Постанова № 9621168, 27.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2010 р. № 2а-42848/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі»

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р. , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі» звернулося до суду з позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просили визнати недійним податкові повідомлення-рішення № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р. В обґрунтування позову зазначили, що за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ фірма «ТЦП» за період з 01.10.07 - 31.12.08 р., складено акт від 27.08.2009 року № 922/1800/22679386, на підставі якого органом державної податкової служби винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення. В акті перевірки наведено висновок про те, що ТОВ фірма «Ті-М-Сі» придбала у ТОВ фірми «ТЦП», товарно-матеріальні цінності за податковими накладними, які були придбані ТОВ фірмою «ТЦП» у ПП «Вівальді» за нікчемними угодами, з посиланням на порушення фірмою вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. Проте позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті щодо безпідставності відображення у бухгалтерському та податковому обліку юридичних наслідків наведеної в акті угоди, укладеної з ТОВ фірмою «ТЦП», оскільки для висновку про нікчемність угоди необхідно мати докази наявності умислу керівника ТОВ фірми «Ті-М-Сі» на момент укладання правочину з ТОВ фірмою «ТЦП», які відсутні. Перевіряючий в акті перевірки дійшов невірного висновку, який ґрунтується на припущеннях, про наявність у ТОВ фірми «Ті-М-Сі» такого умислу. При цьому в акті перевірки не має посилань на конкретну норму закону, яким встановлена нікчемність правочину. Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує право платника податку на вчасне віднесення ним до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ від вартості такого товару, з проведенням органами податкової служби перевірок його постачальників по будь-якому ланцюгу. Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування», на дату складання акту від 27.08.2009 року за будь-якими сторонами правочину не передбачено зобовязання та не визначено право здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками іншої сторони. Виконання одним платником податків своїх зобовязань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобовязань будь-яким іншим платником податків. Оскільки нормою ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, згідно з яким притягненню до відповідальності підлягає правопорушник. З акту перевірки не вбачається, що наступний продаж робіт або ТМЦ з придбаної у ТОВ фірми «ТЦП» не використані у господарській діяльності позивача. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 3607 грн. та донараховано штрафні санкції в сумі 1803 грн. 50 коп. Після звернення позивача до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення, відповідачем винесено друге податкове повідомлення рішення - № 0000071810/1 від 19.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 3607 грн. та донараховано штрафні санкції в сумі 1803 грн. 50 коп. Просили зазначені рішення визнати недійсними та стягнути на користь позивача судові витрати судовий збір та витрати на правову допомогу.

Відповідач проти позову заперечував, від начальника Чугуївської ОДПІ до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що перевіркою ТОВ фірми «Ті-М-Сі» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ фірма «ТЦП» встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включені витрати на придбання у ТОВ фірми «ТЦП» ТМЦ, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за червень 2008 року у сумі 3607,48 грн. Згідно з актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі ТОВ фірми «ТЦП» щодо підтвердження відомостей, яка мала правові відносини з ПП «Вівальді», основним постачальником ТОВ фірма «ТЦП» був ПП «Вівальді». Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ фірма «ТЦП» включила до складу податкового кредиту за червень 2008 року суми ПДВ з витрат по придбанню у ПП «Вівальді» товарів на загальну суму 48842,45 грн. Згідно акту планової перевірки ПП «Вівальді», встановлено, що фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ПП «Вівальді» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а фактично відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод. Також виявилося неможливим перевірити наявність покупних товарів у звязку з ненаданням підприємством обігових відомостей по матеріальним рахункам. Під час перевірки також було встановлено, що ПП «Вівальді» перебувало у взаємовідносинах з рядом контрагентів, до яких спрямовано фінансово-грошові потоки, серед яких контрагентом-покупцем є ТОВ «ТЦП». В ході перевірки встановлено, що догові, укладений між ПП «Вівальді» та ТОВ «ТЦП» не спричиняє реального настання правових наслідків. Оскільки ТОВ фірма «ТЦП» діяла без належної обачності, їй мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Вівальді», відповідач вважає, що діяльність ТОВ фірми «ТЦП» була направлена на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди, правочин, укладений між ПП «Вівальді» та ТОВ «ТЦП» є нікчемним. Продукцію, яку ТОВ фірма «ТЦП» отримала від ПП «Вівальді» було реалізовано Фірмі «Ті-М-Сі» ТОВ по договору поставки від 10.01.2008 року. На поставлені товари ТОВ фірма «ТЦП» виписані накладні та податкові накладні. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за період березень-вересень 2008 року. Згідно наданих документів перевіркою позивача встановлені порушення п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, а також п. 18 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення». Платником не надано доказів неправомірного нарахування податковою інспекцією податкового зобовязання з податку на додану вартість. За результатами розгляду акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про сплату податку на додану вартість в розмірі 3607,00 грн., а також застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1803 грн. 50 коп.

Представники позивача Рогозін С.Л., Войтенко В.В. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові обставини.

Представник відповідача Іщук Л.М. у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ті-М-Сі" зареєстроване 02.10.1995 р. Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області (а.с. 174).

ТОВ фірма «Ті-М-Сі» перебуває на обліку у Чугуївській ОДПІ у Харківській області з 04.10.1995 року, як платник ПДВ з 07.09.2000 р., що підтверджується даними акту перевірки (а.с.13).

Згідно довідки Управління статистики в Чугуївському районі Головного управління статистики у Харківській області № 120 з ЄДРПО України, основними видами діяльності ТОВ фірма «Ті-М-Сі» за КВЕД є водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, освіта дорослих та інші види освіти, інші види оптової торгівлі, монтаж системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, інші монтажні роботи, діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 173).

Чугуївською ОДПІ у Харківській області в період з 09.04.2009 р. по 27.08.2009 р. проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірма «Ті-М-Сі» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ фірма «ТЦП» за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт від 27.08.2009 року № 922/1800/22679386.

За висновками акту перевірки, Чугуївською ОДПІ встановлено, що в порушення частини 1, 5 ст. 203, п.1.2 ст. 215, 228 ЦК України ТОВ фірма «Ті-М-Сі» здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, правочини по яким мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. У ТОВ фірма «Ті-М-Сі» відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, а саме: в порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню ТОВ Фірми «ТЦП» ТМЦ, які не повязані з власною господарською діяльністю, а саме за червень 2008 року в сумі 3607,48 грн.

На підставі акту перевірки від 27.08.2009 року № 922/1800/22679386, начальником Чугуївської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2009 року № 0000071810/0 за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, у звязку з чим ТОВ фірма «Ті-М-Сі» визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 5410,50 грн., з яких 3607,00 грн. за основним платежем, 1803,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 47).

З пояснень представників позивача встановлено, що позивач не погодився з вказаним рішенням і оскаржив його до ДПІ в адміністративному порядку. Проте відповідачем прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги та винесено друге податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року № 0000071810/1 за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, у звязку з чим ТОВ фірма «Ті-М-Сі» визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на ту ж суму - 5410,50 грн., з яких 3607,00 грн. за основним платежем, 1803,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46).

Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до суду.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Право на здійснення органами ДПІ перевірок, зокрема, документальних невиїзних, передбачено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок повинні бути встановлені в законі.

Як зазначено в акті перевірки від 27.08.2009 року № 922/1800/22679386, вид перевірки позивача визначено Чугуївською ОДПІ як "документальна невиїзна", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ фірма «ТЦП».

Визначення "документальної невиїзної перевірки" міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Одночасно пунктом 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, органи ДПІ мають право на проведення позапланової виїзної, а не камеральної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Закону України “Про державну податкову службу в Україні” право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ фірма «Ті-М-Сі».

Щодо підстав для донарахування податку на додану вартість в сумі 3607,00 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції в сумі 1803,50 грн., про що винесені податкові повідомлення-рішення від № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р., судом встановлено наступне.

Позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності до Чугуївської ОДПІ була подана податкова декларація з ПДВ за червень 2009 року.

Як зазначено в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ фірма «Ті-М-Сі» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ фірма «ТЦП» за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року від 27.08.2009 року № 922/1800/22679386, в періоді, що перевірявся, ТОВ фірма «ТЦП» та ТОВ фірма «Ті-М-Сі» уклали договір поставки № 1-2/08 від 10.01.2008 року, на виконання умов якого ТОВ фірмою «ТЦП» поставлено продукцію на адресу ТОВ фірма «Ті-М-Сі» на загальну суму 184579,9 грн., в т.ч. ПДВ 30763,33 грн., на що виписані накладні та податкові накладні. Суми податку на додану вартість по податковим накладним включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період березень-вересень 2008 року. В рахунок оплати за отриманий товар ТОВ фірма «Ті-М-Сі» відповідно до банківських виписок за 23.06.2008 року сплачено на загальну суму 21644,88 грн. Придбані матеріали використовувалися для проведення будівельно-монтажних робіт.

В ході вжитих заходів щодо відпрацювання ланцюгів постачання ДПІ встановлено, що основним постачальником ТОВ фірма «ТЦП», яка знаходиться на обліку у ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова, було ПП «Вівальді», яке перебуває на обліку у ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова. Згідно акту «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ фірма «ТЦП» щодо підтвердження відомостей, яка мала правові відносини з ПП «Вівальді» від 26.03.2009 року, встановлено, що ТОВ фірма «ТЦП» уклала договір поставки з ПП «Вівальді» за № 02/06/08-01 від 02 червня 2008 року. На виконання умов договору ТОВ фірма «ТЦП» отримала від ПП «Вівальді» товари, на що ПП «Вівальді» виписали накладні та податкові накладні. Згідно акту планової перевірки ПП «Вівальді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 17.11.2008 року, у ПП «Вівальді» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод. Також виявилося неможливим перевірити наявність покупних товарів у звязку з ненаданням підприємством обігових відомостей по матеріальних рахунках. Під час перевірки також було встановлено, що ПП «Вівальді» перебувало у взаємовідносинах з рядом контрагентів, до яких спрямовано фінансово-грошові потоки, серед яких контрагентом-покупцем є ТОВ «ТЦП». В ході перевірки встановлено, що договір, укладений між ПП «Вівальді» та ТОВ «ТЦП» не спричиняє реального настання правових наслідків. ДПІ зроблено висновок, що ПП «Вівальді» здійснювало діяльність, направлену на проведення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

ТОВ фірмою «ТЦП» в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ПП «Вівальді» товарів на загальну суму 48842,45 грн., за червень 2008 року. ТОВ фірма «ТЦП» діяла без належної обачності, їй мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Вівальді». Таким чином, діяльність ТОВ фірми «ТЦП» була направлена на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди, а правочин, укладений між ПП «Вівальді» та ТОВ «ТЦП» є нікчемним. Продукцію, яку ТОВ фірма «ТЦП» отримала від ПП «Вівальді», було реалізовано Фірмі «Ті-М-Сі» ТОВ по договору поставки від 10.01.2008 року. На поставлені товари ТОВ фірма «ТЦП» виписані накладні та податкові накладні. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за період березень-вересень 2008 року. Згідно наданих документів перевіркою позивача встановлені порушення п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, а також п. 18 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення». Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ фірма «ТЦП» включила до складу податкового кредиту за червень 2008 року суми ПДВ з витрат по придбанню у ПП «Вівальді» товарів на загальну суму 48842,45 грн.

В акті перевірки міститься висновок, що ТОВ фірма «Ті-М-Сі» придбала у ТОВ фірми «ТЦП» ТМЦ за податковими накладними 236-0007 від 23.06.2008 року на загальну суму 21526,00 грн., у т.ч. ПДВ 3587,67 грн., та 256-0005 від 25.06.2008 року на загальну суму 118,88 грн., у т.ч. ПДВ 19,81 грн., які були придбані ТОВ фірмою «ТЦП» у ПП «Вівальді» за нікчемними угодами. Правочини, вчинені ПП «Вівальді», ТОВ фірмою «ТЦП» та ТОВ фірмою «Ті-М-Сі» є нікчемними.

Дані, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на висновках акту про результати планової виїзної перевірки ПП «Вівальді» ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 17.11.2008 року за № 1220/23-304/32871564, а також акту про результати невиїзної документальної перевірки по ТОВ фірма «ТЦП» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Вівальді» ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 26.03.2009 року № 806/18-012/30361717.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ фірми «Ті-М-Сі», виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено та підтверджено даними акту перевірки, що основним видом діяльності фірми є виконання будівельно-монтажних робіт, які позивач виконував на основі ліцензії серія АА № 768865.

Між ТОВ фірмою «Ті-М-Сі» як покупцем та ТОВ фірмою «ТЦП» як постачальником укладений договір поставки від 10.01.2008 року № 1-2/08 (а.с.88-89). Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник ТОВ фірма «ТЦП» зобовязується поставити та передати покупцю ТОВ фірмі «Ті-М-Сі» товар, найменування, кількість та ціна якого визначається згідно рахунків та накладних, які є невідємною частиною товару.

Зазначені договори, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, а саме: договорами купівлі-продажу, поставки та договорами підряду на виконання робіт.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір поставки між ТОВ фірмою «Ті-М-Сі» та ТОВ фірмою «ТЦП» від 10.01.2008 року № 1-2/08 у встановленому порядку недійсним визнаний не був.

Факт укладання даного правочину та виконання його умов підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи та дослідженими судом у судовому засіданні доказами: договором (88-89), податковими накладними від постачальника (платника податків) ТОВ фірма «ТЦП» (а.с. 113, а.с. 118-119) на товар на загальну суму 21644,88 грн., сума ПДВ 3607,48 грн. (19,81 грн. + 3587,67 грн.), видатковими накладними (а.с. 112, а.с. 114) на товар на загальну суму 21644,88 грн., сума ПДВ 3607,48 грн. (19,81 грн. + 3587,67 грн.), рахунком-фактурою № 246-0001 від 23.06.2008 року на товар на загальну суму 21644,88 грн., сума ПДВ 3607,48 грн. (а.с. 116-117), копіями платіжних доручень від 23.06.2008 року № 1256, від 25.06.2008 р. № 1259 на загальну суму 21644,88 грн., банківськими виписками за особовим рахунком на підтвердження оплати, витягом з книги бухгалтерського обліку за червень 2008 року.

Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що позивач ТОВ фірма «Ті-М-Сі» отримала за договором поставки від 10.01.2008 року № 1-2/08 товарно-матеріальні цінності від ТОВ фірма «ТЦП» на загальну суму 21644,88 грн.

ТОВ фірма «Ті-М-Сі» суми ПДВ за отримані товари включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2008 року згідно отриманим податковим накладним в сумі 3607,48 грн., яка увійшла до загальної суми ПДВ, зазначеної в розділі ІІ декларації 159272,00 грн.

Податкові накладні, виписані ТОВ фірмою «ТЦП» відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Таким чином, ТОВ фірма «ТЦП» виконала свої зобов'язання за договором поставки, а ТОВ фірма «Ті-М-Сі» прийняла операції з придбання товарів за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, реальність господарської операції доводить той факт, що придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися для виконання відповідних робіт з: вентиляції котельної Купянського молочно-консервного комбінату, вентиляції адміністративного корпусу ТОВ «Фіто-Лек», опалення житлового будинку (замовник Сапронова), частина матеріалів була реалізована по договору фірмі ТОВ «Промтранс», що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, довіреностями, рахунком-фактурою, листом про оплату (а.с. 91-105, а.с. 107-111-а). Частина матеріалів знаходиться на складі позивача, що підтверджується виписками із складського обліку про рух товарів, накладною на внутрішнє переміщення товару (а.с. 106).

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договору поставки вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ фірма «Ті-М-Сі», ТОВ фірма «ТЦП», ПП «Вівальді» позивачем не надано.

Щодо ПП «Вівальді», з постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2009 року по справі № 2-а-32624/08/2070 за позовом ПП «Вівальді» до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, встановлено, що судом визнано відсутність компетенції ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між приватним підприємством «Вівальді» та іншими юридичними особами, а висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 17.11.2008 року за № 1220/23-304/32871564 щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Вівальді» та іншими юридичними особами, які покладено в основу акту перевірки ТОВ фірми «Ті-М-Сі», не створюють для позивача юридичних наслідків.

Крім того, в акті перевірки ТОВ фірми «Ті-М-Сі» (а.с. 52-55) в табличній формі визначена номенклатура товару, придбаного у ТОВ фірми «ТЦП», серед якого відсутнє найменування «підшипники», у той час як від ПП «Вівальді» ТОВ фірма «ТЦП», як зазначено в акті, отримала саме підшипники (а.с.56), що спростовує висновок ДПІ про те, що ТОВ фірмою «Ті-М-Сі» придбано у ТОВ фірми «ТЦП» саме той товар, який був придбаний ТОВ фірмою «ТЦП» у ПП «Вівальді» за нікчемними угодами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України щодо здійснення ТОВ фірмою «Ті-М-Сі» операцій з фінансово-грошовими потоками, правочини по яким мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. Висновок ДПІ про відсутність у ТОВ фірми «Ті-М-Сі» обєктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення позивачем ТОВ фірмою «Ті-М-Сі» до складу податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ фірми «ТЦП» товарно-матеріальних цінностей, які не повязані з власною господарською діяльністю за червень 2008 року на суму 3607,48 грн. спростовано у судовому засіданні відповідними доказами, наданими позивачем. Визначення терміну «господарська діяльність» міститься у п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якою є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Витрати по придбанню у ТОВ фірми «ТЦП» товарно-матеріальних цінностей, які включені до складу податкового кредиту, безпосередньо повязані з фінансово-господарською діяльністю позивача ТОВ фірми «Ті-М-Сі», оскільки у судовому засіданні позивачем доведено належними доказами, що частина придбаних товарно-матеріальні цінностей використовувалися позивачем для виконання відповідних робіт з метою отримання прибутку, а частина матеріалів оприбуткована на складі позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р., а його заперечення ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо підстав нікчемності правочинів та фактичних даних, що підтверджують таку нікчемність.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р. прийняті відповідачем Чугуївською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. Щодо витрат на правову допомогу, до набрання чинності законом щодо граничних розмірів компенсації, такий розмір відповідно до п. 2 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590. Так, якщо компенсація відповідно до КАС України сплачується за рахунок держави, то вона не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу. Представником позивача надано акт розрахунку часу, витраченого на надання правової допомоги позивачу ТОВ «Ті-М-Сі» (а.с. 172), з якого судом виключено 8 годин на підготовку скарги до податкової інспекції на акт перевірки, оскільки зазначена послуга не є витратами на правову допомогу в розумінні КАС України. Таким чином, представником позивача витрачено на надання позивачу правової допомоги 2,81 повних робочих днів (22,5 години : 8 годин). 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу складають 122 грн. 10 коп. (мінімальна заробітна плата 869 грн. х 5% = 43,45 грн. х 2,81 повних робочих днів особи, яка надавала правову допомогу = 122 грн. 10 коп.) Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивач з Державного бюджету на підставі ст. 90 КАС України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, Законом України“Проподаток на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., з наступними змінами та доповненнями, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 207, 208, 238, 250 ГК України, ст. ст. 8-14, 71, 86, 90, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі» до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р. задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі»(місце знаходження: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 44) судові витрати: витрати на правову допомогу в сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 10 коп., а також судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 квітня 2010 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.