Рішення № 96214193, 25.03.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/5095/20

Номер провадження: 2/225/46/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

25 березня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Довженко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Петрової С.О.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Карнаухова А.О. ,

представників відповідача: Косенка О.М., Головенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Карнаухова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про визнання противоправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Карнаухов Андрій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ДН №128872 від 03.09.2020 року та договору про надання правової допомоги №б/н від 03.09.2020 року, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про визнання противоправним і скасування наказу від 10.08.2020 року № 95-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виглядізвільнення ОСОБА_1 »,поновлення на роботіОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з охорони та безпеки ДП «Селидіввугілля», стягнення з ДП «Селидіввугілля`середнього заробітку за час вимушеного прогулуз 10.08.2020 року по день поновлення на роботі.Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 порушення ним трудової дисципліни ДП «Селидіввугілля» шляхом прогулу 06.08.2020 року та 07.08.2020 року повністю заперечує.

В судовому засіданні представник позивача та позивач на задоволенні позовних вимог наполягали. Позивач стверджував, що з наказом про поновлення його на роботі від 06.08.2020 року №92-К ознайомлений не був, чим пояснює свою відсутність на робочому місці 06.08.2020 року після 10 години ранку та 07.08.2020 року. Окрім того, наполягав на тому, що повний текст рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30.06.2020 року у справі №225/5915/19 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення його на роботі отримав напередодні свого візиту на підприємство ДП «Селидіввугілля» 06.08.2020 року.

В судовому засіданні позивач представив в якості доказів аудіозапис на мобільному телефоні розмови з генеральним директором відповідача Зюзько В.В. 10.08.2020 року та фото на мобільному телефоні акту державного виконавця на підтвердження факту недопуску позивача на ДП «Селидіввугілля» 07.09.2020 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Надав заперечення на позов від 07.12.2020 року, в яких навів обставини, що передували звільненню позивача з посади, з посиланням на правові підстави звільнення.

Зокрема, в запереченнях на позов представник відповідача зазначив, що 06.08.2020 року позивач - ОСОБА_1 , з`явився до ДП «Селидіввугілля» з рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 30.06.2020 року у справі №225/5915/19, на виконання якого зранку того ж дня наказом в.о. генерального директора ДП «Селидіввугілля» Ігнатьєва А.В. №92-К від 06.08.2020 року позивач був поновлений на роботі.

Позивачеві було надане робоче місцета ключи від кабінету №31 для виконання посадових обов`язків, ознайомлено зі змістом згаданого вище наказу №92-К від 06.08.2020 року.

Однак, проставити підпис на підтвердження ознайомлення з наказом про поновлення на роботі позивач відмовився, що зафіксовано актом ДП «Селидіввугілля» від 06.08.2020 року №б/н (а.с.69).

Більш того, в подальшому, позивач допустив грубе порушення трудової дисципліни (прогул), а саме, без поважних причин залишив підприємство до закінчення робочого часу 06.08.2020 року, а 07.08.2020 року на підприємстві взагалі не з`явився. Від надання письмових пояснень причин прогулу відмовився. Дані факти підтвердженідоповідними записками начальника відділу по роботі з персоналом ДП «Селидіввугілля» без дати та від 10.08.2020 року, відповідними актами ДП «Селидіввугілля» від 06.08.2020 року, 07.08.2020 року, 10.08.2020 року (а.с.61-66).

Наведене стало приводом для звільнення позивача наказом в.о. генерального директора ДП «Селидіввугілля» Зюзько В.В. №95-К від 10.08.2020 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача, судом були заслухані свідки з боку ДП «Селидіввугілля», а саме, в.о. заступника генерального директора з економіки та організації управління ДП «Селидіввугілля» Демченко І.В., начальник відділу по роботі з персоналом та забезпечення документообігу ДП «Селидіввугілля» Жихарева С.В. , провідний юрисконсульт юридичного відділу ДП «Селидіввугілля» Головенко А.О. , які під присягою підтвердили викладені у запереченні на позов факти.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків з боку відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 30.06.2020 року у справі №225/5915/19 визнано незаконним наказ голови комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» від 15.08.2019 року №116-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 41 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з охорони безпеки ДП «Селидіввугілля», стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 146 202,56 грн., 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 посаді заступника генерального директора з охорони безпеки ДП «Селидіввугілля» та стягнення заробітної плати за один місяць.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення набрало законної сили 11.11.2020 року після прийняття Донецьким апеляційним судом постанови за результатами апеляційного перегляду. Даною постановою рішення суду першої інстанції було змінено в частині мотивів визнання оскаржуваного наказу недійсним та в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін. (а.с.13,14,85).

При цьому, як встановлено судом, повний текст рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30.06.2020 року у справі №225/5915/19 про поновлення позивача на роботі, за яким допущено негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 посаді заступника генерального директора з охорони безпеки ДП «Селидіввугілля» та стягнення заробітної плати за один місяць, був отриманий представником позивача 01.07.2020 року, що підтверджено наявним в матеріалах справи особистим дописом представника позивача - Карнаухова А.О. , на обкладинці справи №225/5915/19.

Наведене спростовує твердження позивача та його представника з приводу того, що з`явлення позивача на підприємстві ДП «Селидіввугілля» лише 06.08.2020 року, за спливом більше місяця після його поновлення на роботі рішенням суду першої інстанції, спричинено відсутністю у них засвідченої копії даного рішення.

Отже, матеріали справи свідчать, що, на виконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30.06.2020 року у справі №225/5915/19, наказом в.о. генерального директора ДП «Селидіввугілля» Ігнатьєва А.В. №92-К від 06.08.2020 року позивач був поновлений на роботі.

Позивачеві було надане робоче місце та ключи від кабінету №31 для виконання посадових обов`язків, ознайомлено зі змістом згаданого вище наказу №92-К від 06.08.2020 року.

Факт ознайомлення позивача зі змістом наказу№92-К від 06.08.2020 року про його поновлення на роботі, та, як наслідок, обізнаність позивача про необхідність дотримання ним КЗпП України, а також, факт відмови позивача від проставлення особистого підпису на даному наказі, підтверджені актом ДП «Селидіввугілля» від 06.08.2020 року №б/н та показами свідків (а.с.69).

Порушення позивачем в подальшому трудової дисципліни шляхом залишення підприємства ДП «Селидіввугілля» без поважних причин до закінчення робочого часу 06.08.2020 року, відсутність на підприємстві 07.08.2020 року та відмова від надання письмових пояснень причин своєї відсутності підтверджено доповідними записками начальника відділу по роботі з персоналом ДП «Селидіввугілля» без дати та від 10.08.2020 року, відповідними актами ДП «Селидіввугілля» від 06.08.2020 року, 07.08.2020 року, 10.08.2020 року та показами свідків (а.с.61-66).

З огляду на наведене, наказом в.о. генерального директора ДП «Селидіввугілля» Зюзько В.В. №95-К від 10.08.2020 року позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, з яким позивач ознайомився під особистий підпис 10.08.2020 року о 15 год. 19 хв., залишивши в нижньому лівому куті наказу письмові заперечення (а.с.67).

В судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача, судом були заслухані свідки з боку ДП «Селидіввугілля», а саме, в.о. заступника генерального директора з економіки та організації управління ДП «Селидіввугілля» Демченко І.В., начальника відділу по роботі з персоналом та забезпечення документообігу ДП «Селидіввугілля» Жихарева С.В., провідного юрисконсульта юридичного відділу ДП «Селидіввугілля» Головенко А.О. , які під присягою викладені у запереченні на позов факти повністю підтвердили.

Як вже зазначалось вище, в судовому засіданні, після початку розгляду справи по суті, позивачем було представлено суду в якості доказів аудіозапис на мобільному телефоні розмови з генеральним директором відповідача Зюзько В.В. 10.08.2020 року та фото на мобільному телефоні акту державного виконавця на підтвердження факту недопуску позивача на ДП «Селидіввугілля» 07.09.2020 року. Проте, судом прийнято до уваги заперечення представника відповідача та відхилено зазначені докази, з огляду на порушення позивачем при їх поданні вимог ч. 1 ст.78, ч.ч.8,9,10 ст. 83 ЦПК України.

Заперечення представника позивача з приводу неправомірності звільнення ОСОБА_1 без згоди профспілкового комітету не приймаються судом до уваги, у зв`язку з тим, що за ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, що займає посаду, зокрема, заступника генерального директора з охорони та безпеки підприємства (посада, яку займав позивач), допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен витребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Разом з тим відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці, не може вважатися прогулом, якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, він не може бути звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України, хоча до нього і може бути застосовано інше дисциплінарне стягнення.

Так, наявними в матеріалах справи доказами, а саме, доповідними записками начальника відділу по роботі з персоналом ДП «Селидіввугілля» без дати та від 10.08.2020 року, відповідними актами ДП «Селидіввугілля» від 06.08.2020 року, 07.08.2020 року, 10.08.2020 року та показами свідків підтверджений факт порушення позивачем трудової дисципліни шляхом залишення території підприємства ДП «Селидіввугілля» без поважних причин до закінчення робочого часу 06.08.2020 року, відсутність позивача на підприємстві протягом всього робочого дня 07.08.2020 року та відмови від надання письмових пояснень причин своєї відсутності (а.с.61-66).

Доказів поважності причин відсутності позивача на території ДП «Селидіввугілля» з 10 год. 10 хв. 06.08.2020 року та 07.08.2020 року (лікарняний, відпустка, відгул тощо) матеріали справи не містять.

Факт недопуску позивача на територію підприємства (звернення в поліцію, покази свідків тощо) у згаданий вище період (06.08.2020 року, 07.08.2020 року) належними доказами не доведений.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного вище, за результатами дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності та надання їм правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання наказу в.о. генерального директора ДП «Селидіввугілля» Зюзько В.В. №95-К від 10.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України протиправним та його скасування. Як наслідок, не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги, як-то, поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 259, 263 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12.04.2021 року.

Суддя О.В. Довженко