Вирок № 96191009, 12.04.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1573/18

Провадження № 1-кп/645/79/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Іващенка С.О.,

секретаря судових засідань - Гурської С.Ю.,

за участю прокурора - Осадчої Л.О.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - адвоката Паришкури В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220470002563 від 18.05.2014, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 18.05.2014 приблизно о 02 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21154», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи право керування таким транспортним засобом, рухався проїжджою частиною по проспекту Л. Ландау м. Харкова зі сторони Московського проспекту у напрямку Салтівського шосе м. Харкова, зі швидкістю приблизно 60 км/год.

В ході руху по проспекту Л. Ландау в м. Харкові в районі перехрестя з вулицею Краснодарською м. Харкова, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

«у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», внаслідок чого ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , що рухалася проїзною частиною проспекту Л. Ландау м. Харкова по смузі руху автомобілю «ВАЗ 21154», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , зліва направо перпендикулярно його руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертизи 539-А/14 від 17.06.2014, були спричинені наступні тілесні ушкодження - гостра черепно-мозкова травма: забій головного мозку з осередками контузій, внутрішньочерепові, крововиливи, перелом кісток зведення та основи черепу, забійні рани голови, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя; зачинений осколковий перелом правого стегна у середній третині із зсувом, відчинений 2 Б тип перелом правого ліктьового відростку із зсувом, які за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров`я; садна грудної клітини та нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 , яке знаходиться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, побачивши, що проїзною частиною проспекту Л. Ландау м. Харкова по смузі руху автомобілю під його керуванням, рухається пішохід, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди у вигляді пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину зліва на право відносно руху автомобілю за кермом якого перебував ОСОБА_2 , внаслідок чого, спричинив ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте зазначив, що з боку потерпілої також були порушення правил дорожнього руху, оскільки вона переходила перехрестя не по пішохідному переходу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Обвинувачений також пояснив, що потерпілу він не одразу побачив, оскільки для нього було не очікувано, тому що подія відбулась майже о третій годині ночі.

Окрім визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_2 , його провина у фактично скоєному повністю підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні наступних доказів.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що дійсно, 18.05.2014 близько 02.50 год., вона переходила проїзну частину на перехресті вул.. Краснодарської та пр-ту Л.Ландау в м. Харкові по діагоналі та не заперечувала, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння та на світлофор не дивилась. Внаслідок ДТП, зазначеного вище вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, які потребували довготривалого та коштовного лікування, є інвалідом третьої групи.

В судовому засіданні були також допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дав свідчення про те, що у 2014 році, точніше дати він не пам`ятає, вночі, в районі перехрестя пр-ту Л.Ландау та вул.. Халтуріна в м. Харкові він бачив як дівчина, босоніж, у кіоску «Кулиничі» придбала каву, після чого пішла та сіла в машину. Та як потім з`ясувалось, вона сіла не свою машину, а її таксі очікувало з іншого боку. Тож вона стала йти через перехрестя до таксі по діагоналі, не дивлячись по сторонам та не зважаючи на червоне світло світлофору. З боку «Комунального» ринку по пр-ту Л. Ландау їхав сірий автомобіль зі швидкістю приблизно 50-60 км/год з ближнім світлом фар. Він бачив, що дівчина зненацька вискочила на полосу руху цього автомобіля, внаслідок чого автомобіль збив потерпілу. Водій, який збив дівчину, викликав швидку та поліцію. Свідок також пояснив, що потерпіла перебігала дорогу не по пішохідному переходу перехрестя, а також, коли вона переходила дорогу дівчину хитало з боку в бік.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною обвинуваченого ОСОБА_2 , та 18.05.2014 вночі їй подзвонила його мати та сказала, що трапилось ДТП за участю ОСОБА_2 , який на перехресті збив пішохода. Вона з його матір`ю поїхали до лікарні, куди відвезли потерпілу. Лікарі їм повідомили, що наразі особу потерпілої не встановлено, однак в її крові виявлено близько двох проміле алкоголю. Свідок також пояснила, що вони з матір`ю ОСОБА_2 у день ДТП та на другий день купували необхідні ліки для потерпілої. За весь час лікування потерпілої ОСОБА_1 вони витратили близько 16000,00 грн.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав свідчення про те, що потерпіла ОСОБА_1 є його співмешканкою, яка на цей час проживає в смт Дворічне Харківської області зі своєю матір`ю. Свідок пояснив, що очевидцем події ДТП за участю ОСОБА_1 він не був, проте після цієї події у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я, в неї часто болять ноги та голова, вона інвалід третьої групи. Свідку відомо , та він бачив, що у лікарні до його дружини приходила мати обвинуваченого, також він бачив у лікарні і самого ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дала пояснення про те, що вона є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_1 .. 18.05.2014 приблизно о четвертій ранку їй подзвонив співмешканець сестри та повідомив, що її збила машина. Свідок була вимушена приїхати з смт Дворічного Харківської області до м. Харкова до сестри у лікарню, яку прооперували. Ії також відомо, що співмешканець її сестри та обвинувачений ОСОБА_2 обмінялись телефонами, щоб підтримувати зв`язок. Також в день ДТП 18.05.2014 вона дзвонила ОСОБА_2 та він обіцяв матеріально допомагати з витратами на лікування сестри, але так жодної копійки не відшкодував. Проте, 19 та 21 травня 2014 року, мати обвинуваченого купувала ліки, відповідно до списку призначень лікарів та за її словами, витратила кожен раз близько по 2000,00 грн. та 2500,00 грн. на ліки. Зі слів співмешканця сестри ОСОБА_5 , він витратив на лікування ОСОБА_1 приблизно 10000,00 грн.. Також гроші на лікування давав їх тато. Свідок також пояснила, що близько півроку після ДТП сестра потребувала сторонньої допомоги. З якого часу її сестра ОСОБА_1 отримала інвалідність третьої групи, вона не пам`ятає. Також їй відомо, що під час події ДТП ОСОБА_1 знаходилась в стані алкогольного сп`яніння.

Зі змісту протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, складеного 18.05.2014 проведеного в період часу з 04.10 до 05.15 годин, в присутності понятих, даними які маються у схемі к протоколу огляду місця ДТП, згідно якої зафіксовано місце ДТП, напрямок руху автомобіля ВАЗ 21154, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений та напрямок руху пішохода з його слів, гальмівний шлях автомобіля. Також було зафіксовано, що світлофорний об`єкт знаходився в робочому стані, а на проїзній частині плями бурого кольору, схожі на кров.

Як вбачається з висновку експерта № 539-А/14 (початок 20.05.2014, закінчена 17.06.2014), складеної на підставі постанови слідчого СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області від 20.05.2014, згідно якого, у зв`язку з подіями 18.05.2014 у потерпілої ОСОБА_1 мали місце наступні ушкодження: гостра черепно-мозкова травма: забій головного мозку з осередками контузій, внутрішньочерепові, крововиливи, перелом кісток зведення та основи черепу, забійні рани голови, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя; зачинений осколковий перелом правого стегна у середній третині із зсувом, відчинений 2 Б тип перелом правого ліктьового відростку із зсувом, які за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров`я; садна грудної клітини та нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Наявні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на яку вказано в постанові слідчого. Між подіями від 18.05.2014, на які вказано в постанові слідчого та ушкодженнями, які були визначені у ОСОБА_1 вбачається причинно-наслідковий зв`язок. У висновку експерта також зазначено, що під час вступу до стаціонару, в крові у ОСОБА_1 був знайдений алкоголь у кількості 1,86 проміле.

Змістом протоколу проведення слідчого експерименту та схемою до нього від 13.08.2014 за участю ОСОБА_2 , у присутності понятих, згідно якого ОСОБА_2 розповів та показав обставини та механізм ДТП, яка сталася 18.05.2014 о 02.50 годин, що він на своєму автомобілі ВАЗ-21154 рухався по пр. Л. Лаендау в напрямку Салтівського шосе в м. Харкові з увімкненим ближнім світлом фар. В салоні автомобіля знаходився один пасажир, вантажу не було. Міське електроосвітлення було вимкнене. При наближенні до перехрестя з вул.. Краснодарською, рухаючись на зелений для водіїв сигнал світлофора, водій автомобіля ВАЗ21154 побачив пішохода, що стояв на острівці безпеки. Пішохід дивився в сторону автомобіля та ніяких ознак для початку руху не подавав. Несподівано для водія автомобіля, пішохід почав перебігати дорогу, зупинився, після чого відбувся наїзд на даного пішохода.

Як вбачається з висновку експерта автотехнічної експертизи №732/14 від 16.08.2014, в дорожньо-транспортній ситуації , що мала місце 18.05.2014 о 02.50 год.. водій автомобіля ВАЗ-21154 ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору , знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Суд критично ставиться до висновків даної експертизи, оскільки в подальшому були проведені судова автотехічна експертиза №617 від 25.04.2017 та комісійна судова автотехнічна експертиза № 15602 від 04.12.2017, дії водія нге відповідали вимогам п.п. 12.3, 8.10 ПДР України

Також 23.07.2016 був проведений слідчий експеримент на місці події ДТП, що відбулась 18.05.2014, за участю потерпілої ОСОБА_1 та її представника адвоката Паришкури В.М. в присутності понятих, в умовах максимально наближених до цієї події, з протоколу якого вбачається, що потерпіла зазначила про те, що 18.05.2014 приблизно о 02.30 год. вона перетинала проїзну частину на перехресті пр. Л. Ландау та вул.. Краснодарської в м. Харкові зі сторони вул.. Халтуріна в напрямку вул.. Краснодарської. Колір сигналу світлофора в момент перетину проїзної частини, потерпіла зазначити не змогла. Вона перейшла половину проїзної частини, та на другій половині побачила автомобіль, що рухався проспектом Л. Ландау зі сторони пр-ту Московського. Вона зупинилась та в цей час на неї було скоєно наїзд цим автомобілем. Були встановлені заміри, згідно показань потерпілої, складена схема ДТП.

25.04.2017 складено висновок судової автотехнічної експертизи № 617, з висновків якого вбачається, що, якщо автомобіль ВАЗ 21154 перетинав перехрестя на червоний сигнал світлофора, водій ОСОБА_2 , повинен був діяти згідно з вимогами п.п.8.10 та 12.4 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п. 8.10 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії ОСОБА_2 не відповідали цим вимогам та з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з пригодою. Якщо автомобіль ВАЗ 21154 перетинав перехрестя на зелений сигнал світлофора, ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 ПДР України, а при швидкості автомобіля 70 км/год, водій повинен був також діяти і згідно вимог п. 12.4 ПДР України. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним гальмуванням, тобто виконанням вимог п. 12.3 ПДР України. Та його дії не відповідали цим вимогам, і з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з пригодою. Оцінка дії пішохода експертизою не надана, оскільки не потребує застосування спеціальних технічних знань.

Аналогічні висновки містять висновки комісійної судової автотехнічної експертизи №15602 від 04.12.2017., згідно яких при умові , якзщо наїзд на пішохода відбувся при русі автомобіля на зелений сигнал світлофора, то водій ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 ПДР України. Якщо швидкість руху автомобіля складала 70 км/год, то водій повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.4 ПДР України. Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з ДТП. При умові, якщо наїзд на пішохода відбувся при русі автомобіля на червоний сигнал світлофора, водій повинен був діяти згідно з вимогами п. 8.10 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, і з технічної точки зору знаходилися в причинному звязку з ДТП.

Надаючи оцінку діям потерпілої суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7 Правил Дорожнього руху України пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно п. 4.4 Правил Дорожньго руху України (в редакції від 15.04.2013), у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Згідно п. 4.14 Правил Дорожньго руху України Пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

Як встановлено у судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_1 переходила перехрестя в темну пору доби, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе не по пішохідному переходу, чим порушила вимоги п. 4.7, 4.4, 4.14. Правил Дорожнього руху України.

На підставі аналізу висновку комісійної судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого в дорожній обстановці, що склалась, водій мав технічну можливість з моменту виникнення небезпеки уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування.

Той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР пішоход ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, створила небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов`язаний був виконати вимогу пункту 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 10 грудня 2019 року, справа № 759/2926/16-к

У відповідності до вимог ст. ст. 85, 86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Отже, оцінюючи в сукупності досліджені докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оцінені відповідно до ст.94 КПК України суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані вірно, за ч. 2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Вину обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, суд вважає доведеною.

Обставинами, які пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, судом визнається дійове каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілій, часткове визнання цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При визначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують покарання, його поведінку як до вчинення інкримінованого йому правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, яке суд розцінює як дійове каяття, зважаючи, в тому числі, на добровільність часткового відшкодування завданої шкоди і вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому і своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, суд вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків відповідно до статті 76 КК України.

При вирішенні питання про додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з того, що за формою вини вчинений злочин є необережним, а автомобіль - це єдине джерело доходу ОСОБА_2 , що забезпечить йому в тому числі як найшвидше відшкодування завданої шкоди потерпілій, на своєму утриманні має мати похилого віку, а тому суд вважає призначення додаткової міри покарання недоцільним.

В судовому засіданні потерпілою заявлено цивільний позов, який в подальшому був уточнений, про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 100000,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 600000,00 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн..

Питання щодо відшкодування потерпілій завданої матеріальної шкоди суд вирішує відповідно до положень ст.1166, 1177 ЦК України, виходячи з наданих суду письмових доказів її розміру.

В підтвердження позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, потерпілою надані квитанції на придбання ліків та виробів медичного призначення. Проте, окрім квитанцій на придбання ліків, потерпілою надані товарні чеки з продуктових та ювелірної крамниць, суд до уваги не бере, оскільки не мають відношення до понесених нею матеріальних витрат на лікування внаслідок ДТП.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Наданими доказами позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди позивачем доведена сума матеріальної шкоди в розмірі 22600,00 грн.

Приймаючи до уваги часткове визнання ОСОБА_2 позовних вимог, в розмірі 36000,00 грн. матеріальної шкоди, суд вважає, що позов підлягає в цій частині підлягає задоволенню в зазначеному розмірі.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з положень статей 23, 1168 ч. 1 ЦК України, які вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а також ту обставину, що потерпіла перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

У позовній заяві потерпіла зазначає, що розмір моральної шкоди вона оцінює в 600 000,00 грн., ціна враховує в себе усі страждання, які довелось їй перенести в зв`язку з лікуванням (тривалий час без можливості навіть підійматися з ліжка та пересуватись), проведення хірургічних операцій, постійне приймання ліків та інші медичні процедури, є інвалідом третьої групи.

Суд вважає необхідним визнати наявність отримання потерпілою моральної шкоди, яка полягала в зміні звичайного укладу його життя на час отримання нею тілесних ушкоджень та проходження лікування та реабілітації, що вплинуло на її фізичний стан, під час проходження лікування та реабілітації.

Суд приймає до уваги той факт, що потерпіла дійсно зазнала моральних страждань у вигляді душевного хвилювання, викликаного ушкодженням здоров`я, фізичним болем, завданим травмами у результаті ДТП. Також суд вважає доведеним обставини щодо зміни укладу життя потерпілої, які виразились у неможливості нормальної життєдіяльності і тривалому лікуванні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, тощо. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди підлягають стягненню у розмірі 30 000,00 грн.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із наданням йому правової допомоги у розмірі 8000,00 гривень,то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики,схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті міністрів України від 01.10.1999р. єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги,та може міститися у акті приймання передачі послуг за договором.

На підтвердження понесених потерпілою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано квитанцію про прийняття від ОСОБА_1 гонорару адвокату Паришкура В.М. на суму 4000,00 грн. від 21.05.2014, квитанцію від 08.04.2021 про оплату ОСОБА_7 4000,00 грн. за надання правової допомоги та договір про надання правової допомоги від 24.05.2018, а також акт виконаних робіт від 08.04.2021, що свідчать про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. З обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої підлягають стягненню в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 36000,00 грн., моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмір 8000,00 грн..

Судові витрати, пов`язані з проведенням авто технічних експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обвирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на два роки.

Покласти на ОСОБА_2 обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди суму 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч), в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди суму 30000,00 грн. (тридцять тисяч), витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн..В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №732/14 від 16.08.2014 в розмірі 586,80 грн.; судової автотехнічної експертизи №617 від 25.04.2017 в розмірі 2376,00 грн.; за проведення комісійної судової автотехнічної експертизи №15602 від 04.12.2017 в розмірі 3095,00 грн..

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: