Постанова № 9618283, 12.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2010 р. справа № 2а-3587/10/0570

Постановлена у нарадчій кімнаті.

час прийняття постанови: 15 год. 10 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретаріТелешові В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення

за участю представників позивача - Рябошапка Д.С.,

представника відповідача - Радченко А.В.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”

звернулась до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки про результати документальної невиїздної перевірки своєчасності сплати до бюджету узгодженого податкового зобов*язання з податку на додану вартість відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ВАТ «Донецькміськгаз» було зобов*язано сплатити штраф у сумі 227831,51 грн. у розмірі 50% від суми начебто непогашеного у встановлений строк узгодженого податкового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 455663,00 грн. Але позивачем не було просрочено терміни сплати податкових зобов*язань, оскільки ним сплачувались платіжні доручення своїх податкових зобов*язань. У призначенні платежу в платіжному дорученні №5737 від 19 жовтня 2009 року було чітко зазначено, що «оплата налог. обяз., и штрафных санкций по НДС, с-но акта проверки №597/15-16-23/503361081 от 28.09.09», у призначенні платежу в платіжному дорученні №6002 від 30.10.2009 р. було чітко зазначено «Перечисляется НДС за сентябрь 2009 г.». Таким чином, відповідач при здійсненні перевірки не діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, у зв*язку з чим є недійсними податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2010 року №0000041322/0/1107/10/1516-23/5 та податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0000041322/1/5240/10/1516-23/5.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позову та просив задовольнити вимоги у повному обсязі та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що за результатами невиїздної документальної перевірки було встановлено порушення у вигляді несплати узгодженої суми податкового зобов*язання протягом граничних строків, тому до позивача застосовані штрафні санкції та винесено податкове повідомлення-рішення. Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу про перегляд рішення. За результатами розгляду скарги прийнято податкове повідомлення-рішення, а скарга платника податків залишена без задоволення. Податковий орган здійснив застосування норм права, що виразилося у направленні суми, спрямованої платником податку на погашення поточного податкового зобов*язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення, при ведені оперативного обліку платежів цього платника, на погашення податкового боргу за інший податковий період з того ж самого податку у порядку календарної черговості його виникнення, а також прийняв на основі і у відповідності до норм матеріального та процесуального права правозастосувальний акт- податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2009 року. Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязаного платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих податковим органом. Вважає, що відповідач при здійсненні перевірки діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, у зв*язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Суд, заслухавши пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку є суб`єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Актом №597/15-16-23/5/03361081 від 28 вересня 2009 року про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009 встановлено порушення: завищено збитки за період 01.04.2008 по 30.06.2009 на загальну суму 1223606 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 1057027 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 166579 грн.; занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 244721 грн., у тому числі за серпень 2008 року у сумі 211405 грн., січень 2009 року у сумі 33316 грн.; занижено суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, застосовувався при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого РРО, не проводились розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіксальний режим роботи РРО з роздракуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок на загальну суму 26295,68 грн; не була оприбуткована у касі готівки на загальну суму 1301, 27 грн.; допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 1005,29 грн. за 2008 рік.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов*язань з податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» за період з 08.10.2008 по 16.12.2009, за результатами якої було складено акт № 1297/15-16-23/5/03361081 від 30 грудня 2009 року.

Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобов*язань з податку на додану вартість з затримкою термінів сплати від 376 по 387 днів затримки в загальній сумі 455663,00 грн., в т.ч. по декларації за серпень 2008 року (№10596 від 08.10.2008), у розмірі 455663,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18 січня 2010 року №0000041322/0/1107/10/1516-23/5 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку за затримку від 376 до 387 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов*язання у розмірі 455663,0 грн., ВАТ «Донецькміськгаз» зобов*язано сплатити штраф у розмірі 50 %, у сумі двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять одна грн. 50 коп.

ВАТ «Донецькміськгаз» було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до Спеціалізованої державної податкової інспекціії по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку. Рішенням податкового органу скарга залишена без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0000041322/1/5240/10/1516-23/5 за затримку від 376 до 387 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов*язання у розмірі 455663,0 грн., позивача зобов*язано сплатити штраф у розмірі 50 %, у сумі двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять одна грн. 50 коп.

Суд вважає зазначені рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено узгодження податкового зобовязання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобов*язань з податку на додану вартість з затримкою термінів сплати від 376 по 387 днів затримки в загальній сумі 455663,00 грн., в т.ч. по декларації за серпень 2008 року (№10596 від 08.10.2008), у розмірі 455663,00 грн..

Разом з тим, в цей період платник податків самостійно проводив погашення податкових зобовязань по податку на додану вартість за поточні періоди, а не сплачував заборгованість, що виникла в попередніх податкових періодах.

Такі дії відповідача, на думку суду, не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Позивачем у жовтні 2009 року проводились оплати платіжним дорученням №5737 від 19 жовтня 2009 року та платіжним дорученням №6002 від 30.10.2009 р. В платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу по податку на додану вартість вказане призначення платежу.

Таким чином, платник податків ВАТ «Донецькміськгаз» проводив платежі по сплаті податкових зобов*язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість згідно акту перевірки №597/15-16-23/503361081 от 28.09.09 та сплачувався податок на додану вартість за вересень 2009 року, тому у податкового органу не було передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «податок на додану вартість» та періоди, за які проводилася сплата податкового зобовязання.

Посилання відповідача на правомірність нарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-яким іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обовязку по сплаті сум при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обовязку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та наслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 цього Закону, податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення податкового зобовязання з податку на додану вартість, оскільки підприємством у платіжних дорученнях вказано конкретне призначення платежу, що підтверджує своєчасну та повну сплату самостійно визначеного податкового зобовязання підприємства по деклараціям та уточнюючим розрахункам.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”від 28.01.2010 року на податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку № 0000041322/0/1107/10/1516-23/5 від 18.01.2010 року, суд вважає, що вказане рішення не встановлює, не змінює, та не припиняє будь-яких прав та обовязків сторін, тобто не породжує певних правових наслідків, внаслідок чого не є рішення субєкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.17 КАС України. Оскільки воно є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0000041322/1/5240/10/1516-23/5, яке оскаржується з дотриманням вимог п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Положення про порядок подання та розгляду скарг платника податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1096 року № 29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України, тому суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України податковий орган зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, чим порушив права позивача.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення задоволено.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2010 року №0000041322/0/1107/10/1516-23/5 та податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0000041322/1/5240/10/1516-23/5.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 30 березня 2010 року. Повний текст постанови виготовлен в повному обсязі 2 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Стойка В. В.