Постанова № 9618666, 13.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2010 року Справа № 2а-1897/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача провідний юрисконсульт юридичного відділу

Управління безпеки Луганської філії

Литвин Л.В. (довіреність від 18.08.2009 № 340/03)

від відповідача державний виконавець

Коляденко Е.А. (довіреність від 24.03.2010 б/н)

від третіх осіб Василенко С.О. (довіреність від 29.03.2010 б/н)

державний виконавець

Макарова Г.В. (довіреність від 01.02.2010 № 1851)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі

Луганської філії публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Наши дома», Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,

про визнання дій неправомірними, зобовязання звільнити з-під арешту та виключити з акта опису й арешту від 24 вересня 2009 року майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома», яке знаходиться в заставі,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2010 року публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в особі Луганської філії публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 квітня 2010 року № 0648 (арк. справи 47-48), просить:

- визнати неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо включення до акта опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року рухомого майна та передачі на відповідальне зберігання стягувачу без визначення місця зберігання майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома» та знаходиться в заставі публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» згідно договору застави від 18.08.2008, укладеного між АБ «Брокбізнесбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Наши дома»;

- зобовязати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції звільнити з-під арешту та виключити з акта опису й арешту від 24 вересня 2009 року майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома», яке знаходиться в заставі АТ «Брокбізнесбанк», а саме: станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N;

- зобовязати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції повернути боржнику товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома» за місцезнаходженням м. Олександрівськ, м. Луганськ, вул. Гагаріна, 10-Б майно, а саме: станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N;

- стягнути з відповідача судові витрати в сумі 3,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції листом від 02.03.2010 № 5-228 повідомлено ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Луганської філії в порядку пункту 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» про опис та арешт майна, належного товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома», яке знаходиться в заставі банку, в ході примусового виконання судових рішень на користь третіх осіб, які не є заставодержателями. В підтвердження виконавчих дій відповідачем складений акт опису й арешту майна серія АА № 435948 від 24 вересня 2009 року та надані банку копія зазначеного акта опису й арешту майна та копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 26363941 від 02.03.2010.

Позивач вважає дії відповідача щодо включення до акта опису й арешту від 24 вересня 2009 року майна боржника, яке знаходиться в заставі АТ «Брокбізнесбанк», такими, що порушують право заставодержателя, встановлене Законом України «Про заставу», у звязку з таким.

ПАТ «Брокбізнесбанк» є заставодержателем рухомого майна згідно договору застави від 18.08.2008, укладеного АБ «Брокбізнесбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Наши дома» в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором. Для задоволення своїх вимог АТ «Брокбізнесбанк» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Рішенням суду від 24.11.2009 по справі № 1/112пд позовні вимоги АТ «Брокбізнесбанк» задоволені в повному обсязі та виданий наказ № 1/112пд від 11.12.2009.

АТ «Брокбізнесбанк» зазначений наказ суду направлений до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції для примусового виконання, але останнім він переданий до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції за підвідомчістю. Артемівським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на виконання наказу суду.

Арешт, накладений на рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома», унеможливлює примусову реалізацію спірного майна в рамках виконавчого провадження Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та порушує права АТ «Брокбізнесбанк», як стягувача та заставодержателя, задовольнити свої вимоги першочергово за рахунок заставленого майна.

Позивач посилається, що відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Державним виконавцем під час проведення виконавчих дій по виконанню наказу господарського суду № 4/1 від 02.02.2009 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Плюс» боргу в сумі 88014,41 грн. та складання акта опису й арешту від 24 вересня 2009 року зазначені факти не встановлювалися.

Таким чином, майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома», передане в заставу АТ «Брокбізнесбанк» за договором застави від 18.08.2008, відповідачем включене до акта опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року в порушення вимог статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на таке майно не допускається.

Крім того, позивач зазначив, що Акціонерний банк «Брокбізнесбанк» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк». Державну реєстрацію змін до установчих документів здійснено 18.06.2009 за № 10731050042000818. ПАТ «Брокбізнесбанк» є правонаступником АБ «Брокбізнесбанк».

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов від 25.03.2010 № 5-228 (арк. справи 36). В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає про правомірність дій державного виконавця при складанні акта опису та арешту майна від 24 вересня 2009 року серії АА № 435025, оскільки боржником не було надано інформації щодо майна, яке знаходиться у заставі. Також, у запереченнях відповідач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державного виконавця не зобовязано отримувати інформацію про майно, яке знаходиться в заставі, шляхом витягу з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У судовому засіданні представник відповідача проти збільшених позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 25 березня 2010 року за клопотанням позивача до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучені товариство з обмеженою відповідальністю «Наши дома» та Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (арк. справи 39).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Наши дома» та Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції письмового відзиву на адміністративний позов не надали.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома» пояснив суду, що дійсно у акті опису й арешту майна серії АА № 435948 від 24 вересня 2009 року, складеному Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, зазначене майно, яке знаходиться у заставі позивача та на яке рішенням господарського суду Луганської області звернено стягнення, а саме це станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N.

Представник Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у судовому засіданні пояснив, що на примусовому виконанні у нього знаходиться наказ господарського суду Луганської області від 11.12.2009 № 1/112пд про звернення стягнення на заставлене майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома» на користь публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Луганської філії публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», серед якого є і майно, зазначене у акті опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948, складеному Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції. Зазначені обставини перешкоджають та унеможливлюють вчинення необхідних виконавчих дій для звернення стягнення на заставлене майно, а тому позовні вимоги щодо звільнення заставленого майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобовязаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Стаття 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначає, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Арешт на майно боржника відповідно до статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби- обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до статті 58 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обовязок зберігання майна покладено на іншу особу,- також зберігачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2009 року при примусовому виконанні наказу № 4/1, виданого 02.02.2009 господарським судом Луганської області, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Плюс» боргу в сумі 88014,41 грн., державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома», у тому числі на: станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N, із забороною відчужувати вказане майно, про що було складено акт опису й арешту майна серії АА № 435948 (арк. справи 16-19).

Однак, вказане майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома» було передане в заставу в забезпечення виконання основного зобовязання за кредитним договором, укладеним між АБ «Брокбізнесбанк» до товариством з обмеженою відповідальністю «Наши дома» 18.08.2008 (арк. справи 23-25), про що було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (арк. справи 20-22).

З системного аналізу норм статей 52 та 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» слідує, що знаходження майна боржника у заставі не виключає можливості накладення на нього арешту для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, а тому дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо включення до акта опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948 рухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома» та знаходиться в заставі публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» згідно договору застави від 18.08.2008, укладеного між АБ «Брокбізнесбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Наши дома», є такими, що відповідають вимогам Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Також, під час судового розгляду справи судом встановлено, що на момент складення акта опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948 державному виконавцю Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції не було відомо про те, що спірне майно знаходиться в заставі публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

Відповідно до пункту 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, яка є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток 21) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.

В акті опису і арешту повинні бути вказані:

- час і місце складання акта;

- назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, імя та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;

- назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;

- назва стягувача та боржника;

- назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

- якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби;

- оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;

- якщо проводилось опечатування предмета- які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

- строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;

- назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі,- паспортні дані, її адреса;

- відмітка про розяснення зберігачеві майна обовязків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;

- зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.

Таким чином, в акті опису і арешту майна не повинні зазначатися відомості про місце зберігання майна, переданого на зберігання особі, яка не є боржником.

З огляду на викладене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання неправомірними дій Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо включення до акта опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948 рухомого майна та передачі на відповідальне зберігання стягувачу без визначення місця зберігання майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома» та знаходиться в заставі публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» згідно договору застави від 18.08.2008, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про звільнення з-під арешту та виключення з акта опису й арешту від 24 вересня 2009 року станка для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератора «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензинового; електрогенератора бензинового «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

В ході судового розгляду справи судом достовірно встановлено, що станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N, зазначені в акті опису й арешту від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948 (те, що зазначено державним виконавцем як електрогенератори, на справді згідно оборотно-сальдової відомості за рахунком 10 та інвентаризаційного опису основних засобів від 28.04.2009 (арк. справи 49, 50-51) є електростанціями), належить товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома» та знаходиться в заставі публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» згідно договору застави від 18.08.2008. На зазначене майно рішенням господарського суду Луганської області від 24.11.2009 по справі № 1/112пд звернено стягнення, про що публічному акціонерному товариству «Брокбізнесбанк» видано наказ від 11.12.2009 № 1/112пд.

Згідно із статтею 59 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» майно боржника може бути звільнено з-під арешту:

- за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту;

- за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, повязані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований;

- за рішенням суду у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях.

Право заставодержателя на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту у разі звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, прямо передбачено частиною 4 статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Що стосується позовних вимог про зобовязання Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції повернути боржнику товариству з обмеженою відповідальністю «Наши дома» за місцезнаходженням м. Олександрівськ, м. Луганськ, вул. Гагаріна, 10-Б майно, а саме: станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N, то суд зазначає, що дані вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки звільнення з-під арешту та виключення з акта опису й арешту від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948 зазначеного рухомого майна в силу Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» автоматично обумовлює обовязок державного виконавця повернути боржнику зі зберігання інших осіб майно, яке звільнено з-під арешту.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту та виключити з акта опису й арешту майна від 24 вересня 2009 року серії АА № 435948 майно товариства з обмеженою відповідальністю «Наши дома» (ідентифікаційний код 33352323) - станок для гнучкості арматури GW40, інвентарний № 141 у кількості 1 шт., електрогенератор «HONDA GX 620» червоно-чорного кольору, ELEMAX SHT 11500 бензиновий; електрогенератор бензиновий «GEKO» чорного кольору, IP 23, № 4008N.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Луганської філії публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (ідентифікаційний код 19065841, місцезнаходження: 91011, м. Луганськ, вул. Шелкового, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 19 квітня 2010 року.

СуддяЧернявська Т.І.