Рішення № 96179933, 01.04.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3390/19

Провадження № 2/0158/8/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника МТСБУ - Купара І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Пилипчук В.Ф., в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернувся в Ківерцівський районний суд Волинської області з позовною заявою до МТСБУ, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.

Позовні вимоги мотивує тим, що 18.10.2018 року о 08 год. 30 хв. в с. Дерно, Ківерцівського району Волинської області відбулася ДТП, за участі автомобілів «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_5 , який на причіп-платформі-Е, марки «Knott 95A», д.н.з. « НОМЕР_2 », транспортував інший автомобіль марки «Volkswagen Passat», н.з. « НОМЕР_3 », належний ОСОБА_6 та автомобіля «Opel Corsa», н.з. « НОМЕР_4 » під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вищезазначеної ДТП, транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.

Також зазначив, що відповідно до постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.06.2019 року, у вищевказаній ДТП, ОСОБА_2 визнано винною, а провадження закрито, у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Крім того, у зв`язку із вказаним ДТП, водій автомобіля «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_5 зазнав значних тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

07.10.2019 року позивачами направлено до МТСБУ заяву про страхове відшкодування (регламентної виплати), але станом на 10.12.2019 року відсутня інформація про прийняте рішення страховиком.

З врахуванням вищевикладеного просить стягнути з МТСБУ та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 319036,60 грн., у звязку із пошкодженням автомобіля «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », 30467 грн. у звязку із пошкодженням причіп-платформі-Е, марки «Knott 95A», д.н.з. « НОМЕР_2 », 2233,8 грн. шкоди пов`язаної із лікуванням, 20000 грн. моральної шкоди; стягнути з МТСБУ та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 74941,26 грн. у звязку із пошкодженням автомобіля марки «Volkswagen Passat», н.з. « НОМЕР_3 » та 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.12.2019 року у даній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

14.01.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що суд не може досліджувати в якості доказів надані позивачами висновки експертних досліджень та оцінювати їх, оскільки висновок спеціаліста був складений не при розгляді даної цивільної справи та не в межах підготовки до її розгляду, а також останній складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних ТЗ, затвердженої Наказом МЮУ. З врахуванням наведеного просив у задоволенні позовної заяви відмовити.

31.01.2020 року від представника відповідача МТСБУ - Купара І.Ю. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що жодним чином у позивачів не має будь-яких підстав стверджувати, що МТСБУ зобов`язане виплатити таким матеріальну і моральну шкоду, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.07.2020 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.10.2020 року по даній справі призначено автотоварознавчу експертизу визначення вартості залишків транспортних засобів, на час виконання якої провадження зупинено.

03.11.2020 року ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області було поновлено провадження у даній справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.11.2020 року зобов`язано позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надати безперешкодний доступ до об`єктів дослідження (транспортних засобів), а також зобов`язано відповідача ОСОБА_2 організувати виїзд судового експерта до місця огляду транспортних засобів.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.12.2020 року поновлено провадження у даній справі у зв`язку із неможливістю проведення судової експертизи, оскільки експерту не надано об`єкти (транспортні засоби), для огляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Як вбачається із статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18.10.2018 року о 08 год. 30 хв. в с. Дерно, Ківерцівського району Волинської області відбулася ДТП, за участі автомобілів «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_5 , який на причіп-платформі-Е, марки «Knott 95A», д.н.з. « НОМЕР_2 », транспортував інший автомобіль марки «Volkswagen Passat», н.з. « НОМЕР_3 », належний ОСОБА_6 та автомобіля «Opel Corsa», н.з. « НОМЕР_4 » під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вищезазначеної ДТП, транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.06.2019 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, а справу закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена така постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження №90 від 25.12.2018 року та ілюстрованої таблиці доданої до нього, матеріальний збиток, внаслідок пошкодження транспортного засобу «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 є ОСОБА_5 , на момент пошкодження (18.10.2018 року) складає 319036,60 грн. /т. 1, а.с.20-42/.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №90-1 від 03.01.2019 року та ілюстрованої таблиці доданої до нього, вартість досліджуваного КТЗ «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », в пошкодженому стані може вартувати 75366,98 грн. /т. 2, а.с. 3-11/

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №92 від 25.12.2018 року, матеріальний збиток причіпа-платформи «КНОТТ-95А» д.н.з. « НОМЕР_2 » власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 є ОСОБА_5 , на момент пошкодження (18.10.2018 року) складає 30467 грн. /т. 1, а.с.43-54/.

Також, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №91 від 28.12.2018 року, матеріальний збиток, внаслідок пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Passat» складає 74941,26 грн. /т. 1, а.с.59-71/.

Разом з тим, як вбачається із виписки №17967 КП «Луцька міська клінічна лікарня» та висновку експерта №878 від 12.12.2018 року, ОСОБА_5 , 1968 року народження, отримав слідуючі ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку, закритий розрив зовнішньої бокової звязки з передньо-латеральною нестабільністю правого колінного суглобу. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих предметів, цілком можливо від ударів об облаштування салону автомобіля при ДТП в час вказаний обстежувальним, та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я /т. 1, а.с.11-14/.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування (регламентна виплата), на підставі ст. ст. 35-36, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /т. 1 а.с.78-83/.

Як вбачається із відповіді МТСБУ №8.3-03/13276 від 24.04.2019 року, для розгляду питання щодо відшкодування шкоди у зв`язку із пошкодженням майна, ОСОБА_5 зобов`язано надати відповідні правовстановлюючі документи на пошкоджені транспортні засоби, копію паспорта та ідентифікаційний код, а також оригінал документу, складений оцінювачем /т. 2, а.с. 48-50/.

Також, згідно відповіді МТСБУ №8.3-03/37542 від 03.12.2018 року, на запит ОСОБА_6 , зазначено, що учасники ДТП керували транспортними засобами, зареєстрованими в країнах Європейського Союзу, а тому позивачу рекомендовано звернутися з вимогою про відшкодування завданої шкоди безпосередньо до страховика відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, або після отримання повноважень на врегулювання такої вимоги від вищевказаного страховика /т. 2, а.с.51-52/.

Однак, в ході судового розгляду було встановлено, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 направляти на адресу МТСБУ відповідні правовстановлюючі документи на право власності, право користування та розпорядження транспортними засобами, що підтверджується листом-зверненням МТСБУ до іноземної страхової компанії щодо даного страхового випадку /т. 1, а.с. 161/.

З врахуванням наведеного суд не бере до уваги твердження представника відповідача МТСБУ - Купара І.Ю. про те, що у матеріалах справи відсутні свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », причіпа-платформи «КНОТТ-95А» д.н.з. « НОМЕР_2 », оскільки в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_6 , НОМЕР_5 , власником яких, на момент ДТП був позивач ОСОБА_5 .

Також щодо твердження представника відповідача МТСБУ - Купара І.Ю. про те, що позивачем ОСОБА_6 не доведено того, що вона є власником транспортного засобу «Volkswagen Passat» не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна довіреність ЗАТ «Diloretta» від 20.09.2018 року, відповідно до якої останню уповноважено керувати та розпоряджатися даним транспортним засобом, а також бути представником у страхових випадках, ДТП, тощо /т. 1, а.с.77/.

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника МТСБУ - Купара І.Ю. про те, що висновки експертних автотоварознавчих досліджень № №90, 90-1, 92, не є належним та допустимим доказом у справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Представниками відповідачів не доведено необґрунтованості чи суперечності висновкам експертного дослідження № №90, 90-1, 92, іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.

При цьому посилання відповідача на те, що вказані висновки експертного дослідження виконано з порушенням 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).

Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.

Крім того, доводи представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що відповідача не було викликано для проведення огляду транспортних засобів для проведення автотоварознавчої експертизи, не є обґрунтованими, оскільки представник відповідача не навів об`єктивного підтвердження того, що відсутність його довірителя під час огляду пошкоджених під час ДТП транспортних засобів призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом.

Також представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву зазначав, що у вищевказаних висновках не зазначено, що експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також про наявність в них суперечностей щодо дат огляду та виконання даних досліджень.

Однак, на думку суду, вказане пояснюється відмінністю між висновком експерта та висновком експертного дослідження. Так, згідно пункту 4.23 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 зі змінами, зазначено, що у висновку експертного дослідження опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку. Тому вказані доводи є безпідставними.

Варто також зазначити, що судовим експертом Семенюком В.М. до суду подано розписки, що останній при виконанні вищевказаних експертних досліджень був ознайомлений із вимогами ст. 384 КК України. про що останній також і зазначив у судовому засіданні. Також, судовий експерт долучив до матеріалів справи розписку про помилково зазначення дати огляду в протоколах огляду у висновках автотоварознавчих експертиз №90, 91, 92, а саме - 02.11.2018 року, оскільки відбулася технічна помилка, фактично огляд проводився - 13.11.2018 року, про що також повідомив у судовому засіданні./т. 2 а.с. 12-14/.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Зазначений вище правовий висновок відображений у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.11.2020 року по справі №643/10751/16-ц (провадження №61-17704св19).

Разом з тим, як зазначалося раніше, ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.10.2020 року по даній справі призначено автотоварознавчу експертизу визначення вартості залишків транспортних засобів.

Однак, 21.12.2020 року цивільна справа була повернута до суду з повідомленням про неможливість надання висновку, оскільки не надано для огляду об`єкт дослідження та необхідну інформацію, яка зазначена в клопотанні, а в матеріалах справи недостатньо інформації для надання обґрунтованого висновку.

Згідно пояснень представника позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_1 в судовому засіданні, надати транспортні засоби у провадження експерта не було можливим, оскільки вони були продані в неремонтованому стані.

Згідно зі статтею 109 ЦК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 3 та 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно пункту 33.3. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном(частина 1 статті 317 ЦПК України).

Частиною 1, 2 статті 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Виходячи з викладених норм законодавства, позивачі, як власники, мають право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а зберігати пошкоджені автомобілі у такому стані, в якому вони знаходились поки їх не огляне призначений страховиком представник.

Крім того, відповідачами та їх представниками не заявлялось клопотань про забезпечення доказів у відповідності до статей 116, 117 ЦПК України.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 3 Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод від 04 травня 1971 року (ратифікована Законом України № 3513-VI від 15 червня 2011 року), правом, що застосовується, є внутрішнє право Держави, у якій відбулася пригода.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 49 Закону «Про міжнародне приватне право» згідно якої права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно до пунктів 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. При цьому, страхова сума зазначається в Договорі страхування на дату його укладення.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту в) пункту 41.2 статті 41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Opel Corsa», н.з. « НОМЕР_4 » ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована страховою компанією «CARGO Verzekeringen» в міжнародній системі автомобільного страхування відповідно до чинної на території країн-членів системи «Зелена карта», №1002594.

Однак, судом не можливо встановити розмір страхової суми у межах якої страховик зобов`язався здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору, юридичну адресу зазначеної іноземної страхової компанії, оскільки наявна в матеріалах справи копія вказаного полісу викладена на німецькій (нідерландській) мові і не дозволяє повністю та достовірно відтворити зміст полісу. Разом з тим, сторонами та безпосередньо представником відповідача МТСБУ - Купарем І.Ю. , суду не було надано доказів співпраці МТСБУ із даною іноземною страховою компанією.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Як вбачається з полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5553374 від та №АМ/5553375 від 08.02.2018 року, автомобіль марки «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 » та причіп-платформи «КНОТ-95А», д.н.з. « НОМЕР_2 » були застраховані власником ОСОБА_5 у СК «ТАС». Страхова сума на одного потерпілого становить 200000 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та 100000 грн. - за шкоду заподіяну майну/т. 1, а.с. 42, 55/.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що з МТСБУ в користь ОСОБА_5 слід стягнути страхове відшкодування в межах страхових сум, а саме розмірі 130467 грн., у зв`язку із пошкодженням автомобіля марки «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 » (100000 грн.), причіп-платформи «КНОТ-95А», д.н.з. « НОМЕР_2 » (30467 грн.), внаслідок ДТП.

Крім того, слід також стягнути з МТСБУ в користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 2233,80 грн. пов`язану із лікуванням (підтверджується випискою №17967 від 23.10.2018 року КП «Луцька МКЛ», випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06.11.2018 року та висновком експерта №878 від 12.12.2018 року Волинського обласного СМЕ).

Разом з тим, оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_5 , пошкодженням автомобіля марки «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 » внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує розмір страхового відшкодування, то із останньої , як винної особи, на користь позивача ОСОБА_5 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (319036,60 грн. (матеріальна шкода) - 75366,98 грн. (вартість залишків авто в пошкодженому стані) = 243669,62 грн.) та отриманим страховим відшкодуванням (243669,62 грн. - 100000 грн.), що становить 143669,62 грн.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №755/7666/19 (провадження №61-10010св20).

Аналогічні по суті висновки, також викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок ДТП, суд зазначає наступне.

Так, у судовому засіданні позивач ОСОБА_6 зазначила про те, що автомобіль марки «Volkswagen Passat», на іноземній реєстрації, мав технічні пошкодження, пов`язанні із непрацюючою коробкою передач, а тому знаходився на причіп-платформі та міг експлуатуватися за своїм призначенням.

Проте, допитаний в якості свідка - експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що станом на проведення експертного автотоварознавчого дослідження №91 не був повідомлений про вищевказані пошкодження повязанні з коробкою передач, проводив дане дослідження поверхнево, тобто лише за механічними, наявними пошкодженнями. Також зазначив, що якби на момент проведення даного дослідження йому був би відомий даний факт, то звичайно, матеріальна шкода, отримана внаслідок ДТП була би значно меншою.

Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

А тому, суд не бере до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження №91 від 28.12.2018 року, оскільки даний висновок суперечить обставинам справи та доказам встановлених у ході судового розгляду. Інших належних та допустимих доказів щодо встановлення суми матеріальних збитків позивачем ОСОБА_6 та її представником ОСОБА_1 суду надано не було.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів в користь позивача ОСОБА_6 матеріальних збитків слід відмовити.

Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У даній справі позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили суд стягнути з відповідачів МТСБУ, ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та 10000 грн. відповідно, яку обґрунтовують тим, що після дорожньо транспортної пригоди вони не мали змоги використовувати дані транспортні засоби, були змушена витрачати час для відновлення порушеного права.

Враховуючи докази надані позивачами, вимоги законодавства, беручи, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в користь ОСОБА_5 2000 грн. моральної шкоди, яка була завдана ОСОБА_5 неправомірними діями ОСОБА_2 . В частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 слід відмовити, оскільки моральна шкода є похідною від матеріальної шкоди, а тому якщо у задоволенні позовних вимог в частині матеріальної шкоди останній відмовлено, то відповідно не підлягає стягненню моральна шкода.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивача була сплачено судовий збір у наступних розмірах: ОСОБА_5 - 4263,43 грн., ОСОБА_6 - 1536,80 грн.

Також за проведення експертних автотоварознавчих експертиз №№ 90, 90-1, 91, 92 ОСОБА_5 сплачено 6000 грн. (3500 грн. + 1500 грн. + 1000 грн.), ОСОБА_6 - 3000 грн.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволено частково (в сумі 276370,42 грн., що становить 60,5% від заявлених вимог), понесенні судові витрати підлягають стягненню із відповідачів ОСОБА_2 та МТСБУ на загальну суму 6209,37 грн. (судовий збір 2579,37 грн. + 3630 грн.) в рівних частках по 3104,68 грн., з кожного, що становить 60,5% від задоволених вимог.

Щодо судових витрат, понесених на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_5 до позовної заяви додано лише договір про надання правничої (правової) допомоги від 03.09.2019 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від 03.09.2019 року на суму 26000 грн., однак не долучено доказів того, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, дій сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи. Крім того не додано акту виконаних робіт, в їх розрізі із ціновою політикою, підтвердження оплати саме такої суми, тощо.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у стягненні з відповідачів в користь позивачів витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 130467 (сто тридцять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень, у зв`язку із пошкодженням автомобіля марки «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », причіп-платформи «КНОТ-95А», д.н.з. « НОМЕР_2 », внаслідок ДТП та матеріальну шкоду у розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) гривень 80 копійок, пов`язану із лікуванням.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 143669 (сто сорок три тисячі шістсот шістдесят дев`ять) гривень 62 копійки, у зв`язку із пошкодженням автомобіля марки «Renault Master», д.н.з. « НОМЕР_1 », внаслідок ДТП.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та проведення експертних досліджень на загальну суму 6209 (шість тисяч двісті дев`ять) гривень 37 копійок, в рівних частках по 3104 (три тисячі сто чотири) гривні 68 копійок, з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивачі:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Представник позивачів - адвокат Пилипчук Віктор Федорович, адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 35, каб. 16, Волинської області.

Відповідачі:

- Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ - 21647131;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 .

Представник відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України - адвокат Купар Ігор Юрійович, адреса для листування: м. Вінниця, а/с 350.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куденьчук Олексій Андрійович, адреса: м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 12.04.2021 року.