Постанова № 9619357, 21.04.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 р. Справа № 2а-935/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання-Дишковець Ю.М.,

представника позивача - Дудко І.М.,

представника відповідача - Чередниченко М.В., Аргунової О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-935/10/1870

за позовом Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Свеський насосний завод" (надалі по тексту позивач, ПАТ "Свеський насосний завод") звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач, Шосткинська МДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000082330/0 від 14.08.2009 р. та №0000082350/0 від 14.08.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 24.07.2009 року Відкрите акціонерне товариство «Свеський насосний завод» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Свеський насосний завод».

У серпні 2009 року ПАТ «Свеський насосний завод» отримало податкове повідомлення-рішення № 0000082330/0 від 14 серпня 2009 року, яким Шосткинська МДПІ Сумської області, на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ПАТ «Свеський насосний завод» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в розмірі 209275 грн. 00 коп., в т.ч. 145261 грн. 00 коп. - основний платіж та 64014 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у серпні 2009 року ПАТ «Свеський насосний завод» отримало також податкове повідомлення-рішення № 0000082350/0 від 14 серпня 2009 року, яким Шосткинська МДПІ Сумської області, на підставі п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зменшила суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 121250 грн. 00 коп., в т.ч. за липень 2008 року в розмірі 14917 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в розмірі 13333 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в розмірі 56189 грн. 00 коп., за листопад 2008 року в розмірі 36811 грн. 00 коп., за порушення п.п. 7.4.1, п.п 7.4 4, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Шосткинської МДПІ став акт перевірки № 927/2300/05785454 від 03.08.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Свеський насосний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р.», в якому зазначено про порушення з боку ВАТ «Свеський насосний завод»:

-приписів п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо заниження податку на прибуток в періоди, що перевірялися, на загальну суму 145261 грн. 00 коп.. в т.ч.: за звітний період 1 півріччя 2008 р. в сумі 66153,00 грн.; за звітний період 3-й кварталу 2008 . в сумі 138326 грн.; за звітний період 2008 р. в сумі 145 140 грн.; за звітний період 1 кварталу 2009 року в сумі 121 грн.;

-приписів п.п. 7.4.1, п.п 7.4 4, п. 7.4, п.п. 7.7.1. п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо завищення сум податку на додану вартість, які підлягали бюджетному відшкодуванню з бюджету у сумі 121250 грн. 00 коп., в т.ч. за липень 2008 р. у розмірі 14917 грн. 00 коп., за серпень 2008 р. у розмірі 13333 грн. 00 коп., за жовтень 2008 р. у розмірі 56189 грн. 00 коп., за листопад 2008 р. у розмірі 36811 грн. 00 коп.

ПАТ «Свеський насосний завод» не погодився з висновками матеріалів перевірки та прийнятими Шосткинською МДПІ у Сумській області повідомленнями - рішеннями № 0000082330/0 та № 0000082350/0 від 14 серпня 2009 року, оскільки вважає їх незаконними, протиправними і такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Позивач, вважає, що послуги, які надавалися ТОВ «РКК «Гравес-Транслізинг» і ТОВ «Ванекса» та придбавалися ПАТ «Свеський насосний завод», стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю товариства, товари виготовлялись під торговими марками/знаками для товарів і послуг, які належать товариству на праві власності. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності товариства з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що у період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, є аналіз оборотів та надходження коштів від контрагентів за період перевірки (додається), наведений перевіряючими у додатках до акту перевірки.

Для уникнення зменшення обсягів реалізації, ПАТ «Свеський насосний завод» оплачувались послуги, направлені на збут товару, які надавалися від їх агентів, які описані в акті перевірки. Отже, витрати, здійснені товариством на оплату таких послуг, вважає є економічно обґрунтованими.

Оскільки, зазначені послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, суттєвий характер.

Крім того, зазначає, що п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем у акті перевірки зі складу валових витрат ПАТ «Свеський насосний завод», відсутні. Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг, а тому документи, що були у наявності у ПАТ «Свеський насосний завод», які надавалися з боку їх Агентів були достатні для віднесення отриманих послуг до валових витрат нашого товариства.

А тому, вважає, що ПАТ «Свеський насосний завод» правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат в сумі 796441 грн. 41 коп., в т.ч. за звітний період 1 - півріччя 2008 р. на суму 141250 грн. 00 коп. (2-й квартал 2008 р. на суму 141250 грн.), 3-и квартали 2008 р. на суму 422195 грн. (3-й квартал 2008 р. на суму 280945 грн.), 2008 р. на суму 796441 грн. (4-й квартал 2008 р. на суму 374246 грн.), без порушення вимог п. 5.1. пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як зазначено в акті перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що Шосткинською МДПІ в акті перевірки також було помилково визначено, що ПАТ «Свеський насосний завод» завищено валові витрати в сумі 123362 грн., адже в даному випадку є помилкою те, що заборгованість по взаємовідносинах із АТЗТ «Укргазтехніка» м. Харків, визнано перевіряючим як безнадійною заборгованістю, оскільки вказана вище сума є стягнутою в судовому порядку, що підтверджується відповідним наказом господарського суду Сумської області від 24.03.2005 року № 15/70-05, який було надано для огляду перевірячим під час перевірки. А тому, ця сума не підпадає під поняття безповоротної фінансової позики, як це визначено п.п. 1.22. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже строки позовної давності на неї не розповсюджуються, так як вона вже стягнута в судовому порядку.

Виходячи з цього, жодних порушень з боку ПАТ «Свеський насосний завод» вчинено не було, і віднесення цих витрат в сумі 123362 грн. до складу валових є цілком законним і обґрунтованим виходячи з положень п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлено під час перевірки, а саме, що з боку ПАТ «Свеський насосний завод» було завищено валові доходи за звітний період 2008 р. на суму 348092 грн. і перевіряючим було враховано та знято цю суму із суми завищених податкових витрат, то висновки відповідача в акті перевірки про не донарахування податку на прибуток в розмірі 145261 грн. є неправомірним та безпідставним.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період, і даний Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, цей Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього суб'єкта господарювання та його посадових осіб.

Зокрема, згідно висновків Шосткинської МДПІ, які викладені в акті перевірки, існує інформація про порушення прокуратурою Шевченківського району м. Києва кримінальної справи № 60-3204 відносно посадової особи Федорченко А.Ф. (який за обліковими даними установчих документів підприємства був керівником ТОВ «Гравес -Транслізинг») за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. При цьому, згідно висновків відповідача за рішенням суду було припинено діяльність і іншого Агента - ТОВ «Ванекса».

При цьому ПАТ «Свеський насосний завод» вважає, що зазначені вище обставини не є підставою для позбавлення товариства, як платника податку, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо і останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На момент здійснення господарських операцій їх контрагенти ТОВ «Гравес - Транслізинг» та ТОВ «Ванесса» знаходилися в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується відповідними витягами з реєстру, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, і будь-які питання про їх анулювання в період їх діяльності у встановленому порядку не порушувалися.

Враховуючи вказані вище обставини не погоджуються з висновками відповідача, що викладені в акті перевірки, адже вони суперечать приписам п.п. 7.7.1, 7.7.2. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2, 10.4 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та реальним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з доводів викладених в запереченні на позовну заяву.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30.06.2009 року по 27.07.2009 року Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №927/2300/05785454 від 03.08.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Свеський насосний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р.», в якому зазначено про порушення з боку ВАТ «Свеський насосний завод»;

-приписів п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо заниження податку на прибуток в періоди, що перевірялися, на загальну суму 145261 грн. 00 коп.. в т.ч.: за звітний період 1 півріччя 2008 р. в сумі 66153,00 грн.; за звітний період 3-й кварталу 2008 . в сумі 138326 грн.; за звітний період 2008 р. в сумі 145 140 грн.; за звітний період 1 кварталу 2009 року в сумі 121 грн.;

- приписів п.п. 7.4.1, п.п 7.4 4, п. 7.4, п.п. 7.7.1. п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо завищення сум податку на додану вартість, які підлягали бюджетному відшкодуванню з бюджету у сумі 121250 грн. 00 коп., в т.ч. за липень 2008 р. у розмірі 14917 грн. 00 коп., за серпень 2008 р. у розмірі 13333 грн. 00 коп., за жовтень 2008 р. у розмірі 56189 грн. 00 коп., за листопад 2008 р. у розмірі 36811 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного акту винесено податкові повідомлення - рішення: № 0000082330/0 від 14 серпня 2009 року, яким Шосткинська МДПІ Сумської області, на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ПАТ «Свеський насосний завод» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в розмірі 209275 грн. 00 коп., в т.ч. 145261 грн. 00 коп. - основний платіж та 64014 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та податкове повідомлення-рішення № 0000082350/0 від 14 серпня 2009 року, яким Шосткинська МДПІ Сумської області, на підставі п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зменшила суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 121250 грн. 00 коп., в т.ч. за липень 2008 року в розмірі 14917 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в розмірі 13333 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в розмірі 56189 грн. 00 коп., за листопад 2008 року в розмірі 36811 грн. 00 коп., за порушення п.п. 7.4.1, п.п 7.4 4, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення №88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2008 року Публічно акціонерним товариством "Свеський насосний завод" укладено Агентський договір з ТОВ «Ванекса» №6 та 01.08.2008 року укладено Агентський договір з ТОВ «РКК «Гравес-Транслізінг»» №7 про надання про надання маркетингових та інших послуг (а.с. 85-88).

Виходячи з визначення терміна "маркетинг", наведеного в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №1-інновація "Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства", затвердженій наказом Держкомстату України від 28.11.2005 р. №382, вбачається, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку. Пунктом 19 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Послуги, які надавалися ТОВ «РКК «Гравес-Транслізинг» і ТОВ «Ванекса» та придбавалися ПАТ «Свеський насосний завод», стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю товариства, товари виготовлялись під торговими марками/знаками для товарів і послуг, які належать товариству на праві власності. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності товариства з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що у період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, є аналіз оборотів та надходження коштів від контрагентів за період перевірки, наведений перевіряючими у додатках до акту перевірки (а.с. 67).

Оскільки, зазначені послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, суттєвий характер.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання та виконання договорів сторони Агентських угод мали цивільну правоздатність, їх державну реєстрацію не було скасовано у встановленому порядку, а тому сторони не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут ПАТ «Свеський насосний завод» взагалі не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання Агентських угод.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем у акті перевірки зі складу валових витрат ПАТ «Свеський насосний завод», відсутні.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Водночас пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає можливість віднесення до складу валових витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому ні Закон, ні інші нормативні акти не встановлюють вимоги та не дають роз'яснення, що для віднесення до валових витрат передпродажні послуги мають надаватися тільки стосовно товарів, що є власністю платника податку.

Відповідно до пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно пп. "г" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181 податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Висновок щодо права підприємств на віднесення до складу валових витрат вартості зазначених послуг зроблено в листі ДПАУ від 08.04.2008 р. № 3 146/6/15-016.

ПАТ «Свеський насосний завод» під час податкової перевірки надавало перевіряючим відповідні Агентські договори про надання маркетингових та інших послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт, звіти агента про виконану роботу та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги.

Крім того, в Акті перевірки перевіряючими не спростовується достовірність цих документів та не зазначається які ще документи мали бути надані, щоб підтвердити факт надання маркетингових та інших послуг. Зокрема, в Акті йдеться про те, що в актах виконаних робіт зазначено інформацію, щодо контрагентів, з якими ПАТ «Свеський насосний завод» укладало договори до укладення Агентських угод з Агентами. Однак, факт укладення господарських договорів з контрагентами на поставку продукції, до моменту укладення Агентських угод, в даному випадку не має ніякого значення, адже умови цих договорів не зобов'язували контрагентів вибрати певну кількість продукції товариства. Однак, придбання контрагентами продукції ПАТ «Свеський насосний завод», залежало від здійсненої Агентами роботи по її придбанню саме цими контрагентами, адже в даному випадку товариство по великому рахунку не цікавить яким чином організовувалася робота Агентів стосовно придбання контрагентами продукції саме у даного товариства, так як товариство цікавив сам факт того, що контрагенти придбавали продукцію саме після проведеної маркетингової роботи з боку Агентів.

При цьому, жодних порушень чинного законодавства в даному випадку не відбувається з тих підстав, що відповідно до положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. З боку відповідача жодним чином не доведено факту відсутності таких домовленостей.

Згідно Правил ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових та інших послуг додатковими документами.

Отже, суд вважає, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг, а тому документи, що були у наявності у ПАТ «Свеський насосний завод», які надавалися з боку їх Агентів були достатні для віднесення отриманих послуг до валових витрат товариства.

За змістом п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені повідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи із змісту вищенаведених норм, вимог щодо адресного надання послуг, інформації до періоду надання послуг та необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять. Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від вищевказаних Агентів товариства, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними або фіктивними у встановленому чинним законодавством порядку (а.с. 74, 77, 80,82).

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, обов'язок щодо доказування свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання Шосткинської ДПІ, як на докази по даній справі, на пояснення окремих працівників або листи контрагентів позивача - покупців продукції товариства, які додані відповідачем до матеріалів справи, є безпідставним та необґрунтованими, так як надані пояснення та листи не є належними доказами по даній справі, адже жодне із них не доказує і не дає підстав стверджувати про факт відсутності реального надання послуг з боку Агентів позивача, з таких причин:

1) окрема частина таких пояснень надана не керівниками цих підприємств, а керівниками окремих структурних підрозділів, які в дійсності могли і не знати про ті чи інші переговори які велися стосовно придбання тієї чи іншої продукції з боку саме керівництва таких підприємств (зокрема це лист ТД «Все для АЗС», яке підписане за керівника підприємства взагалі не встановленою особою, про що свідчить «коса» риска напроти посади керівника в реквізиті «підпис»; пояснення надане начальником відділу закупівель ВАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю» Кострикіним, при цьому таке пояснення прямо суперечить офіційному листу керівника даного підприємства Туряниці, який зазначає, що інформацію про підприємство було отримано із реклами, а також взагалі не зазначає інформацію про Агентів, які фігурують по даній справі (в листі зазначено про відсутність взаємовідносин з компанією Тур карго, яка взагалі не фігурує по даній справі); пояснення надане бухгалтером ТОВ «Сіверодонецьке НВО «Хімресурс» Абашкіною М.Н.);

2)пояснення, що надані окремими посадовими особами покупців (зокрема начальником відділу закупівель ВАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю» Кострикіним, пояснення надане бухгалтером ТОВ «Сіверодонецьке НВО «Хімресурс» Абашкіною М.Н.), надавалися виключно стосовно себе як свідків по кримінальній справі, і не можуть свідчити про те, що такі переговори не велися представниками Агентів позивача з іншими працівниками або посадовими особами таких покупців;

3)в окремих поясненнях (зокрема ВАТ «Запорізьський електровозоремонтний завод», АТ «Промкомплект», ТД Все для АЗС, ПП «Ноговіцин») зазначається, що інформація була отримана або з Інтернету, або із довідників, або з каталогів, однак, у них не вказано ким саме розмішувалася така інформація на сайтах в Інтернеті, або хто надавав ті чи інші довідники або каталоги стосовно продукції товариства, що не виключає можливості розміщення такої інформації та передання або розсилання довідників і каталогів саме Агентами позивача, згідно умов укладених Агентських угод;

4)окремі пояснення контрагентів позивача, що надані з боку відповідача, взагалі спростовують офіційними листами контрагентів - покупців, що скріплені мокрими печатками таких підприємств, про те, що відносини з Агентами позивача все таки мали місце, це зокрема листи, що надані до матеріалів справи з по ТОВ «Метпромгруп» (РФ) та ЗАТ НП и ИП «ОСО» (РФ) (а.с. 200-201).

5)окремі листи та пояснення (зокрема надані ТОВ «Продукти України, ЗАТ «Пласт», ВАТ «Алчевськкокс, ВАТ «Львівський жиркомбінат», ВАТ «Івано-Франківський молокозавод», ПП «Юпітер-Снаб») лише свідчать про те, що такі покупці: або не мали фінансово - господарських відносин, або не проводили взаєморозрахунків, або не укладали договори з Агентами позивача, однак, в даному випадку їх і не могло бути, так як, цього від них і не вимагалося, адже такі відносини існували між товариством і Агентами, які виступали саме від імені позивача, і в багатьох випадках під час переговорів з контрагентами - покупцями представлялися саме співробітниками Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод", на що мали відповідний дозвіл з боку керівництва товариства, згідно існуючих агентських угод, що зокрема безпосередньо підтверджується копією листа ТОВ «РКК «Гравес - Транслізинг».

6)стосовно наявності окремих контрагентів, у Звітах іншого контрагента, а саме з ТОВ «Компанія «Туркарго», суд, не приймає зазначені доводи, виходячи з наступного.

В основному Агенти позивача сприяли в укладенні правочинів між товариством та потенційними покупцями. Дана робота Агентів жодним чином не суперечить положенням укладених між сторонами Агентських угод, адже згідно Предмету угоди, Агент, зокрема, «надає інші послуги, сприяє укладенню контрактів, договорів та інших угод між Принципалом і необхідними партнерами».

При цьому слід зазначити, що укладення інших Агентських угод з іншими контрагентами жодним чином не заборонено діючим законодавством.

Агентська винагорода виплачувалася Агентам не один раз за пошук контрагента, а стільки разів (звітних періодів), скільки завдяки роботі того чи іншого Агента було укладено правочинів щодо купівлі - продажу продукції, відвантаженої ПАТ «Свеський насосний завод» на адресу того чи іншого покупця, який придбавав продукцію саме у позивача на підставі проведеної з ним роботи Агентом.

Таким чином, наявність у звітах Агентів одних і тих самих контрагентів, може свідчити виключно про те, що така робота здійснювалася у різних періодах надання таких послуг з боку агентів, адже надані відповідачем звіти Агента підтверджують те, що ТОВ «Компанія «Туркарго» надавала агентські послуги виключно по лютий 2008 року, після цього такі послуги надавало по травень 2008 року ТОВ «Ванекса», а після цього ТОВ «Гравес-Транслізинг», і в даному випадку порушення чинного законодавства відсутні.

Таким чином, послуги, передбачені Агентськими договорами про надання маркетингових та інших послуг, які були укладені між ПАТ «Свеський насосний завод» та ТОВ «РКК «Гравес-Транслізинг» і ТОВ «Ванекса», пов'язані з продажем продукції товариства та стосуються продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що ПАТ «Свеський насосний завод» правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат в сумі 796441 грн. 41 коп., в т.ч. за звітний період 1 - півріччя 2008 р. на суму 141250 грн. 00 коп. (2-й квартал 2008 р. на суму 141250 грн.), 3-и квартали 2008 р. на суму 422195 грн. (3-й квартал 2008 р. на суму 280945 грн.), 2008 р. на суму 796441 грн. (4-й квартал 2008 р. на суму 374246 грн.).

Крім того, Шосткинською МДПІ в акті перевірки зазначено, що ПАТ «Свеський насосний завод» завищено валові витрати в сумі 123362 грн., оскільки заборгованість позивача по взаємовідносинах із АТЗТ «Укргазтехніка» м. Харків, визнано перевіряючими як безнадійною заборгованістю.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Зазначена сума є стягнутою в судовому порядку, що підтверджується відповідним наказом господарського суду Сумської області від 24.03.2005 року № 15/70-05 (а.с. 108).

Згідно з положень п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Сума заборгованості не підпадає під поняття безповоротної фінансової позики, як це визначено п.п. 1.22. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже строки позовної давності на неї не розповсюджуються, так як вона вже стягнута в судовому порядку. Таким чином, в даному випадку є помилковим висновок, що ця сума має бути виключена з валових витрат.

При цьому, нормами положень ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема у разі п. б) часткового виконання рішення боржником. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

На виконання вимог даного наказу господарського суду Сумської області від 24.03.2005 року № 15/70-05 ПАТ «Свеський насосний завод» здійснювалося часткове виконання даного рішення суду, про що свідчать платіжні доручення № 1327 від 08.06.2007 року на суму 2000 грн., № 1409 від 15.06.2007 на суму 2000 грн., № 1500 від 22.06.2007 на суму 2000 грн. № 2877 від 26.10.2007 на суму 16000 грн., № 3025 від 02.11.2007 на суму 18500 грн., а отже, враховуючи, що остання проплата з боку товариства відбулася 02.11.2007 р., то в даному випадку, строк перервався, і у АТЗТ «Укргазтехніка» є законна можливість пред'явити виконавчий документ до примусового виконання в строк до 02.11.2010 р.

Виходячи з цього, жодних порушень з даного питання з боку ПАТ «Свеський насосний завод» вчинено не було, і віднесення цих витрат в сумі 123362 грн. до складу валових є законним і обґрунтованим.

Крім того, суд не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення підприємством відповідних сум сплаченого ПДВ до сум податкового кредиту та подальше заявлення їх до бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

Законами України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про податок на додану вартість», а також іншими законами, податковому органу не надається право встановлювати умови недійсності документів, а також визнавати недійсними документи, зокрема, податкові накладні.

Згідно пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту видатків по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями. Тобто, право на податковий кредит існує, зокрема по податковим накладним наданим продавцем, до тих пір, поки інше не буде встановлено рішенням суду.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ПАТ «Свеський насосний завод», сплатив кошти за надані послуги (в т.ч. суми ПДВ) та фактично отримав послуги і податкові накладні від свого контрагента, можна зробити висновок, що віднесення товариством до податкового кредиту перевіряємого періоду зазначених у акті перевірки сум ПДВ та заявлення його до бюджетного відшкодування у відповідних податкових періодах є правильним і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період, і даний Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, цей Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього суб'єкта господарювання та його посадових осіб.

Зокрема, згідно висновків Шосткинської МДПІ, які викладені в акті перевірки, існує інформація про порушення прокуратурою Шевченківського району м. Києва кримінальної справи № 60-3204 відносно посадової особи Федорченко А.Ф. (який за обліковими даними установчих документів підприємства був керівником ТОВ «Гравес -Транслізинг») за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. При цьому, згідно висновків відповідача за рішенням суду було припинено діяльність і іншого Агента - ТОВ «Ванекса».

При цьому суд вважає, що зазначені вище обставини не є підставою для позбавлення товариства, як платника податку, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо і останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На момент здійснення господарських операцій їх контрагенти ТОВ «Гравес - Транслізинг» та ТОВ «Ванесса» знаходилися в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується відповідними витягами з реєстру, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, і будь-які питання про їх анулювання в період їх діяльності у встановленому порядку не порушувалися (а.с. 97-102).

Враховуючи вказані вище обставини суд вважає, що доводи викладені в акті перевірки, суперечать приписам п.п. 7.7.1, 7.7.2. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2, 10.4 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та реальним обставинам справи з наступних підстав.

Сума ПДВ підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, звітами агентів, які були підписані з боку ТОВ «Гревес- Транслізинг» та ТОВ «Ванекса», які в установленому порядку, на момент здійснення господарської діяльності, були зареєстровані і як суб'єкти господарювання, і як платники ПДВ.

ПАТ «Свеський насосний завод» сплатило ПДВ в ціні наданих послуг, що не заперечується представниками відповідача.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку із будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, і має відємне значення.

Згідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, що дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає до податкового органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) ПДВ здійснюється відповідним податковим органом.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г». «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають зокрема, за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність сплати до бюджету відповідно до Закону.

Несплата податку контрагентами ПАТ «Свеський насосний завод» не впливає на податковий кредит товариства та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Адже несплата продавцем до бюджету сум податків у встановленому порядку тягне визначену законодавством відповідальність саме для продавця.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальність або порушення прав та інтересів платника податків за діяння інших платників.

У відповідності до порядку визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), і строків проведення розрахунків, передбачених п.7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та згідно із положеннями п.п. 2.1., 2.2., 2.4., 3.1., 4.1., 4.2., 6.1., 6.2., 6.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 №209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 року №200/86), підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

До того ж безпосередній порядок обчислення і сплати податку на додану вартість встановлено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті вказується, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2 Порядку Заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів робіт, послуг), порядку їх заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037, факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує виключно податкова накладна.

Згідно ч. 3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

ТОВ «Гравес - Транслізинг» та ТОВ «Ванекса» були зареєстровані і як суб'єкти господарювання, і як платники податку на додану вартість, а тому мали право на оформлення податкових накладних, а виписані ними податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, повністю відповідають вимогам законодавства та господарському зобов'язанню між нашими сторонами. Таким чином, на підставі цих виписаних податкових накладних у ТОВ «Гравес - Транслізинг» та ТОВ «Ванекса» виникли обов'язки по включенню вказаних в них сум до складу податкового зобов'язання з ПДВ, а у ПАТ «Свеський насосний завод» виникло право на включення сплачених ним сум до податкового кредиту з ПДВ з від'ємним значенням, що й було фактично зроблено позивачем, і не заперечується перевіряючим у акті перевірки.

При цьому, відповідач в матеріалах перевірки взагалі не наводить жодних доказів, що з боку контрагентів ПАТ «Свеський насосний завод» - ТОВ «Гравес - Транслізинг» та ТОВ «Ванекса» не було дотримано вимог чинного податкового законодавства стосовно включення ним отриманих від товариства сум ПДВ до складу податкового зобов'язання, а також щодо несплати їх до бюджету у встановленому порядку.

Крім того, у відповідачем не надано доказів стосовно притягнення посадових осіб вказаних вище товариств до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу відповідачем не наведено також жодного доказу, яким би визнавалося у встановленому законодавством України порядку недійсними зазначені вище податкові накладні, порушення з боку ПАТ «Свеський насосний завод» та ТОВ «Гравес - Транслізинг» і ТОВ «Ванекса» податкового чи бухгалтерського обліку, або доказів безтоварності вказаних господарських операцій.

Що стосується донарахування податку на прибуток в сумі 2332,00 грн., яка визначена в податковому повідомленні - рішенні № 0000082330/0 від 14.08.2009 року, у звязку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат 9330,00 грн. суд зазначає наступне.

Вважаючи правомірним віднесення до складу валових витрат 796441 + 123362 = 919803 грн., а також враховуючи, що на сторінках 6-7 акту перевірки встановлено, що з боку товариства завищено також валові витрати за звітний період 2008 року на суму 348092 грн., то в даному випадку ніякого податку на прибуток не виникає, оскільки, якщо: 348092 (зняті валові доходи) - 796441 - 123362 (валові витрати) = - 571711 (валових витрат). Тому сума, яка зазначена в акті перевірки в розмірі 9330 грн., як безпідставно віднесена до валових витрат і яка знімається відповідачем з валових витрат, в даному випадку є не суттєвою, адже якщо суму 571711 грн. валових витрат зменшити на суму 9330 грн. то в результаті все одно буде від'ємне значення об'єкта оподаткування, що не дає права Відповідачу у відповідності положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в даному випадку, донарахувати податок на прибуток.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно включено до валових витрат витрати на придбання маркетингових досліджень, оскільки зазначені послуги є такими що повязані з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку тому , у позивача були законні підстави, передбачені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з таким придбанням.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000082330/0 від 14.08.2009 р. та №0000082350/0 від 14.08.2009 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" понесені судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. <Сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2010 р.