Рішення № 96209682, 12.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/6/21

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

- визнати протиправними дії Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, які виразилися у винесенні 15 грудня 2020 року постанови №216589 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- скасувати постанову №216589 від 15 грудня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , винесену в.о. начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Василевською С.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перевищив габаритно-вагову норму на 17,58%, тому до нього мала б бути застосована санкція у розмірі передбаченому абзацом п`ятнадцятим частини 1 статті 60 Закону України “Про автотранспорт”, а не абзац шістнадцятий частини 1 статті 60, як було застосовано відповідачем.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

17 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №8147/21, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що під час перевірки транспортного засобу виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме згідно ТТН №763318 від 05.11.2020 надаються послуги з перевезення вантажу. Згідно чеку зважування №18832 від 06.11.2020 виявлено факт перевантаження загальної маси (47,03 т при дозволених 40 т), що складає 17,58% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та перевантаження на одиночну вісь (15,39 т при дозволених 11 т), що складає 39,91% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При цьому у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за які передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу. Зауважив, що відповідно до пункту 31 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Відповідач відмітив у відзиві, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 17.11.2020 скеровано рекомендованим листом та вручено адресату, від якого отримано відповідь про неможливість бути присутнім на розгляді справи. За результатами розгляду справи про порушення, винесено постанову №216589 від 15.12.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу та припис від 15.12.2020 №0072675. Посадові особи Укртрансбезпеки діяли виключно на законних підставах.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.11.2020 посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю в Житомирській області на 158 км а/д М-21 «Вистуровичі-Житомир-Могилів-Подільський», під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку №010839 від 02.11.2020 (а.с.50), проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF FT XF 105 410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами зважування транспортного засобу складено акт №251720 від 06.11.2020 про проведення перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033487 від 06.11.2020, за висновками якого встановлено перевищення загальної маси 47,03 т (а.с.57), при дозволених 40 т, що складає 17,58% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та перенавантаження на одиничну вісь 15,39 т при дозволених 11 т, що складає 39,91% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, на строєну вісь 24,07 т при дозволених 22 т, що складає 9,41% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При цьому у водія відсутній дозвіл, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за які передбачена абзацом шістнадцятим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.53).

Також складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048797 від 06.11.2020 (а.с.55).

06.11.2020 проведено розрахунок плати за проїзд великогабаритних та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №251720 та нараховано плату за проїзд у розмірі 537,21 євро (а.с.56).

15.12.2020 Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №216589, в якій вказано, що ФОП ОСОБА_1 06.11.2020 допущено порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом шістнадцятим частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 гривень (а.с.63) та припис №0072675 від 15.12.2020 (а.с.65).

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 15, 25 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до норм статті 6 Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі — Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Частиною 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пунктів 3, 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів.

Статтею 33 Закону України від 8 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги» передбачено (далі - Закон №2862-IV), що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проведення рейдової перевірки, яка мала місце у даній справі, відповідає наведеним положенням чинного законодавства, відповідачем правомірно при здійсненні габаритно-вагового контролю у спірному випадку перевірявся транспортний засіб на дотримання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та правил надання послуг пасажирським і вантажним автомобільним транспортом.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її прийняття слугував факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 48 Закону №2344-III, відповідальність за що передбачена абзацом шістнадцятим частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Безспірно, в силу вимог статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у частині 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільним дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з розміром штрафу, адже вважає, що відповідальність за порушення, яке зафіксовано в акті передбачена абзацом п`ятнадцятим частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як в постанові відповідач застосовує санкцію передбачену абзацом шістнадцятим частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, згідно з абзацом п`ятнадцятим частини 1 статті 60 цього ж Закону №2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тоді як відповідно до абзацу шістнадцятого частини 1 статті 60 цього ж Закону №2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовуються штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд враховує, що згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

Статтею 33 Закону №2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначається правовими нормами Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Підпунктами 3, 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

За результатами зважування транспортного засобу складено акт від 06.11.2020 №251720 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку від 06.11.2020 №048797 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 06.11.2020 №033487 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок №251720 від 06.11.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 537,21 євро.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048797 від 06.11.2020 та акта №033487 від 06.11.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вбачається, що повна маса транспортного засобу DAF FT XF 105 410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KOGEL становила 47,03 т, при нормативно допустимих 40 т, що складає 17,58% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм та осьові навантаження 15,39 т при нормативно допустимих 11 т, що складає 39,91% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При цьому, як слідує з матеріалів справи, у водія був відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм.

Таким чином, факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме повної маси транспортного засобу та перевищення осьового навантаження понад нормативно допустимі параметри підтверджується наданими відповідачем доказами та не спростовано позивачем.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пункт 11 Порядку №879 визначає, що точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до пункту 9 Порядку №879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю.

Відповідно до пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг) х В. Де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничних + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В- відстань перевезення, кілометрів.

Згідно пункту з Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30): транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 % (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пункт 9 розділу II Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 №255. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за №1171/29301 (далі - Вимоги №255) визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Згідно з пунктом 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (постанови ВСУ у справах №823/24/17 від 09.08.2017, №804/1403/17 від 24.04.2019).

Оскільки перевізник здійснював рух взагалі без дозволів, які дають право на рух автомобільними дорогами, уповноваженими особами Укртрансбезпеки було здійснено нарахування плати за проїзд.

Відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу

повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно пункту 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен змішуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 12 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно з пунктом 6 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання — це технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Результати вимірювання вагових параметрів автомобіля підтверджуються талоном про зважування.

Крім того, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, розрахунок плати за проїзд складено правомірно.

Також звертаємо увагу, що Укртрансбезпека відповідно до наданих повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників, параметри яких перевищують нормативні, за встановленою формулою здійснює лише нарахування плати за проїзд, що оформлюється розрахунком.

Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Приведення габаритно-вагових параметрів до норми залежить виключно від волі власника транспортного засобу (уповноваженої ним особи, водія).

Після зважування транспортного засобу DAF FT XF 105 410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке здійснювалось у пересувному пункті ГВК, власник транспортного засобу та/або уповноважена ним особа наміру приведення вагових параметрів у норму не висловлювали, у зв`язку з чим нарахування плати здійснювалось по загальній протяжності маршруту.

Відповідно до пункту 31 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Навантаження загальне це габаритно-вагова норма, навантаження на вісь це теж габаритно-вагова норма.

17,58% це загальне перевищення габаритно-вагових норм, що було встановлено під час перевірки, а норма на вісь перевищена на 39,91%.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Саме тому до позивача застосовано відповідальність, яка передбачена абзацом шістнадцятим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

З огляду на викладене, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті №216589 від 15.12.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.

Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.майдан Корольова, 12, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін