Вирок № 96222108, 13.04.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3366/21

пр. № 1-кп/759/785/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Поплавської О.В.,за участі секретарі судового засідання -Гуменюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100080000200 від 28.01.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:

-12.06.2013 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання;

- 14.04.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до 5 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 01.09.2017 року,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Жовнір О.О.

обвинувачений - ОСОБА_1

захисник - адвокат Придувалов В.В.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим 12.06.2013 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання та 14.04.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 01.09.2017 року, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , 28.01.2021 року приблизно о 13:30 годині, знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Н&М», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, вважаючи, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, непомітно взяв з торгівельних полиць чуже майно, яке належить ТОВ «Н&М» (код за ЄДРПОУ 39019003), а саме: - взуття у кількості 1 пара, арт 0943206, вартістю 903 грн. 20 коп. (без ПДВ), яке поклав у дитячу коляску.

В подальшому, маючи намір таємно викрасти вказаний товар, ОСОБА_1 пройшов повз каси магазину та направився до виходу, тим самим вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак, довести свій злочинний умисел до кінця він не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий та затриманий працівниками служби охорони магазину «Н&М», разом з наявним при ньому викраденим товаром.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуу вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи, та показав, що, маючи не зняту та не погашену судимість, 28.01.2021 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, перебуваючи у магазині «Н&М», за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, непомітно для оточуючих взяв з торгівельних полиць одну пару жіночого взуття, яке поклав до дитячої коляски та, не розплатившись за товар, вийшов з магазину, де був затриманий охороною. У скоєному щиро кається, зазначає, що викрасти чуже майно його змусили життєві обставини, а саме: він не мав постійного місця роботи і стабільного заробітку, має на утриманні малолітніх дітей, а цю пару жіночого взуття планував подарувати дружині на свято закоханих - день святого Валентина.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Оцінюючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України вірна, оскільки він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65, 68 КК України, бере до уваги, що обвинувачений вчинив закінчений замах на крадіжку повторно, зазначене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на той самий строк та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а саме: зупинення правопорушення охоронцями магазину, які надалі викликали поліцію.

Суд також враховує особу обвинуваченого, його відношення до скоєного та наслідків вчинення злочину, а саме: ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що попередня судимість не знята і не погашена, намагався вчинити новий умисний злочин з корисливих мотивів, одружений, має на утриманні двох дітей 2012 та 2015 року народження, позитивно характеризується за місцем проживання, після вчиненого хоча офіційно не працевлаштувався, пройшов дві співбесіди з роботодавцями, частково сплатив заборгованість з аліментів на першу дитину, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, дав органу досудового розслідування та суду правдиві показання, які повністю узгоджуються з зібраними доказами, не порушував своїх процесуальних обов`язків під час досудового слідства та судового провадження.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавленні волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 176 КПК України затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, і за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 28.01.2021 року, о 13:50 годин і звільнений за постановою слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві через 24 години - 29.01.2021 року, о 13:50 годин, одну добу попереднього ув`язнення слід зарахувати в строк покарання з співвідношення день за день.

Враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченого, особу винного, суд вважає можливим застосувати ст.75 КК України, оскільки приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Питання речових доказів по справі вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання один день затримання з 28.01.2021 року, 13:50 годин по 29.01.2021 року, 13:50 годин з співвідношення день за день.

Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Зобов`язати ОСОБА_1 згідно ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази по справі:

- взуття в кількості одна пара, арт 0943206, яке зберігається в камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 1688 від 28.01.2021 року) - повернути ТОВ «Н&М» (код за ЄДРПОУ 39019003);

- DVD диск зі збереженим відеозаписом з камери - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.В. Поплавська