Постанова № 9618101, 30.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2010 р. справа № 2а-8906/10/0570

час прийняття постанови: 13-18

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріВаснєві Д.Г.

за участю представників: позивача Оболошевої В.Є. (довіреність № 01/6 від 28.04.2010 року), відповідача Куріцького Р.В. (довіреності № 186/9/10 від 11.01.2010 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Металлургстройсервис» до Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Металлургстройсервис» (надалі Приватне підприємство, позивач) звернулось до суду із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі за текстом Податкова інспекція, відповідач) від 19.06.2009 року № 0002111640/0 про застосування штрафу на суму 100,00 грн. та № 0002121640/0 про застосування штрафу у розмірі 8655,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення складені з порушенням норм діючого законодавства в частині їх прийняття та оформлення, при цьому вказані акти не вручені підприємству у встановленому законодавством порядку, а тому позивач просить у судовому порядку визнати вказані акти субєкта владних повноважень нечинними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив визнати нечинними вказані вище податкові повідомлення - рішення про застосування штрафу.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що спірні акти є законними, та направлені позивачу у відповідності до існуючого порядку їх направлення. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Металлургстройсервис» зареєстровано як юридична особа виконкомом Єнакієвської міської ради Донецької області 08.10.2007 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Місце знаходження за даними Свідоцтва про державну реєстрацію та Довідки з ЄДРПОУ: 86400, Донецька область, м. Єнакієве, вул. 25 років Жовтня,10; ідентифікаційний код юридичної особи 35443155.

07.05.2009 року Податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складений акт № 1103/442/15-214-4/35443155.

У відповідності до акту, перевіркою встановлені факти порушення позивачем, зокрема, норм п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в частині своєчасної сплати податку на додану вартість (в подальшому ПДВ): самостійно визначена Приватним підприємством сума податкового зобовязання із податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ № 3267 від 17.10.2008 року у розмірі 17814 грн. (гранічний термін сплати: 30.10.2008 року) сплачена із затримкою:

- 500,00 грн. на 90 днів (платіжне доручення № 12 від 12.01.2009 року);

- 5993,85 грн. 148 днів (платіжне доручення № 24 від 27.03.2009 року);

- 11317,09 грн. 151 день (платіжне доручення № 27 від 30.03.2009 року).

Акт перевірки направлений позивачеві поштою, та повернувся до податкового органу 19.06.2009 року з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

У звязку з наведеним правопорушенням у сфері оподаткування та на підставі вищевказаного акту перевірки, 19.06.2009 Єнакієвською ОДПІ Донецької області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш», якими до платника податків застосовані штрафи: № 0002111640/0 на суму 100,00 грн. та № 0002121640/0 у розмірі 8655,48. Дані податкові повідомлення-рішення направлені позивачеві поштою, проте також повернулися на адресу податкового органу 28.07.2009 року із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Приймаючи до уваги неможливість вручення наведених віще актів відповідача позивачу, першим складений акт від 28.07.2009 року № 724/802/15-214-4/35443155, та вказані податкові повідомлення-рішення розміщені на дошці оголошень, що також підтверджено у ході судового розгляду справи представником відповідача.

З урахуванням наведеного, керуючись нормами абз. 4 п.п. 6.2.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у системному звязку із п.п. 4.9 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110 (зареєстрована в Мінюсті України 23.03.2001 року за № 268/5459), на підставі яких розміщені на дошці податкових оголошень податкові повідомлення вважаються такими, що вручені платнику податків, суд вважає підтвердженим юридичний факт вручення ПП «Металлургстройсервис» наведених вище податкових повідомлень-рішень 28.07.2009 року (дата складення акту про неможливість вручення та розміщення на дошці оголошень).

За статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні й фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Частиною 3 статті 9 цього Закону встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених законами. Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу».

Таким чином, відповідач Єнакієвська обєднана Державна податкова інспекція Донецької області є субєктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

На підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків в установлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

З огляду на наведене, оскільки податкове зобов'язання з ПДВ, самостійно визначене Приватним підприємством у податковій декларації, не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання є податковим боргом.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110 (зареєстрована в Мінюсті України 23.03.2001 року за № 268/5459) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758.

Повідомлення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобовязання:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобовязання, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу. Тобто, повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобовязання, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.

повідомлення за весь період;

3) при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобовязання, повідомлення приймається у розмірі пятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу.

Податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобовязання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період. У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Виходячи з положень п. 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, податкове повідомлення-рішення це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обовязку платника податків: сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобовязання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних); сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання; сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження. Форма податкового повідомлення-рішення форми «Ш» визначена додатком № 3 до наведеного Порядку.

Отже, зважаючи на кількість днів затримки сплати податкового боргу (90, 148, 151 днів), застосування до позивача санкцій, а також складення податкових повідомлень-рішень форми «Ш» є обгрунтованим та узгоджується з нормами діючого законодавства.

Таким чином, на думку суду, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Судом не приймаються доводи позивача відносно безпідставності складання відповідачем податкових повідомлень-рішень пізніше ніж на наступний день після закінчення 90 календарних днів затримки сплати податкового зобовязання з посиланням на норми п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 17.03.2001 року № 110, оскільки норми діючого законодавства, в тому числі і вказаного правового акту, не пов'язують зміну чи припинення права органів державної податкової служби на складення повідомлень-рішень зі спливом вказаного строку.

Суд також вважає необґрунтованими твердження позивача відносно прийняття відповідачем оскаржуваних актів з порушенням форми, встановленої Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 17.03.2001 року № 110, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення відповідають додатку № 3 вказаної Інструкції, яким встановлена форма податкового повідомлення-рішення форми «Ш». При цьому Інструкція та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не пов'язують факт не заповнення графи «гранічний строк сплати» повідомлення-рішення із його недійсністю, при цьому не заповнення цією графи не впливає на обсяг прав та обовязків платника податків у звязку з тим, що дані строки чітко визначені відповідними нормативно-правовими актами.

Стосовно доводів позивача відносно того, що спірні податкові повідомлення не були вручені підприємству суд зазначає, що вказані спірні акти вручені підприємству 28.07.2009 року шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, а тому ці доводи є необґрунтованими.

У контексті з наведеним суд також вважає за необхідне відмітити, що відповідачем вчинені всі залежні від нього засоби для направлення позивачу податкових повідомлень-рішень, і небажання позивача отримати наведені акти субєкта владних повноважень не може виступати підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності відповідача з цього приводу, тим більш, що вказані повідомлення-рішення направлялися на юридичну адресу позивача, визначену Свідоцтвом про державну реєстрацію підприємства та Довідкою з ЄДРПОУ.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність актів відповідача, оскільки останні прийнятий Єнакієвською ОДПІ Донецької області у формальній відповідності до приписів діючого законодавства.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність актів субєкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову приватного підприємства «Металлургстройсервис» до Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.06.2009 року № 0002111640/0 про застосування штрафу на суму 100,00 грн. та № 0002121640/0 про застосування штрафу у розмірі 8655,48 грн. відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені 30 квітня 2010 року у присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 05 травня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.