Рішення № 96209683, 12.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/2824/21

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та проводити виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 28.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має статус особи постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак отримала відмову у призначенні запитуваної пенсії з посиланням на відсутність необхідного стажу для призначення такого виду пенсії та не підтвердження позивачем факту її проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення. Вказана відмова відповідача слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

2 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов вх. №16833/21, відповідно до змісту якого проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Позивач, у розумінні наведеного законодавства, не надала жодного доказу про проживання на території радіоактивного забруднення, тому у відповідача відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

5 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №16949/21, відповідно до якої позивача проти доводів відзиву заперечує та просить задовольнити позовні вимоги, вказуючи, що надала до органів пенсійного фонду повний пакет документів на підставі яких вона має право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач має статус постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією від 08.07.1996 серія НОМЕР_1 (а.с.20).

У серпні 2020 року ОСОБА_1 було подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Про результати розгляду заяви позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0329-8'52229 від 28.09.2020, в якому повідомлено про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із тим, що відсутній необхідний страховий стаж (21 рік) та не підтверджено факт проживання чи роботи заявника у зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.17-18).

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо непризначення їй пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зокрема частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, Законом №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Серед принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено в частині 2 статті 7 Закону №1058-IV, а саме, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1788-ХІІ) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону №1788-ХІІ визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом, згідно статті 2 призначаються, зокрема, трудові пенсії, серед яких визначено пенсію по інвалідності.

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, мають, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт а) абзацу першого статті 3 Закону №1788-ХІІ).

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (статті 6 Закону №1788-ХІІ).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону №1788-ХІІ).

Таким чином, положення Законів №1058-IV та №1788-ХІІ визначають право людини на пенсію, її нарахування та виплату, а також передбачає підстави набуття права вибору виду пенсії та підстави для здійснення її перерахунку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а саме потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, вік виходу на пенсію зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років та при умові, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період (стаття 55 Закону №796-ХІІ).

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року за №1788-XII передбачено право особи на призначення пенсії на пільгових умовах.

Для забезпечення реалізації такого права існує Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до вимог Порядку №22-1 за документ, що засвідчує особливий статус особи, подається посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) проживання на територіях радіоактивного забруднення, яка видається органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ встановлено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) а саме: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Крім цього, відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV), зокрема особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року — не менше 27 років.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач має статус постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією від 08.07.1996 серія НОМЕР_1 (а.с.20).

ОСОБА_1 на свою заяву щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0329-8/52229 від 28.09.2020 яким їй відмовлено у призначенні запитуваної пенсії через брак необхідного стажу року 21 рік та непідтвердження факту проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, а саме відповідачем, при розгляді поданої позивачем заяви, не зараховано до стажу роботи позивача період служби у військовій частині м.Коростень.

Згідно наявних документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 2 місяці 14 днів.

Однак, позивач, будучи військовозобов`язаною (копія військового квитка а.с.5-10), проходила строкову військову службу у званні «рядовий» у Військовій частині 44124, яка знаходилась у м.Коростень відповідно до Переліку військових частин, установ, організацій і підприємств Міністерства оборони України, дислокованих (які дислокувалися) у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №322 від 8 вересня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1997 року за №457/22661.

Місто Коростень відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Додаток №1), затвердженого Постановою КМ УРСР від 23 липня 1991 року №106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

Тобто позивач постійно перебувала у межах дислокації Військовій частині 44124 (м.Коростень), була зарахована до особового складу частини на посаду санітарного інструктора медичного пункту та відповідно проходила військову службу з 04.03.1985 до 27.10.1987.

Підтвердженнями вказаного факту є архівна довідка №1/3-2481 від 29.06.2020, видана Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації (а.с.23).

Фактично з часу аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) ОСОБА_1 постійно перебувала у зоні гарантованого добровільного відселення до часу звільнення з військової служби (27.10.1987).

Однак вказані обставини не взято до уваги відповідачем під час розгляду заяви та при прийнятті рішення щодо призначення пенсії.

Таким чином, на думку суду, відповідач безпідставно дійшов висновку про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім цього, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV необхідний страховий стаж при виході на пенсію згідно статті 55 Закону №796-ХІІ у 2020 році становить 21 рік.

Як вбачається з розрахунку стажу, трудовий стаж позивача складає 17 років 2 місяці 14 днів (а.с.22).

Суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано ОСОБА_1 період проходження військової служби у Вйськовій частині №44124 (м.Коростень) з 04.03.1985 до 27.10.1987 під час розгляду її заяви.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене суд частково задовольняє адміністративний позов та зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від про призначення (перерахунок) пенсії з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на судову практику у постановах Верховного Суду у справах №572/245/17, №872/456/17, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, то судом вказані доводи не приймаються до уваги, оскільки у зазначених справах судами як раз досліджувався та перевірявся факт проживання (праці) позивачів у зоні радіоактивного забруднення, та рішення ухвалені на користь пенсіонерів.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 28.09.2020, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін