Постанова № 9621136, 19.05.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-996/10/1770

19 травня 2010 року 10год. 51хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В., Чучалін В.І.

відповідача: представник Прищепа О.С., Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія " "Градобуд-Рівне"

доДубенська об"єднана державна податкова інспекція

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" "Градобуд-Рівне" (далі - ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне") звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого нараховано податок на прибуток підприємств в сумі 554820,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 277410,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0000032350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого нараховано податок на додану вартість в сумі 444516,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 222258,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000112353/0 від 26.02.2010 року на суму 550097,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову представники позивача пояснили суду, що у посадових осіб податкового органу відсутні підстави для визнання правочинів вчинених ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" нікчемними. Факт вчинення господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Валові витрати ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" сформовані з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На думку сторони позивача, в акті перевірки відсутні прямі докази на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" та ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", зокрема відсутні вироки по кримінальних справах, якими встановлено, що діяльність вищезазначених юридичних осіб була спрямована на завдання шкоди державним та суспільним інтересам. Додатково зазначають, що на момент вчинення договорів з ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне", відомості про ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" знаходилися в єдиному державному реєстрі і останнє було зареєстрованим платником податку на додану вартість. В частині рішення про застосування штрафних санкцій - зазначають, що первинні документи під час проведення перевірки надані в повному обсязі, як наслідок відсутнє зі сторони ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" порушення п.2.11 гл.2, п.3.1. гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320. На таких підставах просять суд визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача позов не визнали, з підстав вказаних в письмових запереченнях. Зокрема пояснили суду, що під час проведення перевірки ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" було встановлено, що при виконанні будівельних робіт позивачем в якості субпідрядника залучалося ТОВ "Будівельно-сервісна компанія". Згідно отриманої на запити податкового органу інформації, вказане товариство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання субпідрядних робіт. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що договори субпідряду, укладені між ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" та ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", не були спрямовані на реальне настання наслідків і вчинялися виключно для отримання ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" податкової вигоди у вигляді формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, в силу ст.ст.215, 228 ЦК України, є нікчемними. Враховую нікчемність договорів субпідряду валові витрати ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" сформовані з порушенням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а податковий кредит не підтверджується податковими накладними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Крім того, представниками відповідача зазначено, що під час проведення перевірки було встановлено, що при здаванні до бухгалтерії звітів про використання коштів наданих під звіт по розрахунках між ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" та ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №3 від 24.01.2008 року, до них не було додано первинних документів, що підтверджували б вартість оплачених витрат (послуг) із зазначенням форми їх оплати у сумі 550097 грн. (з ПДВ ), що є порушенням п.2.11 гл.2, п.3.1. гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320. На таких підставах просять відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 04.02.2010 року по 10.02.2010 року Дубенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Будівельно-сервісна компанія"за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, відповідно до постанови Рівненського міського суду від 02.11.2009 року. Її результати оформлені актом №27/23/34712907 від 15.02.2010 року (а.с.13-38 том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000022350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 832230,00 грн. в т.ч. 554820,00 грн. за основним платежем та 277410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11 том 1);

- податкове повідомлення-рішення №0000032350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 666774,00 грн. в т.ч. 444516,00 грн. за основним платежем та 222258,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10 том 1);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000112353/0 від 26.02.2010 року, згідно якого до ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" застосовано штрафну санкцію в сумі 550097,00 грн. (а.с.12 том 1).

З висновків акту перевірки, які лягли в основу оспорюваних рішень, вбачається, що під час її проведення було встановлено порушення зі сторони позивача пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 554820,00 грн., пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 444516,00 грн., та п.2.11 гл.2, п.3.1. гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року кореспондуються з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому, слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Відповідачем зроблено висновки, що в результаті порушення позивачем вказаних норм, в їх сукупності, позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати та податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" було укладено договори субпідряду із ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", а саме: договір субпідряду №10 від 28.08.2007 року та договір субпідряду №3 від 24.01.2008 року (а.с.51-56 том 1).

Відповідно до договору субпідряду №10 від 28.08.2007 року, ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне", виступивши генеральним підрядником, домовилась про виконання комплексу монтажно-будівельних робіт з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", як субпідрядником. Договір скріплений печаткою ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" та підписом керівника - ОСОБА_6 і печаткою ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" та підписом керівника - ОСОБА_7 Аналогічним чином, відповідно до договору субпідряду №3 від 24.01.2008 року ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне", виступивши генеральним підрядником, домовилась про виконання комплексу монтажно-будівельних робіт з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", як субпідрядником. Договір також скріплений печаткою ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" та підписом керівника - ОСОБА_6 і печаткою ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" та підписом керівника - ОСОБА_7 Виконання ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" субпідрядних робіт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, оформленими належним чином і скріпленими печатками та підписами сторін (а.с.57-138 том 1). За змістом вказаних довідок роботи виконувались по будівництву житлово-адміністративного комплексу по вул. Відінській, 5 у м. Рівне, по будівництву готельного комплексу "Адмірал-Клуб" по вул.Радянській,125 в м.Ірпінь, та обмежена кількість робіт по демонтажу та перевезенню автогаражів з вул.Черняка в м.Рівне. Оплата субпідрядних робіт проведена ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" та шляхом видачі готівки (а.с.183-235 том 1) .

Таким чином, господарські операції, вчинені ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було. Аналогічним чином, податковий кредит, сформований по даним операціям ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне", підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних (а.с.139-182 том 1).

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що вказані субпідрядні роботи ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" отримувались ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" для забезпечення виконання усього комплексу робіт по договорах підряду, які в свою чергу, укладалися позивачем, як генеральним підрядником, із такими замовниками як ТОВ "Аванті-Буд" та ТОВ "Адмірал-Клуб". Так, 11.03.2007 року між замовником - ТОВ "Аванті-Буд" та генеральним підрядником ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" було укладено договір генерального підряду на виконання комплексу монтажно-будівельних робіт за переліком, визначеним проектно-кошторисною документацією, по будівництву житлово-адміністративного комплексу по вул. Відінській,5 в м.Рівне (а.с.116-118 том 2). 22.01.2008 року було укладено договір підряду №1/01 між замовником ТОВ "Адмірал-Клуб" і підрядником ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" на виконання робіт по зовнішніх інженерних мережах (водопровідні та каналізаційні мережі, прокладання кабельної лінії, влаштування телефонної каналізації та контура заземлення) в м.Ірпінь по вул.Радянська,116; 31.01.2008 року між цими ж сторонами укладено договір підряду №3/01 на виконання робіт по влаштуванню пішохідних доріжок з влаштуванням водосховища обєкту, що знаходиться за адресою: м.Ірпінь, вул.Радянська,116, а 22.02.2008 року було укладено договір підряду №2/02 на виконання внутрішніх оздоблювальних робіт в котеджах короткострокової оренди в м.Ірпінь по вул. Радянська,116 (а.с.39-44 том 2).

Виконання ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" вказаних договорів підтверджується належним оформленими довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, оформленими належним чином і скріпленими печатками та підписами сторін (а.с.45-115 том 2, а.с.119-244 том 2, а.с.1-35 том 3, а.с.75-247 том 3, а.с.1-59 том 4). При цьому, загальний обєм виконаних генпідрядних робіт перевищує обєми виконаних субпідрядних робіт, що пояснюється включенням до обємів робіт виконаних власними силами ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" обємів робіт, виконаних іншими субпідрядниками, в тому числі і ТОВ "Будівельно-сервісна компанія". Необхідність залучення субпідрядників обґрунтована ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" обмеженістю власного штату працівників (а.с.36-74 том 3) та залучення частини з них до виконання робіт на інших будівельних обєктах.

Таким чином, залучення ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" в якості субпідрядника при виконанні ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" будівельних робіт для ТОВ "Аванті-Буд" та ТОВ "Адмірал-Клуб" було господарською необхідністю для позивача, спрямованою на виконання взятих на себе господарських зобовязань та на отримання прибутків.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" носили реальний характер, понесені витрати на придбання робіт в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит повязані з господарською діяльністю позивача.

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, господарські операції позивача з вказаним контрагентом оформлені договорами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, податковими накладними та розрахунковими документами, яких на думку податкового органу недостатньо, з огляду на неспроможність ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача. На переконання податкового органу, така неспроможність доводиться фактом відсутності реєстрації за вказаним суб'єктом господарювання техніки, машин і механізмів, транспортних засобів (а.с.68-71 том 4) та відсутністю у них необхідної кількості штатних найманих працівників.

Поміж того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Аналогічним чином, не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента (а.с.67 том 4), оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.

В Акті перевірки, в доказу безтоварності господарських операцій ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" наведено письмові пояснення фізичних осіб, які перебували у трудових стосунках з ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" і залучались до виконання будівельно-монтажних робіт, в тому числі і по будівництву житлово-адміністративного комплексу по вул. Відінській, 5 у м. Рівне та готельного комплексу "Адмірал-Клуб" по вул.Радянській,125 в м.Ірпінь (а.с.8-21 том 2). Вказані пояснення були відібрані працівниками міліції і, фактично, саме вони, стали основою для висновків про завищення позивачем суми валових витрат по операціях на даному будівництві. Разом з тим, визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших ніж первинні документи, прямо суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996-XIV від 16.07.1999 року, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року та п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року. Крім того, як стверджено представниками відповідача в судовому засіданні, пояснення у вказаних осіб відбиралися в ході розслідування кримінальної справи. В той же час, належних доказів тому, коли, в який спосіб, з якого джерела та на яких підставах одержано ревізорами під час перевірки письмові пояснення, зібрані працівниками міліції в ході розслідування кримінальної справи, суду не надано. Суд не може прийняти вказані письмові пояснення, як допустимі докази у справі, позаяк відсутній дозвіл слідчого на розголошення даних досудового слідства в кримінальній справі №20/110-08, та й не вважає їх належними, позаяк вони не являються тими документами, які за своєю правовою природою можуть підтвердити чи спростувати факти здійснення певних господарських операцій, і ніяким чином не спростовують дійсність первинних документів обліку позивача. Крім того, суд критично оцінює такі письмові пояснення, оскільки не вважає, що працівники одного підприємства можуть контролювати чи ідентифікувати на будівництві працівників іншого.

Не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки акту перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, щодо відсутності у контрагента позивача правосуб'єктності, як підстави для визначення відповідної первинної документації в якості фіктивної.

Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, і відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, якою визначено, що до дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася, мало і має по даний час цивільну право- дієздатність.

На момент видачі податкових накладних ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість (за даними офіційного веб-сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ анульоване лише 14.08.2009 року (а.с.62 том 4), тому на законних підставах видало податкові накладні.

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Обставини порушення кримінальної справи №20/110-08 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", за ознаками злочину, передба-ченого ч.2 ст.205 КК України, не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на наявність кримінальної справи №20/110-08, що перебуває на стадії досудового слідства, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", по своїй суті зводяться не до того, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном чи коштами держави, як того вимагає ст. 228 ЦК України, а до того, що сторони вчинили такі правочини лише про людське око, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані, з метою, іншою ніж та, що передбачена такими правочинами.

В той же час, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, і такий правочин в силу вимог ст.234 ЦК України, на відміну від нікчемного, може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, тобто є оспорюваним.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду, без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними.

Аналогічним чином, обставини щодо відсутності у ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" ліцензії на провадження будівельної діяльності також могли розглядатися як підстава для звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсними, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ТОВ "БК "Градобуд-Рівне" не вчиняло порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як наслідок твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 2219280,50 грн., у тому числі ІV квартал 2007 року 846666,67 грн.; І квартал 2008 року 972488,83 грн.; ІІ квартал 2008 року 400125 грн., що призвело до заниження ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" податку на прибуток всього у сумі 554820,13 грн., у тому числі по звітним періодам ІV квартал 2007 року 211666,67 грн.; І квартал 2008 року 243122,21 грн.; ІІ квартал 2008 року 100031,25 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Аналогічним чином, суд не погоджується з твердженням Дубенської ОДПІ щодо порушення ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, всього у сумі 444516,18 грн., у тому числі: у вересні 2007 року у сумі 40000,01 грн.; у жовтні 2007 року у сумі 71833,33 грн.; у грудні 2007 року у сумі 57500 грн.; у січні 2008 року у сумі 30000 грн.; у лютому 2008 року у сумі 45500 грн.; у березні 2008 року у сумі 119657,84 грн.; у квітні 2008 року у сумі 80025 грн.

Вказані висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами та є необґрунтованими. Відповідно, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000022350/0 від 26.02.2010 року та №0000032350/0 від 26.02.2010 року слід визнати протиправними та скасувати повністю з моменту їх прийняття.

Приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000112353/0 від 26.02.2010 року на суму 550097,00 грн. Дубенська ОДПІ зазначає, що в порушення п.2.11 гл.2, п.3.1 гл.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року, та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року, при здаванні до бухгалтерії звітів про використання коштів наданих під звіт по розрахунках між ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" та ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №3 від 24.01.2008 року, до них не було додано первинних документів, що підтверджували б вартість оплачених витрат (послуг) із зазначенням форми їх оплати у сумі 550097 грн. (з ПДВ ).

До матеріалів справи позивачем долучено копії первинних документів що підтверджують вартість оплачених витрат та надано оригінали вказаних документів для огляду в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.1 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року, - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Враховуючи наявність документального підтвердження проведених господарських операцій та доказів їх оплати суд прийшов до висновку, що твердження податкового органу щодо порушень ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" п.2.11 гл.2, п.3.1 гл.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, є надуманим.

Додатково слід зазначити, що штрафні санкції за своєю суттю відповідають поняттю адміністративно-господарського штрафу визначеному ст.241 ГК України.

Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено ст.250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.

Актом перевірки №27/23/34712907 встановлено факт вчинення порушення в червні-вересні 2008 року, тоді як фінансові санкції у вигляді штрафу застосовані відповідачем 26 лютого 2010 року, тобто після закінчення строків застосування санкцій, встановлених ст. 250 ГК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що рішення Дубенської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000112353/0 від 26.02.2010 р. на суму 550097,00 грн. слід визнати протиправним та скасувати з моменту його прийняття.

За таких обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної деражвної податкової інспекції:

№0000022350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 832230,00 грн. в т.ч. 554820,00 грн. за основним платежем та 277410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№00000032350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 666774,00 грн. в т.ч. 444516,00 грн. за основним платежем та 222258,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000112353/0 від 26.02.2010 року, згідно якого до ТОВ "ІБК "Градобуд-Рівне" застосовано штрафну санкцію в сумі 550097,00 грн. .

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія " "Градобуд-Рівне" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 21.05.2010 року