Постанова № 9618905, 12.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2010 року Справа № 2а-2231/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Кірян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до малого приватного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПК» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, у сумі 26654,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2010 року прокурор м. Сєвєродонецька в інтересах держави в особі УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача МП ТОВ «ДПК», в якому послався на наступне. Станом на 01.01.2010 заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.02.2009 по 31.12.2009 складає 26654,61 грн. У добровільному порядку сума боргу не сплачена. Тому прокурор просить стягнути з МП ТОВ «ДПК» заборгованість по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 2 за період з 01.02.2009 по 31.12.2009 в сумі 26654,61 грн.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості 26654,61 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, до його початку надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, до його початку надав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 і 2 ст. 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100% обєкта оподаткування.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі Інструкція), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Відповідно до п. 6.1. вказаної Інсрукції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Iнструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку),- також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Отже, підприємство зобовязане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Судом встановлено, що відповідач МП ТОВ «ДПК» у встановленому порядку зареєстрований у позивача, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками (а.с. 7-36).

Заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.02.2009 по 31.12.2009 складає 26654,61 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

Відповідачем визнано суму заборгованості в розмірі 26654,61 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з малого підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПК» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 39/1, р/р 2600730130307 в ПІБ, МФО 304535, код 13414803) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 304665, код 21792459) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 26654,61 грн. (двадцять шість тисяч шістсот пятдесят чотири грн. 61 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 12 травня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.