Постанова № 9618508, 23.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року № 73639/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Балич М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська митниця про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська митниця в якому просив поновити його на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення 4 митного поста «Краковець» та стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 18 травня 2008 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що жодних правових підстав у відповідача для прийняття наказу про його звільнення з митних органів не було, при цьому мало місце порушення ряду вимог чинного законодавства. У відповідача була можливість перевести його на іншу роботу, а тому вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України не були дотримані. Крім цього, вказує, що ліквідації не відбулось, була здійснена реорганізація митниці.

У серпні 2008 року позивач доповнив позовні вимоги та просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Державної митної служби України № 301-к від 18.03.2008 року «По особовому складу митних органів» в частині визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано Наказ Голови Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора сектора митного оформлення № 4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» у зв»язку з ліквідацією Західної регіональної митниці протиправним та скасовано вказаний наказ у зазначеній частині. Визнано незаконним і скасовано пункт 2 наказу Голови Державної митної служби України № 301-к від 18.03.2008 року «По особовому складу митних органів» в частині визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах. Зобов»язано Голову Державної митної служби України та начальника Львівської митниці запропонувати ОСОБА_1 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста „Краковець" Львівської митниці та укласти з ОСОБА_1 трудову угоду, призначивши ОСОБА_1 на зазначену посаду .

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач був звільнений з порушенням вимог ст.40 КЗпП, оскільки звільняючи позивача згідно ч.1 ст.40 КЗпП України орган, який його звільнив повинен був у відповідності до ч.2 ст.40 КЗпП України запропонувати йому переведення на іншу роботу в системі Державної митної служби України незалежно від того чи відбулась ліквідація чи ні. Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції також прийшов до висновку, що ліквідація Західної регіональної митниці не відповідає умовам повної ліквідації, а тому звільнення позивача із займаної посади в період його тимчасової непрацездатності проведено з порушенням ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Стосовно оскаржуваного наказу № 301-к від 18.03.2008 року, то суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що він є необґрунтований та безпідставний, порушує законні права та інтереси позивача, прийнятий всупереч встановленому порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з митних органів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна митна служба України та Львівська митниця подали до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в яких просять оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, Державна митна служба України в своїй апеляційній скарзі зазначає, що Львівська митниця створена як нова юридична особа відповідно до чинного законодавства України, пройшла процедуру реєстрації новоствореної юридичної особи без правонаступництва та згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію їй присвоєно інший код ЄДРПОУ, ніж ліквідованій Західній регіональній митниці. Львівська митниця в своїй апеляційній скарзі вказує про те, що Західна регіональна митниця ліквідована, Львівська митниця не є її правонаступником, жодних актів щодо реорганізації Західної регіональної митниці Державною митною службою України не приймалось. Також зазначають, що судом не враховано, що у випадку ліквідації підприємства, установи, організації відсутні правонаступники працедавця, а тому можливості переведення працівника на іншу роботу в порядку п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України не має, при цьому у роботодавця не виникає обовязку щодо забезпечення працевлаштування вивільнюваного працівника на іншому підприємстві, установі, організації. Стосовно визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу Державної митної служби України № 301-к від 18.03.2008 року «По особовому складу митних органів» в частині визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах, апелянти зазначають, що судом першої інстанції не було враховано, що на підставі результатів службового розслідування відповідачем було видано наказ в якому зазначено, що допущені порушення та неналежне виконання посадовими особами митного поста «Краковець», в тому числі і позивача, своїх службових обовязків є несумісними з вимогами Закону України «Про державну службу» щодо основних обовязків державних службовців. Правопорушення позивача виявилось у порушенні ним службових обовязків, якими на нього покладено здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України в порушення вимог статті 96 Митного кодексу України та своїх посадових обовязків, визначених посадовою інструкцією внаслідок чого ним не здійснено належним чином митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщувалися через митний кордон України. Враховуючи, що з часу допущення позивачем порушень службових обовязків до закінчення службового розслідування сплинув граничний строк (6 місяців), визначений ст. 148 КЗпП України для застосування дисциплінарного стягнення, таке стягнення до позивача не застосовувалося. Таким чином, висновок суду про те, що оскаржуваний наказ прийнятий всупереч встановленому порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з митних органів свідчить про неповне зясування судом обставин справи з огляду на те, що на підставі вказаного наказу позивач не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Представник апелянтів в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримала, в обґрунтування їхніх мотивів покликалась на обставини, які в них викладені, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційні скарги заперечили, просили оскаржувану постанову залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянтів, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення № 4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008 року звільнено ОСОБА_1 з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці у зв»язку з ліквідацією Західної Регіональної митниці 30.04.2008 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

П унктом 2 наказу Державної митної служби України № 301-к від 18.03.2008 року «По особовому складу митних органів» визнано недоцільним подальше перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом Державної митної служби України № 61 від 29.01.2008 року Західну регіональну митницю ліквідовано і згідно Наказу Державної митної служби України № 64 від 20.01 2008 року створено Львівську митницю.

Відповідно до ст.ст. 14, 15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць та митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Згідно з Положенням про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 18 липня 2007 року, на Державну митну службу покладено завдання створювати, реорганізовувати та ліквідовувати регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за субєктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником. У разі припинення юридичної особи, шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу, ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду новоствореним субєктам забороняється.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 04 березня 2008 року Західній регіональній митниці був присвоєний ідентифікаційний код 34668612, а відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Львівської митниці присвоєно ідентифікаційний код 35775617.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що повної ліквідації Західної регіональної митниці не відбулося, а відтак посилання позивача в цій частині на те, що насправді мала місце реорганізація є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів також вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача було порушено вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом вказаної норми, при ліквідації підприємства, установи, організації, правила п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення діяльності підприємства, установи, організації одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Судом першої інстанції не враховано, що у випадку ліквідації підприємства, установи, організації відсутні правонаступники працедавця, а тому можливості переведення працівника на іншу роботу в порядку п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не має, а у роботодавця не виникає обовязку забезпечувати працевлаштування вивільнюваного працівника на іншому підприємстві, установі, організації.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу. Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, що відповідачем виконано.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року розяснив судам, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Стосовно визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу Державної митної служби України № 301-к від 18.03.2008 року «По особовому складу митних органів» в частині визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах, колегія суддів вважає за необхідне вказати про наступне.

В процесі апеляційного розгляду встановлено, що на підставі результатів службового розслідування, проведеного на виконання наказу Державної митної служби України № 771 від 19.09.2007 року «Про призначення службового розслідування» відповідачем було видано наказ в якому зазначено, що допущені порушення та неналежне виконання посадовими особами митного поста «Краковець», в тому числі і позивача, своїх службових обовязків є несумісними з вимогами Закону України «Про державну службу» щодо основних обовязків державних службовців.

Правопорушення позивача виявилось у порушенні ним службових обовязків, якими на нього покладено здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України в порушення вимог статті 96 Митного кодексу України та своїх посадових обовязків, визначених посадовою інструкцією внаслідок чого ним не здійснено належним чином митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщувалися через митний кордон України.

Внаслідок призупинення наказом Державної митної служби України № 885 від 15.10.2007 року «Про призупинення службового розслідування» у звязку з тим, що Державною митною службою України не було отримано на той час від митних органів Республіки Польща інформації щодо переміщення через державний кордон України товарів, яка має суттєве значення для проведення службового розслідування та продовження наказом Держмитслужби України від 31.01.2008 року № 69 «Про продовження службового розслідування» у звязку з отриманням від Служби безпеки України копій документів щодо переміщення через державний кордон України транспортних засобів через митний пост «Краковець» Західної регіональної митниці у період з 12.06.2007 року по 03.07.2007 року сплинув граничний строк (6 місяців, визначений ст.. 148 КЗпП України) для застосування дисциплінарного стягнення до позивача.

Враховуючи, що з часу допущення позивачем порушень службових обовязків до закінчення службового розслідування сплинув граничний строк, визначений ст. 148 КЗпП України для застосування дисциплінарного стягнення, таке стягнення до позивача не застосовувалося. Таким чином, висновок суду про те, що оскаржуваний наказ прийнятий всупереч встановленому порядку колегія суддів вважає помилковим з огляду на те, що на підставі вказаного наказу позивач не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що звільняючи позивача із займаної посади, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п.п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці задовольнити повністю.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року у справі № 2-а-977/08 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська митниця про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді: В.П. Любашевський

В.В. Ніколін