Постанова № 9619400, 29.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 квітня 2010 р. № 2-а- 1504/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ізовітової-Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участі: представника позивача - Полякова В.Г.

представника відповідача - Лопатіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова до Відкритого акціонерного товариства "Точприлад" про відшкодування сплаченої пільгової пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Точприлад" суму боргу по відшкодуванню виплаченої пільгової пенсії за списком №2 в розмірі 984,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ВАТ "Точприлад" знаходиться на обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова та має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення”. Проведеною позивачем перевіркою встановлено, що пенсіонеру, який працював на Харківському заводі точного приладобудування, правонаступником якого є ВАТ "Точприлад", ОСОБА_3 призначено пенсію на пільгових умовах згідно із пунктами "б -з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постанови КМУ №36 від 16.01.2003р.

ОСОБА_3, працював на даному підприємстві на посаді шліфувальника з 08.08.1988р. по 11.08.1992р., згідно наданої відповідачем довідки. Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харків була нарахована та виплачена пенсія ОСОБА_3, у розмірі 3047,02 грн. за квітень липень 2009 року, що підтверджується довідкою про призначення та виплату пенсії. Заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії складає 984,49 грн., що підтверджується наданими підприємству розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що ВАТ "Точприлад" не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, а тому у нього немає обовязку відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3

Суд, вислухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Точприлад" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із довідки, що уточнює особливий характер роботи та умов праці №89-03 від 29.08.2008 року, наданої Відкритим акціонерним товариством "Точприлад", вбачається, що ОСОБА_3 працював на Харківському заводі точного приладобудування 08.08.1988р. по 21.08.1992р. на виробництві з металообробки на посаді шліфувальника. Вказаний період зараховано до стажу, який надає право на державну пенсію на пільгових умовах за списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

Відповідно до Протоколу №1895 від 07.10.2008р., виданого Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, ОСОБА_3 призначено пенсію на пільгових умовах згідно із пунктом "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у звязку з роботою із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують до Пенсійного фонду України 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, призначених відповідно до п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідач згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування" був платником зазначеного збору.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР установлено ставку збору на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Як передбачено останньою нормою, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зазначений порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився і після набрання 1 січня 2004 року чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, передбачало обовязок платників збору відшкодовувати виплачені їх працівникам пільгові пенсії, призначені відповідно до статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, а також фактичні витрати на їх виплату і доставку.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату и доставку пенсій на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто порядок встановлений Законом України "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування". Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах відшкодовуються в повному обсязі.

Крім того, порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16 січня 2004 року (в подальшому Інструкція № 21-1).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам.

Згідно з п. 6.5 Інструкції № 21-1 повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком № 8 до Інструкції.

У п. 6.8 даної Інструкції зазначено, що підприємства щомісяця до 25 числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідачу відповідно до п.6.4 зазначеної Інструкції було направлено повідомлення про розрахунок суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зазначене повідомлення отримано відповідачем, але у встановлені законодавством строки Відкрите акціонерне товариство "Точприлад" не виконало вимоги чинного законодавства щодо перерахування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Вимоги позивача стосуються компенсації його витрат на виплату і доставку ОСОБА_3 пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б-з" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", розмір яких за квітень-липень 2009 року становить 984,49 грн.

Суд відхиляє доводи представника відповідача відносно того, що ВАТ "Точприлад" не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, який входив до складу Виробничого об"єднання "Точприлад" з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3.1 статуту Харківського виробничого об'єднання "Точприлад" Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР, затвердженого 31.03.1989р. вбачається, що Виробниче об'єднання "Точприлад" є єдиним виробничо-господарським комплексом, до складу якого входили: Харківський завод точного приладобудування - головне підприємство даного виробничого об'єднання та Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро засобів не руйнуючого контролю.

Розпорядженням виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова від 26.10.1992р. №572/2 було зареєстроване діюче державне підприємство - завод "Точприлад" з юридичною адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4. Реєстрація була проведена за заявою Генерального директора Виробничого обєднання "Точприлад" про надання Статуту підприємства для державної перереєстрації, вказана заява датована 15 вересня 1992 року. Статут підприємства, наданий для перереєстрації, був затверджений протоколом конференції трудового колективу підприємства від 28 липня 1992 року № 35. Відповідно до вказаного рішення проводилася реєстрація не новоствореного, а вже діючого суб'єкта господарювання, оскільки статут Державного підприємства завод "Точприлад" було подано на перереєстрацію.

Суд зазначає, що 27 березня 1991 року прийнята Постанова Верховної Ради Української РСР № 888-ХII Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР", в якій визначено, що дія Закону "Про підприємства в Українській РСР" поширюється на всі підприємства, розташовані на території Української РСР (п. 2). Пунктом 5 зазначеної Постанови передбачено здійснити до 1 січня 1992 року відповідно до Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР" реєстрацію і перереєстрацію підприємств та об'єднань.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" (тут і далі за текстом - в редакції, що була чинною на момент здійснення реєстраційних дій у 1992 році) державна реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням підприємства. Для державної реєстрації підприємства виконавчому комітету відповідної Ради народних депутатів подаються заява, рішення засновника про створення, статут та інші документи за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Перереєстрація підприємства здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

У листі (заяві) направленому Харківським виробничим об"єднанням "Точприлад" до виконкому народних депутатів Дзержинського району м. Харкова від 15 вересня 1992 року за №3095-22 зазначено про направлення Статуту державного підприємства заводу "Точприлад" для державної перереєстрації, в якості доданих документів перелічені: Статут підприємства та виписка з проколу конференції трудового колективу підприємства "Точприлад" від 28.07.1992 року, у якій взяло участь 219 осіб. Рішення про створення підприємства відсутнє в переліку документів, що подані для здійснення реєстраційних дій. Реєстрація державного підприємства заводу "Точприлад" проведена на підставі вищезазначених документів, рішення засновника про створення підприємства до виконкому народних депутатів Дзержинського району м. Харкова не надавалося. Зазначене унеможливлює висновок про здійснення реєстрації новоствореного субєкта підприємницької діяльності, а підтверджує саме те, що проведені дії щодо перереєстрації діючого підприємства.

При цьому, досліджуючи матеріали справи, суд відзначає, що листом від 12.10.1992р. №3224-25 Генеральний директор Харківського виробничого об'єднання "Точприлад" В.В. Завальний повідомив виконавчий комітет Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова про те, що всі будівлі та устаткування за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4, належить Харківському заводу "Точприлад".

Відповідно до акту прийняття майна Харківського заводу точного приладобудування від 29.06.1993р., підписаного комісією до складу якої входив в тому числі і директор Харківського заводу точного приладобудування Завальний В.В., зазначене майно було передано Фондом державного майна на баланс Мінмашпрому України.

Із затвердженого 29.06.1993р. Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України статуту Харківського заводу точного приладобудування вбачається, що зазначене підприємство знаходилось за адресою розташування активів заводу "Точприлад", який був структурною частиною Харківського виробничого об'єднання "Точприлад" з правами головного підприємства.

Крім того, суд зазначає, що статут державного підприємства заводу "Точприлад" не містить посилання на наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 23 вересня 1992 року № 9 як у тексті статуту, так і на його титульному аркуші, на якому зазначено, що даний статут затверджено начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Ю.П, Гришаном 09 вересня 1992 року та погоджено міністром машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України В.Антоновим. На підставі зазначеного, суд не приймає в якості доказу про створення вперше державного підприємства завод "Точприлад" у 1992 році наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 23 вересня 1992 року № 9, оскільки даний наказ фактично не був реалізований та не був підставою для проведення реєстраційних дій у виконкомі Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова в жовтні 1992 року.

При цьому будь-яких документів, що свідчать про ліквідацію Харківського заводу точного приладобудування у 1992 році представник відповідача суду не надав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи Державне підприємство "Точприлад" перереєстровано у відкрите акціонерне товариство "Точприлад" як правонаступник, про що Харківським міськвиконкомом зроблено запис в журналі обліку реєстрації за номером 09186.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Розпорядженням виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова № 572/2 від 26.10.1992 року здійснено дії щодо перереєстрації діючого державного підприємства заводу "Точприлад", які не повязані з ліквідацією діючого та створенням нового підприємства, а не реєстрація новоствореного субєкта підприємницької діяльності, тому ВАТ "Точприлад" є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, що опосередковано підтверджується також і довідкою від 26.09.2007р. №472-03, яка підписана Головою правління ВАТ "Точприлад", має відбиток печатки даного суб'єкта, містить відомості про те, що раніше відповідач носив найменування Харківський завод точного приладобудування.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правомірності призначення та виплати пільгової пенсії ОСОБА_3, мотивуючи свої заперечення виключно тим, що не вважає Державне підприємство завод точного приладобудування "Точприлад" правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, який входив до складу Харківського виробничого обєднання "Точприлад".

Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, направлених на адресу Відкритого акціонерного товариства "Точприлад" сума пенсії з урахуванням витрат на доставку, яка фактично виплачена ОСОБА_3 за квітень липень 2009 року складає 984,49 грн.

Суд зазначає, що довідка уточнююча особливий характер роботи ОСОБА_3 видана Відкритим акціонерним товариством "Точприлад" на даний час не відкликана, рішення про призначення пільгової пенсії не оскаржене та є чинним.

Сума заборгованості відповідачем добровільно не сплачена, а тому підлягає примусовому стягненню на користь позивача. За таких обставин, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, ст. 4 Закону України "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР № 888-ХII Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР", п. 6.1, п. 6.4, п. 6.5, п. 6.8, п. 8.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16 січня 2004 року, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова до Відкритого акціонерного товариства "Точприлад" про відшкодування сплаченої пільгової пенсії - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Точприлад" (61166, м.Харків, вул. Серпова, буд. 4, р/р 260020335 "Синтез" ХФАБ, МФО 350578, р/р 26001010202, ХФАТ Кредобанк (Україна)) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, р/р 256073012098 ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код 22655247) заборгованість по відшкодуванню виплаченої пільгової пенсії у розмірі 984.49 грн. (дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 49 копійок).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 07.05.2010 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.