Вирок № 96220259, 13.04.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6421/20

Провадження №1-кп/639/173/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю секретаря - Єрьоміна А.О.,

прокурорів - Петрик О.Р., Прокопенка Я.М., Бєляєва О.І.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

захисника - Неженець Т.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019220500002102 від 10.12.2019 р. за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самарканд Узбецької РСР, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

26.05.2015 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт;

15.10.2015 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389, ст. ст. 71, 72 КК України до 3 місяців 15 днів арешту;

17.02.2017 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до 160 годин громадських робіт;

18.10.2017 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389, ст. ст. 71, 72 КК України до 5 місяців 10 днів арешту;

02.12.2019 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт;

22.06.2020 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389 КК України до 2 місяців 13 днів арешту,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. ч. 1, 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 30.11.2019 приблизно о 15 год. 30 хв., знаходився за місцем свого проживання, у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 , де він мешкає разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 , 1939 року народження, став ініціатором сварки з останньою на ґрунті давно сформованих неприязних відносин.

Саме в той час ОСОБА_2 вирішив спричинити ОСОБА_1 тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 спочатку наблизився до ОСОБА_1 , а потім, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, проявляючи надмірну агресію, нехтуючи тією обставиною, що перед ним знаходиться жінка похилого віку, а також нормами побутового співжиття, використовуючи фізичну перевагу, проявляючи лють та ненависть, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку голови потерпілої зверху. Від отриманого удару ОСОБА_1 зазнала фізичного болю, а потім намагалась втекти з кімнати.

Однак, ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, вирішив довести протиправний задум до кінця з використанням в якості знаряддя кримінального проступку дерев`яного стільця, який він взяв у зазначеній кімнаті, та, використовуючи фізичну перевагу над жінкою похилого віку, проявляючи лють і ненависть до останньої, діючи умисно, наніс ним декілька ударів, намагаючись поцілити в ділянку голови потерпілої ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_1 , побоюючись за своє здоров`я, захищаючись від нанесених ударів, виставляла свою ліву руку.

Після цього ОСОБА_2 , вважаючи виконаними до кінця усі дії щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , припинив її побиття.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 , спричинив потерпілій, особі похилого віку, ОСОБА_1 синець та садна на лівій кисті, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Надалі ОСОБА_2 25.12.2019 приблизно о 20 годині, знаходився за місцем свого проживання, у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 , де він мешкає разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 , знов став ініціатором сварки з останньою на ґрунті давно сформованих неприязних відносин.

Саме в той час ОСОБА_2 , відчуваючи безкарність за раніше вчинене побиття ОСОБА_1 , вирішив повторно спричинити їй тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 спочатку наблизився до ОСОБА_1 , а потім, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, проявляючи надмірну агресію, нехтуючи тією обставиною, що перед ним знаходиться жінка похилого віку та нормами побутового співжиття, використовуючи фізичну перевагу, проявляючи лють і ненависть, діючи умисно, наніс два удари кулаком правої руки в ділянку голови потерпілої, а потім силою схватив руками в ділянці плечей та передпліч.

Після цього ОСОБА_2 , вважаючи виконаними до кінця усі дії щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , припинив її побиття.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 , спричинив потерпілій, особі похилого віку, ОСОБА_1 синці на обличчі та правій руці, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Через декілька днів 04.01.2020 приблизно о 22 годині ОСОБА_2 , знаходився за місцем свого проживання, у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 , де він мешкає разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 , став знову ініціатором сварки з останньою на ґрунті давно сформованих неприязних відносин.

Саме в той час ОСОБА_2 , відчуваючи безкарність за раніше вчинені побиття ОСОБА_1 , вирішив повторно спричинити їй тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 спочатку наблизився до ОСОБА_1 , а потім, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, проявляючи надмірну агресію, нехтуючи тією обставиною, що перед ним знаходиться жінка похилого віку та нормами побутового співжиття, використовуючи фізичну перевагу, проявляючи лють та ненависть, наніс декілька ударів кулаком правої руки в ділянку обличчя потерпілої.

Надалі ОСОБА_1 , побоюючись за своє здоров`я, вибігла з житлової кімнати до приміщення кухні своєї квартири.

Після цього, ОСОБА_2 , наздогнавши ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, взяв зі столу у праву руку металеву банку з її вмістом, яку вирішив використати в якості знаряддя кримінального проступку, діючи умисно, наніс один удар ребром вказаної банки в ділянку голови потерпілої. Від отриманого удару у потерпілої пішла з голови кров.

Після цього ОСОБА_2 , вважаючи виконаними до кінця всі свої дії щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , припинив її побиття.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 спричинив потерпілій, особі похилого віку, ОСОБА_1 синець-гематому в правій параорбітальній ділянці та синець на лівій руці, що викликали незначні скороминущі наслідки, не більше 6-ти днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень

Крім того, він спричинив потерпілій забиту рану на голові, яка потребувала хірургічного втручання та загоїлась із утворенням рубця, що спричинила за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів але не більше 3-х тижнів (21 дня), яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

13.05.2020 приблизно о 22 годині вечора ОСОБА_2 знаходився за місцем свого проживання, у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 , де він мешкає разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 , став знову ініціатором сварки з останньою на ґрунті давно сформованих неприязних відносин.

Саме в той час ОСОБА_2 , відчуваючи безкарність за раніше вчинені побиття ОСОБА_1 , вирішив повторно спричинити їй тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості з використанням в якості знаряддя кримінального проступку дерев`яного стілця, який він взяв з підлоги у зазначеній кімнаті.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 спочатку наблизився до ОСОБА_1 , а потім, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, проявляючи надмірну агресію, нехтуючи тією обставиною, що перед ним знаходиться жінка похилого віку та нормами побутового співжиття, використовуючи в якості знаряддя кримінального проступку наявний у нього в руці стілець, проявляючи лють та ненависть, наніс ним один удар в лобну ділянку та обличчя потерпілої ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_2 у зазначений вище період часу, виконав до кінця всі свої протиправні дії, які вважав за необхідне, щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , а потім припинив її побиття.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 спричинив потерпілій, особі похилого віку, ОСОБА_1 синець в лівій навколоочній ділянці на тлі злегка птозованої верхньої повіки (за рахунок набряку), який викликав незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, та за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_3 будучи зареєстрованим з 01.12.1990 року, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 , 1939 року народження, з якою пов`язаний спільним побутом, маючи взаємні права та обов`язки.

Однак, ОСОБА_2 , як особа, яка з 2015 року неодноразово була засуджена за скоєння злочинів проти власності, здоров`я та правосуддя, не ставши на шлях виправлення та перевиховання, маючи схильність до вживання алкогольних напоїв, починаючи з 2016 року, вирішив стати на шлях систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства в сім`ї у відношенні своєї бабусі, ОСОБА_1 в межах їх сумісного місця проживання.

Крім того, встановлено, що 17.12.2019 та 11.01.2020 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення 08.11.2019, 21.11.2019 та 07.12.2019 насильства в сім?ї відносно своєї бабусі ОСОБА_1 .

Кожного разу, на ґрунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем мешкання, провокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, вчиняв відносно своєї бабусі ОСОБА_1 фізичне насильство у вигляді штовхання, нанесення тілесних ушкоджень, психологічне насильство, яке виражалося у вчиненні конфліктів, словесних образах потерпілої, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, що призвело до погіршення якості життя потерпілої та виразилося у формі втрати повноцінного сну та відпочинку, фізичного дискомфорту, виникнення негативних переживань, втрати позитивних емоцій.

Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення своїх умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення насильства в сім?ї, ОСОБА_2 належних для себе висновків не зробив, продовжив чинити домашнє насильство відносно своєї бабусі ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_2 18.08.2020 приблизно о 21 годині в приміщенні житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , знову став ініціатором сварки на побутовому ґрунті з ОСОБА_1 .

Саме в той час ОСОБА_2 вирішив вчинити у відношенні ОСОБА_1 психологічне та фізичне насильство, пов`язане із застосуванням побоїв.

Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_2 , оцінивши ситуацію, що склалася, усвідомлюючи, та не зважаючи на ту обставину, що перед ним жінка похилого віку, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, спочатку, ображаючи та залякуючи ОСОБА_1 , почав висловлювати погрози на її адресу, поєднані з ненормативною лексикою, а потім, використовуючи свою фізичну перевагу, проявляючи лють та ненависть, силою штовхнув руками потерпілу в ділянку грудей. Від отриманого поштовху ОСОБА_1 упала на підлогу спиною, зазнавши фізичного болю в ділянці грудей та спини.

Надалі, ОСОБА_1 піднялася з підлоги. Після чого ОСОБА_2 , підійшовши знову до ОСОБА_1 та, продовжуючи свої злочинні дії, проявляючи лють та ненависть до бабусі, знову штовхнув її руками в ділянку грудей. Від отриманого поштовху ОСОБА_1 упала на крісло спиною, що стояло у кімнаті, зазнавши фізичного болю в ділянці грудей та спини. В ході зазначених протиправних насильницьких дій він продовжував викрикувати на адресу потерпілої образи, супроводжуючи їх ненормативною лексикою.

Після цього, ОСОБА_2 дістав з холодильника, що стояв у зазначеній кімнаті скляну банку з кефіром ємністю 1 л. та, нехтуючи честю і гідністю потерпілої, продовжуючи діяти зі злочинним умислом, вилив кефір на голову потерпілій.

В результаті отриманих поштовхів від ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_1 зазнала фізичного болю в ділянці грудей та спини, а також зазнала при цьому психологічного приниження.

В подальшому ОСОБА_2 , вважаючи виконаними до кінця свої злочинні дії, спрямовані на фізичне та психологічне насильство щодо бабусі, приблизно об 21 год. 40 хв. того ж дня самостійно припинив нанесення їй побоїв та висловлювання образ на адресу потерпілої, що супроводжувалися ненормативною лексикою.

Таким чином, ОСОБА_2 , у зазначений вище період часу вчинив протиправні діяння, пов`язані з психологічним та фізичним насильством у відношенні своєї бабусі, ОСОБА_1 , в межах їх сумісного місця проживання, що призвело до психологічних та фізичних страждань потерпілої та до погіршення якості її життя.

Також ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення в тому, що він 03.12.2019 приблизно о 14 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 , де він мешкає разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 .

Саме в той час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , поєднане з насильством.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , увійшовши до спальної кімнати, оцінивши ситуацію, що склалася, спочатку наблизився до ОСОБА_1 , яка стояла посередині зазначеного приміщення, та, маючи на меті подолання будь-якого можливого спротиву з боку останньої, усвідомлюючи протиправність злочинного задуму, використовуючи свою фізичну перевагу, нехтуючи тією обставиною, що перед ним жінка похилого віку, застосовуючи силу, діючи умисно, наніс два-три удари кулаком правої руки в ділянку голови потерпілої, яка не очікувала на вище описані дії з боку онука. Потім ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, силою схопив за верхній одяг ОСОБА_1 та потягнув її до вітальної кімнати.

Надалі, ОСОБА_2 , перебуваючи разом з потерпілою у вітальній кімнаті, не припиняючи застосовувати фізичне насилля у відношенні ОСОБА_1 , штовхнув її руками в ділянку грудей. Від отриманого поштовху вона впала спиною на підлогу, зазнавши фізичного болю в ділянці грудей та спини. Після цього, ОСОБА_1 піднялась з підлоги та попросила припинити свої злочинні дії. Однак, ОСОБА_2 , не реагуючи на її прохання, бажаючи досягти своєї злочинної мети, знову штовхнув руками ОСОБА_1 в ділянку грудей. Від повторно отриманого поштовху потерпіла упала спиною на диван, що стояв поруч у вітальній кімнаті, зазнавши фізичного болю в ділянці грудей та спини.

В подальшому ОСОБА_2 , скориставшись тією ситуацією, що потерпіла перебуває у положенні лежачи на дивані, продовжуючи свої злочинні дії, поставив своє праве коліно на груди потерпілої та почав їх силою здавлювати, завдаючи їй фізичного болю.

Потім ОСОБА_2 , продовжуючи силою здавлювати коліном груди ОСОБА_1 , бажаючи довести до кінця злочинний задум, спрямований на відкрите заволодіння грошовими коштами останньої, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність свого діяння, відкрито заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 70 гривень, які витяг з правого карману, вдягнених на ній штанів.

Таким чином, ОСОБА_2 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на умисне відкрите протиправне вилучення чужого майна у власника ОСОБА_1 всупереч волі останньої, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілої, так як їй було спричинено періорбітальну гематому справа, яка викликала незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_2 звернувши на свою користь відкрито викрадені гроші, з місця скоєння злочину відразу ж зник, розпорядившись викраденим в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 70 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілої, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях спочатку не визнав себе винуватим в повному обсязі.

Після дослідження інших доказів в ході допиту визнав себе винуватим частково, не оспорював вчинення ним кримінальних правопорушень у вигляді нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та застосування до неї домашнього насильства, проте зазначив, що грошові кошти у неї відкрито не забирав.

Пояснив, що дійсно в ході сварок з бабусею на протязі часу, починаючи з листопада 2019 року, неодноразово штовхав її, наносив їй удари, що призводило до утворення тілесних ушкоджень. Точний час конфліктів не пам`ятає, проте зазначає, що в обвинувальному акті вірно зазначено час, місце та обставини подій.

В той же час, у нього був відсутній мотив на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , адже вони мають спільний бюджет, він особисто інколи підробляє та не має необхідності у тому, щоб заволодівати грошима бабусі проти її волі, може її час від часу попросити дати йому грошей на придбання продуктів харчування. Будь-яких дій, спрямованих на заволодіння її грошовими коштами, він не вчиняв.

Обвинувачений та його захисник Неженець Т.І. просили виправдати ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, сторона захисту просила не враховувати як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому, вчинення ним кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння через відсутність доказів такого стану під час вчинення кримінально караних дій.

Потерпіла ОСОБА_1 в ході допиту пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своїм онуком ОСОБА_2 . Останній ніде не працює, постійно влаштовує з нею сварки.

3 грудня 2019 року ОСОБА_2 зранку буянив в квартирі, вона дала йому 110 гривень, коли вона повернулася, він вже був п`яним, забрав у неї продукти, влаштував сварку і почав вимагати гроші, ламати двері, лазив в неї по кишеням, відібрав ключі та мобільний телефон, не випускав з квартири. Кинув потерпілу на підлогу, вона вдарилась спиною об шафу, потім кинув на диван та нажав лівою ногою на грудну клітину, взяв фломастер та розмалював їй лоба, потім заліз в кишеню джинсів потерпілої та забрав 70 гривень. Вона змогла вийти на вулицю та викликати поліцію, але коли вона приїхала, ОСОБА_2 вже пішов з квартири.

Раніше, 30.11.2019 р. ОСОБА_2 влаштував сварку, зняв з петель металеві двері, забрав мобільний телефон, почав бити потерпілу металевим стільцем, наніс 4 удари по руці та голові.

25.12.2019 року ОСОБА_2 бив її кулаками, штовхав, від чого потерпіла впала та отримала тілесні ушкодження.

04.01.2020 р. ОСОБА_2 в ході сварки вдарив потерпілу металевою банкою по голові, розсік голову, довелося викликати швидку та зашивати рану.

13.05.2020 р. ОСОБА_2 знову побив її стільцем в область лівого ока, наніс тілесні ушкодження.

18.08.2020 р. ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння знову штовхав, бив її руками, від чого вона падала, при цьому погрожував та ображав, а потім вилив на голову кефір. Викинув дві подушки з балкона.

За всіма зазначеними фактами потерпіла зверталася до поліції.

Зазначила, що всі ці дії ОСОБА_2 ініціював особисто, при цьому вимагав від потерпілої грошові кошти для придбання спиртного, кожного разу в ході сварок висловлювався нецензурно, погрожував потерпілій, бажав її смерті. Багаторазово притягувався до адміністративної відповідальності. В ході сварок постійно знищує меблі та майно в квартирі.

Від таких стосунків з онуком її життя значно погіршилося, вона відчуває себе в небезпеці.

Повідомила, що батько ОСОБА_2 трагічно загинув, мати позбавлена батьківських прав. Потерпіла була його опікуном, потім опіку було припинено. Відносини між ними неприязні приблизно з 2003 року. Раніше його неодноразово притягували до кримінальної відповідальності саме за заявами потерпілої щодо викрадення її майна та легких тілесних ушкоджень. 2/3 квартири належить потерпілій, 1/3 - обвинуваченому. Має до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру. Просила призначити покарання в передбаченому законом розмірі.

Допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснив, що разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . У сусідній квартирі № 15 проживають ОСОБА_1 та її онук ОСОБА_2

ОСОБА_2 вже багато років (приблизно з 2012-2013 р.) систематично (1-2 раза на місяць) застосовує фізичну силу до ОСОБА_1 , вчиняє сварки, бійки, з приводу чого викликається поліція, спричиняє тілесні ушкодження бабусі, ламає майно, викидає речі з вікон.

Свідок періодично чує через стінку крики потерпілої, звуки ударів по стінам, дверям, меблям. Він бачив у квартирі потерпілої зламані двері.

Свідок неодноразово бачив на обличчі, руках, голові потерпілої синці, садна. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що тілесні ушкодження їй спричиняє онук. Також ОСОБА_1 йому говорила, що ОСОБА_2 неодноразово забирав у неї гроші з кишені або з рук.

ОСОБА_2 свідок може охарактеризувати як неадекватну людину, що б`є бабусю, постійно вживає спиртні напої, гучно включає музику.

Свідок ОСОБА_5 надала суду аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_6 показав, що працює інспектором УПП в Харківській області. У серпні 2020 року приїздив разом з колегою на виклик ОСОБА_1 на вул. Пермську в м. Харкові з приводу того, що її ображає та морально знущається онук. Потерпіла зустріла поліцейських на вулиці, була у розтріпаному одягу, на одязі були сліди кефіру. З потерпілою піднялися до квартири. У квартирі був певний безлад. В кімнаті спав ОСОБА_2 . Його розбудили, відібрали пояснення, в яких він заперечував свою винуватість, у потерпілої також було відібрано пояснення та заяву про кримінальне правопорушення. На цю адресу в цьому ж році був ще щонайменше один аналогічний виклик до поліції.

Свідок ОСОБА_7 показав, що працює інспектором УПП в Харківській області. У серпні 2020 року в вечірній період доби отримали виклик про домашнє насильство по вул. Пермській у м. Харкові. Потерпіла ОСОБА_1 зустріла співробітників поліції біля під`їзду, виглядала схвильованою, волосся було замазане якоюсь рідиною, схожою на кефір. На дереві біля під`їзду висіла подушка, зі слів потерпілої - її викинув ОСОБА_2 . Потерпіла пояснила, що онук систематично б`є її, вимагає гроші на випивку, ображає, погрожує, а того дня вилив на неї кефір. У квартирі були пошкоджені міжкімнатні двері, розкидані речі. У одній з кімнат спав ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння. Його розбудили, той почав кричати, його попрохали вийти до під`їзду, там опитали, відібрали пояснення у потерпілої. В ході опитування ОСОБА_2 пояснив, що бабуся його оговорює. Також відносно ОСОБА_2 було складено протокол за паління у громадському місці. Свідок зазначив, що раніше потерпіла також неодноразово викликала поліцію з аналогічних приводів.

Окрім показань потерпілої ОСОБА_1 та свідків, судом досліджено письмові докази у кримінальному провадженні в їх сукупності, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. ч. 1, 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України.

Так, згідно заяв ОСОБА_1 від 09.12.2019 р., остання зверталася до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення 03.12.2019 року її онуком ОСОБА_2 її побиття та відкритого заволодіння належними потерпілій грошовими коштами (к.п. а.с. 9-10).

В ході проведення слідчого експерименту від 09.01.2020 р. потерпіла ОСОБА_1 надала показання про події 03.12.2019 р. за адресою: АДРЕСА_2 , відносно того, що ОСОБА_2 в ході зварки декілька разів вдарив її по голові та забрав грошові кошти в розмірі 70 гривень з кишені штанів (к/п, а.с. 17-18).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-322/2020 від 28.01.2020 р., у ОСОБА_1 , мала місце періорбітальна гематома справа, яка утворилася від травматичної дії тупого твердого предмета за механізмом удара-стиснення та могла бути отримана не пізніще 04.12.2019 р, за ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися за обставинами та механізмом, на які ОСОБА_1 посилається у протоколі слідчого експерименту від 09.01.2020 р. за її участю (к/п, а.с. 21-22).

З заяви ОСОБА_1 від 11.09.2020 р. вбачається, що остання просить вжити заходів до ОСОБА_2 який 18.08.2020 р. за адресою: АДРЕСА_2 , погрожував їй фізичною розправою, штовхав, викинув її речі з балкону на вулицю та вилив на голову потерпілій кефір (к/п а.с. 28).

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 08.11.2019 р. (к/п а.с. 38), 21.11.2019 р. (к/п а.с. 56), 24.12.2019 р. (к/п а.с. 47) вбачаються факти звернення останньої до правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї домашнього насильства онуком ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 16.09.2020 р., остання звернулася до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області з приводу того, що ОСОБА_2 систематично вчиняє до неї фізичне, психологічне насильство (к/п а.с. 71).

Відповідно до пенсійного посвідчення, ОСОБА_1 , 1939 року народження, є пенсіонером за віком (к/п а.с. 75).

Протоколом огляду місця події від 23.09.2020 р. зафіксовано обстановку в квартирі АДРЕСА_1 (к/п а.с. 111-112).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 30.11.2019 р., остання звернулася до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 30.11.2019 р. за адресою: АДРЕСА_2 (к/п а.с. 127).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 05.01.2020 р., остання звернулася до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 04.01.2020 р. за адресою: АДРЕСА_2 (к/п а.с. 137).

В ході проведення слідчого експерименту від 09.01.2020 р. потерпіла ОСОБА_1 надала показання про події 04.01.2020 р. за адресою: АДРЕСА_2 , відносно того, що ОСОБА_2 в ході сварки штовхнув її, від чого вона впала на крісло, після цього вдарив її ступнею правої ноги в ділянку грудної клітини, а в подальшому наніс ребром металевої банки один удар ззаду по голові (к/п, а.с. 146-147).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-42/2020 від 29.01.2020 р., у ОСОБА_1 , мали місце: забита рана на голові, синець-гематома в правій параорбітальній ділянці, синець на лівій руці. Вищезазначена рана на голові потребувала хірургічного втручання.

Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-здавлення, та могли бути отримані за 1-7 діб до огляду.

За ступенем тяжкості забита рана на голові, яка потребувала хірургічного втручання та загоїлась із утворенням рубця належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 дня); синець-гематома та синець викликали незначні скороминущі наслідки та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Показання потерпілої ОСОБА_1 в ході слідчого експерименту від 09.01.2020 р. в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму встановлених у неї тілесних ушкоджень (к/п а.с. 150-151).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 15.05.2020 р., остання звернулася до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 13.05.2020 р. за адресою: АДРЕСА_2 (к/п а.с. 168).

В ході проведення слідчого експерименту від 18.09.2020 р. потерпіла ОСОБА_1 надала показання про події 04.01.2020 р. за адресою: АДРЕСА_2 , відносно того, що ОСОБА_2 в ході сварки штовхнув її, від чого вона впала на крісло, після цього вдарив її ступнею правої ноги в ділянку грудної клітини, а в подальшому наніс ребром металевої банки один удар ззаду по голові, а також про події 13.03.2020 р. за вказаною адресою, відносно того, що ОСОБА_2 наніс їй один удар по голові в ділянку лівого ока дерев`яним стільцем, а також штовхав на підлогу (к/п, а.с. 189-192).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-2930/2020 від 21.09.2020 р., у ОСОБА_1 , мали місце: забита рана на голові, синець-гематома в правій пара орбітальній ділянці, синець на лівій руці. Вищезазначена рана на голові потребувала хірургічного втручання.

Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-здавлення, та могли бути отримані за 1-7 доби до огляду.

За ступенем тяжкості забита рана на голові, яка потребувала хірургічного втручання та загоїлась із утворенням рубця належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 дня); синець-гематома та синець викликали незначні скороминущі наслідки та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Також у ОСОБА_1 мав місце синець в лівій навколоочній ділянці на тлі злегка птозованої верхньої повіки (за рахунок набряку), який утворився від травматичної дії тупого твердого предмету, за механізмом удар чи удар-стиснення та міг бути отриманий протягом доби до огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів.

Показання потерпілої ОСОБА_1 в ході слідчих експериментів від 09.01.2020 р. та 18.09.2020 р. в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму встановлених у неї тілесних ушкоджень (к/п а.с. 194-195).

В ході огляду місця події від 23.09.2020 р. зафіксовано обстановку в квартирі АДРЕСА_1 (к/п а.с. 197-200).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 24.09.2020 р., остання звернулася до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 25.12.2019 р. за адресою: АДРЕСА_2 (к/п а.с. 207).

В ході проведення слідчого експерименту від 25.09.2020 р. потерпіла ОСОБА_1 надала показання про події 30.11.2019 р. та 25.12.2019 р. за адресою: АДРЕСА_2 , в ході яких ОСОБА_2 наносив їй тілесні ушкодження (к/п, а.с. 215-220).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-2997/2020 від 06.01.2020 р., у ОСОБА_1 мали місце: синець та садна лівої кисті, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, синець за механізмом удара-стиснення, садна за механізмом тертя ковзання за 1-3 доби до проведення огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів.

Також мали місце синці на обличчі та правій руці, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удару-стиснення та могли бути отримані протягом 4-6 діб до огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів.

Показання потерпілої ОСОБА_1 в ході слідчого експерименту від 25.09.2020 р. в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму встановлених у неї тілесних ушкоджень (к/п а.с. 222-223).

Постановами Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.12.2019 р., 11.01.202- р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Предметом зазначених справ було вчинення домашнього насильства по відношенню до його бабусі ОСОБА_1 08.11.2019 року, 21.11.2019 року, 07.12.2019 року (к/п а.с. 286-287).

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості за ч. ч. 1, 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України

Показання потерпілої ОСОБА_1 та свідків в цій частині є послідовними та логічними, певні протиріччя в їх показах пояснюються тим, що минуло багато часу та вони не пам`ятають певних деталей тих подій, однак вони жодним чином не спростовують вину ОСОБА_2 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. ч. 1, 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також сукупністю зібраних письмових доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд не може вважати таким, що доведений поза розумним сумнівом, факт вчинення ОСОБА_2 03.12.2019 р. злочину за ч. 2 ст. 186 КК України - відкритого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 .

З суб`єктивної сторони склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України характеризується наявністю двох обов`язкових ознак, а саме: прямим умислом і корисливим мотивом.

Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_2 , наданих в судовому засіданні, наміру заволодіти грошовими коштами ОСОБА_1 у нього не було, дій, спрямованих на заволодіння ними, він не вчиняв, проте в ході сварки дійсно наніс їй тілесні ушкодження.

Окрім показань потерпілої ОСОБА_1 , наданих як в ході проведення за її участю слідчого експерименту, так і в судовому засіданні, належних доказів вчинення ОСОБА_2 відкритого заволодіння грошовими коштами потерпілої суду не надано. Показання ж свідків з цього приводу стосуються обставин, які вказаним особам відомі зі слів ОСОБА_1 .

При цьому, суд критично оцінює показання потерпілої ОСОБА_1 в частині заволодіння її грошовими коштами обвинуваченим, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що між потерпілою та обвинуваченим існують давні неприязні відносини, конфлікти, потерпіла постійно звертається до правоохоронних органів з приводу дій онука, який тричі засуджувався за вчинення кримінальних правопорушень відносно неї. Вказане може свідчити про ймовірність упередженого ставлення потерпілої до ОСОБА_2 з метою притягнення його до кримінальної відповідальності, щоб хоч на деякий час залишитися жити одній.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення не надано суду жодних переконливих доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений скоїв відкрите викрадення грошей потерпілої, не спростовано доводи обвинуваченого, що в період зазначених подій у нього не було умислу та відповідних дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами.

Виходячи з наведеної сукупності доказів, враховуючи положення ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, суд обґрунтовано приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутній прямий умисел та корисливий мотив, як обов`язкові ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, внаслідок чого діяння обвинуваченого в цій частині слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 125 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне легке тілесне ушкодження.

Відтак, суд вважає встановленим, що 03.12.2019 приблизно о 14 годині ОСОБА_2 знаходився за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 , де він мешкає разом зі своєю бабусею, ОСОБА_1 .

Саме в той час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень будь-якого ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , увійшовши до спальної кімнати, оцінивши ситуацію, що склалася, спочатку наблизився до ОСОБА_1 , яка стояла посередині зазначеного приміщення, та, маючи на меті подолання будь-якого можливого спротиву з боку останньої, усвідомлюючи протиправність злочинного задуму, використовуючи свою фізичну перевагу, нехтуючи тією обставиною, що перед ним жінка похилого віку, застосовуючи силу, діючи умисно, наніс два-три удари кулаком правої руки в ділянку голови потерпілої, яка не очікувала на вище описані дії з боку онука. Потім ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, силою схопив за верхній одяг ОСОБА_1 та потягнув її до вітальної кімнати.

Надалі, ОСОБА_2 , перебуваючи разом з потерпілою у вітальній кімнаті, не припиняючи застосовувати фізичне насилля у відношенні ОСОБА_1 , штовхнув її руками в ділянку грудей. Від отриманого поштовху вона впала спиною на підлогу, зазнавши фізичного болю в ділянці грудей та спини. Після цього, ОСОБА_1 піднялась з підлоги та попросила припинити свої злочинні дії. Однак, ОСОБА_2 , не реагуючи на її прохання, бажаючи досягти своєї злочинної мети, знову штовхнув руками ОСОБА_1 в ділянку грудей. Від повторно отриманого поштовху потерпіла упала спиною на диван, що стояв поруч у вітальній кімнаті, зазнавши фізичного болю в ділянці грудей та спини.

В подальшому ОСОБА_2 , скориставшись тією ситуацією, що потерпіла перебуває у положенні лежачи на дивані, продовжуючи свої злочинні дії, поставив своє праве коліно на груди потерпілої та почав їх силою здавлювати, завдаючи їй фізичного болю, після чого припинив нанесення тілесних ущкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 , у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, спричинивши їй періорбітальну гематому справа, яка викликала незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

ч. 1 ст. 125 КК України (епізоди від 30.11.2019 р., 03.12.2019 р., 25.12.2019 р., 13.05.2020 р.), тобто умисне легке тілесне ушкодження,

ч. 2 ст. 125 КК України (епізод від 04.01.2020 р.), тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я,

ст. 126-1 КК України, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності та здоров`я відносно потерпілої ОСОБА_1 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, інвалідності чи тяжких захворювань не має, неодружений, до затримання проживав разом з потерпілою, яка є особою похилого віку, за місцем проживання характеризується негативно.

Обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Суд не може вважати обставиною, що пом`якшує покарання, визнання ОСОБА_2 винуватості у вчинених кримінальних правопорушеннях за ч. ч. 1, 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України, оскільки таке визнання, на думку суду, є формальним та про нього обвинуваченим повідомлено суд лише в ході його допиту після дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, в ході судового розгляду обвинувачений не приносив потерпілій вибачень.

Обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , є рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних стосунках (окрім епізоду за ст. 126-1 КК України, де зазначена обставина є кваліфікуючою).

Суд не може врахувати як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому вчинення ним кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння, оскільки досліджені судом докази не містять фактичних даних про встановлення у ОСОБА_2 такого стану на час вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є: за ч. ч. 1, 2 ст. 125 - кримінальними проступками, за ст. 126-1 КК України - нетяжким злочином, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність ряду обставин, які обтяжують покарання, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення, в тому числі, злочинів проти власності та здоров`я потерпілої, вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав та у вчиненому розкаявся формально, думку потерпілої ОСОБА_1 , яка просила суд призначити обвинуваченому покарання, передбачене законом.

Тому суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання : за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт, за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді обмеження волі, за ст. 126-1 КК України - у виді позбавлення волі в межах відповідних санкцій статей особливої частини зазначеного Кодексу, у максимальному розмірі, оскільки ОСОБА_2 є особою, яка веде антисоціальний спосіб життя, після неодноразового притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності висновків для себе не зробив та продовжив неодноразово вчиняти кримінально карані дії відносно своєї бабусі - особи похилого віку. Саме таке покарання є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні остаточного покарання немає правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 вимог статті 69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та вимог статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), зважаючи на зазначене вище та наявність трьох обставин, що обтяжують його покарання та відсутність обставин, що його пом`якшують.

Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається шляхом повного складання покарань з врахуванням вимог ст. 72 КК України, оскільки визначення остаточного покарання іншим шляхом не в повній мірі відповідало б суспільній небезпечності обвинуваченого.

За правилами ст. 72 КК України до строку покарання зараховується строк попереднього ув`язнення, в тому числі проміжок часу з 01.10.2020 р. по 30.10.2020 р., який ОСОБА_2 перебував в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», відбуваючи покарання за попереднім вироком та будучи переведеним до слідчого ізолятора на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2020 р. для проведення за його участю слідчих дій, а також термін перебування ОСОБА_2 під вартою з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Підстав для зміни відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу суд не вбачає.

Процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин;

за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ст. 126-1 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складення призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років 12 (дванадцяти) днів позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_2 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 12.11.2020 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017 року) ОСОБА_2 в строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 01.10.2020 р. по 30.10.2020 р. включно, а також з 12.11.2020 р. по день набрання зазначеним вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для обвинуваченого, який утримується під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику, потерпілій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Макаров