплачена страховою компанією сума повністю покриває розмір завданого матеріального реального збитку, а відтак відсутні підстави для стягнення шкоди, а саме різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до позовної заяви страхова компанія відповідача (ПрАТ «УПСК») здійснила виплату в межах ліміту відповідальності у розмірі 25664,59 грн. Виплачена страховою компанією сума повністю покриває розмір завданого матеріального збитку, а відтак відсутні підстави для стягнення шкоди.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували неможливість проведення ремонту без заміни пошкоджених деталей на нові, а також доказів того, що деталі, які підлягали заміні зняті з виробництва. Також не надано жодних доказів, які б підтверджували, що даний ремонт було здійснено з використанням нових деталей та які б підтверджували, що вартість здійсненого ремонту складає суму, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 20.02.2020 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про проведення судового засідання у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача адвокат Тур О.Т. в судовому засіданні проти позову заперечила, давши пояснення аналогічні доводам відзиву на позовну заяву та запереченням на відповідь на відзив, просив в позові відмовити. Також просила до вимог позивача застосувати позовну давність.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.01.2017 по вул.Шевченка,13-А у м.Куликів Жовківського району Львівської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Caddy державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ДП «Ен ДЖі Метал Україна» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП автомобіль Volkswagen Caddу отримав механічні пошкодження.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 08.02.2017 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні ДТП визнано.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Opel Vectra застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9482208.

Згідноз Звітом № 176757 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 01.02.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 48697,74 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 25046,26 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування).

Транспортний засіб Volkswagen Caddy державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за договором добровільного страхування транспортних засобів № АМ 109636 , за яким останній здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 46418,58 грн.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило страхове відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в розмірі 20753,99 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 25664,59 грн. Предметом спору є несплачена різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та сума франшизи в розмірі 20753,99 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Відносини між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яким було застраховано автомобіль Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_3 ,регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме: франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Згідно з статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

У даній справі днем настання події (днем вчинення ДТП) є 20 січня 2017 року. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 21 січня 2017 року і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовна давність спливає у число та місяць останнього третього року - 21 січня 2020 року.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулось до суду з позовом 23 січня 2020 року згідно відбитку штампу відділу поштового зв`язку на конверті, тобто після спливу позовної давності.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності.

Враховуючи, що позов у даній справі подано із спливом позовної давності та позивачем не наведено жодної причини поважності пропуску відповідного строку, суд дійшов висновку, що у позові ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» слід відмовити у позові у зв`язку із спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство

"Страхова компанія "ПЗУ Україна"

04053, м.Київ вул.Січових Стрільців, 40

код ЄДРПОУ 20782312

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя І.М.Карпин