Ухвала суду № 96212991, 13.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 квітня 2021 року Чернігів Справа № 825/2057/16

Чернігівський окружний адміністративний у складі колегії суддів :

під головуванням судді Соломко І.І.,

суддів Житняк Л.О., Тихоненко О.М.,

при секретарі Пархомчука Д.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 825/2057/16,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 825/2057/16, в якій просить:

- скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 825/2057/16 та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;

- визнати протиправною відмову апеляційного суду Чернігівської області у виплаті позивачу вихідної допомоги судді , у зв`язку з виходом у відставку у розмірі 271150,00 грн;

- стягнути з відповідачів Державної судової адміністрації України та апеляційного суду Чернігівської області на користь позивача вихідну допомогу судді у зв`язку з виходом у відставку , у розмірі 10 місячних зарплат, що становить 271150,00 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що підпункт 1 пункту 28 розділу 11 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-УІІ, який покладений в основу постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 по справі №825/162/17 та відмови у задоволенні позову, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України (Другий Сенат) від 15.04.2020 № 2-р(11)2020, тому вважає, що є підстави для перегляду вказаної постанови суду за виключеними обставинами за пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

28.05.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.08.2020 ухвалою суду заяву про перегляд рішення за виключними обставинами прийнято до провадження суддею Соломко І.І. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.О.

07.09.2020 ухвалою суду провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18.

24.03.2021 ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Чернігівським апеляційним судом надіслано відзив, де зазначає, що діяльність апеляційного суду Чернігівської області припинена шляхом ліквідації, а Чернігівській апеляційний суд не є його правонаступником, відповідно, не повинен нести відповідальність. Просить відмовити у задоволенні заяви повністю.

Державна судова адміністрація України у відзиві просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(П)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Державною казначейською службою України відзив не надано.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Положеннями частини другої статті 368 КАС України встановлено, що неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, суд встановив таке.

21.11.2016 позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову апеляційного суду Чернігівської області, якою йому відмовлено у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги при виході судді у відставку, про зобов`язання апеляційного суду Чернігівської області та Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат, що становить 271150,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № № 825/2057/16 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2018 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 залишено без змін.

Відмовляючи у позові, суд послався на те, що при вирішенні питання щодо наявності у судді, який пішов у відставку, права на отримання вихідної допомоги, слід керуватись нормами закону, який врегульовує спірні правовідносини, у редакції, чинній на дату прийняття рішення про звільнення судді у відставку, тобто нормами Закону України № 2453-VI в редакції, станом на дату прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено у відставку. Також зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", саме до повноважень цього суду належить прийняття рішень та надання висновків у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, в тому рахунку щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав прийнятими законами або внесеними змінами до чинних законів. А отже, адміністративний суд при вирішені спору не може надавати оцінку щодо конституційності певного закону чи його окремих положень.

Рішення суду набрало законної сили.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втратила чинність з 15.04.2020.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17 і в ухвалах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 12 серпня 2020 року в справі №826/18177/15, від 23 вересня 2020 року в справах №820/1331/16, №808/1090/16, №820/1498/16.

Суд також звертає увагу, що зі змісту пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», вжите у вказаній нормі, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Наведена процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це обумовлено процесуальним законодавством.

Водночас у випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №808/2492/18, постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі №808/1628/18, та постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № П/811/1139/16.

За таких обставин, підстави для визнання задоволення заяви про перегляд постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 № № 825/2057/16 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі № № 825/2057/16- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Головуючий суддя І.І. Соломко

Судді О.М. Тихоненко

Л.О. Житняк