Рішення № 96193972, 30.03.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/898/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 ,

Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області

вимоги позивача: про встановлення нікчемності заповіту

представник позивача: адвокат Чудак В.Д.

представник відповідача, Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області: Щербатий А.І.

представник відповідача, ОСОБА_2 : адвокат Дробаха С.В.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

19 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить встановити нікчемність заповіту, посвідченого 02 лютого 2015 року секретарем Паланської сільської ради Томашпільського району, Вінницької області Резнік Галиною Іванівною, вчиненого від імені матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка проживала в с.Паланка, Томашпільського району, Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померла.

Після смерті матері позивач звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В кінці 2018 року позивач дізнався про існування заповіту від 02 лютого 2015 року, посвідченого службовою особою від імені Паланської сільської ради на ім`я ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача ОСОБА_4 помер.

Позивач вказує, що спадкоємцем ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії після смерті його матері є донька ОСОБА_4 , громадянка РФ - ОСОБА_2 .

Позивач наголошує, що зазначений заповіт слід визнати нікчемним, оскільки при його складанні та посвідченні допущені були грубі порушення норм діючого законодавства, до того ж мати не мала наміру передати у власність лише ОСОБА_4 все своє спадкове майно, оскільки неодноразово казала, що земельні паї залишаться позивачу.

Підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків. Присутність не менш як двох свідків є обов`язковою умовою при посвідченні заповітів. У заповіті зазначаються прізвище ім`я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.

Свідки при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Порушення форми та порядку посвідчення заповітів являють собою неврахування будь-яких імперативних вимог закону, підзаконних актів щодо складання заповіту.

В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Позивач вказує, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати.

Посвідчувальний напис на заповіті, начебто, підписаного ОСОБА_3 , не відповідає вимогам діючого законодавства. На посвідчувальному написі відсутній запис, що заповіт власноручно підписаний заповідачем у присутності посадової особи та не вказаний час підписання заповіту.

Крім цього, заповіт посвідчений поза приміщенням органу місцевого самоврядування, а у посвідчувальному написі не зазначена причина посвідчення заповіту поза приміщенням органу місцевого самоврядування та не зазначене місце складання та посвідчення заповіту.

Також позивач відмічає, що заповіт складено особою, яка не мала на те права.

Крім того, позивач зазначає, що рукописний текст у заповіті та підпис написані не його матір`ю, оскільки її почерк знає.

Позивач також вважає, що заповіт складено не зі слів його матері, оскільки вона наа той час, через хворобу дійсно не могла далеко ходити, а тому вона не могла прийти в сільську раду. А якби прийшла в сільську раду, то не було б потреби посвідчувати заповіт вдома.

19 листопада 2020 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить встановити нікчемність заповіту, посвідченого 02 лютого 2015 року секретарем Паланської сільської ради Томашпільського району, Вінницької області Резнік Галиною Іванівною, вчиненого від імені матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка проживала в с.Паланка, Томашпільського району, Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заповіт посвідчено особою, яка у передбаченому законом порядку не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій.

Заяву обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померла.

Після смерті матері позивач звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В кінці 2018 року позивач дізнався про існування заповіту від 02 лютого 2015 року, посвідченого службовою особою від імені Паланської сільської ради на ім`я ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача ОСОБА_4 помер.

Позивач вказує, що спадкоємцем ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії після смерті його матері є донька ОСОБА_4 , громадянка РФ - ОСОБА_2 .

Позивач наголошує, що зазначений заповіт слід визнати нікчемним, оскільки при його складанні та посвідченні допущені були грубі порушення норм діючого законодавства, до того ж мати не мала наміру передати у власність лише ОСОБА_4 все своє спадкове майно, оскільки неодноразово казала, що земельні паї залишаться позивачу.

Підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення.

Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причин, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, Однак у посвідчувальному написі не зазначена адреса, а також причина з якої нотаріальна дія була вчинена за місцем проживання заповідача.

Позивач вказує, що нотаріальні дії повинні вчинятися лише після їх оплати.

Посвідчувальний напис на заповіті, начебто, підписаного ОСОБА_3 , не відповідає вимогам діючого законодавства. На посвідчувальному написі відсутній запис, що заповіт власноручно підписаний заповідачем у присутності посадової особи та не вказаний час підписання заповіту.

Крім того, позивач зазначає, що рукописний текст у заповіті та підпис написані не його матір`ю, оскільки її почерк знає.

Позивач також вважає, що заповіт складено не зі слів його матері, оскільки вона та той час, через хворобу дійсно не могла далеко ходити, а тому вона не могла прийти в сільську раду. А якби прийшла в сільську раду, то не було б потреби посвідчувати заповіт вдома.

Позивач вказує, що, оскільки заповіт посвідчено саме секретарем сільської ради, то лише рішенням сесії Паланської сільської ради Резнік Г.І. мала бути уповноважена на вчинення нотаріальних дій. Оскільки таке рішення на сесіях Паланської сільської ради з моменту обрання ОСОБА_5 секретарем сільської ради і до моменту посвідчення заповіту не приймалося, заповіт є нікчемним, так як нотаріальні дії вчинено особою, на яку рішенням відповідного органу місцевого самоврядування не покладено вчинення цих дій.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19 листопада 2020 року.

19 листопада 2020 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 19 листопада 2020 року, підготовче засідання відкладено на 22 грудня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 грудня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 11 лютого 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 лютого 2021 року, розгляд справи відкладено на 30 березня 2021 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Чудак В.Д. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в уточненому позові, попросили позов задовольнити. Позивач також зазначив, що волевиявлення ОСОБА_3 не було, оскільки з мамою неодноразово спілкувався, та вона говорила, що спадщина буде поділена навпіл між синами. Вважає, що заповіт диктував брат, а не матір. Представник позивача вказав, що оскільки заповіт посвідчений неуповноваженою особою, то він є нікчемний. Окрім того, щодо клопотання позивача про виклик свідка - секретаря сільської ради, представник позивача вказав, що на даний час викликати вказаного свідка не має необхідності.

Представник відповідача, ОСОБА_2 , адвокат Дробаха С.В. в судовому засіданні позов не визнав, вказав що спадкодавець ОСОБА_3 здійснила своє вільне волевиявлення. Вона звернулась до компетентного органу та виявила свою волю в заповіті. Даний факт сторона позивача не оспорює. Чи компетентною була особа, яка посвідчує заповіт, спадкодавець не могла знати, оскільки зверталась до компетентного органу. Заповіт було зареєстровано та сплачено державне мито.

Представник відповідача, Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, Щербатий А.І., в судовому засіданні вказав, що волевиявлення спадкодавця не оспорюється стороною позивача. Дійсно інструкцією з діловодства уповноважена особа по сільській чи селищній раді, в тому числі секретар, має право посвідчувати заповіти. Однак рішення, що секретар Паланської сільської ради мала право посвідчувати заповіти надати до суду не може, так як в результаті реорганізації сільські ради об`єдналися, та вказане рішення не має можливості відшукати. Щодо задоволення позову, покладається на розсуд суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст.202 ЦК України (поняття і види правочинів) заповіт належить до односторонніх правочинів, і на нього поширюються положення глави 16 ЦК України «Правочини», в тому числі щодо наслідків недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочинів.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до п.17 постанови пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування, право на пред`явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат».

Згідно п.1.2 даного Порядку, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно п.2.1 даного Порядку, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Згідно п.2.3 даного Порядку, при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат».

Згідно п.2.4 даного Порядку, при посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Правилами вчинення окремих видів нотаріальних дій, визначених у розділі ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, встановлено, що при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Паланка Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_3 .

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно довідки Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 15.06.2018 року, після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та земельного паю. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за законом є син ОСОБА_1 , спадкоємцем за заповітом є син ОСОБА_4 , інших спадкоємців немає.

Відповідно до заповіту від 02 лютого 2015 року №5, ОСОБА_3 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 заповіла ОСОБА_4 все своє майно. Заповіт посвідчено секретарем Паланської сільської ради Резнік Г.І. Заповіт складений за місцем проживання заповідача в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .

Згідно копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 .

Згідно відповіді Томашпільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , спадкоємицею всього майна ОСОБА_3 , є ОСОБА_2 .

Згідно книги реєстрації заповітів, відомості про реєстрацію заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 внесено за №3 за 2015 рік.

Як вбачається з відповіді Томашпільської селищної ради №05-40-14/1273 від 27.12.2020 року на ухвалу суду, рішення Паланської сільської ради про покладення на певних осіб Паланської сільської ради повноважень щодо вчинення нотаріальних дій не приймалося.

З правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні у справі «Лелас проти Хорватії», вбачається, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що заповіт було складено посадовою особою компетентного органу, внесено до книги реєстрації, заповідачем сплачено державне мито. Здійснюючи волевиявлення на складання заповіту у встановленому законом порядку, при зверненні в сільську раду, заповідач обґрунтовано сподівалася на оформлення її волевиявлення належним чином. Визнання заповіту нікчемним може спричинити зміну волевиявлення заповідача.

Щодо посилання позивача на ту обставини, що в посвідчувальному написі не зазначена адреса, а також причина з якої нотаріальна дія була вчинена за місцем проживання заповідача та інші технічні недоліки заповіту, то відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року, у справі № 397/1396/19, технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. подібна правова позиція Верховного Суду міститься і в постанові від 20.05.2019 у справі № 522/904/16- ц та постанові від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15 -ц,

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки обставини на які посилається позивач у своєму позові не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 202, 203, 215, 1216, 1217, 1218, 1220, 1247, 1257, ЦК України, ст.ст. 1,2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 106, 110, 141, 258-259, 263-265, 354, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення нікчемності заповіту - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 26.06.1996 року Томашпільським РВУМВС України у Вінницькій області, РНКОПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 , РФ

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2021 року

Суддя: О. В. Пилипчук