Ухвала суду № 96211206, 08.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13354/20

У Х В А Л А

08 квітня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Гупала П.М. (згідно ордеру),

розглядаючи за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,–

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якому позивач просить суд:

1. Визнати противоправним та скасувати наказ № 884к виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України І. Сиводєд від 10.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Південного регіону України та зарахування в розпорядження військовою прокурора Південного регіону України для вирішення питання щодо проведення остаточною розрахунку та виключення із списків особового складу;

2. Визнати противоправним та скасувати наказ № 190к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону В. Кривонос від 29.10.2020 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури та виключення зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 05 листопада 2020 року;

3. Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на рівнозначній посаді - посаді начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка є правонаступником військової прокуратури Південного регіону України, тобто на посаду, яку займав станом на 10.09.2020 року, та зарахувати до списку особового складу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону з 06.11.2020 року;

4. Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з дня незаконного звільнення 06.11.2020 по день ухвалення рішення суду із стягненням нарахованої заробітної плати відповідних податкових зборів.

Ухвалою від 04 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено позивачу строк звернення до суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020 року № 884к. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.

19 січня 2021 року ухвалою суду заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» задоволено. Визначено судові засідання по справі № 420/13354/20 здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua - «EasyCon»).

Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/13354/20 до судового розгляду по суті.

16 січня 2021 року від відповідача за вх. №2065/21 надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з даним позовом.

22 березня 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів звернення до суду у строки, визначені ст.122 КАС України чи належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами на її підтвердження.

До суду від представника позивача 24 березня 2021 року за вх. №14741/21 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що дана позовна заява була подана до Одеського окружного адміністративного суду в кінці робочого дня 30.11.2020 року шляхом залишення у коробці на вході в приміщення суду. Вказано, що строк звернення до суду з вимогами про оскарження наказу № 190к від 29.10.2020 року повинен обчислюватись з моменту звільнення з 05.11.2020 року. Щодо наказу № 884к від 10.09.2020 року зазначено, що на території України введено карантин, що в Одеському окружному адміністративному суді встановлено обмеження щодо контакту працівників з відвідувачами та що територія міста Одеси та Одеської області перебувають у оранжевій та червоній зонах ризику, що викликає у позивача боязнь інфікуватись Covid-19. Також зазначає, що позивачу виповнилось більше 57 років та що він є особою з інвалідністю 2-ї групи.

Дослідивши матеріали справи та вищевказані заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є накази: № 884к виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України І. Сиводєд від 10.09.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Південного регіону України та зарахування в розпорядження військовою прокурора Південного регіону України для вирішення питання щодо проведення остаточною розрахунку та виключення із списків особового складу; № 190к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону В. Кривонос від 29.10.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури та виключення зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 05 листопада 2020 року.

Тобто, даний спір стосується звільнення позивача з публічної служби, а відтак строк звернення до суду з даним позовом відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України становить один місяць.

Щодо доводів позивача про те, що з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 30.11.2020 року, суд вважає їх необґрунтованими.

Суд зазначає, що у вказаний період прийом позовних заяв в Одеському окружному адміністративному суді здійснювався шляхом залишення їх сторонами у спеціальному ящику, який відповідальними працівниками суду розміщувався на вході в приміщення суду на початку робочого дня о 09.00 год. та забирався після закінчення робочого дня о 18.00 год. Всі матеріали, наявні у ящику, реєструються щогодини у цей же день.

При цьому, як вбачається з програмного забезпечення «Діловодство спеціалізованого суду», 30.11.2020 року останню адміністративну справу було зареєстровано о 18.36 год.

Однак, дану позовну заяву було подано до Одеського окружного адміністративного суду 01 грудня 2020 року та зареєстровано її о 10.09 год. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

Щодо тверджень позивача про відсутність пропуску ним строку звернення до суду з вимогами про оскарження наказу № 190к від 29.10.2020 року, оскільки такий повинен обчислюватись з моменту звільнення з 05.11.2020 року, а не з моменту його отримання, суд вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, наведеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №9901/141/20.

Суд зазначає, що наказом № 190к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону В. Кривонос від 29.10.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 05 листопада 2020 року.

Тобто, суд вважає, що до 05 листопада 2020 року позивач міг сподіватись на те, що даний наказ буде відкликано або змінено, а відтак про порушення своїх прав вказаним наказом позивач повинен був дізнатись та дізнався саме 05 листопада 2020 року, що виключає порушення позивачем строків звернення до суду з відповідними вимогами.

Щодо наказу № 884к від 10.09.2020 року суд зазначає, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодних нових обставин на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду ніж тим, яким судом надавалась оцінка в ухвалі від 22.03.2021 року.

В той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

Зміст висновків Європейського суду з прав людини у наведеному та інших рішеннях свідчать про те, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom", заява № 8225/78, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France", заява № 29731 /96).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain", заява № 28090/95).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, те, що наказ № 190к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону В. Кривонос від 29.10.2020 року прийнятий на підставі наказу № 884к виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України І. Сиводєд від 10.09.2020 року, та відповідно його скасування (за наявності для цього правових підстав) жодним чином не сприятиме поновленню порушених прав позивача за умов наявності чинного наказу № 884к, суд вважає за доцільне заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити, а у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Керуючись ст.ст. 173, 195, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду – задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.04.2021 року.

Суддя О.А. Вовченко