Рішення № 96220803, 13.04.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 711/386/21

Провадження № 2/712/1507/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у спрощеному судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсним договору позики, посилаючись на те, що нею, ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір № 1311421, відповідно до якого нею було отримано позику, однак, ознайомившись зі змістом договору, вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на наступне.

ТОВ «Мілоан» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, звертає увагу суду, що ним не було підписано даний договір.

Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення.

Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Відповідачем було проігноровано зазначену вимогу та не повідомлено письмово йому всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому, як позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої, статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між ним та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений ним та відповідачем містить ознаки кредитного договору.

В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту.

У разі відсутності інформації про вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості».

Однак працівниками ТОВ «Мілоан» було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано їй розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований їй відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.

Відповідачем було введено її в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Їй було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як їй запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.

Звертає увагу, що розмір нарахованих відсотків, за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Просить визнати договір позики № 1311421, укладений між нею, ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» недійсним.

Позивач в судове засідання не з`явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача скерував до суду відзив, в якому просив в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, справу розглядати без участі представника.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач в позовній заяві зазначає, що між нею, ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір позики № 1311421, відповідно до якого нею було отримано позику.

В судовому засіданні встановлено, що 19.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 1311421 на суму 5000,00 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком на 15 календарних днів, у строк до 03.01.2020 року, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначений в анкеті-заявці в Особистому кабінеті позивача.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.

Згідно п. 6.2. Кредитного договору, розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. (6). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її" прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 12 ст. З Закону «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Укладаючи кредитний договір сторони вчинили дії визначені ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення наведений у додатку 13 до відзиву. Позивач підписав Кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону), що підтверджується роздруківкою з електронного файлу з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача (LogFile застосування коду). Після чого, укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті позивача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 1.2. Кредитного договору на її картку, що підтверджується доданими до відзиву документами.

Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 цього Кодексу).

Статті 626, 629 ЦК України визначають договором домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також його обов`язковість для сторін договору.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору, укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Кредитного договору).

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) було здійснено аналіз та узагальнення деяких питань судової практики щодо визнання договорів недійними, який викладено в Аналізі окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Так, в постанові Пленуму ВССУ передбачено, що при розгляді справ судами про визнання договорів недійсними, необхідно визначати момент їх укладення, оскільки судом не визнається недійсним договір, який визначається неукладеним. Згідно з висновком Аналізу ВССУ, до неукладених можна віднести договори, для яких сторонами не дотримано встановлених законодавством умови їх укладення (відсутність досягнутої згоди щодо істотних умов договору; стороною не отримано акцепт на направлену оферту; не передано майно, яке згідно з договором передбачається передати; відсутність державної реєстрації договору для якого чинним законодавством передбачена така реєстрація і т. п.). Вимога про визнання договору недійсним, оскільки за твердженнями Позивача він є неукладеним, не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, передбачених Законом «Про захист прав споживачів», що передбачає в подальшому відмову у задоволенні відповідного позову. Отже, Позивачем не вірно обрано спосіб захисту свого права (яке до того ж не порушено), а саме вона просить визнати неукладений договір, тобто такий, що не відбувся - недійсним, з чим погоджується і ВССУ, про, що зазначено вище.

Таким чином, Кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Волевиявлення на укладення якого позивач виявила у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши відповідачу підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення.

Таким чином, позивач передбачила всі наслідки, була ознайомлена з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по Кредитному договору.

ТОВ «Мілоан» здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії з надання фінансових кредитів, яка видана 10.11.2016 року, згідно розпорядження № 2843 Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Інформація опублікована на офіційному сайті Товариства у відкритому доступі для всіх бажаючих https://miloan. ua/s/documents.

Кредитним договором, що укладений з позивачем чітко передбачено предмет договору, пункт 1.1. кредитного договору № 1311421 від 19.12.2019 року вказує, що Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Розділ 2 Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в редакції від 14.11.2019 року, діючій на дату укладення кредитного договору №1311421, передбачає визначення термінів, що використовуються в цих Правилах та у всіх договорах про надання фінансового кредиту, зокрема «Фінансовий кредит, кредит - грошові кошти в національній валюті України (гривні), що надаються Товариством на умовах зворотності, строковості та платності фізичній особі на визначений строк та під процент, що передбачені Кредитним договором». Відповідно до п. 19 ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» під продукцією розуміється в т. ч. послуга. За змістом п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредит є фінансовою послугою.

Стаття 3 Закону «Про споживче кредитування» передбачає перелік договорів, відносини по яких не регулюються вказаним Законом, а підпадають під регулювання спеціальних законів. Вказаний Закон не поширює сферу дії на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до 1 (одного) місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до 1 (одного) місяця. Частина 2 статті 2 Закону вказує, що особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.

Згідно п. 22 ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Так, дійсно Позивач виступає споживачем послуги, але вона споживач фінансового кредиту, аж ніяк не споживчого, що підтверджується вищенаведеними доводами Відповідача та законодавчими нормами.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач постійний клієнт ТОВ «Мілоан» та тривалий час користується послугами кредитування шляхом укладення 3 (трьох) кредитних договорів, по 2 (двох) з яких виконала фінансові зобов`язання в повному обсязі.

Позивач зазначає в позові, що предметом виступає захист прав споживачів, однак, позовна вимога про визнання договору про надання «позики» недійсним, обґрунтована не на порушеннях встановлених вимог Закону «Про захист прав споживачів», а на основі твердження позивача, що вона не підписувала та не укладала кредитний договір, тобто нею оскаржується момент укладення кредитного договору, що не є способом захисту прав споживачів, в розумінні норм вказаного Закону.

Позивач посилається на чинність Закону «Про електронний цифровий підпис» на момент укладення Кредитного договору від 20.03.2020 року, що не відповідає дійсності.

07.11.2018 року Закон «Про електронний цифровий підпис» втратив чинність на підставі Закону 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», зокрема пунктом 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень встановлено, «Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про електронний цифровий підпис» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 276; 2009 р., № 24, ст. 296; 2013 р., № 37, ст. 488; 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 47, ст. 800)».

Товариство ознайомлює майбутнього клієнта, зокрема позивача, з усіма умовами кредитування перед підписанням Кредитного договору в т. ч. але не виключно, з типовим кредитним договором, індивідуальною частиною договору, яка включає в себе суму кредиту, розмір комісії за видачу кредиту, процентів за користування кредитними коштами, пенею у випадку порушення виконання фінансового зобов`язання, річною ставкою по кредиту, строком надання кредиту, правилами надання фінансових кредитів Товариства, правами та обов`язками позичальника, тощо. Зокрема, згідно з підп. 3 п. 5.1. оспорюваного Кредитного договору, Позичальник (позивач) підтвердила, що інформація надана їй Товариством (відповідачем) з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Таким чином, посилання позивача про наявність надуманих підстав щодо вчинення Товариством дій, що підпадають під ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів», не відповідають дійсності та ніяким чином не можуть бути правовим підґрунтям позовних вимог позивача, враховуючи п. 5.1 Кредитного договору, згідно якого позивач надав відповідачу гарантії щодо можливості виконати кредитні зобов`язання, кількість укладених та успішно виконаних кредитних договорів, відсутність належних та допустимих доказів позивача.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що сукупна вартість кредиту складає 3750.00 грн. в грошовому виразі та 1,825.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Відповідно, загальні витрати за кредитом та сукупна вартість передбачена пунктом 1.5. Кредитного договору, і позивач не могла не знати про це перед зверненням до суду. Вказаний розмір загальних витрат (сукупної вартості) по кредиту залишається без змін за умови дотримання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору, зокрема дотримання зобов`язань щодо строку повернення кредитної заборгованості (п. 1.4. Кредитного договору).

Також, пунктом 2.4.1.Кредитного договору вказано, що Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору. Згідно п. 9.5. Кредитного договору, усі витрати, пов`язані з оформленням та виконанням цього Договору, у т. ч. винагороди банків пов`язаних з зарахуванням кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника та/або списанням, переказом коштів на рахунок Товариства з метою сплати заборгованості Позичальника за цим Договором, несе Позичальник.

Пунктом 1.5.1. Кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту: 1500.00 грн., яка нараховується за ставкою 30.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Комісія справляється не за обслуговування, а за надання кредиту і одноразово.

Згідно п. 1.5.2. Кредитного договору, проценти за користування кредитом: 2250.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Пункт 1.6. Кредитного договору зазначає, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

В свою чергу п. 2.2.3. Кредитного договору зазначено, що Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Пунктом 1.7 Кредитного договору передбачено, що розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Детальний розрахунок нарахувань за Кредитним договором, актуальний на дату відступлення права вимоги 12.01.2021 року.

Позивачем здійснено 17 пролонгацій строку дії Кредитного договору від 19.12.2019 року та здійснено відповідні платежі за надання послуги пролонгації, що підтверджується меморіальними ордерами про зарахування коштів від позивача з відповідним призначенням платежу.

Як вбачається з умов кредитного договору, розмір відсоткової ставки за користуванням кредитним коштами згідно п. 1.5.2 та 1.6 (2.2.3) не змінено (не збільшено), а складає 3.00%.

Позивач була ознайомлена з умовами та порядком здійснення оплати по кредиту, але стверджує, що нібито не була ознайомлена з умовами за кредитом відповідно до її позовних вимог, не зважаючи на той факт, що фактично пункти про тип кредиту, суму кредиту, строк кредиту, мету отримання, спосіб надання кредиту, тип процентної ставки, орієнтовану річну проценту ставку розміщено на першій сторінці Кредитного договору та передують пунктам про умови надання послуги пролонгації за кредитом.

Згідно з п. 5.5 Правил позичальник має надати відповідь про прийняття пропозиції на укладання Кредитного договору (акцепт) протягом 24 годин, коли електронне повідомлення про позитивне рішення по його анкеті-заяві на отримання кредиту було відправлено Позичальнику на його телефон та/або адресу електронної пошти або повідомлено Позичальника іншим чином за допомогою засобів зв`язку зазначених ним при реєстрації Особистого кабінету. Якщо протягом цього часу Позичальник не звернеться до Особистого кабінету та не здійснить додаткове підтвердження Кредитного договору, чи іншого документу за окремою вимогою Товариства, Товариство має право скасувати рішення про надання кредиту або відмовити у його видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач акцептувала Кредитний договір протягом 1 хвилини після розміщення індивідуальної оферти відповідачем в Особистому кабінеті Позивача об 11:02 год «Прийняття позичальником пропозиції інших умов. Створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позичальника», відповідно об 11:02 год «Позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено Товариству електронне повідомлення про при прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт). Друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті Позичальника. Кредитні кошти перераховано на картку Позичальника».

Таким чином, відповідач не обмежував позивача в часі для здійснення нею свідомого вибору щодо доцільності укладення Кредитного договору. Після розміщення оферти в Особистому кабінеті позивач сама вирішує скільки часу їй необхідно для вивчення всіх умов Кредитного договору. Правил та іншої інформації на сайті відповідача, в т. ч. здійснення свідомого вибору та отримання сторонньої консультації у випадку відсутності «об`єктивних знань для здійснення правильного вибору при укладенні (підписанні) Кредитного договору». Якщо часу обумовленого пунктом 5.5 позичальнику недостатньо (цілих 24 години) для вивчення всіх умов оферти, позичальник завжди може звернутись до відповідача з метою його продовження або подати нову анкету-заяву на отримання кредиту після спливу 24 годин.

В наведених доводах позивача не вбачається наявність підтверджень його позиції в позовній заяві, в свою чергу Товариством в повній мірі доведено факт ознайомлення з усіма істотними умовами Кредитного договору, його відповідність нормам чинного законодавства та підписання саме позивачем оспорюваного договору на погоджених нею умовах.

Якщо позивач вважала, що їй не надано будь-яких важливих відомостей, що могли вплинути на її рішення про укладення Кредитного договору, вона мала до прийняття пропозиції про укладення Кредитного договору (акцепту) звернутись до відповідача за роз`ясненням чи інформацією, якої бракувало як вказує позивач.

Стаття 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Правова позиція щодо застосування ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, закріплена в рамках даного позову, закріплена в постанові ВГСУ від 28.09.2011 р. у справі №10/52д, постанові ВГСУ від 27.10.2011 р. у справі №5015/1965/11, ухвалі ВССУ від 15.06.2011 р. у справі №6-4882св11.

Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

Товариством на підтвердження здійснення господарської операції щодо Кредитного договору укладеного позивачем надано платіжне доручення від 19.12.2019 року про переказ коштів згідно укладеного Кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення Товариством здійснюється облік за кредитним договором № 1311421 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН».

У відповідності до п. 12.1 розділу 12 Правил, з метою ведення обліку кредитних договорів Товариство застосовує обліково-реєструючу систему, яка забезпечує облік та реєстрацію договорів в електронному вигляді з обов`язковою можливістю роздрукування інформації на будь-який момент, а також забезпечує можливість відновлення втраченої інформації в разі виникнення будь-яких обставин непереборної сили.

Обліково-реєструюча система Товариства відповідає вимогам встановленим Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28.08.2003, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016р. №913 (п. 12.2. Правил).

Згідно п. 12.4 Правил, журнал та картки обліку виконання договорів ведуться в електронному вигляді. Роздрукування журналу обліку та карток обліку здійснюються за потребою та на вимогу державних органів у межах їх повноважень.

Товариство не зобов`язано надавати позивачу первинні документи щодо здійснення господарських операцій за кредитом, без наявності відповідного запиту (вимоги), якого Товариство не отримувало від позивача, а доказів направлення будь-якого звернення серед додатків до позовної заяви позивачем не надано.

Відповідно на підставі вищевикладеного, всі посилання Позивач щодо відсутності належного розрахунку за кредитом спростовуються аргументами та доказами наданими відповідачем, та відповідно не можуть бути враховані судом при вирішенні питання по суті, адже документально не підтверджені.

Пункт 5 частини 3 статі 18 Закону «Про захист прав споживача», передбачає виключно умови про розмір компенсації за порушення виконання зобов`язання. Проценти та комісії не належать до кола компенсаційних виплат, адже їх нарахування здійснюється внаслідок надання та користування фінансовою послугою (кредитом), а не у зв`язку з невиконанням зобов`язання. Компенсацією в розумінні ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є неустойка (пеня, штраф). Відповідно п. 4.1. кредитного договору: у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Як стверджує відповідач у відзиві, у зв`язку з веденням режиму карантину, у відповідності п. 6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», Товариством зовсім не здійснювалось нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань по кредитному договору №1311421 від 19.12.2019 року. Інформація розміщена у вільному доступі та опублікована 03.04.2020 року на офіційному сайті Товариства у вкладці «новини», за посиланням https://miloan.ua/news/otmena-strafov-v- karantin-miloan.

У частині 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, але пунктами 1.6 та 2.2.3 Кредитного договору укладеного між сторонами передбачено інший розмір відсотків, відповідно такі пункти є диспозитивними та мають місце для застосування.

Якщо в Кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування кредиту, слід вважати іншим розміром процентів, встановленим таким договором, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Така правова позиція закріплена в листі Верховного Суду України від 01.07.2014 року.

Позивачем не надано жодних доказів того, що Кредитний договір містить несправедливі умови, які всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, що завдають шкоди споживачеві.

Відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі. Позивач не мала претензій стосовно умов Кредитного договору при його укладенні та під час його виконання. Отже, дії Відповідача не містять будь-яких ознак нечесної підприємницької практики.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач здійснював нечесну підприємницьку практику шляхом надання нібито недостовірної інформації та/або часткового її ненадання спростовуються наведеними обставинами. На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», посилання в позовних вимогах про нібито не повідомлення про умови щодо сукупної вартості кредиту, як у процентному так і у грошовому виразі, не мають нормативного обґрунтування на підтвердження позиції позивача, зокрема відсутнє нормативне підтвердження в чому саме полягає їх несправедливість і яким чином вони утворюють істотний дисбаланс прав та обов`язків між сторонами Кредитного договору.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що договори кредиту можуть бути визнані недійсними, але не встановлює заборону кредитору (небанківській/банківській установі) нараховувати пеню за прострочення (порушення виконання) або невиконання зобов`язань за кредитом, а носить рекомендаційний характер, відповідно дана стаття має посилання на ч. 2 ст. 21 Закону «Про споживче кредитування», яка встановлює обмеження по нарахуванню неустойки (штрафу, пені), зокрема сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, тобто Закон встановлює вимогу саме за договорами про споживчий кредит.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного позичальником договору про надання фінансового кредиту.

Пунктом 4.1. Кредитного договору, передбачена відповідальність Позичальника у випадку прострочення виконання фінансових зобов`язань, тобто пеня за прострочення виконання по оплаті кредитної заборгованості.

Тобто, на підставі вищевикладеного та враховуючи, що правовідносини, що виникають на підставі договору про надання фінансового кредиту, регулюються нормами щодо споживчого кредитування лише в частині попереднього ознайомлення позичальника з умовами кредитування, після укладення договору кредиту, між учасниками виникають правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства, а Кредитний договір укладений між сторонами, є договором про надання фінансового кредиту, а не споживчого, у Товариства був відсутній обов`язок виконувати норму щодо обмеження нарахування пені по кредиту.

Відповідачем у відзиві зазначено, що у зв`язку з тим, що досудова робота по поверненню кредитної заборгованості виявилась безрезультатною, умови Кредитного договору так і залишились невиконаними, а за позивачем обліковувався значний термін прострочення оплати заборгованості по кредиту, вже 12.01.2021 року ТОВ «МІЛОАН» було прийнято рішення відступити право вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно договору відступлення прав вимоги №59-МЛ, акту приймання-передачі реєстру боржників від 12.01.2021 року та виписки з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №59-МЛ за договором № 1311421, про що додатково було проінформовано позивача шляхом надсилання CMC на її фінансовий номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. За договором відступлення права грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав №59-МЛ від 12.01.2021 року та вказаних додатків до цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним відповідачем за Кредитним договором № 1311421 від 19.12.2019 року.

Відповідно, на сьогоднішній день, кредитна заборгованість позивача за договором про надання фінансового кредиту № 1311421 від 19.12.2019 року відсутня перед відповідачем, а новим кредитором виступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», код за ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

До початку розгляду справи позивачем не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача або заміну відповідача належним відповідачем.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та вказаних норм закону, які регулюють спірні правовідносини, підстави для визнання вказаного Договору недійсним відсутні.

Позивачем не виконано свого процесуального обов`язку доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем жодних доказів, які б підтверджували позовні вимоги суду надано не було. В матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення договору позики між ОСОБА_2 та ТОВ «Українська колекторська агенція».

Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, всебічно оцінюючи надані сторонами докази дослідивши на підставі зібраних доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, в зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг). встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Таким чином, позивач не може бути звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, до стягнення з позивача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 626, 627, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсним договору позики залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: Романенко В.А.