Постанова № 9617858, 06.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2010 р. справа № 2а-6201/10/0570

Постановлена у нарадчій кімнаті.

час прийняття постанови: 11:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття

до Комунального підприємства «Житлово Експлуатаційна контора № 14», м. Макіївка

про стягнення суми 3005 грн. 66 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошниченко О.М. за дов. від 12 квітня 2010 року № 04-11/2577

від відповідача: Алєксандрової О.В. за дов. від 26 квітня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Макіївським міським центром зайнятості як робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття заявлено позов до Комунального підприємства «Житлово Експлуатаційна контора № 14» про стягнення суми 3005 грн. 66 коп.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статей 31, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ, пунктів 22, 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, пунктів 5, 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248) у зв'язку із отриманням колишнім працівником відповідача матеріального забезпечення протягом періоду перебування на обліку як безробітної.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що надав письмову заяву.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин. У частині 2 наведеної статті зазначено, що це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), (надалі Закон № 1533) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування управління у цій сфері здійснюють страхові фонди, які, відповідно до статті 14, є органами, що здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до статті 15 Основ управління фондами загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування. Робочими органами виконавчої дирекції є їх відділення.

Згідно зі статтею 12 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Таким чином, Макіївський міський центр зайнятості як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є субєктом, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих йому державою повноважень, внаслідок чого зазначена справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

до 2 років - 50 відсотків;

від 2 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 10 років - 60 відсотків;

понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

Судом встановлено, що позивачем була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатами якої складено акт № 7 від 29 січня 2010 року (арк. справи 7-8). Згідно вказаного акту перевірки відповідачем до позивача надана довідка про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 10 листопада № 245, видана працівнику ОСОБА_3 (арк. справи 12), дані якої не відповідають даним розрахункових документів відповідача. На підставі повторно наданої довідки від 4 лютого 2010 року ОСОБА_3 (арк. справи 13) зроблений перерахунок отриманої суми допомоги по безробіттю, в результаті чого виникла переплата з вини роботодавця у розмірі 501 грн. 74 коп.

Крім того, у трудовій книжці вказаної особи невірно вказано статтю звільнення. Згідно даних відповідача, ОСОБА_3 була звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, а до позивача надала трудову книжку з записом про звільнення за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, чим порушено пункт 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та призвело до незаконного нарахування та виплати допомоги по безробіттю за 90 календарних днів у період з 18 листопада 2008 року по 15 лютого 2009 року у сумі 2503 грн. 92 коп.

Відповідно до пункту 3 статті 35 Закону № 1533, достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Позивачем на адресу Комунального підприємства «Житлово Експлуатаційна контора № 14» був направлений лист № 04-11/1352 від 23 лютого 2010 року (арк. справи 10), в якому йому було запропоновано перерахувати кошти в сумі 3005 грн. 66 коп. на розрахунковий рахунок позивача. Відповідачем сума боргу сплачена не була, надіслана відповідь про неможливість її сплати (арк. справи 15).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Комунального підприємства «Житлово Експлуатаційна контора № 14» про стягнення суми 3005 грн. 66 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово Експлуатаційна контора № 14» на користь Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму 3005 грн. 66 коп. на р/р № 37179300901064 в головному Управліення Дердавного казначейства у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 13543682.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 травня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 11 травня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Абдукадирова К.Е.