Рішення № 96184000, 12.04.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/85/21

Провадження № 2/265/560/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 квітня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/85/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів на банківському рахунку приватною власністю спадкодавця, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки кв. АДРЕСА_1 , житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_2 , транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», грошових коштів на рахунках у кількох банках. Зазначала, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за законом першої черги є вона, а також треті особи, її сестра ОСОБА_3 та її брат ОСОБА_4 . Так їй нотаріус 12 березня 2020 року та 20 жовтня 2020 року видав відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом. Натомість, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на 1/3 частку грошових коштів на поточному рахунку НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» в сумі 470644,66 грн. вона 13 листопада 2020 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вказаний рахунок було відкрито 27 листопада 2001 року в період шлюбу померлого із ОСОБА_2 та дату зарахування на нього грошових коштів встановити нотаріусу не було можливим. Однак, вказувала, що оскільки грошові кошти на такий рахунок були внесені спадкодавцем вже після розірвання шлюбу із відповідачкою, то вони є особистою приватною власністю померлого, тобто є спадком ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 276683607 від 6 лютого 2019 року про внесення ОСОБА_5 коштів в сумі 400000 грн. шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку № НОМЕР_2 на депозитний рахунок № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ». Строк дії такого договору становив один рік, після спливу якого кошти повернулись на поточний рахунок спадкодавця. Таким чином для підтвердження того, що кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» в сумі 470644,66 грн. були власністю її батька, просила суд з метою реалізації свого права на спадщину визнати грошові кошти на поточному рахунку НОМЕР_1 в сумі 470644,66 грн. з усіма нарахованими процентами та компенсацією в АТ «ПУМБ» (код банку 14282829) особистою приватною власністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Позивачка, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, надавши суду заяву з проханням вирішити справу за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого нею позову та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.

Треті особи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явились, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленими.

Відповідачка, ОСОБА_2 , в судове засідання вкотре не з`явилась, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленою, не надавши суду заяв з проханням вирішити справу за її відсутності.

При цьому ОСОБА_2 електронною поштою було втретє заявлено клопотання суду про відкладення розгляду справи, вперше для отримання копії позову та долучених до нього матеріалів, а потім двічі для ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, з виписками про рух грошових коштів на рахунках ОСОБА_5 .

Натомість, суд зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В той же час згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

При цьому за ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене вмотивування, суд зауважує, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому суд зазначає, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки суд відкладає розгляд справи лише через першу неявку учасника справи, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, а в разі повторної неявки такого учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності незалежно від причин його неявки.

Таким чином процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки учасника процесу до суду, оскільки це пов`язано із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22 травня 2019 року по справі № 310/12817/13.

Таким чином, з огляду на викладене обґрунтування, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи за клопотанням відповідачки внаслідок її чергової неявки відсутні.

Отже, за ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий ОСОБА_1 позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про смерть, виданим Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, актовий запис № 1605 від 5 вересня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт родинних відносин позивачки, ОСОБА_1 , та спадкодавця, ОСОБА_5 , як доньки та батька відповідно підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_1 , актовий запис № 883 від 30 жовтня 1979 року, та про одруження ОСОБА_1 із ОСОБА_7 5 липня 2003 року, актовий запис № 379 від 5 липня 2003 року, внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 12 березня 2020 року та 20 жовтня 2020 року, виданих приватним нотаріусом Гічкіним А. В., реєстри № 157, 621, 624, 627, 630, вбачається, що спадкоємцями у рівних частках після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є діти спадкодавця, син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_1 , які успадкували по 1/3 частки кожний спадщину, яка складається з: житлового будинку АДРЕСА_2 ; земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0486 кв. м.; 1/2 частки кв. АДРЕСА_1 ; автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» н/з НОМЕР_6 ; а також грошових коштів на рахунках АТ «Сбербанк» в сумах відповідно 402,68 грн., 187,99 грн., 10000 доларів США з усіма нарахованими відсотками та компенсацією; права на вклад на депозитних рахунках АТ «КБ «Приватбанк» в сумах відповідно 335,83 доларів США, 10223,21 доларів США, 369,84 грн. з усіма нарахованими відсотками та компенсацією; грошових коштів на рахунках АТ «Державний ощадний банк України» в сумах відповідно 2,89 доларів США, 10403,76 доларів США, 55,15 доларів США з усіма нарахованими відсотками та компенсацією; з грошових коштів на рахунках АТ «ПУМБ» в сумах відповідно 45370,20 грн., 71,82 грн. з усіма нарахованими відсотками та компенсацією.

В той же час факт перебування ОСОБА_5 із ОСОБА_2 у шлюбі з 11 липня 1997 року по 27 березня 2013 року підтверджується записом в паспорті спадкодавця ОСОБА_5 (серія НОМЕР_7 ), актовий запис № 200 від 11 липня 1997 року про одруження, та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 37 від 27 березня 2013 року.

Відповідно до постанови приватного нотаріусу Гічкіна Антона Володимировича від 13 листопада 2020 року вбачається, що розглянувши заяву позивачки про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку грошових коштів на поточному рахунку НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» в сумі 470644,66 грн., з усіма нарахованими процентами та компенсацією, відкритому 27 листопада 2001 року на спадкодавця, ОСОБА_5 , нотаріус встановив, що встановити належність грошових коштів померлому на праві особистої приватної власності або спільної сумісної власності колишнього подружжя немає можливості, оскільки поточний рахунок, на якому зберігаються грошові кошти був відкритий 27 листопада 2001 року, тобто під час перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 11 липня 1997 року по 27 березня 2013 року. Однак, дату зарахування на такий рахунок грошових коштів встановити нотаріусу неможливо, оскільки він не має права одержувати виписки про рух коштів на рахунку через банківську таємницю, а лише довідки про наявність рахунку та залишок коштів на ньому. Нотаріус роз`яснив, якщо грошові кошти внесені на такий рахунок після розірвання шлюбу, тобто після 27 березня 2013 року, то вони є особистою приватною власністю померлого на підставі ст. 57 СК, а якщо вони набуті у шлюбі, то вони є спільною сумісною власністю колишнього подружжя спадкодавця. Оскільки заява колишньою дружиною спадкодавця про правовий режим вказаних грошових коштів не надавалась, то з цих підстав нотаріус не зміг встановити належність грошових коштів померлому на праві особистої приватної власності чи спільної сумісної власності колишнього подружжя, тому нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 в сумі 470644,66 грн. з усіма нарахованими процентами та компенсацією.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Враховуючи, що реалізувати свої спадкові права позивачка не має можливості через неможливість у поза судовий спосіб встановити правовий статус грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» в сумі 470644,66 грн., то суд дійшов висновку про можливість вирішення даної справи у позовному провадженні внаслідок відсутності письмової заяви колишньої дружини спадкодавця, ОСОБА_2 , щодо визначення правового режиму таких грошових коштів.

Так суд встановив, що на підставі довідки АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829) від 28 березня 2020 року грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 в сумі 470644,66 грн. рахуються за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був відкритий банком 27 листопада 2001 року, номер якого в подальшому неодноразово змінювався банком, що також підтверджується відомостями АТ «ПУМБ» від 25 січня 2021 року, наданими на виконання ухвали суду від 12 січня 2021 року, з яких вбачається, що з 27 листопада 2001 року по 20 квітня 2012 року такий рахунок мав № НОМЕР_8 , після чого рахунок змінив номер на № НОМЕР_9 , а з 9 листопада 2018 року рахунок набув остаточний № НОМЕР_1

Згідно із договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 276683607 від 6 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 розмістив у АТ «ПУМБ» грошові кошти в сумі 400000 грн. шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 строком на 1 рік (до 8 лютого 2020 року), а повернення банком такого вкладу здійснювалось вкладнику шляхом переведення в день закінчення розміщення вкладу на рахунок № НОМЕР_2 зі сплатою відсотків в розмірі 18% річних на вклад на такий саме рахунок № НОМЕР_2 , що також підтверджується розрахунком банку про розміщення вкладу ОСОБА_5 .

Суд на підставі наданих АТ «ПУМБ» 25 січня 2021 року виписок про рух коштів на рахунках ОСОБА_5 № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 та № НОМЕР_1 відповідно за період з 27 листопада 2001 року по 12 січня 2021 року встановив, що на рахунку № НОМЕР_9 на 1 січня 2013 року було залишок коштів у сумі 737,73 грн., а протягом 1 січня 2013 року по 11 листопада 2018 року на рахунок № НОМЕР_9 надійшло 4047438,72 грн. та було знято - 4048176,45 грн.

Суд при цьому встановив за виписками про рух коштів на рахунках ОСОБА_5 , що станом на 27 березня 2013 року, тобто на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , на рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_9 залишалось усього 9918,97 грн. ((737,73 + 5243 + 10000 + 5426 + 10000 + 4170,63 + 8921 + 10000 = 54498,36) - (3000 + 187,40 + 244,52 + 1000 + 75,59 + 23,43 + 77,34 + 1067,85 + 3000 + 127,75 + 247,79 + 101 + 271,13 + 91,34 + 239 + 666,75 + 1000 + 2000 + 20 + 90,92 + 412 + 1000 + 2364,79 + 3000 + 1000 + 49,86 + 50 + 2000 + 2000 + 128,05 + 570,09 + 1000 + 1478 + 676,20 + 1000 + 411,85 + 1000 + 1000 + 264,11 + 2000 + 3000 + 470,15 + 203,98 + 2000 + 2000 + 409,09 + 20 + 1000 + 405,47 + 133,94 = 44579,39).

При цьому суд зазначає, що станом на 11 листопада 2018 року залишки грошових коштів у сумі 11482,37 грн. з рахунку № НОМЕР_9 було переведено на рахунок № НОМЕР_2 .

Також судом підтверджено на підставі досліджених виписок про рух коштів на рахунках ОСОБА_5 в банку, що відповідно до депозитного договору № 276683607 від 6 лютого 2019 року з рахунку № НОМЕР_2 були перераховані кошти в сумі 400000 грн. на рахунок № НОМЕР_3 , а в подальшому 8 лютого 2020 року було перераховано нараховані за депозитним договором № 276683607 від 6 лютого 2019 року відсотки в сумі 58117,29 грн. та повернуто депозитний вклад у розмірі 400000 грн. на рахунок № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_1 ).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За ч. 1 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином за загальним правилом, що випливає з наведених правових норм, будь-яке майно набуте за час шлюбу належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, якщо одним із них не доведе набуття ним особистої приватної власності на майно в період перебування в шлюбі.

Натомість, за п. 1 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Одночасно із цим суд вказує, що, виходячи з даної презумпції, особистою приватною власністю колишнього подружжя є майно, набуте нею, ним вже після розірвання між таким подружжям шлюбу.

Отже, суд на підставі досліджених матеріалів справи та наведених норм встановив, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» в сумі 470644,66 грн., відкритому на ОСОБА_5 ще 27 листопада 2001 року, були особистою приватною власністю такого спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки складаються з сум депозитного вкладу за договором № 276683607 від 6 лютого 2019 року, капіталізованих відсотків за таким вкладом спадкодавця та сум вкладень на такий рахунок ОСОБА_5 , внесених ним на такий рахунок вже поза межами його перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , що повною мірою підтверджується рухом грошових коштів на рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ».

Таким чином на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» в сумі 470644,66 грн., не розповсюджуються положення ст. 60, 61 СК.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, суд дійшов переконливого висновку, що заявлені та доведені в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання факту того, що грошові кошти на поточному рахунку № НОМЕР_1 в сумі 470644,66 грн. з усіма нарахованими процентами та компенсацією в АТ «ПУМБ» були особистою приватною власністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому повністю увійшли до складу його спадщини.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів на банківському рахунку приватною власністю спадкодавця, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - задовольнити.

Встановити факт того, що грошові кошти на поточному рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) в сумі 470644,66 грн. з усіма нарахованими процентами та компенсацією були особистою приватною власністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 квітня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_10 , зареєстрована в АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_11 , зареєстрована в АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_12 , зареєстрована в АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_13 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Суддя