Ухвала суду № 96184896, 06.04.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/481/21

Провадження № 1-в/210/98/21

"06" квітня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судових засідань - Хмельницької Ю.В.

учасники провадження, які беруть участь у розгляді справи: прокурор Петров В.І., представиник КВК № 80 - Король О.В., захисник засудженого за призначенням - адвокат Артеменко С.Ю., засуджений ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження (відеоконференції) подання начальника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№ 80)" про умовно-дострокове звільнення (стаття 81 КК України):

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, засудженого: 27 лютого 2019р. Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 309, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, відбуває покарання в ДУ "Криворізька виправна колонія (№ 80)"

початок строку відбування покарання 27.02.2019 р., кінець - 04.11.2021 р.,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Державної установи "Криворізька виправна колонія (№ 80) звернувся до суду з поданням про застосування до ОСОБА_1 умовно-дострокове звільнення (за статтею 81 КПК України). В обґрунтування подання зазначає, що ОСОБА_1 з час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня, за що був заохочений 2 рази.

Позиції сторін.

Представник КВК № 80 - Король О.В. підтримав подання установи та просив суд його задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засідання підтримав подання колонії, зазначив, що він в місцях позбавлення волі отримав нову професію, працю та наразі виправся і заслуговую на умовно-дострокове звільнення.

Захисник засудженого за призначенням - адвокат Артеменко С.Ю., в судовому засідання підтримав подання колонії, зазначив, що засуджений ОСОБА_1 довів своє виправлення та просив суд долучити до матеріалів справи довідки, що батько засудженого та його брат інваліди і тому потребують допомоги останнього.

Прокурор Петров В.І. заперечував проти задоволення подання, зазначив, що ОСОБА_1 відбуває покарання за тяжкі злочини та наразі не досягнуто мети покарання.

Обставини встановлені судом

Засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 07.09.2018 року. Під час утримання в Установі виконання покарань (№ 4) м. Дніпро характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

З 04 серпня 2019 року по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№ 80)». За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 2 (два) рази. Залучається до суспільно-корисної праці в цеху «РМЦ» підприємства установи.

У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною Ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України ОСОБА_1 бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Правова просвіта», «Підготовка до звільнення» . У виховних заходах, які проводяться д установі, участі не бере.

Відповідно до статті 126 Кримінально-виконавчого кодексу України до загальноосвітнього навчання не залучався, у зв`язку із наявністю відповідної освіти, до професійно - технічного навчання вивив бажання бути залученим, та в 2020 році здобув професію «Муляр».

Відповідно до статті 127 Кримінально-виконавчого кодексу України ОСОБА_1 участі у самодіяльних організаціях не бере.

Відповідно до статей 110, 112 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов. Отримав посилки та передачі у кількості 29 посилок.

ОСОБА_1 15.10.2019 року було розглянуто на адміністративній комісії установи відповідно до ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України позитивно, але згідно поданої заяви відмовився від переведення до дільниці соціальної реабілітації, у зв`язку з сімейними обставинами.

09 квітня 2020 року ОСОБА_1 був розглянутий на адміністративній комісії відповідно до статті 82 Кримінального кодексу України позитивно, але згідно поданої заяви засуджений відмовився від заміни покарання більш м`яким, у зв`язку з сімейними обставинами.

05 листопада 2020 року засудженого ОСОБА_1 було розглянуто на адміністративній комісії установи згідно ст. 81 КК України, позитивно та направлено матеріали до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу.

На профілактичному обліку установи не перебуває.

Згідно з вироком суду, має заборгованість зі сплати судових витрат на користь держави, але виконавчих документів до установи не надходило.

З матеріалів особової справи та довідки про наявність стягнень та заохочень встановлено, що станом на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 має 2 (два) заохочення у вигляді подяки: за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці від 02.04.2020 року та від 02.07.2020 року. За весь період відбування покарання, стягнень не мав.

З індивідуальної програми соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим вбачається, що ОСОБА_1 станом на 17 березня 2020 – став на шлях виправлення, а станом на 01.10.2020 – засуджений за оцінкою ступеня виправлення – довів своє виправлення.

Мотиви та висновку суду

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі (ч.2, п.2 ч.3 ст. 81 КК України).

Як слідує зі змісту кримінального закону, положення про те, що засуджений довів своє виправлення, означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.

Передумовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно з частини 1 статті 81 КК України є фактичне відбування особою певного виду покарання.

Підставами для такого звільнення є не лише фактичне відбуття засудженим певної частини покарання, а й доведення засудженим свого виправлення.

Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. При цьому сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання, виконанням покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.

Ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільній корисній праці; систематичним виконанням трудових обов`язків, виробничих завдань і дорученої роботи; відсутністю відмов від роботи, невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни; відсутністю трудових порушень тощо.

Суд зазначає, що сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.

Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов`язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Розглядаючи подання відносно ОСОБА_1 щодо застосування умовно-дострокового звільнення та оцінюючи ступінь його виправлення, суд враховує дані про його поведінку і ставленні до праці за весь час відбування покарання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання за умисний тяжкий злочин. За весь час відбування – з лютого 2019 року і по квітень 2021 року засуджений має 2 (два) заохочення у вигляді подяки: за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці від 02.04.2020 року та від 02.07.2020 року. За весь період відбування покарання, стягнень не мав. Крім того, протягом усього строку відбування покарання засуджений залучався до суспільно-корисної праці.

Наявність 2 (двох) заохочень за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці та відсутність стягнень за порушення режиму, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, не конфліктний, має достатній рівень необхідних навичок, свідчить, що засуджений довів своє виправлення, і такий висновок суду про виправлення засудженого ґрунтується на підставі аналізу даних про його поведінку за весь період відбування покарання, відомостей про оцінку ступеня його виправлення.

Крім того, суд на підставі об`єктивних даних адміністрації установи виконання покарань, вважає, що засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, процес виправлення у сукупності із дослідженими даними відбувався послідовно, та засуджений готовий до самокерованої правослухняної поведінки.

Згідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд відхиляє доводи прокурора, що ОСОБА_1 засуджений за тяжкий злочин, оскільки умовою застосування положень статті 81 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, і відповідно, відбув необхідну частину покарання.

Враховуючи строк покарання, який ОСОБА_1 вже відбув, суд вважає, що на цей час досягнуті цілі покарання, в тому числі кара засудженого та його виправлення.

Об`єктивних фактів та даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, що є підставою для відмови в застосуванні статті 81 КК України під час судового розгляду не встановлено.

Доводи прокурора про те, що засудженому при постановлені вироку застосовано положення статті 69 КК України, тому цілі покарання не досягнуто, і засуджений за такий короткий строк не виправився, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 лютого 2019 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника Хоміч Р.Г. у кримінальному провадженні № 12019040000000103

Згідно вироку на підставі угоди сторони погодились на призначення ОСОБА_1 покарання, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі ст.. 69 КК України за наявності обставин, що помякшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, з урахуванням особи винного, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна .

При затверджені угоди про визнання винуватості суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, перевіриву угоду на відповідність її вимогам КПК і КК України.

Крім того, суд, затверджуючи угоду, вважав, що узгоджена сторонами міра покарання із застосуванням статті 69 КК України відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених Загальною частиною КК України.

Вирок на підставі угоди, за яким ОСОБА_1 відбуває покарання, не оскаржений.

Цим же вироком строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховується з дня ухвалення вироку, тобто з 27.02.2019р. та в строк відбуття покарання, на підставі ст. 72 КК України, зарахувати строк тримання під вартою з 04 вересня 2018 року по день набуття вироком законної сили (з розрахунку день за день).

Тобто, фактично ОСОБА_1 відбуває покарання з 04 вересня 2018 року, оскільки до нього застосовувались заходи попереднього ув"язнення.

Нормами статті 69 КК України визначено, що за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, застосування положень статті 69 КК України при призначенні покарання не може бути підставою для відмови в застосуванні умовно-дострокового звільнення.

На підставі закону, основним і вирішальним в умовно - достроковому звільненні особи від відбування покарання, є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Також суд звертає увагу, що сама по собі тяжкість злочину не може бути підставою для відмови в застосуванні умовно-дострокового звільнення особи, яка сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

Суд також приймає до уваги , що ОСОБА_1 має на свободі батька інваліда третьої групи (45% втрати працездатності) та брата, який також являється інвалідом третьої групи, та якому оглядами МСЕК встановлено 65 % втрати працездатності, догляд за якими бажає здійснювати після звільнення.

Крім того, згідно оцінки ступеня виправлення засудженого, останній довів своє виправлення 01 жовтня 2020р.

Отже, оцінюючи у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки ОСОБА_2 такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що в судовому засіданні встановлені переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_1 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестало бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.

В сукупності з зазначеним та наявною в матеріалах справи інформацією щодо особи засудженого, який своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, суд вважає, що подання про умовно-дострокове звільнення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№ 80)" про умовно-дострокове звільнення (стаття 81 КК України) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умовно-достроково звільнити від подальшого відбування покарання на не відбутий строк 6 (шість) місяців 29 (двадцять дев"ять) днів.

Направити до Державної установи "Криворізька виправна колонія №80" копії ухвал - для відома та виконання, а так само і для вручення засудженому.

Копію ухвали вручити прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а засудженим, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі - в той же строк з моменту отримання її копії.

Повний текст ухвали складено та проголошено 08 квітня 2021 року о 08год.30хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).

Суддя: О. В. Чайкіна