Рішення № 96182134, 31.03.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1392/20

Номер провадження 2/373/110/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участю секретаря Литвишко В.М.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представниці відповідача ОСОБА_8,

третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача Юхименко С.Ю. звернувся до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суму в розмірі 55000 грн.

Стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2102 грн, витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2018 між власником транспортного засобу був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8156628, за яким позивач застрахував майнові інтереси власника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

16.09.2019 в м. Переяславі Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням відповідача й велосипеда під керуванням ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Вироком суду від 23.12.2019 встановлено, що ДТП сталося внаслідок порушення вимог ПДР України ОСОБА_4 , що керував транспортним засобом без посвідчення водія.

Керуючись умовами укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку із смертю ОСОБА_6 , за заявою представника третіх осіб, що є дочками потерпілої, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 55000 грн на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовилась від виплати на користь сестри. Таким чином, у позивача виникло право регресу до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування, оскільки на момент вчинення ДТП він керував транспортним засобом без посвідчення водія.

Відповідач позов не визнав та у відзиві зазначив, що ним було сплачено ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, що підтверджується розпискою та заявою останньої, тому вона не мала права подавати заяву про страхове відшкодування.

Представник позивача у відповідь на відзив зазначив, що Законом України «Про ОСЦПВНТЗ» наведено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування потерпілим. Отримання ОСОБА_2 3500 дол. США в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не є підставою для відмови позивачем у здійсненні страхового відшкодування або перешкодою для звернення потерпілої до позивача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди з метою отримання відшкодування. Також, відповідачем не конкретизовано чи відшкодовувались ОСОБА_2 витрати на поховання матері. Крім того, відповідачем не виконано свого обов`язку із повідомлення позивача про настання ДТП, що призвело до того, що страховик не знав до моменту отримання відзиву, про наявність заяви про проведені взаєморозрахунки.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження в судове засідання з повідомленням сторін.

16.12.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

23.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.01.2021 призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представниця відповідача ОСОБА_8 просила відмовити у задоволенні позову.

Треті особи в судовому засіданні підтримали промову представниці відповідача.

Судом встановлено наступні обставини:

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23.12.2019 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Зазначеним вироком встановлено, що 16.09.2019 близько 10-00 ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «BMW 525», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, в порушення п.п.2.1а), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України перевищив максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті, при виникненні небезпеки для його руху - велосипедиста ОСОБА_6 , яка виїхала на перехрестя з вул. Гімназійної та перетинала вул. Покровську справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, не вжив усіх заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень померла в кареті швидкої медичної допомоги, що підтверджується копіями лікарського свідоцтва про смерть №174 від 17.09.2019 Переяслав-Хмельницького міжрайонного відділення КОБ СМЕ та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.09.2019, виданим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками померлої ОСОБА_6 , що підтверджується копіями їх паспортів, копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 12.05.1972, виданим Переяслав-Хмельницьким бюро ЗАГС Київської області та серії НОМЕР_4 від 16.07.1968, виданим Переяслав-Хмельницьким бюро ЗАГС Київської області; копіями свідоцтв про одруження серії НОМЕР_5 від 10.10.2019, виданим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області та серії НОМЕР_6 від 26.09.1987, виданим Лецьківською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Згідно з копією довідки №2055 від 25.09.2019 виданої виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Шевченко С.І. про те, що її мати ОСОБА_6 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована разом із дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

На поховання ОСОБА_6 її донькою ОСОБА_2 були здійснені витрати у розмірі 9358, що підтверджується копіями товарних чеків від 17.09.2019 та 18.09.2019.

Відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8156628 від 13.12.2018, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «BMW» ОСОБА_9 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у позивача.

04.11.2019 представник третіх осіб звернувся із заявою до позивача про виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити: на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 25038 грн, витрати на поховання 9358 грн; на користь ОСОБА_3 моральну шкоду 25038 грн. Заява отримана позивачем 08.11.2019.

Відповідно до копії розписки від 06.11.2019, ОСОБА_2 отримала від батьків ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 3500 дол. США. Претензій до ОСОБА_4 з приводу загибелі її мами ОСОБА_6 не має та у подальшому мати не буде. Шкода відшкодована у повному обсязі.

Згідно з копією заяви ОСОБА_2 від 06.11.2019 вона, як потерпіла у кримінальному провадженні за фактом загибелі ОСОБА_6 , претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має. Завдана шкода відшкодована у повному обсязі.

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_3 від 01.02.2020, остання відмовилась від виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 .

14.02.2020 ОСОБА_2 подала позивачеві повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Того ж дня ОСОБА_2 подала заяву позивачеві про страхове відшкодування, в якій у графі «Інформація про здійснені взаєморозрахунки (заповнюється, якщо між страхувальником та потерпілим були проведені розрахунки, пов`язані з відшкодуванням шкоди потерпілому)» власноручно зазначила «не здійснювались».

Відповідно до копії угоди, укладеної 24.02.2020 між позивачем та ОСОБА_2 , останні визначили загальний розмір страхового відшкодування згідно зі ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за шкоду, пов`язану зі смертю матері - ОСОБА_6 , що становить 55000 грн.

З розрахунку страхового відшкодування вбачається, що страхова сума за шкоду заподіяну життю, становить: шкода, пов`язана витратами на поховання, у сумі - 9358 грн, моральна шкода - 50075 грн, загальний розмір - 59434 грн, угода - 55000 грн, економія - 4434 грн.

На підставі страхового акту № ОЦ/025/00/19/0433 від 10.03.2020 позивачем було виплачене страхове відшкодування у розмірі 55000 грн на користь ОСОБА_2 , що підтверджується копією платіжного доручення № 10303 від 10.03.2020.

Як вбачається з копії претензії від 28.04.2020, позивач запропонував відповідачу перерахувати у добровільному порядку протягом 30 днів з моменту отримання цього листа сплачене ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування за пошкоджений застрахований автомобіль, що становить 55000 грн.

Відповідно до копії заяви відповідача від 28.05.2020, у відповідь на претензію позивача ОСОБА_4 зазначив, що не погоджується з вимогами претензії, оскільки шкоду потерпілій стороні ним було відшкодовано в добровільному порядку, однак відповідних доказів на підтвердження цих обставин до заяви не додано.

Норми права, застосовані судом:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як зазначено у ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.27.1 ст. 27 цього Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.27.3 ст.27 цього Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Як передбачено п.27.4 ст.27 цього Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Пунктом 33.1.4 ст. 33 цього Закону передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 33-1.1 ст. 33-1 цього Закону передбачено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Підпунктом «г» п. 35.1 ст. 35 цього Закону визначено, що у заяві про страхове відшкодування має міститися, крім іншого, інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.

Згідно з пп. «б» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1-3 ст.137 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 цієї статті визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка судом аргументів сторін та доказів:

Третя особа ОСОБА_2 надала пояснення, що вона отримувала кошти як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок загибелі її матері, від відповідача, у зв`язку з чим написала відповідну розписку. Також, вона уповноважила ОСОБА_10 на звернення до страхової компанії для отримування страхового відшкодування.

Третя особа ОСОБА_3 пояснила, що вона також уповноважила ОСОБА_10 на звернення до страхової компанії для отримування страхового відшкодування. Кошти від відповідача отримала її сестра, яка потім з нею ними поділилася. ОСОБА_3 жодних розписок відповідачу не писала.

З досліджених доказів вбачається, що відповідачем заподіяно шкоду третім особам, у зв`язку із спричиненням смерті їх матері внаслідок ДТП, наявний причино-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також наявна вина відповідача у цьому.

Потерпілий має право на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем відшкодована моральна та матеріальна шкода ОСОБА_2 у розмірі 3500 дол. США та остання підтвердила, що претензій до відповідача не має та не матиме.

Твердження позивача про те, що у розписці, наданій відповідачем, не конкретизовано, чи ним відшкодовувались витрати на поховання матері ОСОБА_2 , є необґрунтованими. Так, єдиними матеріальними витратами, розмір яких документально підтверджений, є витрати на поховання ОСОБА_6 у сумі 9358 грн, про які зазначено у заяві про виплату страхового відшкодування та підтверджені копіями товарних чеків. Про наявність будь-яких інших матеріальних збитків доказів суду не надано. Тому відшкодована матеріальна шкода, про яку зазначено у розписці від 06.11.2019, і є витратами пов`язаними з похованням, що були понесені ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не виконано обов`язку із повідомлення позивача про настання ДТП та відсутність інформації у позивача про проведені взаєморозрахунки, що є підставою для відшкодування відповідачем у порядку регресу сплаченого позивачем страхового відшкодування.

Проте, факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до кримінальної відповідальності, позивач сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов`язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-284цс15 та від 22.03.2017 у справі № 6-2011цс16.

Однак, оскільки відповідач не повідомив позивача про страховий випадок та про виплату будь-якого відшкодування третім особам, суд враховує, що така його бездіяльність протирічить тим, обов`язкам, які покладалися на нього пунктами 33.1.4 та 33-1.1 статей 33 та 33-1 відповідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, третя особа ОСОБА_2 також не повідомила позивача про отримання відшкодування заподіяної шкоди від відповідача.

Зазначена бездіяльність відповідача та третьої особи ОСОБА_2 обумовила здійснення позивачем відшкодування заподіяної третім особам шкоди, яку отримала ОСОБА_2 , та у подальшому подачу позову, який розглядається.

При цьому, відповідач керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, що є визначеною законом підставою для зворотної вимоги (регресу) до відповідача як завдавача шкоди, вина якого підтверджена вироком суду.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем фактично відшкодована шкода третій особі ОСОБА_2 , а із заявою до позивача про виплату страхового відшкодування зверталась також і третя особа ОСОБА_3 .

З досліджених доказів та пояснень учасників справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування як на свою користь, так й на користь своєї сестри ОСОБА_3 , яка уповноважила її на це відповідною заявою від 01.02.2020.

Угода про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування від 24.02.2020, укладена між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 , стосується розміру усього страхового відшкодування за заявою обох третіх осіб без виокремлення майнової та матеріальної шкоди.

За цих обставин вбачається, що ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної як їй, так й ОСОБА_3 , як донькам загиблої ОСОБА_6 , розмір якого був визначений на обох доньок (третіх осіб) у сумі 50075 грн. Відповідно ОСОБА_3 мала отримати відшкодування моральної шкоди у сумі 25037,50 грн.

Отже, ОСОБА_2 безпідставно отримано страхове відшкодування спричиненої їй майнової та моральної шкоди, оскільки таке відшкодування вона отримала безпосередньо від відповідача 06.11.2019. За цих обставин позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки ОСОБА_3 відшкодування заподіяної їй моральної шкоди від відповідача не отримувала та звернулась за таким відшкодуванням до позивача через свого представника, а позивач здійснив таке відшкодування в інтересах ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на підставі відповідної заяви, а також наявні законодавчо визначені обставини для регресного відшкодування такої виплати, у цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

З досліджених судом доказів вбачається, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, щодо неповідомлення позивача про страховий випадок, щодо відшкодування шкоди третій особі ОСОБА_2 , а також ненадання доказів добровільного відшкодування шкоди разом із відповідною заявою від 28.05.2020 на претензію позивача.

Представник, позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, а також сплачений судовий збір. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав копію акту приймання-передачі наданих послуг № 72 від 28.09.2020 до Договору про надання правової допомоги № 1/05 від 21.05.2019, який містить детальний розрахунок правових послуг та копію платіжного доручення № 14188 від 30.09.2020, що свідчать про понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Також, позивачем сплачено судовий збір при поданні позову у сумі 2102 грн.

З огляду на вищевикладене, на підставі ч. 9 ст. 141 ЦПК України наявні підстави для покладення судових витрат позивача на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 25037 (двадцять п`ять тисяч тридцять сім) грн 50 коп.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 29962 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 50 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» понесені судові витрати у сумі 7102 (сім тисяч сто дві) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681, р/р ІВАN: НОМЕР_7 ) - місце знаходження: вул.Кирилівська, 40, м.Київ, 04080; фактичне місце проживання.

ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) - зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ) - зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 09.04.2021.

Суддя: Д. В. Свояк