Рішення № 96211197, 17.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14920/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Сініцина А.С.,

за участю сторін:

представник позивача - Колесніченко Б.В.,

представник відповідача - Кришкевич Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. пр-т Шевченка, 2) про визнання протиправними та скасування наказу № 2575 від 06.10.2020 року та постанови від 26.11.2020 року №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

04.09.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 06.10.2020 №2575.

- Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2020 №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, Позивач не погоджується із наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 06.10.2020 №2575 та постановою про накладання штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2020 №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС, звертається до суду з позовом, оскільки вважає, що вказані акти відповідача є необґрунтованими, встановлені факти є такими, що не доводять вину позивача, а відтак, є незаконними та такими, що порушують права позивача.

22.02.2021 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дії посадових осіб Головного управління щодо притягнення Позивача до фінансової відповідальності є правомірними та обґрунтованими, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та скасування правомірно винесеного наказу Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 06.10.2020 №2575 та постанови про накладення штрафу від 26.11.2020 №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС.

Заяви, клопотання учасників справи.

15.03.2021 року до суду від Позивача, надійшла відповідь на відзив (а.с. 147-149).

17.03.2021 року від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 152-155).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою суду від 31.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та зупинено провадження у справі до 02.02.2021 року.

Ухвалою суду від 02.02.2021 рок судом поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

У період з 07.10.2020 по 20.10.2020 р інспекторами праці Барським В.О., Чістіковим А.В., Міненко В.С. та Соболь К.Є. на підставі наказу Головного управління Держпраці в Одеській області від 06.10.2020 №2575, направлення на здійснення інспекційного відвідування від 06.10.2020 №15/01-29-2070, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Інспекційне відвідування відбулось з метою додержання законодавства про працю на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №823.

Відповідачем складений акт інспекційного відвідування від 20.10.2020 №ОД1017/1577/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем, ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015, а саме, позивач використовує найману працю в кількості 2 осіб, без належного оформлення трудових відносин.

21.10.2020 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ОДЮ17/1577/АВ/П, яким приписано позивачу в строк до 30.10.2020 забезпечити дотримання вимог ст. 21, ч. З ст.24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України № 413 щодо укладення трудових договорів та подачі повідомлення відповідачу.

24.10.2020 позивач отримав поштою припис відповідача про усунення виявлених порушень від 21.10.2020 №ОДЮ17/1 577/АВ/П та Акт інспекційного відвідування.

26.11.2020 відповідач виніс постанову про накладання штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1017/1 577/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 100.000,00 грн.

Зазначена постанова про накладання штрафу була отримана позивачем наручно 23.12.2020 шляхом письмового звернення 21.12.2020 до відповідача

Не погоджуючись із наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 06.10.2020 №2575 та постановою про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2020 №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті З Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8. статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Відповідно до ст.6 Конвенції "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"(далі - Закон № 877).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877, заходи контролю здійснюються органами, зокрема державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, ч. 4, 6-8, абзацу 2 .ч. 10, ч. 13-14 статті 4, ч. 1-4 статті 5, ч. 3 статті 6, частин 1-4 та 6 статті 7, статей 9-10, 19-21, ч. 3 статті 22 цього Закону.

Статтею 6 Закону № 877 встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Разом з тим, ч. 1 ст. 6 Закону №877 визначено, що фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Відповідно до ч.2, 3 ст.6 Закону №877 встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно зі ст.3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Висновки суду.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 06.10.2020 №2575, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення інспекційного відвідування має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування. Якщо ж допуск до інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства про працю, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. Позовні вимоги спрямовані на оскарження дій контролюючих органів щодо проведення інспекційних відвідувань можуть бути задоволені лише тоді, якщо до моменту ухвалення рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до інспекційного відвідування. В іншому разі в задоволенні таких вимог має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав суб`єктів господарювання, оскільки після проведення інспекційного відвідування права позивача порушують лише наслідки проведення відповідного інспекційного відвідування.

Враховуючи те, що позивач допустив до проведення інспекційного відвідування посадових осіб Держпраці, то єдиним та належним способом захисту прав та інтересів позивача є оскарження законності прийнятих на підставі акта інспекційного відвідування постанов про накладення штрафу, оскільки оскарження інших дій контролюючого органу не може привести до відновлення порушених прав позивача та не відповідає завданням і основним засадам адміністративного судочинство щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб у публічно-правовому спорі.

Таким чином, Наказ про проведення інспекційного відвідування № 2575 від 06.10.2020 є реалізованим та таким, що вичерпав свою дію, оскільки наразі предметом доказування Головного управління у зазначеній справі також є постанова про накладення штрафу від 26.11.2020 №ОДЮ17/1577/АВ/П/ТД-ФС, яка винесена за результатами проведеного контрольного заходу за конкретні порушення трудового законодавства, що в свою чергу вказує, що зазначене інспекційне відвідування відбулось, а тому в цій частині позовних вимог, слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2020 №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС, суд зазначає наступне

Як вбачається з Акту інспекційного відвідування від 20.10.2020 №ОД1017/1577/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем, ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015, а саме, позивач використовує найману працю в кількості 2 осіб, без належного оформлення трудових відносин.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як встановлено судом, в Акті інспекційного відвідування від 20.10.2020 №ОД1017/1577/АВ, зазначено, що позивачем не надано жодних інших документів, які підтверджують/спростовують наявність трудових (або будь-яких інших) відносин із особою 2 « ОСОБА_6 » та особою 3 « ОСОБА_3 » - не були надані підприємцем в ході інспекційного відвідування.

Суд з цього приводу зазначає насутпне

По-перше, позивач не був присутнім під час проведення інспекторами відповідача інспекційного відвідування закладу.

По-друге, ані позивач ані працівники позивача не отримували від інспекторів відповідача, які здійснили інспекційне відвідування, вимогу про надання документів тощо.

Доказів обратного, відповідачем до суду не надано.

Оскільки ані на момент підписання акту про інспекційного відвідування, ані в будь-який інший момент, позивач не отримував вимогу про надання (поновлення) документів, то позивач не був обізнаний про необхідність надання відповідачу документів, які спростовують висновки викладені в акті інспекційного відвідування щодо неоформлених працівників позивача.

Також, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір про надання послуг від 29.09.2020, за яким вказана фізична особа - підприємець із залученням свої працівників надавала послуги на користь позивача.

Тобто, вказані особи, які зазначені відповідачем в Акті інспекційного відвідування від 20.10.2020 №ОД1017/1577/АВ, є працівниками ФОП ОСОБА_5 .

Щодо цивільно-правового договору, укладеного між повивачем та ФОП ОСОБА_5 , зазначаємо наступне.

Основною господарською діяльністю позивача є надання послуг клієнтам закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

У період здійснення відповідачем перевірки позивача, позивач мав нагальну потребу в отриманні незалежних послуг, пов`язаних із розробкою нового барного меню, отриманні консультаційних послуг з покращення існуючих у позивача стандартів «HoReCa» (за необхідністю внесення змін до них), незалежної оцінці роботи працівників позивача підчас надання персоналом позивача послуг кінцевим споживачам закладу громадського харчування.

З огляду на наведене, позивачем був укладений договір про надання послуг від 29.09.2020 з ФОП ОСОБА_5 .

Згідно з пп. 1, пп. 2 договору про надання послуг від 29.09.2020, ФОП ОСОБА_5 прийняла на себе зобов`язання власними силами із залученням свої працівників надати у період з 01.10.2020 по 3 1.10.2020 консультаційні послуги, що складаються з контролю та оцінці роботи персоналу позивача, складання нових стандартів «HoReCa» та удосконалення існуючих стандартів «HoReCa», контроль працівників позивача щодо якості надання послуг кінцевим споживачам у місті продажу (закладу Замовника), у тому числі навчання продажу послуг кінцевим споживачам (та надання консультації) працівників Замовника, а саме: продаж алкогольної та не алкогольної продукції Замовника та обслуговування в Місці продажу, розробка нових алкогольних коктейлів, виходячи з опитування клієнтів позивача, а також інші послуги, перелік та вимоги яких зазначені пп. 1, пп. 2 договору про надання послуг від 29.09.2020

Слід зазначити, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 15.11.2020 був підписаний акт приймання-передачі послуг до договору про надання послуг від 29.09.2020. Вказане ідтверджує виконання виконавцем прийнятих за договором зобов`язань. Так, позивачем були отримані наступні послуги: (і) навчання персоналу Замовника технікам продажу продукції замовника, що реалізується у кафе; (іі) силами Виконавця було обслуговувано 114 клієнтів Замовника і а проведений інструктаж барменам та офіціантам Замовника^ (ііі) Розроблені нові стандарти для Замовника: (1) оновлено барне меню Замовника в частині виготовлення алкогольних коктейлів (розроблені алкогольні коктейльні карти) : BBQ OLD FASHION, BIJOU; (2) розроблені та передані стандарти сервісу, що включає в себе: діалог працівників (барменів, офіціантів) замовника із клієнтами закладу; стандарт обслуговування працівниками (барменами, офіціантами) замовника клієнтів закладу; (3) надані письмові рекомендації щодо оновлення барних аксесуарів Замовника із наданням каталогів виробника «J-199».

Судом встановлено, що послуги надавались силами ФОП ОСОБА_5 та її найманими працівниками, які під час інспекції перебували в приміщенні закладу позивача, у зв`язку із виконанням ФОП ОСОБА_5 умов договору, зазначеного вище.

Щодо твердження відповідача щодо перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у трудових відносинах із позивачем, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно виданого ФОП ОСОБА_5 наказу від 30.09.2020 №23-п, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи у трудових відносинах із ОСОБА_5 , на період з 01.10.2020 по 31.10.2020, були направлені до закладу громадського харчування, яке належить позивачу, з метою виконання ФОП ОСОБА_5 умов договору про надання послуг від 29.09.2020. Вказане підтверджується договором і виданим наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у ст. 626 ЦК, згідно ч. 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. За цивільно- правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №350/403/16-ц.

Також, суд зазначає, що зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно- правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду5.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно- правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно- правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Умови цивільних договорів чітко встановлюють, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Слід зазначити, що виконавці не входили до штату позивача, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їх робочого часу позивачем не здійснювався, що вказує на відповідність відносин між вказаними особами та позивачем ознакам цивільно-правового договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час інспекційного відвідування перебували в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_5 , остання, за допомогою вказаних осіб, надала на користь позивача послуги, які передбачені умовами договору про надання послуг від 29.09.2020, на підтвердження чого, складений акт приймання- передачі послуг від 15.11.2020.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Відтак, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень на предмет відповідності вказаним критеріям, суд зазначає, що Постанова від 26.11.2020 року №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС прийнята відповідачем з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотримання балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, і несприятливими наслідками для прав позивача. Крім цього, відповідачем при прийнятті такої постанови не враховано всіх обставин, що мають значення, а тому така постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. пр-т Шевченка, 2) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 26.11.2020 року №ОД1017/1577/АВ/П/ТД-ФС.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624), сплачений судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

В зв`язку з перебуванням судді Бутенко А.В. на тривалому лікарняному, а саме з 22 березня 2021 року, повний текст рішення складений та підписаний суддею у перший робочий день після виходу з лікарняного, а саме 12.04.2021 року.

Суддя Бутенко А.В.