Рішення № 96177107, 12.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/918/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 10.02.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з відмови йому в призначенні пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'';

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', з дати звернення;

- зобов`язати відповідача при призначенні пенсії зарахувати до загального стажу роботи періоди роботи згідно даних його трудової книжки.

Позов мотивовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (2 категорія) та має відповідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач необґрунтовано відмовив йому у призначенні пенсії, чим порушив права та законні інтереси.

Ухвалою судді від 12.02.2021 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило у їх задоволенні відмовити та зазначило, що для призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відсутні правові підстави, оскільки ним не надано інші первинні документи (табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні відчуження, посвідчення про відрядження, наряд-завдання, документи про оплату праці в кратних розмірах та ін.), які підтверджують факт перебування в зоні відчуження, передбачені нормами Порядку. Надані позивачем довідка від 19.10.2020 №12КД та маршрутний лист від 21.01.2013 №6КД не є первинними документами, що підтверджують участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції, тому врахувати періоди роботи згідно її даних не можливо.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він підтримав свою правову позицію та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), про що позивачу видано відповідне посвідчення (а.с. 7).

Враховуючи наведене, 30.10.2020 по досягненню 57 років ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви позивачем було додано належний пакет документів.

Листом від 25.11.2020 за №2500-1502-8/45997 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не було надано інші первинні документи (табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні відчуження, посвідчення про відрядження, наряд-завдання, документи про оплату праці в кратних розмірах та ін.), які підтверджують факт перебування в зоні відчуження. Крім того, до загального страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно даних трудової книжки, оскільки вона є недійсною (в даті народження наявне виправлення, яке не оговорено). Одночасно відповідачем повідомлено, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 08 місяців 15 днів (а.с. 15).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, дані правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ, Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 15 Закону №796-ХІІ установлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

У відповідності до частини третьої статті 65 цього Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Разом з тим, пунктом 1 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів - 10 років.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Враховуючи неведене, суд звертає увагу, що вимогами статті 55 Закону №796-ХІІ чітко визначено, що для отримання права на пенсію за віком на пільгових умовах, особа-заявник повинна мати не менше 15 років страхового стажу та досягнути віку 50 років (для чоловіків).

У свою чергу, положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Суд зауважує, що стаж, безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, обчислюється лиш починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), який діяв до 01.01.2004 та в подальшому в частині, що не суперечить Закону №1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 (справа №235/805/17), від 06.12.2019 (справа №663/686/16-а), від 06.12.2019 (справа №500/1561/17) та від 05.12.2019 (справа №242/2536/16-а).

Разом з тим, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Таким чином, із наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, пунктом 2.13 Інструкції №58 передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 16-19), вона дійсно містить виправлення у даті народження її власника, а саме вказано «02 січня 1963» замість «02.01.1963 г.». Разом з тим, суд звертає увагу, що таке виправлення проведено з дотриманням вказаних вище вимог Інструкції №58 (попередній запис закреслено однією рискою, записано нові дані з посиланням на внутрішньому боці обкладинки на паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Варвинським РВ УМВС України в Чернігівській області 11 грудня 1998 року. Запис завірено підписом менеджеру з персоналу Пирятинського сирзаводу та скріплено печаткою).

Таким чином, доводи ГУПФУ в Чернігівській області про недійсність трудової книжки позивача є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

За наведених обставин, суд зазначає, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 мають бути зараховані періоди його роботи, відображені у трудовій книжці.

У листі від 25.11.2020 ГУПФУ в Чернігівській області визнає, що страховий стаж ОСОБА_1 згідно наданих документів та індивідуальних відомостей становить 31 рік 08 місяців 15 днів, що в силу спеціальних вимог статті 55 Закону №796-ХІІ є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у листі-відмові, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягнув 50 років.

Щодо доводів відповідача, що ОСОБА_1 не було надано документів, які підтверджують його факт перебування в зоні відчуження, суд зазначає таке.

Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, у тому числі документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З аналізу наведених норм права вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Водночас, єдиним документом, що підтверджує такий статус та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". При цьому, довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 червня 2020 року у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 17 червня 2020 року у справі № 552/3456/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №152/651/17, від 11 вересня 2019 року у справі №205/8713/16-а.

Суд наголошує на тому, що крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) від 25.12.1992 серії А №004239, позивачем пенсійному органу було надано також й інші документи, що підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме:

- довідку від 19.10.2020 №12КД про період (періоди) участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122 (а.с. 10);

- маршрутний лист від 21.01.2013 №6ДК, у якому вказано період роботи, населений пункт та об`єкт, де позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 11);

- архівні довідки від 06.07.2012 №64/6-23-12КД та від 25.03.2014 №11КД про маршрути виконаних позивачем робіт під час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отриману дозу опромінення (а.с. 12 зворот, 13);

- довідку від 24.10.2012 №5-1127/01 про фактичну заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження (а.с. 14).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про надання позивачем достатніх документів для підтвердження факту, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин, суд вважає, що мотиви, зазначені відповідачем у його листі про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому наявні правові підстави для задоволення вимог позивача про зобов`язання ГУПФУ в Чернігівській області призначити позивачу спірну пенсію.

Щодо моменту з якого необхідно призначити пенсію позивачу, суд зазначає таке.

Згідно вимог частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком 30.10.2020, то і пенсія позивачу має бути призначена з вказаної дати.

Приймаючи таке рішення суд враховує, що в пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" №17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№20372/11).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому його позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', починаючи з 30.10.2020, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи згідно даних трудової книжки.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна