Ухвала суду № 9620399, 22.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р. м. КиївК-58035/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКонюшка К.В.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Ланченко Л.В.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представника позивачаСтадник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009

у справі № 2-а-17228/09/0570

за позовомПриватного підприємства «Спецавтотранс»

до1.Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2.Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

простягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спецавтотранс»(далі по тексту позивач, ПП «Спецавтотранс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі по текстувідповідач 1, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі по текстувідповідач 2, ГУ ДКУ в Донецькій області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень, травень 2009 року у загальному розмірі 8438501 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкові декларації з податку на додану вартість з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: за березень 2009 року з зазначенням у графі 25.1 про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у сумі 3973046 грн., за травень 2009 року з зазначенням у графі 25.1 про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у сумі 4465455 грн.

Податковий кредит за березень, травень 2009 року був сформований за результатами господарських операцій позивача, виконання яких підтверджено вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, які внесені у відповідні податкові періоди до реєстрів податкових накладних.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Спецавтотранс»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий, квітень, травень 2009 року, а результатами якої складена довідка від 12.10.2009 № 4763/23-313/32939674.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька були надані до матеріалів справи наступні довідки отримані за результатами документальних невиїзних перевірок підприємств щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з ПП «Спецавтотранс»:

-від 16.10.2009 № 1793/35886903 про перевірку ТОВ «КП Метран», за якою не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ПП «Спецавтотранс» щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2009 року;

-від 21.10.2009 № 1818/23-3/32036703 про перевірку ТОВ «Флокс», за якою не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ПП «Спецавтотранс»щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень, травень 2009 року;

-від 30.09.2009 № 4585/23-313/35886290 про перевірку ТОВ «ТФ МАКСИМИР», за якою не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ПП «Спецавтотранс»щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2009 року;

-від 09.10.2009 № 4762/23-313/35886290 про перевірку ТОВ «КП Велакс», за якою не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ПП «Спецавтотранс»щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2009 року.

З приводу посилання податкового органу як на підставу невідшкодування суми податку на додану вартість на неотримання всіх відомостей за запитами до інших податкових органів з метою відслідкування ланцюгу постачальників, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»цей Закон визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету, тобто саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання пов'язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, тому посилання відповідача на не підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання є невірними, оскільки відсутність цих даних не перешкоджає позивачу за законом отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість за заявлений у справі період.

Довідка - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька за результатами перевірки була складена довідка, в якій про порушення ПП «Спецавтотранс»вимог законодавства визначено не було, в матеріалах справи відсутні докази несплати постачальниками по ланцюгу податку на додану вартість до бюджету, не надані докази визнання недійсними угод укладених між позивачем та його постачальниками, а також між постачальниками за ланцюгом.

У пункті 4.1 розділу 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 N 209/72 визначено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач виконав дії передбачені підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та має право на відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 8438161 грн. згідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, травень 2009 року та при цьому відповідачем протилежного при перевірці доведено не було.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька довідками встановленої форми підтверджений розмір залишку невідшкодованих ПП «Спецавтотранс»сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості за травень 2009 року - 4465455 грн., за березень 2009 року - 3972706 грн.

При розгляді справи в апеляційній інстанції, суд враховує часткове погашення податковим органом бюджетної заборгованості в розмірі 170 грн. за березень 2009 року, відповідне зменшення позивачем заявлених до стягнення сум, які складають за березень 2009 року 3972536 грн. та загальну суму - 8437991 грн. Суд апеляційної інстанції прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення 170 грн. за березень 2009 року та вірно визнав нечинним судове рішення першої інстанції в цій частині і закрив провадження у справі.

Щодо посилання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень вимог Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 N 350, то цей регуляторний акт не відповідає вимогам діючого законодавства, про що визначено в протесті Генеральної прокуратури України від 30.09.2009 N 07/2/1-211вих-09. Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, що позбавляє права відповідача посилатися на регуляторний акт, виданий з порушеннями вимог законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Г.К. Голубєва (підпис)О.В. Карась (підпис)Л.В. Ланченко З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук