Постанова № 9621169, 28.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Текст >

"28" квітня 2010 р. № 2а- 38175/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Курило Л.В.,

суддів Зоркіної Ю.В., Присяжнюк О.В.,

за участі секретаря Воронкової К.П.,

за участі: представника позивача Несміяна В.Є.,

представників відповідача Савінової І.С., Барканової Л.О., Король І.І.,

прокурорів Коса Л.М., Галушко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, про скасування податкових повідомлень-рішень №0001630854/0 від 23 10 2008 року, (№0001630854/1 від 17 12 2008 року, №0001630854/2 від 10 02 2009 року, №0001630854/3 від 24 04 2009 року) та №0001640854/0 від 23 10 2008 року, (0001640854/1 від 17 12 2008 року, №0001640854/2 від 10 02 2009 року, №0001640854/3 від 24 04 2009 року) ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватна промислово-торговельна фірми «ЮСІ» - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0001630854/0 та №0001640854/0 від 23 10 2008 року (від 17 12 2008 року №0001630854/1 та №0001640854/1, від 10 02 2009 року №0001630854/2 та №0001640854/2, від 24 04 2009 року №0001630854/3 та №0001640854/3).

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на необгрунтованість та безпідставність винесення вказаних повідомлень-рішень, та зазначив що вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові - у судовому засіданні проти позову заперечували, у поданих суду запереченнях вказали про необгрунтованість позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Прокурор у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представника позивача, представників відповідача, прокурора, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові проведено планову виїзну перевірку Приватної промислово торгівельної фірми «ЮСІ» (код ЄДРПОУ 21178268) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт №2101/23-106/21178268 від 13.10.2008р. (т.1 а.с.67-183).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено наступні порушення:

- п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого ППТФ «ЮСІ» завищено валові витрати по придбанню преформ та кришок у ТОВ «Новотрейд», які не повязані з власною господарською діяльністю за період, що перевірявся, у розмірі 440451грн., та занижено податок на прибуток на суму 110113,00 грн.; - п.5.9 Закону України від №334/94-ВР 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), виявленого за результатами перевірки Філії №9 ППТФ «ЮСІ», внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 100 грн.

- пункт 45 статті 80 Закону України № 1344-ІV від 27.11.2003р. «Про Державний бюджет України на 2004 рік», пункт 1 розділу 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №1957-ІV від 01.07.2004р., п.п.8.6.1. п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, в результаті чого ППТФ "ЮСІ" завищено амортизаційні відрахування за період, що перевірявся, у розмірі 503964 грн., та занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 125 991 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ППТФ «ЮСІ» завищено податковий кредит з витрат по придбанню у ТОВ «Новотрейд» преформ та кришок, які не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено податок на додану вартість за період липень 2007 року - червень 2008 року на суму 88090 грн.;

- п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., ППТФ «ЮСІ» включено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року суму ПДВ у розмірі 312307,33 грн. по податковим накладним отриманим від суб'єкта господарювання який не є платником ПДВ, чим занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 312307 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, а саме: завищено податковий кредит на суму ПДВ з договірної вартості об'єкту нерухомості, яка перевищує рівень звичайної ціни цього об'єкту більше ніж на 20 відсотків, чим занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 2043691 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення №4624 від 15.10.2008р., які були розглянуті СДПІ ВПП у м.Харкові та листом №14650/10/23-112 від 20.10.2008р. надано відповідь, в якій зазначено про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки (т.1 а.с.51-66).

На підставі встановлених в акті перевірки порушень СДПІ ВПП у м.Харкові винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001630854/0 від 23.10.2008 року, яким визначено зобовязання з податку на прибуток на суму 326947,20 грн., у тому числі за основним платежем - 236204,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90743,20 грн.;

- №0001640854/0 від 23.10.2008 року, яким визначено зобовязання з податку на додану вартість на суму 3666132,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2444088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1222044,00 грн. (т.1 а.с.43-44).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та не погодившись з податковими повідомленнями рішеннями, подав до СДПІ ВПП у м.Харкові скарги №31-ЮР від 03.11.2008р. та №32-ЮР від 03.11.2008р. про перегляд винесених рішень (т.1 а.с.6-12).

Рішенням СДПІ ВПП у м.Харкові №17160/10/25-009 від 16.12.2008 року, залишено без змін винесені податкові повідомлення-рішення, а скарги директора ППТФ «ЮСІ» Савича В.М. - залишено без задоволення (т.1 а.с.13- 20).

З метою доведення до платника податків граничного строку податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланих податкових повідомленнях-рішеннях, СДПІ ВПП у м.Харкова були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення рішення №0001630854/1 від 17.12.2008 року та №0001640854/1 від 17.12.2008 року.

Не погодившись із здійсненими нарахуваннями, ППТФ «ЮСІ» подано повторну скаргу №4933 від 25.12.2008р. до Державної податкової адміністрації у Харківській області (т.1 а.с.21-25). Рішенням ДПА у Харківській області №345/10/25-103 від 29.01.2009 року скаргу ППТФ «ЮСІ» залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду первинної скарги - без змін (т.1 а.с.26-32).

З метою доведення до платника податків граничного строку податкового зобовязання, СДПІ ВПП у м.Харкова були винесені та направлені на адресу платника податків податкові повідомлення рішення №0001630854/2 від 10.02.2009 року та №0001640854/2 від 10.02.2009 року (т.1 а.с.45-46).

ППТФ «ЮСІ» подано повторну скаргу №178 від 10.02.2009р. до Державної податкової адміністрації України та рішенням ДПА України №3392/6/25-0515 від 15.04.2009 року скаргу ППТФ «ЮСІ» залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду скарг - без змін (т.1 а.с.33-42).

Враховуючи рішення за результатами розгляду повторної скарги, СДПІ ВПП у м.Харкова були винесені та направлені на адресу платника податків податкові повідомлення рішення від 24 04 2009 року №0001630854/3 та від 24 04 2009 року №0001640854/3 (т.1 а.с.49-50).

В частині встановлених порушень щодо завищення ППТФ «ЮСІ» валових витрат та неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум по операціям з придбання преформ та кришок у ТОВ «Новотрейд», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ППТФ «ЮСІ» (Покупець) та ТОВ «Новотрейд» (Продавець) укладено договори поставки №ХФ 33 ПР/07 від 01.01.2007р. (термін дії до 31.12.2007р.) та №ХФ 041 ПР/07 від 01.01.2008р. (термін дії до 31.12.2008р.), відповідно до умов яких Продавець зобовязується поставляти Покупцю і передавати у його власність товар преформи ПЕТФ і кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ, а покупець зобовязується вчасно його оплачувати і приймати цей товар в порядку і на умовах передбачених договором.

Суд зазначає, що при укладенні договорів та у період їх дії ТОВ «Новотрейд» та ППТФ «ЮСІ» мали статус юридичних осіб та були зареєстрованими в органах державної податкової служби платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі, тому в силу положень частини 3 статті 72 КАС України, вказані обставини не потребують доказування перед судом.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «Новотрейд» відвантажило на адресу ППТФ «ЮСІ» прозорі преформи та кришки за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року на загальну суму 528541,79 грн. (в тому числі ПДВ - 88 090,35 грн.).

У податковому обліку ППТФ «ЮСІ» було включено до складу валових витрат вартість придбання вищевказаних преформ та кришок у ТОВ «Новотрейд» на загальну суму 440451,44 грн.

ТОВ «Новотрейд» на адресу ППТФ «ЮСІ» були виписані податкові накладні на загальну суму 528541,79 грн. (у т.ч. ПДВ 88 090,35 грн.), які були включені підприємством до реєстрів отриманих податкових накладних у відповідних періодах та до складу податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах на загальну суму ПДВ за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. у розмірі 88090,35 грн.

Вищезазначені товарно-матеріальні цінності оприбутковані на баланс ППТФ «ЮСІ» як сировина для використання у виробничому процесі миючих засобів, про що зроблено записи у бухгалтерському обліку: Д-т 201.1 «Основні сировина та матеріали» К-т 631.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками по ТМЦ», Д-т 641 К-т 631.1.

Протягом періоду з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. ППТФ «ЮСІ» сплачено на користь ТОВ «Новотрейд» грошові кошти на суму 528541,92 грн., заборгованість по розрахунках з постачальником відсутня, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до пункту 5.2 договорів №ХФ 33 ПР/07 від 01.01.2007р. та №ХФ 041 ПР/07 від 01.01.2008р., поставка товару здійснюється партіями на умовах FCA склад Продавця: м.Харків, вул.Роганська, 147 Харківська філія ТОВ «Новотрейд» (відповідно до МПТТ «Інкотермс-2000»). Транспортування вищевказаних товарно-матеріальних цінностей до складських приміщень здійснювалося ППТФ «ЮСІ» самостійно, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованого Мінюстом за 12.06.1996 року за №293/1318 (із змінами та доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 6 вказаної Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Як встановлено судом, реальність отримання покупцем товарів за вказаними угодами підтверджується тим, що товарно-матеріальні цінності отримувалися у ТОВ «Новотрейд» уповноваженими особами ППТФ «ЮСІ» на підставі виданих довіреностей, про що зазначено в акті перевірки (стор.55) та підтверджується копією Журналу виданих довіреностей ППТФ «ЮСІ» (т.2 а.с.204-247).

В подальшому отримані преформи та кришки від ТОВ «Новотрейд» використовувались ППТФ «ЮСІ» при виробництві миючих засобів, про що зазначається в акті перевірки (стор.59 акту).

При цьому, частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Крім цього, позивач не мав жодних господарських відносин з ПП «Демол-Сервіс» та ПП «Весна», а мав відносини лише з ТОВ „Новотрейд”, який був контрагентом ПП «Демол-Сервіс» та ПП «Весна».

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано суду доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст.215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини, укладені між ППТФ «ЮСІ» та ТОВ „Новотрейд”, є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР вiд 28.12.1994р. встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вартість придбання преформ та кришок у ТОВ «Новотрейд» у розмірі 440451грн., яка включена до валових витрат підприємства у перевіряємий період, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Згідно вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) до бюджету. З наведених положень п.7.4 ст.7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду документами і цей факт відповідачем не заперечується.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту по ПДВ у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом, умови і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до наданих суду видаткових накладних, податкових накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд приходить до висновку, що господарські операції між ППТФ «ЮСІ» та ТОВ «Новотрейд» мали реальний характер, отриманий товар використовувався в межах господарської діяльності платника податків, тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та складу податкового кредиту суми, сплачені за придбання товарів, які в подальшому були використані в межах господарської діяльності платника податків.

В частині встановленого порушення щодо завищення ППТФ «ЮСІ» податкового кредиту на суму ПДВ з договірної вартості обєкту нерухомості, яка перевищує рівень звичайної ціни обєкту більше ніж на 20 відсотків, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підприємством ППТФ «ЮСІ» на підставі укладеного з ПП «Фелікс» (м. Краснодон) договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.03.2007 року було придбано нежитлову будівлю Універсам-2, розташований за адресою м.Луганськ, квартал 50 лет Октября, буд 4-в, загальною площею 3919 кв.м., вартість якого складає 17013450,50 гри., у т.ч. ПДВ 2835575,09 грн. Факт отримання ППТФ «ЮСІ» від ПП «Фелікс» нежитлової будівлі підтверджується актом приймання-передачі нерухомості від 17.03.2007 року.

ПП «Фелікс» згідно операції купівлі-продажу нерухомого майна на адресу покупця ППТФ «ЮСІ» виписано наступні податкові накладні №2719 від 28.02.2007 року на суму 8509500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1418250,00 грн.) та №4054 від 17.03.2007 року на суму 8503950,00 грн., (у т.ч. ПДВ 1417325,00 грн.).

Вищевказані податкові накладні були включені підприємством ППТФ «ЮСІ» до реєстрів отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість, а саме:

за березень 2007 року - податкова накладна №2719 від 28.02.2007 року на суму 8509500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1418250,00 грн.) - номер запису у реєстрі отриманих податкових накладних 977 від 17.03.2007 року;

за липень 2007 року - податкова накладна №4054 від 17.03.2007 року на суму 8503950.00 грн., у т.ч. ПДВ 1417325,09 грн. - номер запису у реєстрі отриманих податкових накладних 152 від 02.07.2007 року.

В висновках акту перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що ППТФ «ЮСІ» порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит на суму ПДВ з договірної вартості обєкту нерухомості, яка перевищує рівень звичайної ціни цього об'єкту більше ніж на 20 відсотків, чим занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 2043691 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що згідно довідки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 26.09.2008р. №1270/23-709/21796730 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Управління комунального майна Луганської міської ради з питань правових відносин з ПП «Фелікс» за лютий, березень 2007 року було підтверджено взаємовідносини Управління комунального майна Луганської міської ради з ПП «Фелікс» по операції купівлі-продажу нежитлового приміщення (Універсам-2 м.Луганськ, 50 лєт Октября квартал, буд. 4-В) вартістю 4751304,00 грн., у тому числі ПДВ 791884,00 грн. на підставі укладеного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 02.02.2007 року.

Для визначення звичайної ціни обєкту нерухомості (Універсам-2, м.Луганськ, квартал 50-річчя Жовтня, буд. 4-В), який був придбаний ППТФ «ЮСІ» у ПП «Фелікс» по договору купівлі-продажу від 17.03.2007р. податковим органом була використана інформація по придбанню цього ж об'єкту нерухомості ПП «Фелікс» у Управління комунального майна Луганської міської ради та встановлено, що звичайною ціною вказаного об'єкту нерухомості є 4751 304,00 грн., у т.ч. ПДВ 791884,00 грн.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР вiд 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Питання визначення рівня звичайної ціни регулюється пунктом 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями), звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган (п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

При цьому суд зазначає, що Приватна промислово-торговельна фірма «ЮСІ» та Приватне підприємство «Фелікс» не є взаємно залежними юридичними особами, та не є повязаними особами у розумінні п.1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При укладенні договору купівлі-продажу вказаного обєкту нерухомості позивач виходив із ринкової вартості обєкта нерухомості, яка була визначена на підставі висновку незалежної експертної оцінки, що проводилася ТОВ «ЛТК-Інтекс».

ТОВ «ЛТК-Інтекс» має право на здійснення оціночної діяльності, спеціалізація - оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), що підтверджується сертифікатом №3274105 від 18.04.2005р., виданого Фондом держмайна України.

Відповідно до Висновку незалежної експертної оцінки від 25.01.2007р., ринкова вартість нежитлового приміщення літ. «А-1», «А-2» загальною площею 3919,0 кв.м., розташованого за адресою: м.Луганськ, квартал 50 лет Октября, 4-В, на дату оцінки без податку на додану вартість становить 14800 000,00 грн.

У даному випадку потрібно орієнтуватися на укладені на момент продажу товарів (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами. Як слідує із визначення термінів «ідентичні товари» та «однорідні товари», по відношенню до певного товару «ідентичними» або «однорідними» можуть бути інші товари, а не сам цей товар як такий, тим більше, коли мова йде про такий вид товару як нерухомість, яка має чітко визначені індивідуальні ознаки. Тобто, у даному випадку не можна ототожнювати поняття «операції з ідентичними (однорідними) товарами» з поняттям «ідентичні операції з одним і тим ж товаром».

Той факт, що ПП «Фелікс» придбано у Управління комунального майна Луганської міської ради вказану нерухомість за ціною, яка більш як на 20 % відрізняється (є меншою) від ціни придбання вказаної нерухомості ППТФ «ЮСІ», не є підставою вважати таку ціну звичайною ціною для операцій з цією нерухомістю, бо такий підхід не відповідає правилам визначення звичайної ціни, що передбачені п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до вимог ст.71 КАС України відповідачем не було надано доказів, що підтверджують проведення аналізу ринку цін на нежитлові приміщення, розташовані в місті Луганськ, квартал 50-річчя Жовтня, загальною площею близько 4000 кв.м. станом на момент продажу, та не надано інформації щодо рівня цін на ідентичні товари (обєкти нерухомості), у звязку з чим суд зазначає про неправомірність доводів контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ з договірної вартості обєкту нерухомості, яка перевищує рівень звичайної ціни цього обєкту більше ніж на 20 відсотків.

При цьому суд зазначає, що відповідно до довідки №2092/23-13380949 від 12.09.2008р. про результати невиїзної перевірки Приватного підприємства «Фелікс» (код ЄДРПОУ 13380949), суми податку на додану вартість за податковою накладною №2719 від 28.02.2007р. на суму 8509500,00 грн. було включено до податкових зобовязань у лютому 2007 року, за податковою накладною №4054 від 17.03.2007р. на суму 8503950,50 грн. - у березні 2007 року (т.3 а.с.102-105).

Тобто, продавцем нерухомості ПП «Фелікс» - повністю задекларовано податкові зобовязання за операцією з продажу обєкту нерухомості Універсам-2, м.Луганськ, квартал 50 річчя Жовтня, буд. 4-В, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

В частині встановленого порушення п.45 ст.80 Закону України від 27.11.2003р. № 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік», п.1 розділу другого «Перехідні положення» Закону України від 01.07.2004 №1957-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 125 991 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.03.2007 року, укладеного з ПП «Фелікс» (м.Краснодон), ППТФ «ЮСІ» було придбано нежитлову будівлю Універсам-2, розташований за адресою м.Луганськ, 50 лет Октября квартал, буд. 4-В, загальною площею 3919 кв.м., вартість якого складає 17013450,50 грн., у т.ч. ПДВ 2835575,09 грн., факт отримання ППТФ «ЮСІ» від ПП «Фелікс» нежитлової будівлі підтверджується актом приймання-передачі нерухомості від 17.03.2007 року.

У податковому обліку ППТФ «ЮСІ» згідно проведеної операції купівлі-продажу нерухомого майна проведено збільшення балансової вартості 1 групи основних фондів, а саме: створено об'єкт основних фондів 1 групи - Універсам-2, м.Луганськ, квартал 50-річчя Жовтня, буд.4-В, на суму 14348009,92 грн. (з урахуванням сплаченого збору до Пенсійного фонду у розмірі 170134 грн.).

Нарахування амортизаційних відрахувань проводилось підприємством ППТФ «ЮСІ» до балансової вартості цього об'єкта основних фондів за нормою амортизації 2 %, та згідно з відомостями розрахунку амортизаційних відрахувань по основним фондам 1 групи до складу амортизаційних відрахувань включено по рядку 07 звітних Декларацій з податку на прибуток за період, що перевірявся, суму амортизації у розмірі 1378573,91 грн., у тому числі: 2 квартал 2007 року - у сумі 286960,20 грн., 3 квартал 2007 року - у сумі 281228,35 грн., 4 квартал 2007 року - у сумі 275603,78 грн. 1 квартал 2008 року - у сумі 270091,71 грн., 2 квартал 2008 року - у сумі 264689,87 грн., про що зазначено у акті перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Положеннями п.п.8.1.2 п.8.2 статті 8 вказаного Закону визначено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР, основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8 статті 8 вказаного Закону визначено, що до складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу (п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 45 ст.80 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» зупинено дію нових норм амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2, 3, які мали застосовуватися з 01.01.2004 відповідно до пункту 15 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N349 від 24.12.2002р.

При цьому, пунктом 1 розділу другого Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №1957-IV від 01.07.2004р., норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому, для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Суд зазначає, що придбання ППТФ «ЮСІ» основних фондів 1 групи відбулося 17.03.2007 року, тобто, витрати на придбання основних фондів за цими договорами, понесені позивачем після 1 січня 2004 року. Таким чином, застосування позивачем норм амортизації у розмірі 2% до витрат на придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу, укладеним після 1 січня 2004 року, є обґрунтованим та правомірним.

В частині встановленого порушення щодо віднесення до складу податкового кредиту сум по податковим накладним, отриманим від СПД-ФО ОСОБА_6, який не є платником ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору постачання товарів №0303/22 від 03.03.2005 року ППТФ «ЮСІ» було отримано від СПД-ФО ОСОБА_6 (код НОМЕР_1) сировину (жир технічний, жир соборний, жир свинячий та яловичний).

За період, що перевірявся, згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, ППТФ «ЮСІ» отримано від СПД-ФО ОСОБА_6 сировини на загальну суму 1888514,47 грн. (в тому числі ПДВ - 314751,95 грн.), а саме: за період з 01.01.2007 по 31.12.2007р. - 1396442,76 грн (в т.ч .ПДВ - 232740 грн.), за період з 01.01.2008 по 30.06.2008 року 492071,71 грн. (в т.ч. ПДВ - 82011,95 грн.).

Розрахунки за отриману сировину у перевіряємому періоді були проведені грошовими коштами з розрахункового рахунку на загальну суму 409919,94 грн. та готівкою з каси підприємства -1485867,75 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку ППТФ «ЮСІ» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по СПД-ФО ОСОБА_6 станом на 01.01.2007 року лічилась кредиторська заборгованість у розмірі 7273,22 грн. Дебітовий оборот за перевіряємий період по даному контрагенту 1895787,69 грн., оборот по кредиту -1888514,47 грн., станом на 30.06.2008 року сальдо розрахунків дорівнює 0.

Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі, у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання, а тому відповідно до ч.3 статті 72 КАС України, вони не потребують доказування перед судом.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що відповідно до акту №171 від 28.12.2006 року СПДФО ОСОБА_6 було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №81660646, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, видане 02.11.2000 року, СПД-ФО ОСОБА_6 був видалений з бази платників ПДВ - виключений з реєстру платників ПДВ з 28.12.2006 року.

ППТФ «ЮСІ» було включено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року суму ПДВ у розмірі 312307,33 грн. по податковим накладним, отриманим від СПД-ФО ОСОБА_6

Суд зазначає, що відповідно до пункту 17 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в пп.7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару, послуг при їх придбанні. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету його контрагентом.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Тобто, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Таким чином, оскільки ППТФ «ЮСІ» було сплачено податок на додану вартість у ціні товару у відповідності до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, тому позивач отримав права на віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту.

В ході розгляду справи встановлено, що на момент укладення договору (станом на 03.03.2005 року) СПД-ФО ОСОБА_6 був зареєстрованим платником ПДВ, вподальшому при наданні податкових накладних, для підтвердження статусу платника ПДВ, продавець надав ППТФ «ЮСІ» копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, в звязку з чим позивач не був обізнаний про факт анулювання вказаного свідоцтва.

Про обставину анулювання свідоцтва міг бути не обізнаним і сам продавець, оскільки відомості про вручення акту №171 від 28.12.2006 року СПД-ФО ОСОБА_6 у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані. При цьому, податковим органом не надано будь-яких доказів, що підтверджують повернення оригіналу Свідоцтва платника ПДВ №81660646 від 02.11.2000р. після винесення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова акту про його анулювання від 28.12.2006р.

Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, які складені СПД-ФО ОСОБА_6 на підставі свідоцтва платника ПДВ №81660646. Вказані податкові накладні були відображені ППТФ «ЮСІ» в реєстрі податкових накладних, а сплачені за ними суми віднесено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

При цьому, відповідачем не надано жодних зауважень до правильності оформлення цих податкових накладних. Податкові накладні оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не заперечується той факт, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видав покупцеві, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Отже, податковий кредит позивача дорівнює податковим зобов'язанням відповідача, а ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві. Із зазначених обставин випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно.

При цьому, контрагент позивача СПДФО ОСОБА_6, отримавши від позивача сплачений в ціні товару ПДВ, повинен був збільшити свої зобовязання по сплаті ПДВ на суму 312307,33 грн.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету та не відобразив податкове зобовязання у податковому обліку, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування такого кредиту та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, суд зазначає, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та не може нести відповідальності за недостовірність податкового обліку контрагента або за несплату ним податку.

За таких обставин, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

В частині встановленого перевірки філії №9 ППТФ «ЮСІ» порушення пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

Фактичні дані податкового обліку, встановлені перевіркою філії №9 ППТФ «ЮСІ», проведеною ДПІ у м.Суми, наведено в акті «Про результати виїзної планової перевірки Філії №9 ППТФ «ЮСІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р. №7206/2314/24009997/44 від 04.09.2008 року. Так, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток філії №9 ППТФ «ЮСІ» за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р. встановлено заниження скоригованого валового доходу на суму 1358 грн., заниження загальної суми скоригованих валових витрат на суму 957 грн. в порушення п.5.9 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями.

Внаслідок порушення п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», опис яких викладено в п.п.3.1.1 «Валовий дохід» та п.п. 3.1.2 «Валові витрати» розділу 3 акту перевірки, встановлено заниження ППТФ «ЮСІ» оподатковуваного прибутку за період, до перевірявся, у розмірі 401 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 100 грн.

Суд зазначає, що відповідно до положень пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

При цьому, відповідачем не доведено суду правомірність визначення валових доходів та валових витрат Філії №9 ППТФ «ЮСІ» в ході проведення перевірки, не надано доказів, що підтверджують здійснені розрахунки приросту балансової вартості запасів, не доведено конкретних порушень, на підставі яких встановлено заниження ППТФ «ЮСІ» оподатковуваного прибутку за період, до перевірявся у розмірі 401 грн., що призвело до заниження податок на прибуток на суму 100 грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, позовні вимоги Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0001630854/0 та №0001640854/0 від 23 10 2008 року (від 17 12 2008 року №0001630854/1 та №0001640854/1, від 10 02 2009 року №0001630854/2 та №0001640854/2, від 24 04 2009 року №0001630854/3 та №0001640854/3) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, про скасування податкових повідомлень-рішень №0001630854/0 від 23 10 2008 року, (№0001630854/1 від 17 12 2008 року, №0001630854/2 від 10 02 2009 року, №0001630854/3 від 24 04 2009 року) та №0001640854/0 від 23 10 2008 року, (0001640854/1 від 17 12 2008 року, №0001640854/2 від 10 02 2009 року, №0001640854/3 від 24 04 2009 року) задовольнити у повному обсязі..

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0001630854/0 від 23 10 2008 року, (№0001630854/1 від 17 12 2008 року, №0001630854/2 від 10 02 2009 року, №0001630854/3 від 24 04 2009 року) та №0001640854/0 від 23 10 2008 року, (0001640854/1 від 17 12 2008 року, №0001640854/2 від 10 02 2009 року, №0001640854/3 від 24 04 2009 року).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» (код 21178268) сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 05.05.2010 року.

Головуючий - суддя Л.В.Курило

Судді О.В.Присяжнюк

Ю.В. Зоркіна