Рішення № 96183842, 05.04.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/326/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

при секретарі Олійник С.М.,

представника позивача Башкова С.В.,

позивача ОСОБА_1.,

відповідача Останіна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лиман в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 236/326/21 за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останіна Михайла Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до відповідача поліцейського СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останіна М.М., в якому (позові) просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати винесену відповідачем постанову серії БАА № 175443 від 25.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП він (позивач) не визнає, ПДР України не порушував. Вважає, що поліцейський під час ухвалення оскаржуваної постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували його вину в скоєнні правопорушення.

Посилаючись на викладені обставини, просить суд скасувати постанову серії БАА №175443 від 25.11.2020 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 23.02.2021 уточнений адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження в справі.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України відповідачем подано не було.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Башков С.В. наполягали на задоволенні уточнених позовних вимогах, навели доводи, аналогічні викладеним в адміністративному позові та уточненому адміністративному позові.

В судовому засіданні поліцейський СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останін М. М. зазначив, що потанова серії БАА №175443 від 25.11.2020 відповідає вимогам закону, а її зміст обставинам правопорушення. На підставі зазначеного, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, зваживши доводи, викладені в адміністративному позові та уточненому адміністративному позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення протии задоволення позовних вимог відповідача, дослідивши докази в справі в їх сукупності, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10. 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 25.11.2020 року поліцейським СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останіним М.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАА №175443 (а.с.7).

Згідно змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що 25.11.2020 року о 17 год. 20 хв., по вул. Підлісній в м. Лиман Донецької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського водій не пред`явив для перевірки документи, чим порушив п.п. «а» п. 2.1 ПДР України. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови серії БАА №175443 від 25.11.2020 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки він серед іншого не пред`явив інспектору для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто вчинив порушення вимог п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, що обумовлює відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач, в своєму адміністративному позові та уточненому адміністративному позові, вважає постанову серії БАА №175443 від 25.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протиправною та такою, що постановлена з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вказує, що факт порушення ним правил дорожнього руху не доведений, оскільки він 25.11.2020 року перебував у гостях у свого знайомого, який мешкає по вул. Підлісна в м. Лиман Донецької області, до якого його привіз ОСОБА_2 на його автомобілі, де ОСОБА_1 вживав алкогольні напої. Увечері він попрохав цього знайомого відвезти його на його автомобілі додому, але у зв`язку із тим, що автомобіль був несправний, не заводився, поки знайомий ходив за допомогою, він сидів в автомобілі, проте автомобіль не заводив. Тим часом у ОСОБА_1 стався конфлікт із приятелем, який мешкав неподалік від місця, де стояв автомобіль. В цей час до нього під`їхали працівники поліції та почали звинувачувати його в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та вимагати надати для перевірки посвідчення водія. Оскільки він автомобілем не керував, тому не повинен був мати при собі посвідчення водія.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Позивачем оскаржуються дії відповідача, а також правомірність винесеного суб`єктом владних повноважень - поліцейським СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останіним М.М. рішення у формі постанови серії БАА № 175443 від 25.11.2020 року.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, відповідно до положень яких особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо інкримінування суб`єктом владних повноважень особі, яка притягається до адміністративної відповідальності порушення вимог п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху.

2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

a)посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У відповідності до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка не надала для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Суб`єкт адміністративного правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Постановою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 28.01.2021 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В рамках вказаної справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом автомобілем 25.11.2020 року о 17 год. 20 хв. по вул. Підлісній в м. Лиман Донецької області ВАЗ 21063 з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача, а також правомірності винесеної ним постанови серії БАА № 175443 від 25.11.2020 року в частині інкримінування позивачу порушення вимог п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, судом відзначається, що відповідно до встановлених судом 28.01.2021 ( в постанові судді Краснолиманського міського суду Донецької області) обставин, що мали місце 25.11.2020 року о 17 год. 20 хв. по вул. Підлісній в м. Лиман Донецької області ОСОБА_1 не керував транспортним засобом автомобілем, тому не повинен був надавати для перевірки відповідачу посвідчення водія, на підставі чого суд приходить до висновку про необґрунтованість дій відповідача по висуненню позивачу у вину порушення вимог п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Суду не вдається встановити, що в діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 1 ст. 126 КУпАП є склад правопорушення, адже відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення. З тверджень позивача він протиправних дій не вчиняв, відповідачем фактично не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, які б доводили його вину, також при розгляді справи не були надані відповідачем та досліджені інші докази в справі

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем ПДР.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення, винесена суб`єктом владних повноважень, не містить достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем вимог п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, більш того, вина позивача не підтверджується будь-якими іншими, передбаченими процесуальним законом доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не проведено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, на підставі чого адміністративний позов в частині скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 175443 від 25.11.2020 року відносно ОСОБА_1 , як така, що винесена суб`єктом владних повноважень поліцейським СРПП №1 Лиманського ВП старшим сержантом поліції Останіним М.М. в порушення вимог ст. 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, - закриттю.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України:

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року N 5076-VI, а саме п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону N 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд враховує критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин конкретної справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом всебічно досліджені докази, наявні в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в інформаційній довідці, наданій 22.02.2021 адвокатом Башковим С.В. у виді фіксованої суми.

Тобто, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником позивача складений наступний документ: адміністративний позов (уточнений).

Суд також враховує положення ч. 7 ст. 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заперчував проти цієї вимоги.

Суд з огляду на умови надання правової допомоги, враховуючи складання адвокатом уточненого адміністративного позову, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 1200,00 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вваажає що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, зурахуванням задоволення позовних вимог позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10. 2017 року, ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 10.10. 2001 року, суд,

УХВАЛИВ:

Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останіна Михайла Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 175443 від 25.11.2020 року, винесену поліцейським СРПП №1 Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Останіним Михайлом Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 за порушення п.п. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 1200 (одна тисяча двісті гривень) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Перший апеляційний адміністративний суд через Краснолиманський міський суд Донецької області.

Головуючий суддя -