Рішення № 96209945, 12.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/3163/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області , в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Закарпатській області №0036732-5033-0701 від 15.04.2020 про визначення суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 1476,64 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Закарпатській області №0036733-5033-0701 від 15.04.2020 р. про визначення суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 5421,98 грн.; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Закарпатській області №0036734-5033-0701 від 15.04.2020 р. про визначення суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3593,79 грн.; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Закарпатській області №0036735-5033-0701 від 15.04.2020 р. про визначення суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 7180,06 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на порушення контролюючим органом порядку їх прийняття та надіслання. Зокрема, позивача не було повідомлено про підстави та причини зростання податку за 2017 рік (хоча такий був сплачений у розмірі 713,07 грн.), не надано розрахунок із зазначенням необхідної для визначення інформації в частині об`єкта та ставки податку, надіслано засобами поштового зв`язку з порушенням встановлених ст. 267 Податкового кодексу України строків. Звертає окрему увагу суду на те, що рішення Великолазівської сільської ради №252 від 30 січня 2017 року «Про місцеві податки і збори» також було прийнято з порушенням ст. 57 Конституції України, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки не було офіційно оприлюднене, а тому скасоване рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/474/20 від 26.02.2020.

25 листопада 2020 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов б/н від б/д, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів їх безпідставності. Так, зокрема, зазначає, що позивач є власником нерухомого майна в с. Великі Лази, а тому є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. 30 січня 2017 року Великолазівська сільська рада прийняла рішення №252, яким встановила на території Великолазівської сільської ради податок на майно, яке складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким рішенням встановлено та затверджено ставки зазначеного податку у розмірі 0,10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування, а саме: 4,17 грн. В той же час, відповідно до положень пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, якщо орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі справляються, виходячи з норм цього кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок. З огляду на що вважає, що податок на нерухоме майно, як обов`язковий місцевих податок підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 Податкового кодексу України, починаючи з 01 січня 2015 року безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо такого податку. При цьому звертає увагу суду на те, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/474/20 від 26.02.2020, на яке посилається позивач, набрало законної сили 06 квітня 2020 року. А тому саме з цієї дати рішення Великолазівської сільської ради №252 від 30 січня 2017 року втратило чинність та не підлягало застосуванню.

На виконання вимог ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року 17 березня 2021 року ГУ ДПС у Закарпатській області надіслало витребувані судом документи. Поряд з цим повідомило, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік ОСОБА_1 проводилось на підставі рішення Баранинської сільської ради від 31 липня 2018 року №18.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) є власником наступного нерухомого майна:

- будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа 343,90 кв. м;

- нежитлової будівлі (склад готової продукції), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; загальна площа 351,70 кв. м;

- нежитлової будівлі (телятник), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 1299,30 кв. м;

- нежитлової будівлі (корівник), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; загальна площа 1720,6 кв. м;

- нежитлової будівлі (навіс для сільськогосподарських машин), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; загальна площа 861,2 кв. м.

Рішенням ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (до складу територіальної громади якої віднесено також с. Великі Лази) №18 від 31 липня 2018 року встановлено на території Барабинської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 м2 бази оподаткування. Так, для інших будівель об`єктів нежитлової нерухомості ставка такого податку для фізичних осіб визначена у розмірі 0,1%.

У зв`язку з вищенаведеним 15 квітня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області) згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0036732-5033-0701 від 15.04.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 1467,64 грн.;

- №0036733-5033-0701 від 15.04.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 5421,98 грн.;

- №0036734-5033-0701 від 15.04.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 3593,79 грн.;

- №0036735-5033-0701 від 15.04.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 7180,06 грн.

При розрахунку сум податку на нерухоме майно за 2019 рік контролюючий орган виходив з площі належних позивачу об`єктів нежитлової нерухомості та ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, визначеної рішенням Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 31 липня 2018 року №18.

Не погоджуючись з указаними рішеннями контролюючого органу, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI 02.12.2010 р. (далі - ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п. 12.2 ст. 12 ПК України).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що рішенням ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (до складу територіальної громади якої віднесено також с. Великі Лази) №18 від 31 липня 2018 року встановлено на території Барабинської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується нормами п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Так, п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Протиправність прийнятих ГУ ДПС у Закарпатській області податкових повідомлень-рішень позивач обґрунтовує порушенням процедури надіслання таких.

Оцінюючи правомірність рішень суб`єкта владних повноважень з мотивів, зазначених позивачем у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Так, положеннями пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України дійсно передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Отже, податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 року повинні направлятися платникам такого податку до 01 липня 2020 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку, після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Оскаржені податкові повідомлення-рішення були прийняті ГУ ДПС у Закарпатській області 15 квітня 2020 року. Позивач заявляє, що такі були скеровані на його адресу з порушенням визначених пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України та п. 1 розділу ІІІ Порядку строків, оскільки надійшли тільки в липні 2020 року.

Будь-яких доказів на спростування зазначених тверджень відповідач всупереч вимог ст. 78 КАС України суду не надав.

Разом з тим, незважаючи на несвоєчасне направлення ОСОБА_1 оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд не вважає, що вказана обставина може бути єдиною та безумовною підставою для скасування таких.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення не може саме по собі впливати на його законність (постанова від 13 лютого 2018 року у справі №820/1975/17, від 24 квітня 2019 року у справі №820/212/16).

Суд вважає, що наслідком порушення контролюючим органом строків надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення, відповідно до пп. 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПК України, є звільнення такого від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не скасування податкового зобов`язання в цілому.

Окрім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на скасування рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №260/474/20 рішення Великолазівської сільської ради №252 від 30 січня 2017 року, оскільки таке не було підставою нарахування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2019 рік.

Так, за результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік ОСОБА_1 були нараховані на підставі рішення ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №18 від 31 липня 2018 року.

Доказів скасування зазначеного вище рішення Баранинської сільської ради або навіть оскарження такого в судовому порядку позивач до суду не надав.

Суд зазначає, що згадане рішення ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №18 від 31 липня 2018 року не є предметом оскарження в даній адміністративній справі, а тому суд не може надавати правову оцінку правомірності такого. Натомість суд оцінює спірні правовідносини крізь призму чинності зазначеного рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 24 березня 2020 року у справі №280/5332/18, якщо відповідні порушення в частині строків винесення податкових повідомлень-рішень або направлення розрахунку до такого рішення мають місце поряд із помилковістю висновків контролюючого органу щодо недотримання платником податків вимог податкового та/або іншого законодавства, суди повинні зазначати про наявність усіх встановлених ними в ході судового розгляду недоліків рішень, що є предметом позову.

З огляду на вищенаведене, враховуючи завдання адміністративного судочинства, спрямоване на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових правовідносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне здійснити оцінку спірних податкових повідомлень-рішень в цілому, а не тільки з мотивів, заявлених позивачем.

Так, за приписами ст. 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (пп. «г» п. 30.9 ст. 30 ПК України).

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Об`єктами нерухомого майна, за яке ОСОБА_1 було нараховано спірний податок є, зокрема, телятник, корівник, навіс для сільськогосподарських машин та склад готової продукції.

Нормами пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, відповідно до пп. «ж» зазначеної правової норми, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Суд вважає, що пільга, встановлена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Отже спірні об`єкти нерухомості відносяться до класу будівель сільськогосподарського призначення.

За визначенням пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарським товаровиробником для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», відповідно до якого таким є фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

Отже, визначальною ознакою сільськогосподарських товаровиробників є здійснення такими особами діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13 січня 1997 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . При цьому основним видом діяльності такої обрано «Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний)».

Жодних відомостей про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. Доказів або будь-яких посилань на те, що ОСОБА_1 займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією як фізична особа без проведення реєстрації підприємницької діяльності позивачем суду не надано та не заявляється.

Більше того, ОСОБА_1 в позовній заяві погоджується з тим, що вона є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак вважає, що сума такого за 2019 рік повинна складати 713,07 грн. Разом з тим, позивач не наводить, з яких вихідних даних були здійсненні відповідні розрахунки. Відповідач, в свою чергу, надав суду обґрунтований розрахунок проведеного нарахування сум податку з детальним зазначенням всіх його складових. Будь-яких підстав вважати такий розрахунок помилковим суд не вбачає.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником, а тому до неї не може бути застосована податкова пільга, передбачена нормами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Будь-яких інших підстав відсутності обов`язку ОСОБА_1 сплачувати податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік за спірними об`єктами нерухомості судом не встановлено, а позивачем не заявляється.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін