Ухвала суду № 96207712, 08.04.2021, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

08 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 735/412/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: керівника Бахмацької місцевої прокуратури,

вул.Шевченка, 46, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 в інтересах держави в особі

Позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 38777072, пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14000

Позивача-2: Коропської селищної ради Чернігівської області,

вул. Горького, 9, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

до відповідача: ОСОБА_1 ,

ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 26997,48 грн та розірвання договору

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Коропської селищної ради Чернігівської області звернувся до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 26997,48 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки № б/н від 02.06.2006 в частині своєчасної сплати орендної плати та виникненням у зв`язку з цим заборгованості.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2018 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верхового суду від 10.06.2020 рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верхового суду від 07.10.2020 справу № 735/412/18 відповідно до ст. 414 ЦПК України передано для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2021 на 11:00, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, зобов`язано прокурора надати до підготовчого засідання обґрунтування та докази щодо наявності підстав звернення до суду прокурора, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою суду від 18.01.2021 постановлено направити усі матеріали справи № 735/412/18 до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у зв`язку з надходженням до Господарського суду Чернігівської області запиту Верхового Суду з вимогою направити справу № 735/412/18 до вищезазначеного суду для вирішення питання про постановлення додаткового рішення у справі.

Вищезазначеною ухвалою суду провадження у справі № 735/412/18 зупинено до повернення матеріалів справи № 735/412/18 до Господарського суду Чернігівської області.

Також ухвалою суду від 18.01.2021 постановлено підготовче засідання, призначене на 26.01.2021 об 11:00, вважати таким, що не відбудеться.

Ухвалою Верховного суду від 17.02.2021 заяву ОСОБА_1 про виправлення описок у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року та ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року задоволено частково; виправлено в мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 10 червня 2020 року описку, а саме замість «касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення» зазначити «касаційна скарга підлягає задоволенню»; відмовлено у задоволенні в іншій частині заяви ОСОБА_1 про виправлення описок у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року та ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року.

12.03.2021 до Господарського суду Чернігівської області супровідним листом вих. №2225/0/223-21 від 09.03.2021 повернуто матеріали справи № 735/412/18.

Ухвалою суду від 22.03.2021 поновлено провадження у справі № 735/412/18, призначено підготовче засідання на 08 квітня 2021 р. та викликано учасників справи у це підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05.04.2021 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання 08.04.2021 в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Сумському апеляційному суду.

Підготовче засідання 08.04.2021 проводилося в режимі відеоконференції.

До початку підготовчого засідання 08.04.2021 від Коропської селищної ради Чернігівської області надійшла заява за підписом селищного голови, в якій просить розглянути справу №735/412/18 без участі представника Коропської селищної ради.

Прокурор, представник позивача-1 та представник відповідача у підготовчому засіданні 08.04.2021 не заперечували щодо розгляду справи без участі представника Коропської селищної ради.

За приписами ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 08.04.2021 проводилось за відсутності позивача-1 (його представника).

До початку підготовчого засідання 08.04.2021 від Бахмацької місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення щодо наявності підстав звернення до суду прокурора, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру.

У підготовчому засіданні 08.04.2021 суд долучив вказані пояснення з доданими до них документами до матеріалів справи.

Також до початку підготовчого засідання 08.04.2021 від Бахмацької місцевої прокуратури надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить викласти пункт 2 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: « 2. Стягнути з ФГ «Мештера Й.І.» на користь Коропської селищної ради Чернігівської області 17А73899990334129812000025637, банк - ГУК у Чернігів.обл/отг.сщ. Короп/18010600, ЄДРПОУ 37972475) заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 44799,52 (сорок чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки), у т.ч. основного боргу - 38373,58 грн., штрафні санкції - 3256,95 грн., пені - 3168,99 грн. за договором оренди земельної ділянки від 02 червня 2006 року, зареєстрованим у Коропському районному відділі Чернігівської РФ ЦДЗК 15 листопада 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 180684300002.»

Також до початку підготовчого засідання 08.04.2021 від Бахмацької місцевої прокуратури надійшло клопотання про заміну сторони у справі, в якому просить здійснити заміну відповідача у справі №735/412/18 з « ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 відомості про засоби зв`язку та електронну пошту відсутні» на належного відповідача у даній справі - «Фермерське господарство «Мештера Й.І.» (юридична адреса: пров. Польовий, 8, с. Карильське, Чернігівська область, 16251, код ЄДРПОУ 34653805, відомості про засоби зв`язку та електронну пошту відсутні)».

07.04.2021 від представника відповідача до суду надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, в якій просить продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву від 29.03.2018 та заяву про збільшення позовних вимог від 22.01.2021. До заяви додано відзив на позовну заяву від 29.03.2018 та на заяву про збільшення позовних вимог від 22.01.2021 з доданими до нього документами, зокрема, доказами направлення цих документів іншим учасникам справи.

Разом із заявою до суду від представника відповідача надійшла заява щодо обґрунтування та наявності підстав звернення до суду прокурора, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор у підготовчому засіданні 08.04.2021 повідомила про відсутність у неї відомостей про отримання прокуратурою відзиву на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, до початку підготовчого засідання 08.04.2021 електронною поштою від представника відповідача надійшла заява про заперечення сторони відповідача стосовно клопотання про заміну сторони у справі. Судом встановлено, що подана заява підписана ЕЦП.

Також до початку підготовчого засідання 08.04.2021 електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документальних доказів по справі, які відповідач позбавлений можливості надати суду, з об`єктивних підстав та незалежних від відповідача причин. Судом встановлено, що подана заява підписана ЕЦП.

У підготовчому засіданні 08.04.2021 судом долучено до матеріалів справи усі подані учасниками справи заяви, клопотання, проте розгляд та вирішення цих заяв, клопотань відкладено судом до з`ясування питання щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

У підготовчому засіданні 08.04.2021 при з`ясуванні підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що підставою для представництва прокурором є порушення інтересів держави, які спричинені невиконанням ОСОБА_1 обов`язків, передбачених укладеним договором та законом, а саме: систематичною несплатою орендних платежів, та, як наслідок, обмеженням бюджетних надходжень, що в свою чергу підриває засади бюджетного процесу щодо наповнення місцевого бюджету, призводить до порушення економічних інтересів держави (недоотримання коштів місцевим бюджетом), необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури (п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

У свою чергу, органами державної влади та місцевого самоврядування в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Карильської сільської ради, уповноваженими здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, захист законних інтересів держави належним чином не здійснюється, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У поданих письмових поясненнях щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурор зазначає наступне.

Підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Коропської селищної ради є не здійснення повноважень із стягнення суми заборгованості за договором оренди в судовому порядку, а також захист інтересів держави, оскільки внаслідок порушення відповідачем умов договору до місцевого бюджету не надходить відповідна сума коштів, що ускладнює виконання селищною радою завдань, покладених на неї Конституцією України та іншими законами України.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Так, Головне управління Держеокадастру в Чернігівській області як розпорядник відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, оспорюваного нерухомого майна, що належить до державної власності, не вжило заходів щодо стягнення орендної плати за його користування та не звернулося до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості, починаючи з жовтня 2016 року. Аналогічно з Коропською селищною радою, оскільки остання, після створення об`єднаної територіальної громади, також не вжила будь-яких заходів щодо стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як вказує прокурор, місцеві ради відповідно до закону від імені та в інтересах територіальної громади повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі у межах підвідомчої території та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Прокурор зазначив, що ані до, ані після пред`явлення Бахмацькою місцевою прокуратурою даної позовної заяви, тобто з березня 2018 року і до цього часу, ні ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, ні Коропською селищною радою будь-які заходи щодо стягнення з ФГ «Мештера Й.І.» заборгованості з орендної плати за користування землею не вживалися, хоча про її існування їм було достовірно відомо, зокрема й зданої позовної заяви прокуратури та відомостей, які були досліджені під час її судового розгляду.

Вищенаведене свідчить, на думку прокурора, про бездіяльність вказаних органів та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Прокурор вважає обґрунтованими, зазначені у позовній заяві та в поясненнях, доводи щодо звернення до суду з позовом у даній справі та вважає, що ним дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

У поданій представником відповідача заяві щодо обґрунтування та наявності підстав звернення до суду прокурора, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» останній наполягає на відсутності правового обґрунтування доречної участі прокурора на стороні позивача у справі №735/412/18 та відсутності законних підстав прокурора на звернення до суду з позовною заявою.

Так, представник відповідача суттєвим порушенням вважає недотримання прокурором приписів чинного законодавства щодо досудового врегулювання спору, а саме ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Представник відповідача зазначає, що зобов`язання щодо попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідних суб`єктів владних повноважень про подання до суду даної позовної заяви прокурором виконано не було.

Крім того, на думку представника відповідача, жодних доказів зі сторони прокуратури щодо порушення інтересів держави надано до суду не було, як і не було надано доказів не здійснення уповноваженими органами своїх повноважень. Бахмацькою місцевою прокуратурою при зверненні до суду не наведено причини, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом - Держгеокадастром у Чернігівській області, або Коропською селищною радою Чернігівської області, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Надаючи оцінку наведеним доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.03.2018 №2153вих18 в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури повідомив Коропського селищного голову в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про те, що Бахмацькою місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Коропської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 26997,48 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Коропською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , а також зазначено, що позов буде скеровано до Коропського районного суду Чернігівської області.

Аналогічним за змістом листом від 29.03.2018 №2154вих18 в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про підготовку даної позовної заяви.

Прокурором не надано пояснень та доказів щодо повідомлення цих органів про звернення прокурором з позовом до суду будь-яким іншим шляхом.

Як вбачається з позовної заяви прокурора, вона датована також 29.03.2018 за №2152вих18, (до суду надійшла 03.04.2018).

Крім того, судом встановлено, що листи-повідомлення до Коропської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області зареєстровані за вихідними номерами 2153 та 2154, відповідно, а сама позовна зава за вихідним номером 2152.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовна заява прокурора складена раніше ніж повідомлення до відповідних суб`єктів владних повноважень.

Наведені обставини свідчать, що прокурор підготував позов одночасно з повідомленнями Коропській селищній раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області про підготовку даного позову та намір його подання до суду.

Складення та направлення до суду позову одночасно з відповідним повідомленням суб`єкта владних повноважень фактично унеможливлює реалізацію компетентними органами своїх повноважень та усуває саме існування "розумного строку".

Як вкотре зазначив Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 по справі № 922/652/18, звернення прокурора до господарського суду з позовом наступного дня після складання листа-повідомлення не може вважатися наданням компетентному органу розумного строку для реагування на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, або вчинення дій для виправлення ситуації, тому наявне звернення майже одночасно з поданням позову до суду позбавило позивача можливості відреагувати на звернення прокурора.

Отже, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що фактичною метою прокурора було самостійне звернення до суду з позовом, не надавши реальної можливості Коропській селищній раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області самостійно вжити відповідні дії.

Окремо суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Таким чином, суд доходить висновку, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не доведено невжиття Коропською селищною радою та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області жодних заходів з подання позову про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 26997,48 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Коропською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а отже не довів підстав для представництва Коропської селищної ради та Голового управління Держгеокадастру у Чернігівській області при зверненні саме з таким позовом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Оскільки до компетенції цивільних судів не відноситься вирішення господарських спорів у порядку, визначеному ГПК України, усі процесуальні дії та вирішені питання у суді цивільної юрисдикції, що стосуються розгляду спору, у тому числі щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, не мають для господарського суду жодних юридичних наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18 зазначила, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Коропської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 26997,48 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки підлягає залишенню без розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Беручи до уваги приписи п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та відсутність клопотання від платника судового збору, підстави для повернення судового збору цією ухвалою відсутні.

Керуючись ст. 13, 53, 162, 185, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 08.04.2021. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 13.04.2021.

Суддя В. В. Шморгун