Ухвала суду № 9620017, 11.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2010 р. м. КиївК-362/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 24 квітня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року

у справі № 23/269/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод підшипників сковзання»

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (далі ТОВ, позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнення до адміністративного позову від 23 квітня 2007 року), в якому просило визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі ОДПІ, відповідач) від 25 грудня 2006 року № 0002142302/2 в сумі 72786 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача в частині встановлення факту заниження бази оподаткування на суму договірної (контрактної) вартості послуг та заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціях з поставки послуг нерезидентом, згідно контракту № 5010-1 від 16 грудня 2005 року з фірмою TG ENGINEERING S.r.l., не відповідає нормам матеріального права. Позивач вважає, що оскільки послуги йому надавались нерезидентом за межами митної території України, то вони не підпадають під обєкт оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 25 грудня 2006 року № 0002142302/2 частково в сумі 72786 грн., в тому числі 48524 грн. основного платежу та 24262 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Судові рішення вмотивовані тим, що послуги, які отримано та оплачено позивачем згідно контракту № 5010-1 від 16 грудня 2005 року з фірмою TG ENGINEERING S.r.l., та які надані за межами митної території України резиденту платнику податку на додану вартість нерезидентом, у якого відсутнє представництво на митній території України, не підпадають під обєкт оподаткування податком на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2006 року № 0002142302/2 було прийнято податковим органом на підставі висновків акта № 587/23/31067353 від 28 липня 2006 року виїзної планової перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2006 року.

На думку податкового органу, позивачем в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.2.7 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями; далі Закон № 168/97-ВР), не включено до бази оподаткування операції з поставки послуг нерезидентом, місце надання яких знаходиться на митній території України, занижена база оподаткування на суму договірної (контрактної) вартості таких послуг та занижені податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 48524 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ укладено контракт № 5010-1 від 16 грудня 2005 року з фірмою TG ENGINEERING S.r.l., Італія, на суму 150000 євро. Предметом контракту є розробка та поставка покупцю позивачу у справі проекту та повного комплекту технічної документації для виготовлення, а в подальшому експлуатації на площах покупця автоматичної лінії з лінійним програмуванням типу «ТG-520 А/Т», призначеної для нанесення трьохслойного антифрикційного покриття на вкладиши підшипників сковзання зі сталебронзової стрічки сплавами НИКЕЛЬ/МОС-8/ОС-12.

20 січня 2006 року перераховано вказаному нерезиденту 150000 євро, або 914529,75 грн. (курс НБУ 6,096865 грн.) (платіжне доручення в іноземній валюті № 1).

За висновком відповідача, надані нерезидентом послуги слід визнати наданими на митній території України за місцем реєстрації покупця позивача у справі, а отже вони підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%.

Посилаючись на положення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що послуги, які отримано та оплачено позивачем згідно контракту № 5010-1 від 16 грудня 2005 року з фірмою TG ENGINEERING S.r.l., та які надані за межами митної території України резиденту платнику податку на додану вартість нерезидентом, у якого відсутнє представництво на митній території України, не підпадають під обєкт оподаткування податком на додану вартість.

Проте, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки зроблений без врахування інших положень Закону № 168/97-ВР, зясування всіх обставин справи та без надання належної правової оцінки поясненням податкового органу.

Визначення поняття «поставка послуг»дано пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР, з якого можна зробити висновок про тотожність понять «поставка послуг»та «надання послуг».

Так, згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом «г»пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Зазначені правові норми слід застосовувати в контексті положень пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР, яким передбачено вважати місцем поставки послуг і, відповідно, обєктом оподаткування, митну територію України або за межами митної території України в залежності від суті господарської операції, статусу контрагентів, а також виду послуг.

З урахуванням положень пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР судам необхідно зясувати, до якого виду послуг відносяться послуги, які надані позивачу нерезидентом.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм процесуального права, не було досліджено всіх обставин справи.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову зроблено без повного зясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 24 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 14 травня 2010 року.