Ухвала суду № 96212709, 12.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 квітня 2021 року справа № 580/1957/21

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до військової частини А1744 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) подав до військової частини А1744 (далі – відповідач) про, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, у т.ч. індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 31.12.2018;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до 31.12.2018;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 19.07.2019 до 29.09.2020 (дня виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач не надав доказів сплати судового збору за подання цього позову. У позовній заяві зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.п.1, 13 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI “Про судовий збір” (далі – Закон №3674-VI).

Оцінюючи наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору за подання цього позову, суд врахував, що відповідно до ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

На підставі ч.1 ст.2 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

З аналізу викладених норм вбачається, що індексація входить до системи виплати грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Тому позивач звільнений від сплати судового збору з а подання цього позову в частині зобов`язання виплати йому індексації грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, які обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

У пунктах 30-33 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України “Про оплату праці”, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. На підставі статті 2 Закону України “Про оплату праці” структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція №114/8713).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції №114/8713. Згідно з пунктом 3.9 Розділу 3 цієї Інструкції до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на позовні вимоги в частині зобов`язання виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, відповідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, Законом №3674-VI звільнено від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-XII).

У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону №3551-XII. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими звернувся позивач.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 (справа № 9901/311/19) та ухвалі від 06.05.2020 у справі №9901/70/20.

Тому суд вважає необґрунтованим твердження позивача про звільнення від сплати судового збору, як учасника бойових дій, в частині позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тому позивач мав сплатити судовий збір за вказану позовну вимогу.

Пунктом 3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року розміром 2270 грн.

Тому ставкою судового збору за його подання є 908,00 грн.

Отже, позивач має надати суду доказ сплати судового збору у вищевказаному розмірі на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду або належні докази звільнення від його сплати.

Крім того, на підставі п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Під час вирішення питання дотримання позивачем строку звернення, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, в якій зазначено, що спірні відносини (компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Суд врахував, що остаточний розрахунок з позивачем щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій проведений 29.09.2020.

Разом з тим, позов поданий в суд 06.04.2021. Тобто, з пропуском встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення в суд після виникнення спірних правовідносин.

Ч.6 ст.161 КАС України визначений обов`язок позивача у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Всупереч наведеній нормі клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або доказів поважності його пропуску позивач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на встановлені строки на звернення до суду, позивач має надати відповідно до вимог ч.6 ст.161 заяву про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження стосовно позовної вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з частинами 1-2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України, вона на підставі ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху.

З метою забезпечення права позивача на судовий захист своїх прав та інтересів наявні підстави надати їй строк для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

Керуючись ст. ст.2, 133, 160, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А1744 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – залишити без руху.

2. Позивачу надати строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали направити позивачу.

Суддя О.А. Рідзель